Постанова від 16.10.2025 по справі 917/715/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 917/715/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В. , суддя Мартюхіна Н.О.

за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Гігант" (вх.№ 1802 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.07.2025 (прийняте у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Байдуж Ю.С., повне рішення складено 28.07.2025) у справі №917/715/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейкень Енергетика Україна", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Гігант", м. Полтава,

про стягнення 1 288 719,14 грн,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бейкень Енергетика Україна" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Гігант" основної заборгованості за договором поставки №BK-AG2905/23 від 29 травня 2023 року в сумі 809 913,60 грн, пені за прострочення сплати основної заборгованості в сумі 323 280,28 грн, 3% річних у сумі 33 867,00 грн та інфляційних втрат в сумі 121 658,26 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.07.2025 у справі №917/715/25 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Гігант" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейкень Енергетика Україна": 809 913,60 грн заборгованості; 126 094,34 грн пені; 33 867,00 грн 3 % річних; 121 658,26 грн інфляційних втрат; 16 373,00 грн витрат на відшкодування судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що двостороннє погодження між сторонами відповідних заявок з приводу поставки спірного товару за договором, не відбувалось. Втім, матеріали справи містять докази поставки 84 штук вантажних шин KAPSEN TBR385/65R22.5-20PR HS166 та 10 штук вантажних шин KAPSEN TBR315/70R22.5-20PR HS201 на загальну суму 809 913,60 грн за видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, що наявні у справі, що свідчить про те, що відповідач набув право власності на зазначений товар та має сплатити його вартість.

Крім того, як зазначено в рішенні, невиконання відповідачем своїх зобов`язань у встановлені договором строки (протягом 3-х банківських днів з дати фактичного отримання покупцем товару), які суд трактує як робочі дні, свідчить про прострочення відповідача та наявність правових підстав для застосування до нього засобів цивільно-правової відповідальності. Враховуючи дати поставки позивачем товару відповідачу, строк його оплати закінчується: за видатковою накладною від 01.09.2023 № 43 на суму 115 056, 00 грн 06.09.2023; за видатковою накладною від 06.09.2023 № 47 на суму 410 558,40 грн 11.09.2023; за видатковою накладною від 01.02.2024 № 4 на суму 284 299,20 грн 06.02.2024. Судом встановлено, що нарахування пені, 3 % річних та інфляційних позивачем здійснено за періоди: за видатковою накладною від 01.09.2023 № 43 на суму 115 056, 00 грн з 07.09.2023 по 25.03.2025; за видатковою накладною від 06.09.2023 № 47 на суму 410 558,40 грн з 12.09.2023 по 25.03.2025; за видатковою накладною від 01.02.2024 № 4 на суму 284 299,20 грн з 07.02.2024 по 25.03.2025. Проте, судом враховано, що термін нарахування пені сторони спору у договорі не визначили, отже у даному випадку застосуванню підлягає законодавчо встановлений термін. Так, як зазначено судом, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України). Таким чином, нарахування пені за видатковою накладною від 01.09.2023 № 43 на суму 115 056, 00 грн має здійснюватися до 06.03.2024, за видатковою накладною від 06.09.2023 № 47 на суму 410 558,40 грн до 11.03.2024, а за видатковою накладною від 01.02.2024 № 4 на суму 284 299,20 грн до 06.08.2024. Отже, позивач безпідставно нарахував пеню на суму боргу 115 056, 00 грн з 07.03.2024 по 25.03.2025, на суму боргу 410 558,40 грн з 12.03.2024 по 25.03.2025 та на суму боргу 284 299,20 грн з 07.08.2024 по 25.03.2025. З врахуванням зазначеного, суд здійснив перерахунок суми пені та встановив, що стягненню підлягає пеня на загальну суму 126 094,34 грн. При перевірці наведених у позовній заяві розрахунків 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що розрахунки 3% річних на суму 33 867,00 грн та інфляційних втрат на суму 121 658,26 грн відповідають вимогам чинного законодавства. Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме в частині стягнення 809 913,60 грн заборгованості, 126 094,34 грн пені, 33 867,00 грн 3 % річних, 121 658,26 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Гігант" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 28.07.2025 у справі №917/715/25 в частині стягнення з відповідача 284 299,20 грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити; судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:

