Постанова від 21.10.2025 по справі 646/2603/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 жовтня 2025 року

м. Харків

справа № 646/2603/24

провадження № 22-ц/818/3305/25

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, орган опіки та піклування Стрийської міської ради Львівської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, її вихованні, визначення способу участі у вихованні сина та спілкуванні з ним за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Колісниченка Артура Сергійовича на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 березня 2025 року, постановлене під головуванням судді Демченко І.М., -

в с т а н о в и в :

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, орган опіки та піклування Стрийської міської ради Львівської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, її вихованні, визначення способу участі у вихованні сина та спілкуванні з ним, в якому просив визначити такі способи участі у вихованні сина та спілкуванні з ним:

1) без обмежень засобами телефонного зв`язку; 2) побачення шляхом здійснення відеодзвінків (відеоконференцій) з застосуванням належних ОСОБА_2 та/або ОСОБА_3 технічних засобів та необхідного для цього програмного забезпечення: без обмежень кожен день та час за домовленістю між ними, а у разі недосягнення такої домовленості - у час з 10:00 до 11:00 та з 19:00 до 20:00 кожен понеділок, вівторок, середу, четвер та п`ятницю, у присутності ОСОБА_2 , а за згодою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 - без її присутності (у разі нездійснення у ці дні очних побачень ОСОБА_1 з дитиною); 3) очні побачення за місцем проживання ОСОБА_2 або місцем проживання позивача та у громадських місцях, розташованих у населеному пункті, у якому проживає ОСОБА_2 : - кожну суботу та неділю у час, за домовленістю між ними, а у разі недосягнення такої домовленості - у час з 9.30 до 20.00 - без присутності матері; - безперешкодні зустрічі позивача із сином у дні та години, погоджені із ОСОБА_2 , та з урахуванням бажання дитини; 4) проведення спільного відпочинку позивача з сином протягом 7 (семи) днів під час осінніх шкільних канікул та протягом 15 (п`ятнадцяти) днів під час зимових шкільних канікул, а також протягом 30 (тридцяти) днів літніх шкільних канікул без присутності матері. Крім того, позивач просить зобов`язати ОСОБА_2 повідомляти його про факти захворювання та лікування сина, про від`їзд (обставини та напрям) сина за межі населеного пункту звичайного проживання більше, ніж на 1 (один) день, за доступними номерами телефонів сторін та електронною поштою ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_2 або іншою у разі зміни..

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 березня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Колісниченко Артур Сергійович просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову з підстав недоведеності факту, що відповідчка чинить позивачу перешкоди у спілкуванні з дитиною. Вказана позиція суду першої інстанції є протиправною, що суперечить як інтересам батька так і найкращим інтересам дитини.

ОСОБА_2 надала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рекомендований органом опіки та піклування спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином, із урахуванням відносин, що склалися між сторонами, на даний час є достатнім для відновлення спілкування та забезпечить можливість батька повноцінно брати участь у вихованні сина. Враховуючи те, що вимоги позивача в частині усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні позивачем не доведені, підстави для задоволення позову відсутні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.39).

Шлюб між сторонами розірвано рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 21.02.2022 у справі № 646/312/22, провадження № 2/646/1027/2022 (а.с.12-13).

Після розірвання шлюбу дитина проживає разом з матір`ю у м.Харкові, з квітня 2024 року проживають у м.Стрий Львівської області, де зареєстровані як внутрішньо переміщені особи.

Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що 12.10.2017 по 21.02.2022 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу вони мають дитину - сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина залишилася постійно проживати разом з відповідачкою. При цьому, відповідачка чинить перешкоди у спілкуванні з сином, обмежує його від участі у спілкуванні та вихованні дитини.

У зв`язку з чим, просив суд зобов`язати ОСОБА_5 усунути йому перешкоди у спілкуванні з сином та встановити порядок участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучаться з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції).

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини ( рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачиться на шкоду інтересам дитини.

Матеріали справи свідчать про те, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом із матір`ю.

Дитина має захворювання центральної нервової системи, що підтверджується наданими медичними документами (а.с.42-43).

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 26.07.2023 року № 341 про встановлення фізичним особам порядку участі у вихованні малолітніх дітей позивачу встановлено порядок участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначено час: щонеділі з 09.30 до 13.00 в присутності матері ОСОБА_2 (а.с.178).

20.11.2024 Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради повідомлено, що з питання встановлення порядку участі ОСОБА_6 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було ухвалено рішення органу опіки та піклування, а саме п. 2 додатка до рішення № 341 від 26.07.2023 «Про встановлення фізичним особам порядку участі у виховання малолітніх дітей». Це рішення набрало законної сили, не оскаржено та не відмінено. На час надання відповіді до суду відповідач ОСОБА_2 з сином тривалий період у м.Харкові не проживають, правові підстави для повторного розгляду питання органом опіки та піклування м.Харкова відсутні (а.с.176).

