Рішення

від 26.10.2007 по справі 5/452

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської

області  91016,

м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской

области  91016,

г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

26.10.07                                                                                

Справа № 5/452

Господарський суд Луганської області у складі головуючого судді Закропивного

О.В., при секретарі Монастирському Д.Д., розглянувши матеріали

справи за позовом:

суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1(сАДРЕСА_1,

код НОМЕР_1) до 1-го відповідача -дочірнього підприємства «ЛІО»спільного

підприємства «Новоайдарський комбінат громадського харчування» (смт.

Новоайдар, Новоайдарського району, Луганської області, вул. Пролетарська, 10,

код 30090127) та до 2-го відповідача -спільного підприємства «Новоайдарський

комбінат громадського харчування» (смт. Новоайдар, Новоайдарського району,

Луганської області, вул. Пролетарська, 5, код 01744369);

про стягнення заборгованості в сумі 1536,86 грн.;

а також зустрічний позов:

дочірнього підприємства «ЛІО»спільного підприємства

«Новоайдарський комбінат громадського харчування» та спільного

підприємства «Новоайдарський комбінат громадського харчування»до суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1;

про визнання договору не дійсним;

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним

позовом -ОСОБА_2 . (довіреність б/н від 04.06.07.);

від відповідачів за первісним позовом та позивачів за зустрічним

позовом - ОСОБА_3. (довіреність б/н від 31.08.07.; -

В С Т А Н О В И В:

Суть спору: позивачем заявлено позовні вимоги до

відповідачів про стягнення заборгованості за поставлені товари, які були

передані 1-му відповідачу за накладними № 11/4 від 04.11.05., № 23 та № 8/11

від 08.11.05, № 9/11 та № 5909 від 09.11.05. на підставі договору № 3 від

04.01.05., в сумі 1240,13 грн., трьох відсотків річних в сумі 55,81

грн. та пені в сумі 78,47 грн.

Відповідачами заявлено зустрічні позовні вимоги про визнання

недійсним укладеного між 1-м відповідачем та позивачем договору № 3 від

04.01.05., предметом якого є поставка та оплата товару асортимент якого

вказується в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. 

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги

підтримав в повному обсязі та не визнав зустрічних вимог.

Відповідачі відзивами на позовну заяву та їх представник в

судовому засіданні позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, що

не має належних доказів того, що 1-й відповідач отримав товар від позивача.

Крім того, договір № 3 від 04.01.05. підписаний не уповноваженою особою. В свою

чергу, відповідачами заявлено зустрічний позов про визнання недійсним

укладеного між 1-м відповідачем та позивачем договору № 3 від 04.01.05.,

предметом якого є поставка та оплата товару асортимент якого вказується в

накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Зазначений позов

мотивований тим, що директор дочірнього підприємства «ЛІО»спільного

підприємства «Новоайдарський комбінат громадського харчування»ОСОБА_4, яка

укладала вищевказаний договір, не мала відповідних повноважень на вчинення

такого роду правочинів, оскільки призначена на посаду з численним порушеннями

статуту ДП «Ліо»і трудового законодавства.

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні

оголошувались перерви з 03.09.07. по 06.09.07., з 06.09.07. по 24.09.07. та з

25.10.07. по 26.10.07.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та

оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності суд приходить до наступного

висновку.

04.01.05. між позивачем та першим відповідачем був укладений

договір № 3 на поставку продуктів (далі за текстом Договір).

Відповідно до ст. 208 ЦК України, такі договори повинні укладатись

між юридичними особами у письмовій формі.

Пунктом 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається

таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною

(сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженим

на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами

цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України однією із вимог, додержання якої є

необхідною умовою для визнання чинності правочину є його вчинення у формі

встановленій законом.

Стаття 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину

є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог які

встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Зазначений Договір зі сторони першого відповідача укладався та був

підписаний ОСОБА_4, яка на той час виконувала обов'язки директора на підставі

наказу № 64 від 10.09.02. виконуючого обов'язки директора спільного

підприємства «Новоайдарський комбінат громадського харчування»Єфтєєва Н.В.

Відповідач в своїх запереченнях та в зустрічній позовній заяві

ставить під сумнів правомірність перебування ОСОБА_4. на посаді директора

першого відповідача так як сам наказ про її призначення не відповідає вимогам чинного

законодавства і з нею не було укладено відповідного контракту.

В ході судового розгляду встановлено, що з моменту призначення на

посаду директора дочірнього підприємства «ЛІО»спільного підприємства

«Новоайдарський комбінат громадського харчування»ОСОБА_4., як керівництвом

(головним підприємство) так і підлеглими, сприймалась саме як директор

підприємства, здійснюючи відповідні повноваження та несла відповідальність за

виконання своїх обов'язків саме на цій посаді.

На думку суду, можливі порушення трудового законодавства при

призначенні працівника на посаду, якщо він певний період часу виконував

обов'язки на цій посаді, відповідно сприймався оточенням (суб'єктами

господарювання) саме як працівник цього підприємства з певними повноваженнями,

не може тягнути за собою такі наслідки як недійсність укладених ним і тим

більше виконаних правочинів.

Отже, з урахуванням вище перерахованих положень ЦК України та

обставин справи, суд вважає, що договір № 3 від 04.01.05., укладений між

позивачем та першим відповідачем є чинним і, відповідно до ст. 629 ЦК України,

обов'язковим для виконання обома сторонами.

Предметом зазначеного Договору є поставка товару позивачем та його

оплата 1-м відповідачем. Асортимент товару вказується в накладних, які є

невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов даного Договору позивач, за накладним № 11/4 від

04.11.05., № 23 та № 8/11 від 08.11.05, № 9/11 та № 5909 від 09.11.05. передав

товар на загальну суму 1240,13 грн.

Свої обов'язки за Договором позивач виконав належним чином. Факт

поставки товару було підтверджено в судовому засіданні. 1-й відповідач, в

порушення вимог даного Договору, не розрахувався за поставлений товар до

теперішнього часу.

Згідно ст. ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України

господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до

закону, за умовами договору та вимогами Господарського і Цивільного кодексів

України у встановлений строк, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання

зобов'язання -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що у

певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з 1-го відповідача на

користь позивача слід стягнути основну заборгованість в сумі 1240,13 грн.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не

звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового

зобов'язання, також, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання,

на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням

встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів

річних від простроченої суми. Тому, відповідачу на суму несплаченої частини

заборгованості обґрунтовано і правильно нараховані три відсотки річних в сумі 55,81

грн.

Заявлену до стягнення пеню суд вважає безпідставною, оскільки

такої відповідальності сторони договором не передбачили.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню а

саме в розмірі 1295,94 грн., яка складається з основного боргу в сумі

1240,13 грн. та 3% річних в сумі 55,81 грн.

В задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

Також, відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача,

пропорційно до розміру задоволених позовних вимг, покладаються господарські

витрати, понесені позивачем, по сплаті держмита в сумі 86,01 грн. і 99,50

грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати по зустрічному позову покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського  процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «ЛІО»спільного

підприємства «Новоайдарський комбінат громадського харчування» (смт.

Новоайдар, Новоайдарського району, Луганської області, вул. Пролетарська, 10,

код 30090127)  на користь суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1(сАДРЕСА_1, код НОМЕР_1)

заборгованість в сумі 1240,13 грн., 3% річних в сумі 55,81 грн.,

витрати по сплаті державного мита в сумі 86,01 грн. і 99,50 грн.

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити

5. Судові витрати по зустрічному позову покладаються на

відповідачів.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку

з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Дата підписання

рішення -31.10.07.

Суддя                                                                                     

О.В. Закропивний