Постанова від 16.10.2025 по справі 909/319/25

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2025 р. Справа №909/319/25 (909/580/25)

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді (доповідача)МАТУЩАКА О. І

суддівСКРИПЧУК О. С.

КРАВЧУК Н. М.

за участю секретаря судового засідання ТЕЛИНЬКО Я.П.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися.

розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" (вх.ЗАГС №01-05/2352/25 від 30.07.2025)

на рішенняГосподарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2025 (суддя Рочняк О.В.)

у справі№ 909/319/25 (909/580/25)

за позовомДочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України", м. Івано-Франківськ

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "ПБС", с. Бистриця, Надвірнянський район, Івано-Франківська область

простягнення 2 187 693 49 грн заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

У провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа про банкрутство Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України".

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 06.05.2025 відкрив провадження у справі про банкрутство ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"; ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів до закінчення провадження у справі; ввів процедуру розпорядження майном боржника та призначив розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бриксу Андрія Олеговича.

12.05.2025 до Господарського суду Івано-Франківської області звернулося ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в межах справи про банкрутство із позовом до ТОВ «ПБС» про стягнення 2 187 693, 49 грн заборгованості, з яких: 437 890, 47 грн - заборгованість за договором субпідряду №01/12/23 від 01.12.2023; 36 738, 67 грн - інфляційні втрати; 96 391, 87 грн - штрафні санкції; 1 413 804, 46 грн - заборгованість за договором субпідряду №01-2/12/23 від 01.12.2023; 50 045, 06 грн -інфляційні втрати та 152 822, 96 грн - штрафні санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань, що виникли між сторонами, а саме - несплатою за виконані позивачем роботи, у результаті чого утворилася заборгованість у сумі 1 851 694, 93 грн. У зв`язку із несвоєчасним виконанням зобов`язань позивач нарахував відповідачу пеню та інфляційні втрати.

Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 09.07.2025 у справі №909/319/25 (909/580/25) позов задовольнив частково. Стягнув з ТОВ "ПБС" на користь ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" 2 187 173, 99 грн заборгованості, з яких: 1 851 694, 93 грн - основний борг; 248 695, 33 грн пеня; 86 783, 73 грн - інфляційні втрати, а також 26 246, 08 грн - судовий збір. В решті позову відмовив.

Зокрема, суд першої інстанції, дослідивши подані сторонами докази, встановив, що граничний строк оплати виконаних робіт за актами приймання-передачі від 18.12.2024 відповідно до п. 4.4 договорів настав 23.12.2024. Водночас відповідач частково виконав свої договірні зобов`язання, перерахувавши на рахунок позивача 23.03.2025 - 300 000 грн та 16.04.2025 - 300 000 грн.

Оскільки доказів повного виконання зобов`язань за договорами №01/12/23 та №01-2/12/23 від 01.12.2023 відповідач не надав, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення 437 890, 47 грн і 1 413 804, 46 грн відповідно.

Перевіривши правильність нарахування штрафних санкцій, суд здійснив перерахунок пені та інфляційних втрат відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), визначивши за договором №01/12/23 - 95 878, 09 грн пені та 36 738, 67 грн - інфляційних втрат, а за договором №01-2/12/23 - 152 817, 24 грн пені та 60 292, 00 грн - інфляційних втрат. Водночас суд зазначив, що не вправі виходити за межі позовних вимог, тому до задоволення належить заявлена позивачем сума інфляційних втрат.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

ТОВ "ПБС" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2025 у справі № 909/319/25 (909/580/25) у якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В апеляційній скарзі скаржник покликається на такі обставини:

- відповідно до п. 5.3 договору розрахунки мали здійснюватися протягом 5 днів з дати підписання актів виконаних робіт, а оскільки акти за грудень 2024 року підписано лише 20.03.2025, а вже 25.03.2025 відповідач почав здійснювати часткову оплату, то прострочення могло розпочатися не раніше 26.05.2025;

- позивач неправильно визначив початкову дату прострочення, через що розрахунок пені та інфляційних втрат є помилковим і завищеним;

- сторони не погодили у договорі умови та розмір пені, а відтак відсутні правові підстави для її стягнення;

- з урахуванням того, що суми компенсаційних виплат нараховано у завищеному розмірі, апелянт розглядає можливість укладення мирової угоди відповідно до ст. 274 ГПК України.

З огляду на викладене, скаржник вважає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином обставини, використав неналежні та недопустимі докази, а також неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права.

Позивач 15.09.2025 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Покликається на такі обставини:

- суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що акти приймання виконаних робіт від 18.12.2024 вважаються підписаними, а тому граничний строк оплати настав 23.12.2024, а початок прострочення - 24.12.2024;

- твердження скаржника про підписання актів лише 20.03.2025 не підтверджені жодними доказами;

- посилання скаржника на відсутність підстав для стягнення пені є безпідставним, оскільки пункт 7.2.3 договору прямо передбачає нарахування штрафних санкцій за порушення строків, а посилання на постанову Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №908/1501/18 не спростовує, а підтверджує законність застосування таких санкцій відповідно до умов договору.

Отже, вважає, що апеляційна скарга не містить достатніх підстав для скасування рішення суду та є необґрунтованою спробою затягнути виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань.

16.10.2025 в судове засідання представники сторін не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Водночас позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи. Вказане клопотання обґрунтоване зайнятістю представниці позивача у зв`язку із перебуванням в іншому судовому засіданні у справі №909/319/25 (344/8463/25).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що з аналізу положень ст. 202 ГПК України вбачається, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для чого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Наведені позивачем обставини в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання не можуть бути визнані судом поважними, адже не є об`єктивно непереборними. Позивач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи зазначене, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаного вище клопотання, оскільки наявних матеріалів справи є достатньо для прийняття законного і обґрунтованого рішення у цій справі.

Фактичні обставини справи.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.12.2023 між ТОВ "ПБС" (генпідрядник) та ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (субпідрядник) укладено договори субпідряду №01/12/23 та №01-2/12/23.

Відповідно до п. 1.1 договору №01/12/23, субпідрядник зобов`язався у порядку та на умовах, визначених цим договором, своїми силами і засобами на власний ризик надати послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Івано-Франківського району Івано-Франківської області в обумовлений цим договором термін. Генеральний підрядник зобов`язався прийняти та оплатити надані належним чином згідно із цим договором та чинним законодавством України послуги після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість.

Згідно з п. 1.1 договору №01-2/12/23, субпідрядник зобов`язався у порядку та на умовах, визначених цим договором, своїми силами і засобами на власний ризик надати послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Коломийського та Снятинського районів Івано-Франківської області в обумовлений цим договором термін. Генеральний підрядник зобов`язався прийняти та оплатити надані належним чином згідно із цим договором та чинним законодавством України послуги після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість.

В п. 1.2 договорів визначено найменування робіт (послуг): 45230000-8 будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів; залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Івано-Франківської області).

Зазначені договори укладені на виконання договорів №7 від 25.07.2023 та №9 від 04.08.2023, що укладені між ДП "Дороги Прикарпаття" та ТОВ "ПБС" (п.1.1.1 договорів).

За змістом п. 2.1 договорів, ціна договору становить вартість усіх замовлених генпідрядником та наданих субпідрядником послуг згідно актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №кб-2в).

Термін надання послуг - з моменту підписання даного договору по 30.04.2024 (п. 3.1 договорів).

Відповідно до п. 5.2 договорів, за підсумками роботи за місяць субпідрядник визначає обсяги та вартість наданих послуг, що підлягають оплаті, готує відповідні документи та подає для підписання генеральному підрядникові. Генеральний підрядник підписує надані акти прийняття виконаних робіт протягом 10 днів з моменту одержання, або обґрунтовує причини відмови від його підписання протягом 10 днів з дня одержання. Сторони погодили, що у випадку якщо генеральний підрядник не направив письмову відмову від писання акту прийняття виконаних робіт чи не повернув підписаний акт прийняття виконаних робіт протягом 10 робочих днів, такий акт прийняття виконаних робіт вважається підписаним генеральним підрядником, послуги за договором наданими в повному обсязі та прийняті генеральним підрядником без заперечень. Акт прийняття виконаних робіт вважаються підписаними генпідрядником без заперечень, а послуги за договором наданими та прийнятими також у випадку підписання акту прийняття виконаних робіт замовником за основним договором.

Згідно з п. 5.3 договорів, оплата послуг проводиться по фактично виконаних обсягах послуг згідно ф№ кб-2 в та ф № кб-3 на розрахунковий рахунок субпідрядника не пізніше 5 днів з моменту підписання актів приймання виконаних будівельних робіт.

За змістом п. 5.5 договорів, оплата наданих послуг здійснюється без прив`язки до наявності/відсутності бюджетних асигнувань, установлених планами використання бюджетних коштів, надходження чи ненадходження коштів по основному договору. Генпідрядник не має права затримувати платежі за надані послуги.

За змістом п. 5.9 договорів, субпідрядник сплачує генпідряднику 0,5 відсотка, у тому числі ПДВ, від вартості наданих ним послуг за послуги генпідряду.

В п. 7.2.3 договорів передбачено, що за несвоєчасне або неналежне виконання сторонами інших своїх зобов`язань за договором винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період на який нараховується пеня, від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 10.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє по 30.04.2024, але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

25.04.2024 сторони підписали додаткові угоди №2 до договорів, в яких внесли зміни до п. 10.1 договорів, продовжили термін дії договору - до 31.12.2024.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи актів приймання виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг (форма № кб-2в) за грудень 2024 року та довідок про вартість виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг і витрат (форма № кб-3) від 18.12.2024, позивач на виконання умов договору №01/12/23 від 01.12.2023 виконав роботи на загальну суму 1 043 106 00 грн.

Відповідно до актів приймання виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг (форма № кб-2в) за грудень 2024 та довідок про вартість виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг і витрат (форма №кб-3) від 18.12.2024, позивач на виконання умов договору №01-02/12/23 від 01.12.2023 виконав роботи на загальну суму 1 420 909, 00 грн.

Відповідно до банківської виписки, відповідач частково оплатив виконані позивачем роботи за договором №01/12/23 від 01.12.2023, а саме 25.03.2025 - 300 000 грн та 16.04.2025 - 300 000 грн.

За порушення строків оплати виконаних робіт за договором №01/12/23 від 01.12.2023, позивач нарахував відповідачу 36 738, 67 грн інфляційних втрат та 96 391, 87 грн штрафних санкцій (пені).

За порушення строків оплати виконаних робіт за договором №01-02/12/23 від 01.12.2023, позивач нарахував відповідачу 50 045, 06 грн інфляційних втрат та 152 822, 96 грн штрафних санкцій (пені).

Оцінка суду.

Статтею 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставою виникнення зобов`язань є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ст. 627, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Водночас відповідно до ст. 838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договорів №01/12/23 та №01-2/12/23 субпідрядник зобов`язався власними силами та засобами, на власний ризик, надати послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення у визначені договорами строки, а генеральний підрядник зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги після перевірки їх обсягу та вартості відповідно до умов договорів та чинного законодавства України.

У договорі підряду визначається ціна або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ч.ч.1, 3 ст. 843 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За встановлених судом першої інстанції обставин, на виконання умов договору №01/12/23 від 01.12.2023 позивач виконав роботи на загальну суму 1 043 106, 00 грн та на виконання умов договору №01-02/12/23 від 01.12.2023 - на загальну суму 1 420 909, 00 грн.

У п. 5.9 договорів визначено, що субпідрядник сплачує генпідрядникові 0,5 відсотка, у тому числі ПДВ, від вартості наданих ним послуг за послуги генпідряду.

З огляду на викладене, вартість виконаних робіт за договором №01/12/23 від 01.12.2023 становить 1 037 890, 47 грн (1 043 106 грн - 0,5%), а за договором №01-02/12/23 від 01.12.2023 - 1 413 804, 46 грн (1 420 909 грн - 0,5%).

За змістом п. 5.3 договорів, оплата послуг проводиться за фактично виконаними обсягами послуг згідно з формами №кб-2в та №кб-3 на розрахунковий рахунок субпідрядника не пізніше 5- ти днів з моменту підписання актів приймання виконаних будівельних робіт.

Матеріалами справи підтверджується, що первинні документи, зокрема, довідки про вартість виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг і витрат, а також акти приймання виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг підписані генпідрядником та субпідрядником 18.12.2024, а також скріплені їх печатками.

Натомість твердження апелянта про підписання актів лише 20.03.2025 не підтверджується жодними документами чи іншими допустимими доказами.

Більше того, апелянтом не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність заперечень відповідача до вказаних актів, що передбачено п. 5.2. договорів.

З урахуванням цього, акти приймання виконаних робіт підписані 18.12.2024, граничний строк оплати за договорами настав 23.12.2024, а початок прострочення 24.12.2024. Таким чином, позиція апелянта щодо неправильної дати початку прострочення є необґрунтованою.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Це право кредитора є способом захисту його майнового інтересу та відшкодування втрат від інфляції. Кредитор може вимагати сплати інфляційних нарахувань навіть за відсутності відповідного положення в договорі.

В силу положень ст. 230 ГК України (чинних на момент виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення судом першої інстанції) та ст. 549 ЦК України штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) є грошова сума або майно, які боржник сплачує кредитору у разі порушення зобов`язання. Пенею вважається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен день.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення судом першої інстанції) нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців після строку виконання зобов`язання, цей строк визначає максимальний період нарахування санкцій і не є позовною давністю.

В апеляційній скарзі скаржник покликається на те, що в договорах сторонами не передбачено умов та розміру пені, а відтак відсутні правові підстави для її стягнення. Однак зазначені доводи колегія суддів вважає необгрунтованими з огляду на таке.

Так, у договорах №01/12/23 та №01-2/12/23 від 01.12.2023 сторони визначили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим договором; за несвоєчасне або неналежне виконання сторонами інших своїх зобов`язань за договором винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період на який нараховується пеня, від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання за кожний день прострочення (п. 7.1 та п. 7.2.3).

Проаналізувавши умови договору в сукупності, колегія суддів вважає, що п. 7.2.3 договір власне і передбачає відповідальність за несвоєчасне або неналежне виконання сторонами своїх зобов`язань, в тому числі і грошових, оскільки містить в собі поняття «інших зобов`язань». Натомість попередні пункти визначають відповідальність субпідрядника, яка стосується дотримання безпеки дорожнього руху, надання послуг, завдання шкоди тощо.

Відтак суд апеляційної інстанції погоджується із висновками місцевого господарського суду, що пункт 7.2.3 договорів передбачає нарахування пені у разі порушення строків виконання зобов`язань, в тому числі в частині своєчасних розрахунків за виконані роботи та надані послуги.

Таким чином, довід апелянта про відсутність підстав для стягнення пені є безпідставним.

Щодо твердження скаржника про завищення сум компенсаційних виплат колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правильно визначено суму заборгованості, початок виникнення заборгованості, а також обґрунтовано здійснено перерахунок розміру пені та інфляційних втрат, а тому позовні вимоги про стягнення таких у встановленому судом розмірі правомірно задоволено. Таким чином, твердження апелянта у цій частині є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 129, 269-270, 275-276, 281-284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2025 у справі №909/319/25 (909/580/25) без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий-суддяО. І. МАТУЩАК

Судді: О. С. СКРИПЧУК

Н. М. КРАВЧУК