Рішення від 13.10.2025 по справі 168/243/25

Справа № 168/243/25

Провадження № 2/168/142/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2025 року Старовижівський районний суд Волинської області у складі

головуючого - судді Хаврони О.Й.,

за участю: секретаря Островерхої Т.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Дричик А.В.,

розглянувши в селищі Стара Вижівка в залі суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування в особі Старовижівської селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про позбавлення батьківських прав та встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи орган опіки та піклування в особі Старовижівської селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_2 про позбавлення батьківських прав та встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей.

На обґрунтування позову зазначає, що перебував в шлюбі з відповідачкою, який розірваний рішенням суду від 09.11.2023 р. Від даного шлюбу є двоє неповнолітніх дітей. З листопада 2023 р. відповідачка не проживає за місцем реєстрації позивача, з 19.12.2023 не зареєстрована ніде. Відповідач не приймає участі в вихованні дітей, фактично догляд за ними здійснює позивач. Відповідачка проживає переважно в Польща, має іншу родину. Аліментів не сплачує, позивач не звертався до суду з позовом про стягнення аліментів, відповідачка періодично надає кошти на потреби дітей. Позивач звертався до суду із позовом про визначення місця проживання дітей з ним, суду надано висновок органу опіки і піклування про доцільність проживання дітей з батьком.

Позивач вважає, що є всі підстави для позбавлення відповідачку батьківських прав, оскільки вона самоусунулась від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дітей, а саме не піклується про фізичний і духовних розвиток, як складову виховання, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального розвитку. Крім того, відповідачка зловживає алкоголем, що негативно впливає на моральний розвиток дітей.

Позивач створив усі необхідні умови для проживання дітей. На даний час повністю утримує дітей та виховує їх одноособово. Встановлення факту самостійного утримання неповнолітніх дітей необхідне йому для реалізації права на відстрочку від призову на військову службу.

Ухвалою суду від 20.05.2025 р. залучено третю особу ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 08.07.2025 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, дав пояснення аналогічні наведеним в позові, додав, що відповідачка перебуває в Республіці Польща, останнім часом до дітей не навідується, рідко спілкується по телефону, не надає жодної матеріальної підтримки дітям, не цікавиться їх вихованням. Вихованням та утриманням дітей займається лише він.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позов з наведених в ньому підстав, додав, що відповідачка не спілкується з дітьми в обсязі, який є достатнім для виховання дітей і необхідним для дітей. Суд розглядав справу про визначення місця проживання дітей. Про цей позов відповідачка знала, однак цей факт не змінив її ставлення до виховання дітей. Відповідач і надалі не приділяє дітям уваги, ні на фізичному, ні побутовому рівні, не надає фінансової підтримки. При цьому до молодших дітей ставлення відповідачки набагато гріше, аніж до старших. Орган опіки та піклування надав висновок у цій справі про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав. У справі щодо визначення місця проживання дітей з батьком, висновок органу опіки теж був не на користь відповідачки. Відповідачка не прибула на засідання органу опіки, з чого можна зробити висновок про відсутність з її боку інтересу до долі дітей. Неповнолітні діти повідомили в суді, що бажають проживати з батьком, їхня позиція свідчить про відсутність розуміння з боку матері. Суду надані документи про те, що позивач створив для дітей належні умови проживання. Допитані свідки в справі підтвердили, що позивач самостійно виховує дітей, мати участі не бере. Допитаний в судовому засіданні педагог та староста надали характеристику поведінці і участі матері в вихованні дітей. Повнолітня дочка позивача та відповідачки ОСОБА_4 дала пояснення про те, що мати має інші інтереси та іншу сім`ю. Бабуся неповнолітніх дітей надала пояснення, які характеризують участь відповідачки в житті дітей. Просить звернути увагу на показання свідка ОСОБА_5 про те, що наймолодша неповнолітня дочка позивача питала дозволу називати її мамою. Вважає, що вказані обставини доводять обґрунтованість позовних вимог про позбавлення батьківських прав. Щодо вимоги про встановлення факту самостійного виховання дітей, то з огляду на усталену судову практику, вказані вимоги не є взаємовиключними, не стосуються визначення місця проживання дітей. Просить задовольнити позов.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов не подала, у зв`язку із чим, враховуючи згоду позивача, суд проводить заочний розгляд справи (в порядку, встановленому ст. 280 ЦПК).

Представник третьої особи ОСОБА_6 підтримала висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки. Додала, що вказана сім`я перебуває на спостереженні органу опіки давно. Вона особисто по телефону повідомляла відповідачку про засідання органу опіки і про те, що вирішуватиметься питання про позбавлення її батьківських прав. Відповідач повідомила, що не приїде на засідання органу і яке буде прийняте рішення їй не цікаво. Мати не проявляє інтересу до дітей. Вважає позовні вимоги обґрунтованими.

Представник третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 у судове засідання не прибув, клопотань не подав.

Суд, заслухавши позивача, представника позивача, представника третьої особи - Органу опіки та піклування, свідків, думку неповнолітніх дітей, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.08.2001 р., який рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 09.11.2023 р. розірваний, є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_3 зареєстрована за адресою с. Кукуріки, однак зі слів учасників справи встановлено, що вона перебуває в Республіці Польща на роботі.

Неповнолітні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживають разом з позивачем.

Згідно з актом від 07.05.2024 р. обстеження умов проживання за місцем проживання для дітей створені необхідні умови, діти забезпечені усім необхідним для повноцінного розвитку.

Відповідно до копії характеристики з місця проживання позивач позитивно характеризується від 08.05.2024 р.

Суду надано висновок органу опіки та піклування, затверджений рішенням виконкому селищної ради від 26.06.2025 р. № 67, про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав щодо дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно з ч.1 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Ст.164 СК України передбачає підстави для позбавлення батьківських прав. Так, згідно з п.2 ч.1 цієї статті, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Для встановлення таких обставин суду потрібно ретельно перевіряти докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та з`ясовувати позицію й обґрунтування відповідача.

Суд не встановив підстав для застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав.

Так, свідок ОСОБА_9 пояснила, що, позивач є її сином, відповідачка є колишньою невісткою. Відповідачка весь час життям та навчанням дітей не займалась, тому вона як бабуся була змушена доглядати дітей. Ситуацією в їхній сім`ї неодноразово цікавились соціальні служби, прокуратура. Згодом відповідачка поїхала в Республіку Польща, однак коштів на утримання дітей не надає. Уваги дітям не приділяє. Були випадки, коли вона била дітей. Відповідачка приїжджала приблизно рік тому до дітей, але побувши короткий проміж часу, пішла до подруг. Вона прогнала відповідачку з будинку, оскільки остання намагалась розпочати сварку. З того часу відповідачка їй не телефонує, не навідується до дітей. До наймолодшої доньки теж не телефонує. Телефонувала приблизно за кілька днів до судового засідання. Юлія не має бажання проживати з мамою, бажає проживати з батьком. Усі обов`язки по утриманню та вихованню дітей виконує лише позивач одноособово.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що є сусідом позивача, відповідачку також добре знає. Крім того, він навчає їхню молодшу дочку. Відповідачку бачив востаннє приблизно півтора роки тому. ОСОБА_11 проживає з бабусею, позивач приїжджає на вихідні з роботи. Навчанням дітей завжди цікавились батько та бабуся.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що є сусідом позивача і сільським старостою. Відповідачку бачив давно, вона виходила з магазину у стані сп`яніння, сварила дітей, чути було лайку до чоловіка. Неодноразово позивач звертався до нього за порадою і скаржився щодо ситуації в сім`ї і щодо нехтування відповідачкою своїх обов`язків матері. Також знає, що до цієї сім`ї приїжджали соціальні служби.