Згідно довідки ВПО від 11.04.2024 року вбачається, що мати ОСОБА_2 разом із сином зареєстровані по АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 03.12.2024 до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено орган опіки та піклування Стрийської міської ради Львівської області (код ЄДРПОУ 04055943) за місцем фактичного проживання дитини. Цією ж ухвалою суду зобов`язано орган опіки та піклування Стрийської міської ради Львівської області подати до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (а.с.182).

13.02.2025 виконавчим комітетом Стрийської міської ради Львівської області надано висновок органу опіки та піклування, затверджений рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області від 06.02.2025 № 25 (а.с.195).

Рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області за № 25 від 06.02.2025 затверджено висновок органу опіки та піклування щодо встановлення порядку побачень ОСОБА_1 з сином ОСОБА_7 , відповідно до якого рекомендовано побачення, як спосіб участі у вихованні сина, у першу та третю суботу і неділю місяця з 10.00 год до 20.00 год у присутності матері (а.с.191).

Вищевказаним висновком за результатами обстеження умов проживання дитини та оцінки потреб сім`ї встановлено, що ОСОБА_2 не заперечує проти побачень ОСОБА_1 з сином у вищевказані дні, та при позитивній динаміці, згодна на збільшення часу перебування сина з батьком (а.с.191-194).

Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим і суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

Закріплення права батьків та дитини на спілкування відповідає світовим стандартам захисту прав дитини.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 9 Конвенції організації об`єднаних націй про права дитини 1989 року, яка 27 вересня 1991 року набула чинності для України, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судова колегія зазначає, що визначення порядку участі батька у вихованні відповідає саме якнайкращим інтересам дитини.

При цьому визначення такого порядку не пов`язано з обов`язковою наявністю перешкод з боку матері дитини, а лише упорядкує відносини між батьками.

Матеріали справи не містять доказів того, що спілкування позивача, як батька, з дитиною впливає чи може негативно вплинути на малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та суперечить інтересам дитини.

Колегія суддів вважає, що для забезпечення інтересів дитини, з метою створення умов для виконання батьком, який проживає окремо, обов`язку по вихованню дитини та здійснення його права на особисте спілкування з дитиною, необхідно визначити спосіб участі позивача у вихованні малолітнього сина шляхом систематичних побачень та спілкування засобами зв`язку.

Висновок суду першої інстанції відмову у задоволенні позовних вимог є помилковими.

Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає необхідним визначити ОСОБА_1 наступний спосіб спілкування та участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 : без обмежень засобами телефонного зв`язку; побачення шляхом здійснення відеодзвівнків (відеоконференцій) з застосуванням належних ОСОБА_2 та/або ОСОБА_3 технічних засобів та необхідного для цього програмного забезпечення два рази на тиждень у будні дні вівторок та четвер з 19:00 до 20:00 год.; особисті зустрічі батька з дитиною у населеному пункті проживання дитини кожну першу та третю суботу та неділю місяця у час з 10.00 до 20.00 год. При цьому враховано висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області за № 25 від 06.02.2025 року.Також задоволенню підлягають вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 про факти захворювання та лікування дитини за доступними номерами телефонів або електронною поштою.

В іншій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Визначення такого порядку участі батька у вихованні дитини відповідатиме інтересам дитини, з урахуванням її віку, та не порушує прав батька і дитини на спілкування.

При цьому наявність та періодичність побачень є достатньою для реалізації батьком своїх прав щодо участі у вихованні дитини.

Разом з тим належних і допустимих доказів, що відповідачка чинить перешкоди позивачеві у спілкуванні із дитиною, станом на час розгляду справи, колегії суддів не надано.

Тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків вимагатиме від судів ретельної перевірки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHR v.UKRAINE, №10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v.UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Колісниченка Артура Сергійовича - задовольнити частково.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 березня 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 наступний спосіб спілкування та участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 :

-без обмежень засобами телефонного зв`язку;

-побачення шляхом здійснення відеодзвівнків (відеоконференцій) з застосуванням належних ОСОБА_2 та/або ОСОБА_3 технічних засобів та необхідного для цього програмного забезпечення два рази на тиждень у будні дні вівторок та четвер з 19:00 до 20:00 год.;

-особисті зустрічі батька з дитиною у населеному пункті проживання дитини кожну першу та третю суботу та неділю місяця у час з 10.00 до 20.00 год.

Зобов`язати ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 про факти захворювання та лікування дитини за доступними номерами телефонів або електронною поштою.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Повний текст судового рішення виготовлено 22.10.2025 року.