Ухвала від 14.10.2025 по справі 346/2012/25

Справа № 346/2012/25

Провадження № 1-кп/346/554/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1

з участю:секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.10.2024 року за № 42024090000000086, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , одруженого, з вищою освітою, на утриманні нікого не має, громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 27 - ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 365 та ст. 386 КК України;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , одруженого, на утриманні нікого не має, громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 27 - ч. 3 ст. 307 КК України,

клопотання представника власниці майна ОСОБА_9 , адвоката ОСОБА_8 , подане 16.09.2025 року через підсистему «Електронний Суд» про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

16.09.2025року вказаний представник зазначеної власниці майна подав через підсистему «Електронний Суд» до суду клопотання про скасування арешту майна, в якому просить скасувати арешт майна, накладений у даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19.11.2024 року на мобільний телефон марки «IPhone 13», синього кольору, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 . Крім того, вказаний захисник просив повернути цій власниці зазначений речовий доказ.

В обґрунтування клопотання цей захисник вказав наступне.

Вищевказаною ухвалою слідчого судді накладено арешт на зазначене майно з метою забезпечення збереження речового доказу.

У подальшому ОСОБА_9 надано пароль для входу у мобільний застосунок «Telegram» та 23.11.2024 року її мобільний телефон оглянуто слідчим, про що складено відповідний протокол, при цьому за результатами цієї слідчої дії жодних фактичних даних, які мають значення для досудового розслідування даного кримінального провадження не встановлено.

Таким чином, у подальшому застосуванні арешту, який накладено на вищевказаний мобільний телефон, відпала потреба (том. 3 а. п. 45-49).

В судовому засіданні вказаний представник зазначеної власниці майна підтримав зазначене клопотання та просить задовольнити його в повному обсязі із зазначених у ньому підстав.

Прокурор в судовому засіданні не вбачав підстав для задоволення вищевказаного клопотання в повному обсязі, однак, не заперечував проти скасування арешту в частині володіння та користування зазначеним мобільним телефоном.

Вивчивши вказане клопотання, заслухавши вказаних сторін кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою слідчого П`ятого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_10 від 14.11.2024 року в межах даного кримінального визнано речовими доказами, зокрема, на мобільний телефон марки «IPhone 13», синього кольору, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 .

Вказаний об`єкт матеріального світу, вилучений під час обшуку 13.11.2024 року за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_5 , що за адресою: АДРЕСА_2 (том. 3 а.п. 63-68).

Ухвалою слідчогосудді Івано-Франківськогоміського судуІвано-Франківськоїобласті від19.11.2024року вмежах даногокримінального провадження накладено арешт із забороноюрозпорядження такористування вказаним мобільним телефоном (том. 3 а. п.72-74).

Згідно з даними протоколу огляду речей (мобільного телефону), складеного 23.11.2024 року старшим уповноваженим в ОВС 2 сектору 1 відділу ГВ ЗНД Управління СБ України в Івано-Франківській області підполковником ОСОБА_11 , при огляду вищевказаного мобільного телефону не виявлено відомостей, які можуть мати доказове значення в даному кримінальному провадженні (том. 3 а. п. 75).

Відповідно до ч.3ст.41КонституціїУкраїни ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст.1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Критерії правомірності втручання держави управо власності закладені у ст. 1 ПершогоПротоколуКонвенціїпрозахист прав людини і основоположних свобод та утворюють «трискладовий тест», за допомогою якого має відбуватися оцінка відповідного втручання: 1) законність втручання; 2) легітимна мета; 3)пропорційністьміж використовуваними засобами і переслідуваною метою та уникнення покладення на власника надмірного тягаря.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі «Раймондо проти Італії» ( «Raimondo v. Italy», рішення 24.01.1994 р.) заявник скаржився на контроль за використанням власності у зв`язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як передбачено ч.1ст. 131 цього Кодексу заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 3ст. 132 цього Кодексузастосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно доч.1ст.174цьогоКодексупідозрюваний,обвинувачений,їхзахисник,законнийпредставник,іншийвласникабо володілецьмайна,представникюридичноїособи,щодоякоїздійснюється провадження,якінебули присутніприрозглядіпитання проарештмайна,маютьправозаявити клопотанняпроскасуванняарешту майнаповністюабочастково.Такеклопотанняпід часдосудовогорозслідуваннярозглядається слідчимсуддею,апідчас судовогопровадження-судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи наведене, з урахуванням позиції сторони обвинувачення, висловленої в даному судовому засіданні, відсутності в зазначеному мобільному телефоні відомостей, які можуть мати доказове значення у справі, суд вважає, що наявні підстави для скасування арешту майна на зазначений мобільний телефон у частині володіння та користування цим майном та повернення його згаданій власниці.

Отже, дане клопотання слід задовольнити частково.

На підставі викладеного, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 3 ст. 41 Конституції України, керуючись ст. 98, 100, 170, 174 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

клопотання задовольнити частково.

Скасувати арешт,накладений ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19.11.2024 року, на мобільний телефон марки «IPhone 13», синього кольору, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , в частині володіння та користування цим майном.

Зобов`язати П`ятий слідчий відділ (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, передати навідповідальне зберігання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительці АДРЕСА_2 , вказаний мобільний телефон.

Попередити ОСОБА_9 яквласницю вказаногомайна про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 388 КК України, за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації.

В задоволенніклопотання в іншій частині відмовити у зв`язку з безпідставністю вимог.

Ухвала набирає законної сили з моментуїї оголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 16.10.2025 року о 15 год.

Головуючий суддя : ОСОБА_1