Ухвала від 27.10.2025 по справі 240/24617/25

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у забезпеченні позову)

27 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/24617/25

категорія 109040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панкеєвої В.А., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави до Житомирської обласної ради, Державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області Хіміч Світлани Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся керівник Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави із позовом до Житомирської обласної ради, Державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області Хіміч Світлани Анатоліївни, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської обласної ради від 10.04.2025 №936 "Про припинення обласного санаторію радіаційного захисту для дорослого і дитячого населення Житомирської обласної ради шляхом приєднання до комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради";

- відмінити державну реєстрацію припинення обласного санаторію радіаційного захисту для дорослого і дитячого населення Житомирської обласної ради.

Разом з позовною заявою, подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивача просить забезпечити позовну заяву шляхом:

- заборонити комунальному підприємству по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради, Житомирській обласній раді та будь-яким іншим особам, вчиняти будь які дії, зокрема реєстраційні, щодо припинення юридичної особи обласного санаторію радіаційного захисту для дорослого і дитячого населення Житомирської обласної ради, а також щодо розпорядження об`єктом нерухомого майна майновим комплексом (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820113818206) загальною площею 4567,6 кв. м, який розташований за адресою: Житомирська область, Звягельський район, селище Кам`яний Брід, вулиця Довбиська, 1, та є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області в особі Житомирської обласної ради.

Подана заява вмотивована тим, що відповідно до рішення Житомирської обласної ради від 10.04.2025 № 936 вирішено припинити обласний санаторій радіаційного захисту для дорослого і дитячого населення Житомирської обласної ради шляхом приєднання до комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради. 06.06.2025 Комісію, що утворена відповідно до наказу директора комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради від 08.05.2025 № 40 "Про створення комісії з приймання передачі нерухомого майна" на виконання рішення Житомирської обласної ради від 10.04.2025 № 938 "Про нерухоме майно" підписано акт приймання-передачі майнового комплексу обласного санаторію радіаційного захисту для дорослого і дитячого населення Житомирської обласної ради. Разом з цим, відповідно до Статуту правонаступника обласного санаторію радіаційного захисту для дорослого і дитячого населення Житомирської обласної ради, комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради, затвердженого рішенням Житомирської обласної ради від 21.12.2023 № 626 підприємство створено з метою, зокрема, отримання доходів і реалізації на цій основі інтересів засновника, а також економічних та соціальних інтересів трудового колективу. Враховуючи вищевикладене, з метою недопущення відчуження, знищення та пошкодження матеріально-технічної бази обласного санаторію радіаційного захисту для дорослого і дитячого населення Житомирської обласної ради, є необхідним вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони комунальному підприємству по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради, Житомирській обласній раді та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, зокрема реєстраційні, щодо припинення юридичної особи обласного санаторію радіаційного захисту для дорослого і дитячого населення Житомирської обласної ради, а також щодо розпорядження об`єктом нерухомого майна - майновим комплексом (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820113818206) загальною площею 4567,6 кв. м, який розташований за адресою: Житомирська область, Звягельський район, селище Кам`яний Брід, вулиця Довбиська, 1, та є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області в особі Житомирської обласної ради.

Враховуючи зазначене, просить заяву про забезпечення позову задовольнити.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені до неї матеріали, суд доходить висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому частиною 4 статті 150 КАС України встановлено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Частиною першою ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В силу ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень закону, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Суд зазначає, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Суд також зазначає, що існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів чи необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення, як підстава для забезпечення адміністративного позову, полягає в тому, що на момент подання такого позову у позивача наявні обґрунтовані підстави, підтверджені належними та допустимими доказами, вважати можливим настання юридичних фактів, які призведуть до порушення його прав та законних інтересів.

До вирішення справи по суті суд може застосувати заходи забезпечення позову. Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати та довести належними доказами причини звернення із такою вимогою.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як слідує з матеріалів справи, керівник Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської обласної ради від 10.04.2025 №936 "Про припинення обласного санаторію радіаційного захисту для дорослого і дитячого населення Житомирської обласної ради шляхом приєднання до комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради", а також відмінити державну реєстрацію припинення обласного санаторію радіаційного захисту для дорослого і дитячого населення Житомирської обласної ради.

Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд зауважує, що позивачем не наведено та не надано жодних належних доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених ст.150 КАС України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.

Так, відповідно до ст.59 Господарського кодексу України припинення суб`єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Згідно до ч.1 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Частиною 5 ст.104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч.3, 5, 6 ст.105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

При цьому, п.1 ч.1 ст.110 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників, суб`єкта управління державної або комунальної власності або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

Так, ч.1 та ч. 3 ст.110 Цивільного кодексу України вказано, що орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи відповідно до частини першої цієї статті, призначає ліквідаційну комісію (ліквідатора) такої юридичної особи. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Приписами ст.111 Цивільного кодексу України визначено порядок ліквідації юридичної особи та встановлено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана повідомити учасників юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, про її участь в інших юридичних особах та/або надати відомості про створені нею господарські товариства, дочірні підприємства.

Під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред`явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.

Ліцензії, документи дозвільного характеру та інші документи, а також печатки та штампи, які підлягають поверненню органам державної влади, органам місцевого самоврядування, повертаються їм ліквідаційною комісією (ліквідатором).

Для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання податковим органам та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає податковим органам, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується ліквідаційною комісією (ліквідатором) юридичної особи.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

До затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає податковим органам, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) затверджує ліквідаційний баланс та забезпечує його подання до податкового органу.

Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

Документи, що підлягають обов`язковому зберіганню, передаються в установленому законодавством порядку відповідним архівним установам.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує подання державному реєстраторові документів, передбачених законом для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в установлений законом строк.

Таким чином, процедура припинення юридичної особи передбачає ряд етапів, встановлених законодавством.

При цьому, позивачем разом із заявою про забезпечення позову не надано жодних відомостей стосовно того, на якому саме етапі перебуває процедура припинення обласного санаторію радіаційного захисту для дорослого і дитячого населення Житомирської обласної ради, відтак, станом на теперішній час позивачем не надано доказів існування реальної загрози спричинення значної шкоди його правам та загрози істотного ускладнення виконання рішення суду та здійснення ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, якщо таке рішення буде прийнято на його користь, у разі невжиття зазначених у клопотанні заходів забезпечення позову.

Відтак, суд зазначає, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, з яких заявник вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть заявником при цьому понесені.

Таким чином, під час розгляду заяви керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.

За таких обставин, наведені заявником доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову, на думку суду, не є доведеними та обґрунтованими для вжиття заходів його забезпечення, оскільки матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про існування підстав, визначених ст.150 КАС України, отже, подана керівником Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави про забезпечення позову, відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.А. Панкеєва