Ухвала від 17.10.2025 по справі 813/2695/15

УХВАЛА

17 жовтня 2025 року

м. Київ

справа №813/2695/15

адміністративне провадження №К/990/42505/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2015 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі № 813/2695/15 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Світ будівництва та дизайну» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

До Верховного Суду 17.10.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2015 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі № 813/2695/15.

Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень,

Приватне підприємство «Світ будівництва та дизайну» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2015 №0000222200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 357307,00 грн, №0000212200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 397009,25 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області від 24.04.2015 №0000212200 та №0000222200.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області задоволено. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2015 у справі №813/2695/15 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 17.12.2024 касаційну скаргу Приватного підприємства «Світ будівництва і дизайну» задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У своїй постанові Верховний Суд зазначив, що однією з підстав позову щодо оскарження податкових повідомлень-рішень є порушення процедури проведення перевірки, за результатами якої вони були прийняті, і ці доводи підлягають першочерговій оцінці при судовому розгляді справи. Натомість, в межах цієї справи, апеляційний суд обмежився висновком про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень у зв`язку з процедурними порушеннями під час перевірки та не переглянув рішення суду першої інстанції в частині висновків про відсутність підстав для її проведення у зв`язку з дією мораторію та обмежень. При цьому рішення суду першої інстанції містить правову оцінку зазначеними підставам позову щодо процедурних порушень.

В ході нового розгляду постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2015 в справі №813/2695/15, змінено в частині мотивів задоволення позову. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області від 24.04.2015 №0000212200 та №0000222200 з мотивів, які наведені в постанові апеляційного суду.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Касаційну скаргу подано вдруге, попередню касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 17.09.2025.

Скаржником клопотання про поновлення строку касаційного оскарження не заявлено.

Верховний суд зазначає, що відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду касаційної інстанції не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення раніше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених статтею 329 КАС України.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.

Контролюючим органом не обґрунтовано належними доводами поважність причин пропуску касаційного оскарження (більше 4 місяців з дати прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції), зволікання з повторним поданням касаційної скарги, не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного процесуального строку.

Таким чином, скаржнику слід надати обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, вказавши поважні підстави його пропуску.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 8 Прикінцевих положень Закону № 76-VIII у частині охоплення винятком «крім Державної фіскальної служби України» територіальних органів ДФС. Апеляційний суд сформував власне тлумачення, яке звужує цей виняток до центрального апарату ДФС.

Також скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 3 частини 2 статті 353 КАС України, зазначено про істотні порушення норм процесуального права: апеляційний суд необґрунтовано самоусунувся від оцінки матеріально-правових доводів і доказів щодо реальності/нереальності операцій, фактично відмовив у їх дослідженні, що унеможливило встановлення істотних обставин.

На думку скаржника, апеляційний суд неправильно застосував пункт 8 Прикінцевих положень Закону № 76- VIII, звузивши виняток «крім ДФС України» лише до центрального апарату та поширивши мораторій на територіальні органи ДФС, помилково переніс правові висновки Верховного Суду з інших правовідносин та ухилився від перевірки матеріально-правових підстав донарахувань.

Верховний Суд зауважує, що у разі оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України обов`язковим є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Верховний Суд зауважує, що скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального права, як така норм має застосовуватись, який правовий висновок має бути сформовано у даній справі.

Контролюючим органом не спростовано висновки суду апеляційної інстанції, що перевірка проводилась Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області, а не Державною фіскальною службою України, без дозволу Кабінету Міністрів України чи заявки суб`єкта господарювання щодо його перевірки.

Також Верховний Суд зазначає, що пунктом 3 частини 2 статті 353 КАС України передбачено, що пдставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Головним управлінням ДПС у Львівській області зазначено, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки доказам у справі, однак не обґрунтовано, яке саме клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи необґрунтовано відхилив Восьмий апеляційний адміністративний суд.

Крім того, вказана норма передбачає скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд, натомість в прохальній частині касаційної скарги податковим органом заявлено прохання скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.15 та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, що суперечить приписам статті 353 КАС України.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Отже, скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України з обґрунтуванням по кожному епізоду (податковому повідомленню-рішенню).

Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 328 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2015 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі № 813/2695/15 залишити без руху.

Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута або у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.А. Васильєва

В.В. Хохуляк

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду