Постанова від 24.10.2025 по справі 910/1817/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2025 р. Справа№ 910/1817/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОДІНТЕКС" та Військової частини НОМЕР_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2025

у справі № 910/1817/25 (суддя С.О. Турчин)

за позовом заступника керівника Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Довган Назарія Ярославовича в інтересах держави в особі:

1) Адміністрації Державної прикордонної служби України

2) Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОДІНТЕКС"

про стягнення 132 818,40 грн

УСТАНОВИВ:

Заступник керівника Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Довган Назарій Ярославович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОДІНТЕКС" про стягнення 132 818,40 грн, з яких: 123 840 грн - штраф, 8 978,40 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором на закупівлю товарів за державні кошти №394-24 від 04.11.2024, а саме порушенням строків поставки товару та порушення умов договору щодо якості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 по справі № 910/1817/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОДІНТЕКС" на користь Військової частини НОМЕР_1 штраф у сумі 61 920 ,00 грн та пеню у сумі 8 978, 40 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОДІНТЕКС" на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону судовий збір у розмірі 1 293, 08 грн.

04.06.2025 (судом отримано 09.06.2025) Військова частина НОМЕР_1 (шляхом поштового направлення) звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 по справі № 910/1817/25 в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права. Зокрема апелянт стверджує про відсутність правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2025, матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 по справі № 910/1817/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 у справі № 910/1817/25 залишено без руху та надано скаржникові строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

27.06.2025 від Військової частини НОМЕР_1 (через систему «Електронний суд») до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 у справі № 910/1817/25, в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.

Не погоджуючись з указаним рішенням, 06.06.2025 (судом отримано 09.06.2025) Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОДІНТЕКС" (через систему «Електронний суд») також звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 по справі № 910/1817/25 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, суд першої інстанції, під час розгляду справи проігнорував обставини справи, і застосував до відповідача несправедливі штрафні санкції за порушення умов договору. Таке рішення суду першої інстанції порушує права та майнові інтереси відповідача, і підлягає скасуванню.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОДІНТЕКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 у справі № 910/1817/25 залишено без руху та надано скаржникові строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

27.06.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОДІНТЕКС" (через систему «Електронний суд») до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОДІНТЕКС" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 у справі № 910/1817/25, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 у справі № 910/1817/25, в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників, об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОДІНТЕКС" та Військової частини НОМЕР_1 в одне провадження.

22.07.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 подано відзив на апеляційну скаргу у якому позивач просив суд відмовити у її задоволенні та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 по справі № 910/1817/25 в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Також 22.07.2025 позивачем було заявлено клопотання про здійснення розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши вказане клопотання колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення враховуючи те, що предметом спору у справі є вимога про стягнення 132 818,40 грн, вказана справа повинна розглядатися судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 04.11.2024 між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОДІНТЕКС" (відповідач, постачальник) укладений договір № 394-24 на закупівлю товарів за державні кошти (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується у 2024 році поставити замовникові з дотриманням вимог законодавства товари (продукцію) (далі - товар), код згідно з ДК 021:2015-15330000-3 - оброблені фрукти та овочі, зазначені в специфікації (додаток 1), а замовник прийняти і оплатити такі товари.

Якість товару, що поставляється постачальником повинна відповідати ДСТУ 8494:2015 "Фрукти насіннячкові сушені. Технічні умови", вимогам Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" від 23.12.1997 №771/97-ВР (зі змінами), Закону України "Про інформацію для споживачів харчових продуктів" від 06.12.2018 №2639-VІІІ (зі змінами) та чинним нормативно-правовими актами на цей вид товару (п.2.1. договору).

Згідно п.3.1. договору загальна сума становить 309 000,00 грн, у тому числі ПДВ в розмірі 51 600,00 грн.

Відповідно до п.3.2. договору ціна на товар зазначається у специфікації (додаток 1).

Специфікацією (додаток 1 до договору) сторони погодили асортимент товару, кількість та ціну. Так, відповідач взяв на себе зобов`язання поставити товар - суміш сухофруктів ДСТУ 8494, кількістю 6000 кг, ціна за одиницю 51,60 грн. Ціна договору за умовами Специфікації становить 309 600,00 грн.

У п.4.2 договору сторони погодили, що поставка товару за цим договором здійснюється до 25.11.2024 включно.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за державні кошти постачальник (відповідно до ч. 2 ст. 231 ГКУ) сплачує замовнику штрафні санкції, пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У п.6.3. договору сторони погодили, що за порушення умов договору щодо якості товарів із постачальника стягується штраф у розмірі 20% вартості неякісних товарів.

З наявного у матеріалах справи акту відбору зразків продукції від 08.11.2024 №11 вбачається, що представником Військової частини НОМЕР_1 у присутності представника ТОВ "СПЕЦПРОДІНТЕКС" Артема Корчука відібрані зразки продукції (сировини): суміш сухофруктів (яблуко, груша, айва).

За результатами лабораторних досліджень, відповідно до Експертного висновку від 12.11.2024 №006354п/24, наданого Волинською регіональною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів суміш сухофруктів (яблуко, груша, айва) не відповідає вимогам ДСТУ 8494:2015 за органолептичними та фізико-хімічними показниками.

Згідно із актом №11 огляду та повернення продовольства від 15.11.2024 комісія у складі представників Військової частини НОМЕР_1 у присутності представника ТОВ "СПЕЦПРОДІНТЕКС" Артема Корчука за результатами огляду та проведення лабораторних досліджень продукції, що надійшла до замовника 08.11.2024, вирішила повернути товар у повному обсязі, загальною вагою 6000 кг.

У подальшому комісією позивача-2, у присутності представника ТОВ "СПЕЦПРОДІНТЕКС" Андрія Білецького складений акт огляду та повернення продовольства №13 від 21.12.2024. Зі змісту вказаного акту, 21.12.2024 надійшла продукція - "суміш сухофруктів", ДСТУ8494:2015, врожаю 2024 року, загальною вагою 6000 кг. Під час огляду продукції встановлено наступне: "в ході огляду продукції "сухофруктів" виявлено сторонні домішки (сміття, пісок) та ураженість шкідниками хлібних запасів (живі шкідники), наявність сушених плодів, що згнили, під час стиснення плодів злипаються - за органолептичними та фізико-хімічними показниками продукція не відповідає вимогам ДСТУ8494:2015. Керуючись умовами договору, постачальником ТОВ "СПЕЦПРОДІНТЕКС" були порушені умови п. 2.1. договору - якість товару не відповідає вимогам ДСТУ8494:2015. Висновок: за результатами огляду та виявлення недоліків під час приймання товару, комісія вирішила повернути постачальнику ТОВ "СПЕЦПРОДІНТЕКС" "суміш сухофруктів" у повному обсязі, загальною вагою 6000 кг."

Акт огляду та повернення продовольства №13 від 21.12.2024 підписаний представником ТОВ "СПЕЦПРОДІНТЕКС" водієм Андрій Білецький, який діяв на підставі довіреності №39 від 20.12.2024.

Поставку товару відповідач здійснив 25.12.2024, про що здійснено відповідний запис представника Військової частини НОМЕР_1 на видатковій накладній №СПІ00409 від 20.12.2024.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач допустив прострочення строку, встановленого в договорі, а також поставив Військовій частині НОМЕР_1 товар неналежної якості, внаслідок чого прокурором на підставі п.6.2., п.6.3. договору нараховано пеню у сумі 8 978,40 грн та штраф у сумі 123 840,00 грн.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Момент виконання обов`язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.

У п.4.2. договору сторони погодили строк поставки товару - до 25.11.2024.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач поставив Військовій частині НОМЕР_1 товар на суму 309 600,00 грн, визначений у специфікації №1 до договору, лише 25.12.2024, що підтверджується видатковою накладною №СПІ00409 від 20.12.2024, тобто допустив прострочення виконання зобов`язання на 29 днів.

Сторони також погодили, що якість товару, що поставляється постачальником повинна відповідати, зокрема вимогам ДСТУ 8494:2015 "Фрукти насіннячкові сушені. Технічні умови" (п.2.1. договору).

Наявними в матеріалах справи актом відбору зразків продукції від 08.11.2024 №11, Експертним висновком від 12.11.2024 №006354п/24, актами огляду та повернення продовольства №11 від 15.11.2024 та №13 від 21.12.2024 підтверджується, що поставлений відповідачем Військовій частині НОМЕР_1 товар не відповідав вимогам ДСТУ 8494:2015.

Відповідач обставин поставки товару неналежної якості не спростував, акти огляду та повернення продовольства №11 від 15.11.2024 та №13 від 21.12.2024 підписані представником відповідача без зауважень.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання за договором щодо своєчасної поставки товару та поставки товару належної якості належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач допустив прострочення поставки товару та здійснив поставку товару неналежної якості, то наявні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності за порушення строків поставки та за порушення умов договору щодо якості товарів.

Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За умовами пункту 6.2 договору за порушення строків поставки товару відповідач сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожен день прострочення.

Розрахунок пені у сумі 8978,40 грн є арифметично правильним, відповідає умовам договору та приписам законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення пені суд визнає обґрунтованими.

У п.6.3. договору сторони погодили, що за порушення умов договору щодо якості товарів із постачальника стягується штраф у розмірі 20% вартості неякісних товарів.

Враховуючи, що вартість неякісного товару, який було поставлено відповідачем на виконання умов договору становить 309 600,00 грн, штраф за неякісну поставку товару складає 61 920 грн (309600,00 х 20% = 61920,00).

За розрахунком прокуратури загальний розмір штрафу складає 123840,00 грн , виходячи з обставин, що постачальник двічі поставив неякісний товар, який було повернуто за результатами комісійного огляду, а саме 15.11.2024 та 21.12.2024.

Водночас стягнення штрафу за поставку товару неналежної якості, нарахованого двічі по 20% є подвійною відповідальністю в межах одного виду санкцій (штрафу) за порушення зобов`язання, оскільки як встановлено судом, у даному випадку відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в поставці неякісного товару, який не відповідав вимогам ДСТУ 8494:2015.

Одночасне стягнення обох штрафів за поставку товару неналежної якості у цьому випадку (однієї партії товару вартістю 309 600,00 грн) є подвійним стягненням штрафу за неналежне виконання зобов`язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.

Тому, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що вимоги прокуратури про стягнення з відповідача штрафу 20% у розмірі 61 920,00 грн є частково обґрунтованими.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОДІНТЕКС" на користь Військової частини НОМЕР_1 штраф у сумі 61 920 ,00 грн та пеню у сумі 8 978, 40 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянтів по суті їх скарг в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 по справі № 910/1817/25 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на заявників.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОДІНТЕКС" та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 по справі № 910/1817/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 по справі № 910/1817/25 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОДІНТЕКС" та Військову частину НОМЕР_1 .

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран