Рішення від 23.10.2025 по справі 168/930/25

Справа № 168/930/25

Провадження № 2/168/424/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2025 року сел. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Малюти А.В.,

секретаря судових засідань Сулеви Н.С.,

розглянувши в підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 доСтаровижівської селищноїради Ковельськогорайону Волинськоїобласті провизначеннядодаткового строкудляприйняттяспадщини,

учасники справи в судове засідання не з`явилися,

В СТ АН ОВ ИВ:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися досуду зпозовом довідповідача,в якомупросили визначити їм додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивачів ОСОБА_3 . Спадщину після її смерті прийняв її чоловік батько позивачів ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 . Спадщину після його смерті прийняли позивачі. Про що подали заяви нотаріусу (справа № 81/2009). Проте, у позивачів виникла необхідність в оформленні спадкових прав на будинок по АДРЕСА_1 . Даний будинок був придбаний ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 02 серпня 2005 року. Проте право власності остання не оформила. Нотаріусом позивачам було роз`яснено, що позивачами було пропущено строк для подачі заяви про прийняття спадщини. Тому позивачі просили суд визначити ним додатковий строк 1 місяць для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 . Судові витрати залишили за собою.

Відповідач відзиву на позов не подав.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали заявипро розглядсправи уїх відсутності.Позов підтрималита просилийого задовольнити.

Від Старовижівської селищної ради до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності їхнього представника. Позов визнали.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду 07 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд у порядку загального позовного провадження. Запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач подав до суду заяву про визнання позовних вимог. Дана обставина, в силу вимог статті 206 ЦПК України, серед інших, є підставою для задоволення позову, оскільки визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Відповідно до частин 3, 4 статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.

Перешкод для вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами, судом не встановлено.

Враховуючи, що особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, суд розглядає справу в порядку, встановленому частиною 2статті 247 ЦПК Українибез фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Фактичні обставини встановлені Судом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивачів ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 16 квітня 2008 року).

Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв її чоловік ОСОБА_4 шляхом постійного проживання із спадкодавицею на час відкриття спадщини. Що підтверджується довідкою Старовижівської селищної ради від 16 вересня 2025 року № 103/08.02

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачів ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 27 вересня 20008 року).

Спадщину після його смерті прийняли позивачі. Про що подали заяви нотаріусу. Після смерті ОСОБА_4 відкрита спадкова справа за № 81/2009. Позивачі являються єдиними спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 . Що підтверджується довідкою державного нотаріуса від 28 серпня 2025 року № 233/02-14.

Проте, залишились не оформлені спадкові права на житловий будинок по АДРЕСА_1 . Даний житловий будинок був придбаний ОСОБА_3 02 серпня 2005 року (договір купівлі-продажу від 02 серпня 2005 року). Однак остання право власності на будинок не зареєструвала у встановленому законом порядку та померла.Позивачі вважали, що спадщина після смерті матері була повністю прийнята і оформлена батьком.

Нотаріусом позивачам було роз`яснено, що позивачами було пропущено строк для подачі заяви про прийняття спадщини

Доказів про існування інших спадкоємців за заповітом, за законом, чи таких, що мають право на обов`язкову частку, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 судом не встановлено.

Оцінка Суду

Частиною першою статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статей1216,1217 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею1218, частиною 2 статті1220 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Як передбачено частиною 1статті 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертоюстатті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частини 1, 3, 4, 5ЦК України).

Відповідно до частини 1статті 1269 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною 1статті 1270 ЦК Українидля прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як передбачено частиною 1статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 3статті 1272 ЦК Україниза позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Гарантованестаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободправо на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеногостаттею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц (провадження № 61-26164св18).

Прецедентна практика ЄСПЛ містить принцип «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, що зачіпають майнові інтереси.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (пункт 24 рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі»; пункт 32 рішення ЄСПЛ від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (пункт 32 рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства»). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний у практиці Європейського суду з прав людини, отримане (хоча і не оформлене належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Суд враховує, що наслідки пропущення позивачами строку для прийняття спадщини будуть непропорційними, оскільки позивачі втратитять право на спадкування майна, яке залишилось після смерті матері. Вказані обставини будуть для них занадто надмірним тягарем. Крім того, судом за матеріалами справи встановлено, що відповідач позов визнав.

На підставі наведеного суд доходить висновку про задоволення позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи клопотання позивачів, витрати по сплаті судового збору слід залишити за позивачами.

Керуючись статтями 1220, 1223, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України,

статтями 247, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України,

суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 доСтаровижівської селищноїради Ковельськогорайону Волинськоїобласті провизначеннядодаткового строкудляприйняттяспадщини- задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 1 (один) місяць з дня набрання рішенням суду законної сили.

Судові витрати залишити за позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення ухвалене та надруковане, перебуваючи в нарадчій кімнаті 23 жовтня 2025 року, в єдиному екземплярі.

Ім`я (найменування) сторін :

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 адреса проживання: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Луцьким МУ УМВС України у Волинській області, РНОКПП НОМЕР_4 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , паспорт № НОМЕР_5 , орган що видав № 0725 від 01.08.2019 року, РНОКПП: НОМЕР_6 .

Відповідач: Старовижівська селищна рада Ковельського району Волинської області, юридична адреса: смт Стара Вижівка пл.Миру,3, Ковельський район, Волинська область. Код ЄДРПОУ 04333224.

Суддя А.В.Малюта