Свідок ОСОБА_5 повідомила, що проживає з позивачем, часто приїжджає з ним до його матері і дітей. З їхніх слів знає, що відповідачка не бере участі в вихованні дітей, всім займається позивач. Зі слів ОСОБА_13 знає, що мати дзвонила в п`яному стані до неї. Також знає, що відповідачка до дітей не приїжджає і їм не допомагає, а телефон ОСОБА_14 заблокувала. Окрім того, наймолодша донька позивача питала в неї дозволу називати її мамою.

Свідок ОСОБА_4 дала суду пояснення про те, що позивач є її батьком, а відповідачка мамою. Повідомила, що в дитинстві мама, коли була в стані сп`яніння, била молодшу сестру ОСОБА_15 . Знає, що мама не телефонує до сестри ОСОБА_14 , а чи телефонує до ОСОБА_13 не знає. Сестри до мами в гості в Республіку Польща не їздили, знає, що мама коштів на їх утримання не надає.

На виконання положень ст. 171 СК України суд заслухав думки неповнолітніх дітей.

Так, неповнолітня ОСОБА_8 повідомила суду, що коли мама жила з ними, то бувало, що поверталась додому в стані сп`яніння, била її та молодшу сестру. Зараз мама перебуває в Польщі, останній раз до них приїжджала приблизно рік чи півтора роки тому. Коли приїхала в Україну, то зупинялась в своєї мами в селі, а не в них. Мама не телефонує до неї, і з нею ніяким чином не спілкується. Але спілкується зі старшою сестрою ОСОБА_16 . Мама сказала їй, що не має наміру з ними жити, хоче влаштувати своє життя.

Неповнолітня ОСОБА_7 повідомила суду, що знає яка справа розглядається, про наслідки позбавлення матері батьківських прав також знає. Дала пояснення, що коли мама проживала з ними, то часто приходила додому в стані сп`яніння, била її. Тепер мама перебуває в Польщі, вона спілкується з мамою по телефону. Мама телефонує рідко, приблизно один раз на місяць. Востаннє телефонувала за кілька днів перед судовим засіданням. Розмови тривають не довго, мама питає як її справи і чим вона займається та пояснює, що не має часу розмовляти, каже, що зайнята. Коштів, подарунків, будь-яких речей їм з сестрою не надає. У гості до мами в Польщу вона не їздила, матір їм ніяких поїздок на відпочинок не оплачувала, грошей не давала. Всі їхні потреби оплачує батько. Останній раз мама приїхала до них приблизно рік тому. Також знає, що мама телефонувала до її класного керівника і питала про навчання. Повідомила, що маму необхідно позбавити батьківських прав, вважає, що їй краще буде з батьком, аніж з мамою.

Згідно з ч.4 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч.5 ст.19 СК України).

При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

У матеріалах справи є висновок Старовижівської районної державної адміністрації, який вказує про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав щодо неповнолітніх дітей (а.с.67-69).

Висновок органу опіки обґрунтований тим, що на засідання комісії з питань захисту прав дітей розглянуті пояснення односельчан позивача, дітей, обстежено умови проживання дітей та встановлено, що мати не буре участі в вихованні дітей та ухиляється від їх виховання.

Проте, суд не може погодитись з даним висновком. Висновок наданий на підставі матеріалів, зібраних органом опіки та піклування, без з`ясування думки відповідачки, та суперечить обставинам, встановленим у судовому засіданні про періодичне (хоча і короткотривале) спілкування відповідачки з дітьми.

Суд враховує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батьків, які не виконують обов`язки по вихованню дитини.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини слід врахувати рішення Європейського Суду з прав людини у справі Савіни проти України, де зазначено, що такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів і має оцінюватися в контексті позитивного обов`язку держави вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою.

