Постанова від 21.10.2025 по справі 280/2244/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 280/2244/25(суддя Артоуз О.О., м. Запоріжжя)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у справі №280/2244/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 27 березня 2025 року звернулася до суду з позовом до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради згідно з яким, просить:

- визнати дії Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради щодо неприсвоєння окремої поштової адреси ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 за 21/10 домоволодіння протиправними;

- зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради присвоїти поштову адресу ОСОБА_1 АДРЕСА_1 за 21/100 домоволодіння або 131/2.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у присвоєнні її майну поштової адреси.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що вимога позивача присвоїти поштову адресу частині будинку АДРЕСА_2 , суперечить вимогам статті 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржила його в апеляційному порядку з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що з 1990 року будинку АДРЕСА_2 не має, а є два самостійних власника будинку №131/1 та №131/2, зважаючи на те, що по рішенню суду від 12.04.1993 року відбувся поділ житла і земельних ділянок. Зазначає позивач про те, що є власником свого будинку, а не співвласником будинку АДРЕСА_2 .

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.04.1993 у справі №199г позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про розподіл порядку користування земельною ділянкою задоволено, розподілено житловий будинок АДРЕСА_2 згідно варіанта І висновку технічної експертизи від 02.10.1991, доповненнями від 28.10.1992, виділено у власність ОСОБА_1 на 21/100 частини в житловому будинку на суму 1344 крб в будинку А-І жилі кімнати І-4=7,3 кв.м., І-5=9,3 кв.м. в службовій прибудові а-І частину коридору І-2=1,3 кв.м., ванну І-3=2,4 кв.м. на суму 248 крб, 1/2 частину водопроводу на суму 80 крб, загальною вартістю 1672 крб, що більше належної їй на 321 крб., стягнуто з ОСОБА_1 321 крб в рахунок різниці вартості частки, визначено порядок користування земельною ділянкою, виділено ОСОБА_1 на 21/100 частку земельної ділянки № ІІІ площею 156 кв.м., земельну ділянку №ІІ площею 37 кв.м. залишено у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Також, вказаним рішенням у власність ОСОБА_2 виділено на 63/100 частини в житловому будинку А-1 жилі кімнати І-7=12,2 кв.м., І-6=15,7 кв.м. на суму 2283 крб, частину сіней а-І=465 крб, сіни а І на суму 288 крб, погреб на суму 146 крб, ганок на суму 71 крб, сарай Б на суму 207 крб, вбиральню Е на суму 79 крб, ? частину водопроводу на суму 81 крб, огорожу № І на суму67 крб, ? огорожі № 4 на суму 45 крб, загальною вартістю 3732 крб., виділено ОСОБА_2 на 63/100 земельну ділянку № І площею 468 кв.м. (а.с.10-13).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.02.2001 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою задоволено частково, визначено порядок користування земельною ділянкою, розміщеною за адресою: АДРЕСА_2 наступним чином (відповідно до схеми п`ятого варіанту висновку технічної експертизи): ОСОБА_4 на 63/100 частини виділити земельну ділянку S-1 площею 436 кв.м., що менше належного на 155 кв.м; ОСОБА_1 на 21/100 частку виділити земельні ділянки S-2 площею 41 кв.м. та S-3 площею 130 кв.м., загальною площею 171 кв.м.; ОСОБА_3 на 4/25 частки виділити земельну ділянку S-4 площею 282 кв.м., що більше належного на 155 кв.м.; в спільне користування співвласникам ОСОБА_4 , ОСОБА_1 виділити земельну ділянку S-5 площею 9 кв.м; у спільне користування співвласникам ОСОБА_4 , ОСОБА_1 і ОСОБА_3 виділити земельну ділянку S-6 площею 8 кв.м; у спільне користування співвласникам ОСОБА_1 і ОСОБА_3 виділити земельну ділянку S-7 площею 45 кв.м; стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 по 155,85 грн. в рахунок відшкодування судових витрат (а.с.14-15).

31 січня 2025 року позивач звернулася до відповідача із заявою про надання поштової адреси на новоутворений об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , що виник в результаті рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.04.1993 на 21/100 домоволодіння (а.с.23).

Листом Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 10.02.2025 №05-13/Ш-0040 позивачці роз`яснено, що для вирішення питання щодо присвоєння адреси квартирі необхідно змінити її цільове призначення та подати відповідний пакет документів (а.с.28-29).

12 лютого 2025 року ОСОБА_1 повторно звернулася із заявою до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради до якої додала: копію дозволу Шевченківської районної ради народних депутатів від 09.08.1994 № 41, копію технічного паспорту, копію рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.04.1993.

