Рішення від 11.09.2023 по справі 175/3443/23

Справа № 175/3443/23

Провадження № 2/175/904/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2023 р. смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Заборського В.О., за участю секретаря судового засідання Крошки М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анна Сергіївна, приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

17.07.2023року представникпозивача звернувсядо судуз позовомдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a> про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. № 82927 від 12.06.2021 про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором №500961288 від 02.10.2014 року у розмірі 144606,54 грн., витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 500,00 грн., а всього 148 106,54грн..

Свої вимоги обґрунтував тим, що в липні 2023 року ОСОБА_1 дізналася у мобільному додатку Міністерства цифрової трансформації України «ДІЯ», що з неї стягується сума боргу за виконавчим написом у загальній сумі 144606,54 грн у виконавчому провадженні № 68167661. Не погоджуючись із законністю таких дій, представник позивача 04.07.2023 року звернувся до приватного виконавця Макаренко А.С., та дізнався, що виконавче провадження № 68167661 відкрито на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Грисюк О.В. від 12.06.2021 року, яким звернуто стягнення на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 500961288 від 02.10.2014 року у розмірі 144606,54 грн.

Позивач вважає цей виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки розмір його боргових зобов`язань перед ТОВ «Вердикт Капітал» визначений у виконавчому написі не є підтвердженим, що є порушенням вимоги п. 3.5 ст. З Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, а також відсутності доказів належного направлення та отримання ним письмової вимоги про усунення порушень у не менш ніж тридцятиденний строк, що є обов`язковою вимогою відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», тому за відсутності доказів наявності з боку позивача боргу у визначеному відповідачем розмірі, у останнього були відсутні правові підстави звернення до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису щодо стягнення такого боргу.

Крім того, відповідачем не надавалася нотаріусу засвідчена виписка з його рахунка із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості згідно з вимогою п. 2 Переліку документів.

Згідно з виконавчим написом підставою для звернення відповідача до приватного нотаріуса була заборгованість, що утворилась у зв`язку з простроченням виконання позивачем зобов`язань за договором № 500961288 від 02.10.2014 року, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та позивачем. ПАТ «Альфа-Банк» згідно з виконавчим написом нібито відступило право вимоги за цим кредитним договором ТОВ «Інвестохіллс Веста» на підставі договору № 2019-ІКІ/ВЕСТА від 26.12.2018 року, а вже потім ТОВ «Інвестохіллс Веста» - відповідачу на підставі договору №16-01/19/1 від 16.01.2019 року, але в матеріалах виконавчого провадження № 68167661 та до тексту виконавчого напису не долучено оригіналів чи засвідчених копій вказаних договорів про відступлення прав вимоги. Тобто, відповідач не надавав нотаріусу, або приватному виконавцю вказані договори про відступлення прав вимоги укладені між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Інвестохіллс Веста», а пізніше між ТОВ «Інвестохіллс Веста» та відповідачем.

Крім того, перед вчиненням оскаржуваного виконавчого напису, відповідач зобов`язаний був надіслати письмове повідомлення про порушення зобов`язання на адресу позивача, але він взагалі не отримував письмові претензії від АТ «Альфа-Банк», TOB «Інвестохіллс Веста» та/або відповідача, йому особисто не направлялись документи ні від відповідача, ні від приватного виконавця. Всупереч наведеному, нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Шашликов Д.Г. в судове засідання не з`явилися, просили суд розглянути справу у їх відсутності.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 04.09.2023 року від генерального директора ТОВ «Вердикт Капітал» Іжаковського О.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на їх безпідставність та клопотання про зменшення розміру заявлених витрат на правничу допомогу.

Треті особи: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. та приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С. в судове засідання не з`явилися, заяви про розгляд справи без їхньої участі до суду не надходили. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності третіх осіб на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.06.2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., на підставі ст.ст.34, 87-91 Закону України «Про нотаріат»та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою КМУ від 29.06.1999р. № 1172, був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №82927, яким пропонується стягнути на користь ТОВ «Вердикт Капітал» з ОСОБА_1 заборгованість, що виникла за Кредитним договором № 500961288 від 02.10.2014 року, з усіма додатками та додатковими угодами, який укладений між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Фінансова компанія Інвестохіллс Веста» на підставі Договору № № 2019-ІКІ/ВЕСТА про відступлення прав вимоги від 26.12.2018 року, правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі Договору відступлення права вимоги №16-01/19/1 від 16.01.2019 року.

Як зазначено у виконавчому написі строк платежу за Кредитним договором № 500961288 від 02.10.2014 року настав, боржником допущено прострочення платежів, стягнення заборгованості проводиться за період з 16.01.2019 року по 07.06.2021 року та сума заборгованості складає 143956,54 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача в розмірі 1500,00 грн., та загальна сума, що підлягає стягненню становить 650 грн.

Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С., на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Грисюк О.В., 14.01.2022 року відкрив виконавче провадження №68167661.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно п. 1.1. даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно п.1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п.3.2 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.

Відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю, з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Відповідно до п. 10 Узагальнення «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року належними доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, могли бути первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Як вбачається з матеріалів справи саму процедуру винесення виконавчого напису було проведено відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

29.06.1999 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». (далі Постанова № 1172).

26.11.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі Постанова № 662), якою, окрім іншого, викладено п.2 Постанови № 1172 таким змістом: «Для одержання виконавчого напису по кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині: пункт 2 змін, що вносяться до переліку документів (Переліку №1172), за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, доповнено перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі №826/20084/1 постанову Київського апеляційного адміністративного суду України було залишено без змін.

Отже приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису керувався п. 2 Переліку №1172, який втратив чинність 22.02.2017 року, тобто до вчинення виконавчого напису.

З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку, що на момент вчинення спірного виконавчого напису приватний нотаріус мав керуватися пунктом 1 Постанови № 1172, яким визначено, що документом за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів є нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису є окремим, самостійним способом захисту цивільних прав серед інших способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених главою 3 розділу 1 ЦК України, а тому виконавчий напис у розумінні ЦК України (ч.1 ст. 202 ЦК України) не є правочином і його недійсність не може бути встановлена судом (ст. 215 ЦК України).

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з обраним позивачем способом захисту своїх прав шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та цього буде достатньо для захисту його прав.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3500 грн, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу позивача та відповідача по справі, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

З метою отримання професійної правничої допомоги позивачем 04.07.2023 року було укладено з адвокатським об`єднанням «ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН» Договір про надання професійної правової допомоги (далі Договір).

За умовами пункту 4.1 Договору, ціна правової допомоги складається безпосередньо з плати за підготовку позовної заяви та складає 3500 грн.

07.07.2023 року складено Акт про надання правової допомоги, в якому зазначено надані послуги, а саме: підготовка позовної заяви про визнання виконавчого напису № 82927 від 12.06.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. таким, що не підлягає виконанню., загальна сума яких склала 3 500 грн.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч.1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч.1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Наведений висновок викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу правову допомогу позивачу ОСОБА_1 , суд приймає до уваги обставини справи та її значення для позивача, умови укладеного договору про надання правової допомоги від 04.07.2023 року, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, обсяг наданих послуг, суд приходить до висновку про часткове стягнення з відповідача. на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.

У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому у зв`язку із задоволенням позовних вимог, на користь позивача з відповідача необхідно стягнути понесені витрати за сплату судового збору при поданні позовної заяви у розмірі 1073,60 грн..

Керуючись ст.ст. 4, 5, 6, 12, 77-81, 89, 136, 141, 258-259, 263-265, 273, 280-283, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a> (ЄДРПОУ 36799749, місце знаходження: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5Б), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анна Сергіївна (місце знаходження: м. Дніпро, вул. Хмельницького Богдана, буд. 4, оф. 4), приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна (місце знаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська, 11/2), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 82927 від 12.06.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a> грошових коштів у розмірі 144606,54 грн..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a> на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a> на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 (дві тисячі) грн..

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Заборський