-умовою поставки кожної партії товару було узгодження такої партії товару шляхом направлення відповідачем та погодження позивачем заявок. Відповідно до п. 3.1. договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 3-х банківських днів з дати фактичного отримання покупцем товару на підставі відповідної двосторонньої погодженої заявки, якщо інше не передбачено заявками до даного договору. Таким чином, сторони у договорі визначити строк виконання зобов`язання щодо оплати кожної партію товару вказівкою на подію, яка має неминуче настати - отримання товару на підставі відповідної двосторонньої погодженої заявки. Однак, станом на момент звернення з позовом, згадані в п. 3.1. договору заявки погоджено не було. Таким чином, не настала подія з наявністю якої договір пов`язує настання строку виконання зобов`язання щодо оплати товару, а тому пред`явлення такого позову до суду було передчасним;

-у оскаржуваному рішенні суд зазначає, що згідно наявних доказів у справі вбачається, що позивач здійснив поставку товару відповідачу за видатковими накладними, які відповідач не оплатив, зокрема: 01.02.2024 32 штуки вантажних шин KAPSEN TBR385/65R22.5-20PR HS166 на загальну суму 284 299,20 грн, в тому числі ПДВ, згідно видаткової накладної № 4. Однак 01.02.2024 директор ТОВ Альянс Гігант Дай Жун перебував за межами України, а тому аж ніяк не міг підписати видаткову накладну датовану 01.02.2024. Отже, оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача 284 299,20 грн заборгованості, яка виникла на підставі видаткової накладної від 01.02.2024.

07.10.2025 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11844), в якому останній проти апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, 18.06.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, у якому надані пояснення про відсутність додатку №1 до договору, яким би погоджувалась між сторонами відповідна форма заявок за договором про підтвердження того, що відповідач не надсилав жодної заявки за договором, проте додано копії рахунків, витребуваних судом, а також копії товарно-транспортних накладних, які долучені судом до матеріалів справи, за якими товарно-матеріальні цінності, а саме шини вантажні, перевозились (постачались) від позивача відповідачу на виконання умов договору автомобільним транспортом, що забезпечувався і оплачувався відповідачем самостійно. Щодо спростування покликань відповідача в його апеляційній скарзі про те, що 01.02.2024 директор ТОВ Альянс Гігант Дай Жун перебував за межами України, а тому аж ніяк не міг підписати видаткову накладну №4 від 01.02.2024 про прийняття 32 штук вантажних шин KAPSEN TBR385/65R22.5-20PR HS166 на загальну суму 284 299,20 грн (в т. ч. ПДВ), і саме тому оскаржуване рішення суду у даній справі підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача 284 299,20 грн такої заборгованості, є безпідставним та не підтверджується жодним належним та допустимим доказом в розумінні чинного ГПК України.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2025 у зв`язку з відпусткою судді Россолова В.В., який входив до складу колегії суддів, для розгляду справи №917/715/25 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.

15.10.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№12208), в якому останній просить розгляд справи відкласти, посилаючись на те, що представник позивача, адвокат Куксов В.Г., перебуває на лікуванні.

Представник відповідача у судове засідання не прибув.

Представник позивача у судовому засіданні залишив вирішення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на розсуд суду.

Розглянувши зазначене вище клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.11 ст.270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Суд зауважує, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 19.03.2024 у справі № 910/3016/23, від 08.11.2023 у справі № 922/854/23, від 01.12.2022 у справі № 910/14025/20 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В даному випадку відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження зазначених ним у клопотанні обставин, а також доказів, які унеможливлюють вирішення даного апеляційного провадження в даному судовому засіданні.

Водночас, судом враховується, що у апеляційній скарзі відповідачем чітко викладено свою позицію щодо оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Також, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 про призначення справи до розгляду доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Бейкень Енергетика Україна, постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Альянс Гігант, покупцем, було укладено договір поставки №ВК-AG2905-23, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати вантажні шини, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у заявках, які є додатками до цього договору і становлять його невід`ємну частину.

Відповідно до п.1.2 договору заявки підписуються сторонами та скріплюються печатками сторін у порядку, згідно з п.4.1 4.7 договору.