У листі від 11.03.2025 №05-13/Ш-0068 Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради вказав, що об`єкти нерухомого майна такі, як квартира у будинку квартирного типу та індивідуальний житловий будинок, є різними за типом об`єктами, що не можуть існувати фізично одночасно. При цьому звернув увагу на правову сторону в цих питаннях - об`єкт цивільних прав. У випадку, коли об`єктом цивільних прав є індивідуальний житловий будинок, то щодо цього будинку виникають права та обов`язки. Якщо об`єктом цивільних прав є квартира, то саме квартира, як частина від цілого, є самостійним об`єктом цивільних прав. Водночас, сам житловий будинок, у якому є самостійні об`єкти цивільних прав, не може бути об`єктом цивільного обороту. Таким чином у об`єкта цивільних прав - квартири не можуть бути прибудовані сіни (літ.а2), бути в користуванні дворові будівлі та споруди і надана земельна ділянка. Також, роз`яснено, що беручи до уваги, що діючим законодавством не передбачено правового механізму зміни статусу частини житлового будинку на квартиру в будь який інший спосіб ніж здійснити реконструкцію в цілому з урахуванням прав співвласників даного об`єкту нерухомого майна, пропонується звернутись до суду для вирішення зазначеного питання (а.с.30-32).

Правомірність відмови відповідача у присвоєнні окремої поштової адреси частині житлових приміщень у буд. АДРЕСА_2 за 21/10 є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, згідно з якої суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямованість на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI)

Частиною п`ятою статті 26-3 Закону №3038-VI визначено, що адреса присвоюється, змінюється, коригується, анулюється:

- виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради;

- місцевою державною адміністрацією - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адреси у строк, визначений цією статтею.

Відповідно до положень частин першої - третьої статті 26-3 Закону №3038-VI адресою об`єкта нерухомого майна (далі - адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об`єкта та визначення місця його розташування на місцевості.

Згідно з частиною третьою статті 26-4 Закону №3038-VI адреса присвоюється об`єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Адреса не присвоюється: 1) тимчасовим спорудам; 2) будівлям та спорудам, що є приналежністю відповідної будівлі або споруди або їх складовою частиною; 3) іншим об`єктам нерухомого майна, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес об`єктів нерухомого майна (далі - Порядок присвоєння адрес).

Частиною п`ятою статті 26-4 Закону №3038-VI встановлено, що для присвоєння адреси подаються такі документи:

1) заява про присвоєння адреси щодо об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта із зазначенням прізвища, імені, по батькові заявника та реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності) - для фізичної особи або найменування та ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - для юридичної особи, відомостей про ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до подання заяви);

2) копія документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій споруджується (споруджено) об`єкт (крім випадків, встановлених Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес), - у разі, якщо право власності або користування земельною ділянкою не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

3) генеральний план об`єкта будівництва (у разі спорудження об`єкта на підставі проектної документації на будівництво) - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо об`єкта будівництва;

4) копія документа, що дає право на виконання будівельних робіт, - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо об`єкта будівництва (якщо відомості про такий документ не внесено до електронної системи);

5) копія документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта (якщо відомості про такий документ не внесено до електронної системи);

6) копія документа, що посвідчує особу заявника, - у разі подання документів поштовим відправленням;

7) копія документа, що засвідчує повноваження представника, - у разі подання документів представником поштовим відправленням або в електронній формі.

Копії документів, що подаються для присвоєння адреси, засвідчуються замовником (його представником).

За змістом частини сьомої статті 26-4 Закону №3038-VI орган з присвоєння адреси протягом п`яти робочих днів з дня отримання заяви про присвоєння, коригування адреси:

1) приймає рішення про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси, яке повинно містити відомості про ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до подання заяви);

2) оприлюднює рішення про присвоєння, коригування/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності);

3) вносить інформацію про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси) до Реєстру будівельної діяльності.

Рішення про присвоєння/відмову у присвоєнні адреси повинно додатково містити відомості про місце розташування об`єкта згідно з документом, що дає право на виконання будівельних робіт (у разі присвоєння адреси щодо об`єкта будівництва), або документом, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (у разі присвоєння адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до відповідача з проханням надати поштову адресу частині житлового будинку, на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.04.1993 справа № 199г в частині виділу у власність ОСОБА_1 21/100 частини в житловому будинку (як вказує позивач «домоволодіння») АДРЕСА_2 (а.с.23-25).

Зважаючи на те, що позивачем не надано документів, щодо виділення частини будинку АДРЕСА_2 у самостійний об`єкт нерухомого майна, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача суперечить положенням статті 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

При цьому, суд зауважує, що рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.04.1993 справа №199г щодо розподілу житлового будинку АДРЕСА_2 не є документом, що посвідчує факт виділення частини будинку АДРЕСА_2 у самостійний об`єкт нерухомого майна, оскільки таке рішення підтверджує лише право позивача на частину житлового будинку № 131 при розподілі.

Відносно інших доводів скаржника, які викладені в апеляційній скарзі та які зводяться до незгоди з судовим рішенням слід зазначити, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

Всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у справі №280/2244/25 без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 21 жовтня 2025 року.

Головуючий - суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов

суддяВ.А. Шальєва