Незважаючи на те, що відповідачка в даний час не проживає з дітьми, не в повному обсязі виконує свої батьківські обов`язки стосовно дітей, проте, встановлено, що відповідачка перебуває за межами України, така поведінка і таке виконання батьківських обов`язків зумовлене тим, що вона перебуває за межами України. Однак неповнолітні діти та свідки пояснили суду, що відповідачка все ж телефонує до дітей та цікавиться їхніми справами, хоч і не часто, та не в обсязі, в якому це є необхідне для виховання дітей.

За таких обставин справи, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав відповідачки є передчасним, оскільки змінити її поведінку в кращу сторону можливо.

Як роз`яснено в п.18 Постанови Пленум Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Виходячи з викладеного, враховуючи обставини справи, суд приходить висновку, що відповідачку не слід позбавляти батьківських прав, а доцільним є попередити її про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, та покласти на органи опіки та піклування контроль за виконанням відповідачкою батьківських обов`язків.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач у своїх вимогах також просить суд встановити факт самостійного виховання неповнолітніх дочок. Встановлення даного факту позивачу необхідно для отримання відстрочки від призову на військову службу.

Вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).

Частиною 1 ст. 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

За приписами ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин 1-4 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Відповідно до ст. 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

В ч. 4 ст. 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (ст. 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки у СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена ч. 1 ст. 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною 1 ст. 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Позивач просить установити факт самостійного виховання ним дітей, хоча для підтвердження самостійного виховання дитини необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дітей, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена ч. 1 ст. 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема, від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд виходить з того, що для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері дитини обмежується або припиняється.

На переконання суду, для встановлення обставин самостійності виховання позивачем дитини обов`язковим елементом є підтвердження виключних (непереборними/ винятковими/неординарними/особливими) у конкретних життєвих ситуаціях (наприклад: особа, яка розлучена та самостійно здійснює обов`язки по вихованню та утриманню дитини, в той час коли інший з батьків позбавлений фактичної змоги виконувати свої обов`язки; батько або матір не беруть участі у вихованні та утриманні дитини або зникли, проте не визнані судом безвісно відсутніми або такими, що позбавлені батьківських прав; якщо один з батьків перебуває на окупованій території, в полоні і не може фактично виховувати та утримувати дитину тощо).

Наведених вище виключних обставин, зокрема позбавлення фактичної змоги виконувати свої обов`язки іншого з батьків, у даній справі відсутні, а саме по собі перебування матері за кордоном, та проживання дітей з батьком в Україні, не свідчить про самостійне виховання та утримання дітей ним.

До того ж, допитавши свідків та дітей, було встановлено, що матір періодично контактує з дітьми. Тобто, не доведено, що матір не бере участь у вихованні дитини.

Зважаючи на те, що всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України позивач не довів належними, достатніми та достовірними доказами обставин, які мають значення для справи і на які він посилався як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про відмову у цій частині позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За загальним правилом відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Будь-яких належних, допустимих і беззаперечних доказів на підтвердження своїх позовних вимог позивачем суду надано не було, тому в позові необхідно відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, ст.ст. 15, 19, 121, 141, 150, 157, 164, 171 СК України та керуючись ст.ст. 11, 57-60, 76-79, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування в особі Старовижівської селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про позбавлення батьківських прав та встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки ухилення від них є підставою для позбавлення батьківських прав.

Покласти на орган опіки та піклування в особі Старовижівської селищної ради контроль за виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо учасниками справи не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: Хомич Юрій Валентинович, адвокат, адреса здійснення адвокатської діяльності: вул. бульвар Лесі Українки, 30/36, м. Ковель, Волинська область.

Відповідач: ОСОБА_3 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: орган опіки і піклування Старовижівської селищної ради, адреса місця знаходження: пл. Миру, 3, с-ще Стара Вижівка, Ковельський район, Волинська область, 44400, код за ЄДРПОУ 04333224.

Представник третьої особи: Дричик Алла Володимирівна, адреса місця праці: пл. Миру, 3, с-ще Стара Вижівка, Волинська область, 44400.

Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_3 .

Повне рішення виготовлено 22.10.2025 р.

Суддя О. Й. Хаврона