Рішення

від 07.09.2010 по справі 2-6148-10

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-6148-10р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М ’ Я М    У К Р А Ї Н И

08 вересня  2010 року                                                                                                  м. Бердянськ

Бердянський  міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого  –  судді Полєвої Н.М.

при секретарі  Михайлової Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бердянськ цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Бердянськ  Запорізької області про визнання  протиправною бездіяльність та стягнення  недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”,  -

ВСТАНОВИВ:

 Позивач ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України у м. Бердянськ Запорізької області про визнання  протиправною бездіяльність та зобов’язання  нарахувати та сплатити щомісячну державну соціальну допомогу „дітям війни”.

Позивач обґрунтовує позов тим, що він, відповідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є "дитиною війни". Згідно вказаного Закону йому з 01.01.2006 року повинні виплачувати щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але в порушення Закону, відповідач не виплачує вказані кошти, в результаті чого перед позивачем утворилася заборгованість, яку останній просить суд зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у м. Бердянськ нарахувати та виплатити, поновивши строк для звернення до суду, оскільки про порушення своїх  прав  дізнався тільки  з ЗМІ.

У судове засідання  позивач не з’явився, з заяви що додана до позову  вбачається  прохання    розглянути справу без його  участі  та задовольнити  позовні   вимоги у  повному   обсязі.

Представник відповідача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, а також заперечення проти позову, вказуючи на те, що згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансування виплат проводиться із державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, тому, на думку представника відповідача, не вбачається будь-яких порушень законодавства з боку відповідача. Також представник відповідача зазначає, що не був визначений механізм розрахунку підвищення пенсії, передбаченого ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Зокрема, зі змісту цієї статті не вбачається, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсій, тому представник вказує, що відсутні підстави щодо зобов’язання відповідача провести перерахунки пенсії та забезпечити її виплату територіальним органом Пенсійного фонду України та Пенсійним Фондом України.

Суд, приймаючи до уваги заяви сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов  підлягає частковому   задоволенню  з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні,  ОСОБА_1 дійсно відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус “Дитина війни”, що також підтверджується    ксерокопією пенсійного посвідчення  (а.с. 7).

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни (крім  тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Законом України “Про державний бюджет на 2007 рік” дію цієї статті зупинено, а Законом України “Про державний бюджет на 2008 рік” ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладена в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”  до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.”

Право позивача на отримання соціальної допомоги відповідачем не оспорюється. Посилання відповідача на те, що не було розроблено механізм виплати цієї допомоги та не були передбачені кошти на ці витрати в державному бюджеті, а також про те, що Законом України „Про державний бюджет на 2008 рік” встановлено інші розміри надбавки до пенсії дітям війни і вони зараз виплачуються, безпідставні, оскільки, відповідно до ст. 22 Конституції України звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається.

Відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє осіб, яким вона повинна виплачуватись, права на таку допомогу. Законом „Про соціальний захист дітей війни” не передбачено обмеження таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування.

Конституційний Суд України своїми рішеннями № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. визнав неконституційними положення Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік” та Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік” в частині зупинення дії ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та зміни розміру соціальної допомоги в 2008 році.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду як джерело права.

Згідно з ст.1 Протоколу № 1 до зазначеної Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Борги розглядаються у сенсі поняття “власність”, яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції, і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежать від формальної кваліфікації у національному законодавстві. Борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як “майнові права” і, таким чином, також як власність.

Доводи відповідача відносно відсутності фінансових можливостей держави для обчислення та виплати підвищення до пенсії особам – “дітям війни” не можуть вважатись обґрунтованими, тому що Європейський суд з прав людини при розгляді справи “Кечко проти України” зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати з державного бюджету; держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всіх вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними, у зв’язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів – Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якого встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України “Про державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього закону, на думку Уряду України, превалювали. Європейський суд не прийняв і аргументи Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Тому доводи стосовно відсутності фінансових можливостей держави для обчислення та виплати підвищення до пенсії особам – “дітям війни” не можуть вважатися обґрунтованими.

Таким чином, після прийняття рішення Конституційним судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивача та здійснити виплату у розмірах, передбачених Законом. Однак, відповідачем, в порушення ч.5 ст.124 Конституції України, якою передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України, зазначене рішення Конституційного суду України не виконано. З матеріалів справи вбачається, що відповідач будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині підвищення пенсії відповідно до положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не здійснював, а також не проводив виплату.