Загальна вартість договору не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма заявками до даного договору (п. 2.3. договору).

У п.3.1 договору передбачено, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 3-х банківських днів з дати фактичного отримання покупцем товару на підставі відповідної двосторонньої погодженої заявки, якщо інше не передбачено заявками до даного договору.

Відповідно до п.4.1 договору поставка товару здійснюється на підставі заявок покупця, форма яких встановлена в додатку №1 до договору, погоджених з постачальником, викладених у письмовому вигляді та переданих електронною поштою (з обов`язковим надсиланням оригіналів) або особисто.

Покупець направляє постачальнику зв`язком електронної пошти підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою покупця заявку на поставку товару, в якій вказується вид, марка, асортимент, кількість, ціна, строки та умови поставки, строки та порядок розрахунків згідно проведених переговорів сторін.

За умовами п.4.2 договору постачальник не пізніше наступного робочого дня направляє (повертає) зв`язком електронної пошти покупцю підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою постачальника цю заявку про поставку товару, що підтверджує погодження сторонами умов поставки відповідної партії товару та його наявність і готовність для передачі покупцю.

Згідно з п.5.4 договору право власності на товар та ризики виникають у покупця в момент передачі товару покупцю (вантажоодержувачу), що фіксується накладною про приймання товару або актом приймання-передачі товару.

За змістом п.6.3 договору у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожен день прострочення.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням печатками сторін і діє до 31.12.2023, якщо жодна із сторін не підтвердила письмово припинення дії цього договору до дати такого припинення він вважається продовженим на той же строк і на тих саме умовах (п.8.1 договору).

Як зазначає позивач, він здійснив поставку товару відповідачу за видатковими накладними, які відповідач не оплатив, зокрема:

- 01.09.2023- 12 штук вантажних шин KAPSEN TBR385/65R22.5-20PR HS166 на загальну суму 115 056, 00 грн в тому числі ПДВ, згідно видаткової накладної № 43;

- 06.09.2023- 40 штук вантажних шин KAPSEN TBR385/65R22.5-20PR HS166 та 10 штук вантажних шин KAPSEN TBR315/70R22.5-20PR HS201 на загальну суму 410 558,40 грн, в тому числі ПДВ, згідно видаткової накладної № 47;

- 01.02.2024- 32 штуки вантажних шин KAPSEN TBR385/65R22.5-20PR HS166 на загальну суму 284 299,20 грн, в тому числі ПДВ, згідно видаткової накладної № 4.

На оплату зазначених поставок товару позивач виставив рахунки: №74 від 01.09.2023 на суму 115 056,00 грн, №73 від 06.09.2023 на суму 410 558,40 грн, № 13 від 01.02.2024 на суму 284 299,20 грн.

Також позивачем до матеріалів справи надано: товарно-транспортні накладні: від 01.09.2023 № Р43, від 06.09.2023 № Р47, від 01.02.2024 № Р4.1.

Проте, як зазначає позивач, відповідач взяте на себе договірне зобов`язання щодо оплати поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару за договором не виконав, внаслідок чого загальна заборгованість відповідача за договором станом на 25.03.2025 становить суму 809 913,60 грн.

Також позивачем у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 323 280,28 грн, 3% річних у розмірі 33 867,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 121 658,26 грн.

Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У ст.629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за правовою природою є договором поставки.

Відповідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Рішення суду щодо поставки товару за видатковими накладними: від 01.09.2023 за №43 на загальну суму 115 056, 00 грн та від 06.09.2023 за №47 на загальну суму 410 558,40 грн, а також щодо стягнення 126 094,34 грн пені, 33 867,00 грн 3 % річних, 121 658,26 грн інфляційних втрат не оскаржується, тому з урахуванням ч.1 ст.269 ГПК України, не переглядається судом апеляційної інстанції в цих частинах.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що умовою поставки кожної партії товару було узгодження такої партії товару шляхом направлення відповідачем та погодження позивачем заявок, однак, станом на момент звернення з позовом, заявки погоджено не було.

Згідно з п.3.1 договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 3-х банківських днів з дати фактичного отримання покупцем товару на підставі відповідної двосторонньої погодженої заявки, якщо інше не передбачено заявками до даного договору.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.06.2025 з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи та надання оцінки всім аргументам позивача, суд витребував, на підставі ч. 4 ст. 74 ГПК України, у останнього заявки на поставку товару за договором поставки від 29.05.2023 № ВК-AG2905-23, а також рахунки на його оплату в межах предмету спору, з огляду на те, що під час підготовчого засідання у справі у суду виникли сумніви щодо добросовісного здійснення позивачем його процесуальних обов`язків в частині подання доказів, якими останній обґрунтовує поданий позов, зокрема в частині наявності заявок за договором, в яких передбачено узгодження між сторонами порядку розрахунку за договором, оскільки саме з наведених документів суд може встановити, правильність визначення терміну прострочення виконання зобов`язання, що є частиною предмету позову у даній справі.

14.04.2025 відповідач зареєстрував в системі "Електронний суд" заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, посилаючись на те, що позивачем були надані не достовірні дані, які треба розглядати у судовому порядку. Зазначив, що засновник компаніє є іноземець, якому не був наданий перекладач на момент підпису даних договорів. Продукція зі складу не забиралась.

Ухвалою від 15.04.2025 суд задовольнив вищевказане клопотання відповідача та постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання у справі на 08.05.2025 об 11:00 год.; встановив відповідачу строк для подання суду: відзиву на позов 15 днів з дня вручення цієї ухвали, заперечень 5 днів з дати отримання відповіді на відзив; встановив позивачу строк для подання суду відповіді на відзив 10 днів з дати отримання відзиву.

В підготовче засідання 08.05.2025 представник відповідача не з`явився. Відповідач був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення підготовчого засідання, що підтверджується відповідною довідкою Господарського суду Харківської області про доставку електронного листа.

17.06.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, у якому останній зазначив, що заявки за договором на поставку товару в межах предмета спору між позивачем та відповідачем не складались, а відтак узгодження між сторонами порядку розрахунку щодо поставки товару здійснювалися у відповідності до умов договору.

До вказаного клопотання позивачем додано копії рахунків, витребуваних судом, а також копії товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт постачання товару.

18.06.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача до суду надійшло клопотання про витребування доказів, а саме заявки до поставок, що є невід`ємною частиною договору. Також у поданому клопотанні відповідач зазначав, що не може бути присутнім у судовому засіданні та не вбачає сенсу у відеоконференції, оскільки не володіє українською мовою. Дане клопотання переклав через перекладач.

Суд першої інстанції відхилив вказане клопотання відповідача протокольною ухвалою від 19.06.2025, оскільки зазначені докази були витребувані раніше ухвалою суду 05.06.2025. До того ж відповідачем пропущено процесуальний строк на подання клопотання про витребування доказів, який згідно ч. 1 ст. 81 та ч. 3 ст. 80 ГПК України закінчився у строк для подання відзиву на позов.

Також, в підготовчому засіданні 19.06.2025 суд задовольнив клопотання позивача про долучення доказів та залучив подані докази до матеріалів справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що двостороннього погоджених між сторонами заявок з приводу поставки спірного товару за договором не відбувалося. Разом з цим, матеріали справи містять докази поставки товару за видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів на спростування наведених обставин.

Стосовно посилання відповідача на те, що відповідач не міг бути присутнім у судовому засіданні та не вбачав сенсу у відеоконференції, оскільки не володіє українською мовою, колегія суддів зазначає, що останній міг скористатися послугами перекладача або адвоката.

За таких обставин колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що сторони у договорі визначити строк виконання зобов`язання щодо оплати кожної партію товару вказівкою на подію, яка має неминуче настати - отримання товару на підставі відповідної двосторонньої погодженої заявки, якої станом на момент звернення з позовом погоджено не було, а тому пред`явлення такого позову до суду було передчасним.

Також колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що суд необґрунтовано визнав поставку товару за видатковою накладною від 01.02.2024 № 4, оскільки 01.02.2024 директор ТОВ Альянс Гігант Дай Жун перебував за межами України, а тому ніяк не міг підписати видаткову накладну датовану 01.02.2024, з огляду на наступне.

Позивачем на підтвердження поставки 01.02.2024 товару на загальну суму 284 299,20 грн, надано: видаткову накладну № 4 від 01.02.2024, рахунок на оплату № 13 від 01.02.2024 ; товарно-транспортну накладну від 01.02.2024 № Р4.1.

Видаткова накладна № 4 від 01.02.2024 містить такі обов`язкові реквізити як: дату її складання (01.02.2024); назву підприємства постачальника (Товариство з обмеженою відповідальністю Бейкень Енергетика Україна) та покупця (ТОВ Альянс Гігант); вказано за яким саме договором (№ ВК-AG2905-23 від 29.05.2023); за яким рахунком на оплату постачається товар (рахунок №13 від 01.02.2014); вказано обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; стоять особисті підписи в графі "від постачальника" та "отримав", які засвідчені відтиском печатки сторін.

В товарно-транспортній накладній від 01.02.2024 № Р4.1 міститься підпис вантажоодержувача та стоїть печатка ТОВ Альянс Гігант.

Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. Наявність печатки на вказаних документах покладає на відповідача відповідальність за законність використання його печатки (подібні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 918/780/18, від 16.03.2023 у справі № 910/8155/20, від 21.11.2024 у cправі № 910/14867/23).

При цьому, відповідачем не заявлено спростування справжності відтиску печатки ТОВ Альянс Гігант на видатковій накладній та товарно-транспортній накладній, не надано доказів звернення до правоохоронних органів з заявами про втрату, викрадення чи підробку його печатки, або що печатка вибула з його володіння в інший спосіб, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем належними доказами підтверджено поставку товару за видатковою накладною № 4 від 01.02.2024 на загальну суму 284 299,20 грн.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У розумінні наведеної норми, підписання покупцем видаткової накладної, яка у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Прийняття продукції з підписанням видаткової накладної свідчить про погодження відповідачем поставки від 01.02.2024, а факт неповернення відповідачем отриманого ним від позивача товару додатково свідчить про необґрунтованість посилань відповідача на відсутність підстав для оплати такої продукції.

В той же час колегія суддів зазначає, що про узгодженість таких дій з боку обох сторін свідчить відсутність заявок і за поставками від 01.09.2023 за №43 та від 06.09.2023 за №47, які не заперечуються відповідачем.

Отже, відсутність дій відповідача щодо повернення товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть сплачені кошти за поставлений товар.

Стосовно того, що директор ТОВ Альянс Гігант Дай Жун перебував за межами України, а тому ніяк не міг підписати видаткову накладну, датовану 01.02.2024, суд апеляційної інстанції зазначає, що із копії паспорта та його перекладу громадянина Китаю Дай Жун тип НОМЕР_1 вбачається, що паспорт виданий 26.02.2024 замість паспорта № НОМЕР_2 , що жодним чином не підтверджує перебування директора ТОВ Альянс Гігант Дай Жун за межами України безпосередньо 01.02.2024.

Крім того, як вбачається із даного паспорта у ньому містяться відмітки про прибуття в аеропорт Стамбулу та вибуття з цього аеропорту громадянина Китаю Дай Жун 09.04.2024, що також не підтверджує перебування директора ТОВ Альянс Гігант ОСОБА_1 за межами України 01.02.2024.

Посвідка на тимчасове проживання в Україні на ім`я громадянина Китаю Дай Жун видана 21.04.2025, також не являється доказом перебування директора ТОВ Альянс Гігант Дай Жун за межами України 01.02.2024.

Положення ч.1 ст.14 ГПК України визначають здійснення розгляду справ судом не інакше як на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частинами 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, не лише позивач повинен доводити обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, але й відповідач повинен довести свої заперечення проти позову.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи, які дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш обґрунтованою. Відтак необхідним є не лише надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

За змістом частини першої статті 73, частин першої, третьої статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 ГПК України).

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст.78 ГПК України).

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

За змістом ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначала, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про поставку товару позивачем відповідачу за видатковою накладною № 4 від 01.02.2024 на загальну суму 284 299,20 грн.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Полтавської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 28.07.2025 у справі №917/715/25 в оскаржуваній частині без змін як такого, що постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, судовий збір за подання апеляційної скарги, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись статтями 269, 270, п.1 ч.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Гігант" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 28.07.2025 у справі №917/715/25 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 23.10.2025.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза

Суддя Н.О. Мартюхіна