Постанова

від 12.09.2006 по справі 8/91-о-05

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/91-О-05

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"12" вересня 2006 р.                                                           Справа № 8/91-О-05

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Хом"якової В.В. при секретарі Зибцевій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Микропровод"

до Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м.Херсона  

про  визнання недійсним акту

за участю представників сторін:  

від  позивача - ю/к Іпатов В.В., дов. №б/н від 17.07.06.

від  відповідача - зав. юр. сектором Горбань В.В., дов. №225-07 від 12.01.06.

          Перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов'язання зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування ТОВ „Микропровод”  за період  01.05.02 по 01.10.04  (акт  від 22 жовтня 2004 року №215)  посадовою особою райуправління ПФУ було виявлено, що ТОВ працює на спрощеній системі оподаткування з 1 жовтня 2002 року, є платником єдиного податку. В порушення ч. 1 ст. 19, абз. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у січні - вересні 2004 року позивач не здійснював нарахування 32 % збору на  обов'язкове державне пенсійне страхування на фактичні витрати з оплати праці.  ПФУ нараховано внесків на загальну суму 7456 грн. 06 коп. З урахуванням  суми коштів, яка надійшла від сплати єдиного податку (42%), сума своєчасно не сплачених страхових внесків  складає 2249 грн. 37 коп.  

          1 листопада 2004 року управлінням ПФУ сформована та надіслана позивачу вимога № Ю-247   про сплату суми недоїмки в сумі 2249 грн. 37 коп. За несвоєчасну сплату страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування рішеннями начальника управлінням ПФУ в Комсомольському районі м. Херсона № № 476-484 від 28 жовтня 2004 року на підставі п.4 ч. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-1У до підприємства були застосовані штрафні санкції на загальну суму 4137 грн. 05 коп.  

          Товариство з обмеженою відповідальністю “Микропровод”  (позивач) звернулось до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України Комсомольському районі м. Херсона (відповідач), в якому просить визнати недійсними вимогу управління ПФУ  № 247 від 1 листопада 2004 року  про зобов'язання сплатити заборгованість в сумі 2249 грн. 37 коп. та визнати недійсними рішення управління ПФУ від 28 жовтня 2004 року №№ 476-484 про застосування штрафних санкцій на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

          Позивач стверджує, що акти управління ПФУ суперечать діючому законодавству. Підприємство у 2004 році обрало спрощену систему обліку,  оподаткування, звітності, тому повинен сплачувати податки, збори та обов'язкові платежі відповідно до Указу  Президента України від 03.07.98  № 727/98  “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”. Пунктом 6 даного Указу встановлено, що суб'єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, не є платниками  збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-1У від 09.07.03 не має пріоритетності перед Указом Президента України від 03.07.98 № 727/98  “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, оскільки Указ був прийнятий у відповідності до положень п. 4 Перехідних положень Конституції України і діє до прийняття Верховною Радою відповідного закону з цих питань.

Справа розглядається за правилами Кодексу адміністративного судочинства, який набрав чинності з 1 вересня 2005 року.          

Управління ПФУ в Комсомольському районі м. Херсона (відповідач) проти позову заперечує, мотивуючи тим,  що товариство є страхувальником відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-1У від 09.07.03 1058 і зобов'язано сплачувати внески у розмірі 32 % суми фактичних виплат на оплату праці. Пільги з нарахування страхових внесків не можуть встановлюватись іншим законодавством. Відповідач посилається на те, що з 01.01.04  суб'єкти підприємницької діяльності, що обрали спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, повинні сплачувати страхові внески на загальнодержавне пенсійне страхування в порядку, визначеному вказаним Законом № 1058-IV. Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03  № 1058-IV (далі Закон № 1058) набрав чинності з 1  січня 2004 року. Згідно ст. 1 Закону № 1058 страхові внески включають  також збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, який сплачувався за раніш діючим законодавством. Законом  “Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страхові внески не включаються до  складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, а також, що закони України та інші нормативні правові акти застосовуються в частині, що не суперечить  цьому закону.              

          Розглянувши матеріали справи,  заслухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.                                        

          ТОВ “Микропровод” працює на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку за ставкою 10%. В порушення ч. 1 ст. 19, абз. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” в 2004 році (січень-вересень) позивач не здійснював нарахування 32 % страхових внесків на  обов'язкове державне пенсійне страхування на фактичні витрати з оплати праці. Загальна сума виплат, на які повинен нараховуватись страхові внески за ставкою 32.%  склала 62320 грн. 73 коп.., донараховані внески в розмірі 32 % в сумі 7456 грн. 04 коп., в тому числі за січень 2004 року –1203 грн. 20 коп.., за лютий 2004 року –729 грн. 60 коп., березень –729 грн. 60 коп., квітень  - 729 грн. 60 коп., травень  - 729 грн. 60 коп., червень –617 грн. 60 коп., липень –923 грн. 94 коп.., серпень –920 грн. 34 коп., вересень –872 грн. 56 коп. (акт перевірки управління ПФУ від 22 жовтня 2004 року № 215) Відповідач врахував  в рахунок сплати страхових внесків платежі 42 % єдиного податку, за цей період  5206 грн. 67 коп., борг по страховим внескам складає 2249 грн. 37 коп.

1 листопада управління ПФУ виставило позивачу вимогу № Ю-247 про сплату 2249 грн. 37 коп. боргу по страховим внескам, який обліковувався станом на 22 жовтня 2004 року.

          Рішеннями начальника управлінням ПФУ в Комсомольському районі м. Херсона від 28 жовтня 2004 року №№ 476-484 були застосовані до позивача штрафні санкції на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

          Доводи позивача про те, що він не був  платником страхових внесків до ПФУ у 2004 році, є правомірними. Як зазначено у ст.   11   Закону  України   "Про державну підтримку  малого підприємництва",  спрощена  система оподаткування передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів)   сплатою єдиного податку. Законом України "Про систему оподаткування" (п. 17 ч. 1 ст. 14) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування віднесений до загальнодержавних податків і зборів. Відповідно до п. 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що відповідає наведеним положенням ст. 11 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва". Указ був прийнятий у відповідності до положень п. 4 Розділу XV Перехідних положень Конституції України і діє до прийняття Верховною Радою відповідного закону з цих питань. На день розгляду справи Верховною Радою не прийнято іншого  Закону щодо спрощеної системи оподаткування обліку та звітності суб”єктів малого підприємництва.

          Позивач не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки сплата цього збору для нього замінена сплатою єдиного податку.

          Відповідно до ст. З Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" до складу сплачуваного суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою єдиного податку входить одночасно і збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, у розмірі 42% від суми єдиного податку, який відділенням Державного казначейства України перераховується до Пенсійного фонду України.

          Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Проте ці положення Закону не можуть бути застосовані до спірних правовідносин у зв'язку з тим, що позивач є платником єдиного податку і сплачує збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у складі єдиного податку.

          Визначення осіб, які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, повинно здійснюватися на підставі положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням положень Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" та Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".

          Відповідно до п. 15 глави XV Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.

Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку і розподіл суми єдиного податку, в т.ч. перерахування 42% єдиного податку до Пенсійного фонду України. Отже, цей Указ не встановлює пільг з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. З іншого боку, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є нормативно-правовим актом, який регулює порядок визначення осіб, які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а також цей Закон не регулює питання застосування спрощеної системи оподаткування.

Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не суперечить положенням Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Вказаним  Указом № 727/98 суб'єктам малого підприємництва надано право самостійно обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком, встановлено ставки єдиного податку, визначено базу та об'єкти оподаткування, строки й порядок сплати єдиного податку та коло осіб, на яких дія Указу не поширюється. Заміна сплати звичайних податків сплатою єдиного податку відповідно до ст. 5 Закону України  “ Про державну  підтримку малого підприємництва ” є одним з напрямків державної підтримки малого підприємництва поряд, зокрема, з установленням системи пільг для зазначених платників податків. Указана заміна не є ні пільгою в оподаткуванні, ні звільненням від сплати податків.

Суб'єкти малого підприємництва сплачують збір на  державне пенсійне страхування у складі єдиного податку,  42 % від перерахованих підприємством сум єдиного податку скеровується до Пенсійного фонду України. Фактично відповідач, одержуючи від платників єдиного податку  42 % відрахувань від єдиного податку, одночасно стверджує про обов”язок підприємства сплачувати 32,3 %  від  суми фактичних витрат на оплату праці, що є по суті  подвійним оподаткуванням.

Суд визнає нечинними рішення про застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування органом ПФУ сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків,  визнається нечинною також вимога про сплату позивачем боргу.

В даному випадку, при поданні позову  позивач сплатив  935 грн. державного мита.  Позивачу відшкодовується з Державного бюджету  судовий збір в сумі  34 грн. 00 коп. ( 3 грн. 40 коп. х 10). Судовий збір, сплачений  у більшому розмірі, ніж встановлений  законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила. Оскільки позивач не подавав відповідної заяви, надмірно сплачений судовий збір не повертається. Одночасно суд роз'яснює позивачу, що  для отримання помилково сплаченої суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, він має право звернутися до ДП “Судовий інформаційний центр” (. Київ, вул. Липська, 18/5, тел. (044) 536-06-14).

Керуючись ст.ст. 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства  України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити. Визнати нечинними рішення управління ПФУ в Комсомольському районі м. Херсону №476-484 від 28 жовтня 2004 року про застосування штрафних санкцій до товариства з обмеженою відповідальністю “Микропровод” за несвоєчасну сплату страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування.

2. Визнати нечинною вимогу управління ПФУ в Комсомольському районі м. Херсону № Ю-247 від 1 листопада 2004 року про сплату ТОВ “Микропровод”  боргу зі страхових внесків в сумі 2249 грн. 37 коп.

3. Відшкодувати ТОВ “Микропровод” (м.Херсон, вул.Комкова, 76-а, п/р №2600410040 в ХОД АППБ "Аваль", МФО 352093, код ЄДРПОУ 23134387) з Державного бюджету (одержувач Відділення  Держказначейства м.Херсона, код ЄДРПОУ 24104230, р/р 31115095500002, Банк УДК по Херсонській області, МФО 852010, код 22090200, символ звітності банку 095)   34 грн. 40 коп. страхового збору, про що видати виконавчий лист.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

5. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                  В.В. Хом"якова

Постанова оформлена та підписана

19 вересня 2006 року