 Крім того, посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів не може бути взято до уваги з огляду на те, що ст.69 Закону України “Про Конституційний Суд України” встановлено, що рішення і висновки Конституційного Суду України є обов’язковими для виконання.

 При вирішенні питання про застосування строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Позивач просив нарахувати  йому недоплачену надбавку  до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період  з 01.01.2006р. по день ухвалення  рішення.

Згідно ст.ст. 256, 257 ЦК України – це строк, у  межах якого особа  може звернутися   до  суду з  вимогою про захист  свого  цивільного  права  або інтересу і  встановлюється   тривалістю  у  три   роки.

 Позивач не надав суду  доказів того, що   він  пропустив строк   позовної  давності  з   поважних  причин. Не можна визнати поважною ту  причину, що позивач  не звернувся до  суду  за  захистом  своїх прав, тому що його  повідомили про належні  йому, як  дитині  війни виплати, та  він не знав  про  пропущення  його  права. Відповідно до п. 4 ст. 267 ЦК  України сплив позовної давності, про застосування  якої заявлено  стороною  у  спорі, є  підставою  для  відмови у  позові.

Законом України “Про державний бюджет на 2007 р.” було зупинено дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і тільки після прийняття рішення Конституційним Судом України 09.07.2007 р. позивач міг дізнатися про порушення законних прав на отримання соціальної допомоги за 2007 рік.  

 Позивач звернувся до суду з позовом тільки  13 липня  2010  року, не надав суду доказів того, що пропустив  строк позовної давності з поважних причин, тому   позов  з 01.01.2006 року задоволенню не підлягає.

При вирішенні  спорів  даної категорії  справ необхідно  застосовувати  положення  закону з  урахуванням  дії  закону  в  часі за принципом пріоритету  тієї норми, яка  прийнята  пізніше, тобто до   липня 2007 року і з 01  січня  до 22 травня  2008 року слід керуватися нормами  Закону  про  державний  бюджет на  відповідний  рік.

Позовні вимоги в частині  зобов’язання  відповідача в  подальшому  нараховувати та  виплачувати  соціальну допомогу  відповідно до  рішення Конституційного Суду України № 10 рп/2008 від  22 травня  2008року не  підлягають задоволенню з  огляду  на те, що  рішення суду  не може прийматись, як  застереження від будь - яких  порушень, та не  може  бути  умовним, а  розглядати справу  та  приймати  рішення на  майбутнє, приймаючи за наявні  неіснуючі  порушення, суперечить чинному законодавству.  

Таким   чином,  судом  встановлено,  що Управляння пенсійного фонду України в м. Бердянськ Запорізької області повинно  провести  підвищення пенсії  у  розмірі  відповідно до   вимог ст.6 Закону України «Про  соціальний захист  дітей  війни»,  починаючи з  09 липня  2007р. по  31 грудня  2007р. та  з  22 травня  2008р. по  день  ухвалення  рішення, тобто до 08 вересня  2010р.

 Оскільки позивачу  відмовлено в  нарахуванні  та  виплаті,  передбаченого  ст. 6 Закону України  «Про  соціальний захист  дітей  війни», щомісячного  підвищення пенсії у  розмірі 30%  мінімальної  пенсії за віком,  що  також не спростовується і відповідачем  зазначені дії  відповідача є  протиправними та  суперечать  чинному законодавству, а  тому права   позивача  підлягають  захисту.

Керуючись ст.ст.10,60, 212 ЦПК  України, ст.ст. 256, 257 ЦК України, Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, суд, -

ВИРІШИВ:

 Позов  ОСОБА_1   до Управління пенсійного фонду України в м. Бердянськ Запорізької області про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги “Дітям війни” - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянськ  Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1      підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з  09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. та з 01.01.2010 по 08.09.2010р.   в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України м. Бердянськ Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити  ОСОБА_1  підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. та  з 01.01.2010 по 08.09.2010р.   в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь  у справі,  але не були  присутні  у судовому засіданні  під  час  проголошення  судового  рішення,  можуть  подати  апеляційну скаргу  протягом десяти днів  з дня  отримання копії  цього рішення.

СУДДЯ: