Рішення від 14.10.2025 по справі 523/5860/25

Справа № 523/5860/25

Провадження №2/523/3890/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2025 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Мурманової І.М.

за участю секретаря судового засідання Бєлік Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного Підприємства «Український дитячий центр «МОЛОДА ГВАРДІЯ» про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Пересипського районного суду м. Одеси з позовом до Державного Підприємства «Український дитячий центр «МОЛОДА ГВАРДІЯ» про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває у трудових відносинах з відповідачем. За час перебування у трудових відносинах, відповідач має заборгованість перед працівником, що полягає в нарахованій проте не виплаченій заробітній платі.

З урахуванням викладеного позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача нараховану але не виплачену заробітну плату у розмірі: 56 296, 81 гривні та моральну шкоду у розмірі 5000 грн..

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою суду від 14 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено слухання справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Не погоджуючись з позовними вимогами на адресу суду 23.06.2025 року (вх. № 24679) надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача зазначив, що наказом №13/20240ОД від 01.03.2024 року, у зв`язку з відсутністю діяльності, передбаченої установчими документами, а саме організація оздоровлення, навчання, лікування, відпочинок дітей та молоді через початок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України 20 лютого 2022 року та у зв`язку із введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року, воєнного стану (з подовженнями), діяльність Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» - призупинено на період дії воєнного стану.

Оскільки наразі підприємство не функціонує, не має власних джерел доходу на час військової агресії та призупинення діяльності Відповідача усі витрати, пов`язані із забезпеченням функціонування підприємства, у тому числі видатки на заробітну плату працівникам, здійснюються виключно за рахунок фінансування Міністерства соціальної політики України.

Щодо стягнення моральної шкоди, представник зазначив, що відповідач через не виплату заробітної плати змушений був економити на харчах та ліках, що на думку позивача негативно вплинуло на відносини в середні його родини.

Представник зазначає, що позивач не довів втрати немайнового характеру. Крім іншого, відшкодування моральної шкоди має бути розумним та справедливим.

З урахуванням викладеного представник просить: позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» задовольнити частково. Стягнути з Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 52 296,81 гривень, в задоволенні інших позовних вимог відмовити в повному обсязі (а.с.33-37).

До відзиву на позовну заяву представником надано докази на які останній посилається у відзиві.

Також, 30.06.20205 року (вх. № 25800) надано за підписом представника відповідача заяву про розгляд справи за відсутності відповідача (а.с.43-44).

Не погоджуючись з відзивом на позовну заяву позивач надав суду заперечення на відзив. Позивач вказав, що 24.03.2022 року набрав чинності ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким встановлено, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці лише, якщо доведе, що порушення сталось внаслідок ведення бойових дій або інших обставин непереборної сили. Зазначив, що єдиним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили є сертифікат, виданий в порядку та на підставі ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати» в Україні».

З урахуванням викладеного просить позов задовольнити в повному обсязі (а.с.49-53).

Крім іншого, до відповіді на відзив позивачем надано заяву від імені його дружини, згідно якої остання зазначає, що внаслідок невиплати заробітної плати її чоловіку, в родині порушено економічну ситуацію, стали виникати конфлікти на побутовому фоні, сім`я опинилась у важкому матеріальному становищі, брак коштів відобразився на не можливості отримання нормального забезпечення ліками, та повноцінному харчуванні. Невиплата заробітної плати призвела до труднощів фінансового характеру (а.с.59).

Чергове судове засідання у справі призначено на 14 жовтня 2025 року, сторони до суду не з`явились.

На адресу суду 14.10.2025 року (вх. № 42272) надійшла заява за підписом позивача щодо можливості розгляду справи за відсутності позивача, в якій позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с.69).

Представник відповідача про час та місце слухання справи повідомлений, 30.06.2025 року, звернувся на адресу суду з заявою про слухання справи за його відсутності (а.с.43-44).

З огляду на викладене, судом встановлено, що сторони про час та місце слухання справи повідомлені, звернулись на адресу суду з заявами про слухання справи за їх відсутності, а відтак підставі для відкладення слухання справи передбачених ст.223 ЦПК України не встановлено.

Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що з 2015 року та станом на цей час перебуває в трудових відносинах з відповідачем, під час перебування у трудових відносин, відповідач має перед позивачем заборгованість з виплати заробітної плати за період з 2023 року по 2024 роки у розмірі: 56 296, 81 гривень.

Судом встановлено, що Наказом від 22.05.2015 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду оператора котельні 3 розряду (а.с.7).

Відповідно до Довідки про заборгованість по заробітній платі № 5 від 21.03.2025 року заборгованість відповідача по заробітній платі за 2023-2024 роки перед ОСОБА_1 становить 56 296, 81 гривень (а.с.8, 18).

Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У статті 94 КЗпП вказано, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ч. 1ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 110 КЗпП України передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Аналогічна норма міститься статті 30 Закону України "Про оплату праці", яка доповнена зобов`язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Отже, виходячи з положень КЗпП України, Закону України "Про оплату праці", заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахунково-платіжна відомість.

Отже, матеріалами справи встановлено, що роботодавець має заборгованість перед працівником з нарахованої але не виплаченої заробітної плати в розмірі: 56296, 81 гривня, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі:5 000 гривень, суд зазначає наступне.

Моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства. Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 235/3191/19.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).

У частині першій статті 1167 ЦК України визначено загальні умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).

В обґрунтування позиції щодо стягнення моральної шкоди позивач зазначив, що через не виплати заробітної плати він та його родина зазнали душевних стражданнях, оскільки відсутність коштів позбавлення спокою, нормальних життєвих зв`язків та погіршення стану здоров`я. Не можливість придбання ліків та продуктів харчування негативно вплину на атмосферу в родині.

Бездіяльність відповідача змусила його докладати додаткових зусиль для захисту його порушеного права та його відновлення.

Суд приймає до уваги такі доводи, оскільки виконуючи роботу на підприємстві, позивач розраховував на гарантовану законом виплату йому заробітної плати, відповідно, мав намір використати такі кошти для реалізації власних потреб.

Невиплата заробітної плати фактично спричинила те, що позивач змушений був змінити свої наміри і обмежити себе в купівлі тих чи інших речей, продуктів харчування тощо.

Крім цього, суд враховує, що на відміну від роботодавця, працівник у трудових відносинах є більш слабшою стороною і невиплата заробітної плати могла змусити його переживати душевні хвилювання та знепокоюватись бездіяльністю Підприємства. Обґрунтованими також є доводи про необхідність звернення до суду для захисту порушеного права.

З огляду на викладене та враховуючи наявність порушення з боку відповідача трудових прав позивача, необхідність докладання останнім зусиль для відновлення порушеного права, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що за заподіяну моральну шкоду позивачу є необхідним та достатнім розмір грошової компенсації 5 000 грн., а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Доводи представника відповідача про те, що Підприємство звільняється від обов`язку виплатити моральну шкоду в порядку ст. 617 ЦК України внаслідок непереборної сили суд відхиляє, оскільки, як зазначено вище, відповідач не довів настання обставин непереборної сили (форс-мажору) шляхом надання суду сертифікату, виданого у ТПП України.

Невиплата відповідачем гарантованих законом виплат (заробітної плати) є порушенням прав працівника, тому, є підстави для стягнення моральної шкоди.

З урахуванням викладеного, судом відхиляються доводи представника відповідача щодо не доведення з боку позивача обставин та доказів морального страждання, як таких, що спростовані матеріалами справи.

Відповідно до п.п.2 ч.1 с.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

В силу ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1 211, 20 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 280-284, 279, 354 ЦПК України, КЗпП України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного Підприємства «Український дитячий центр «МОЛОДА ГВАРДІЯ» про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати та стягнення моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з Державного Підприємства «Український дитячий центр «МОЛОДА ГВАРДІЯ» (код ЄДРПОУ: 33636307, адреса: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, буд. 172) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) нараховану але не виплачену заробітну плату у розмірі: 56296,81 гривень.

Стягнути з Державного Підприємства «Український дитячий центр «МОЛОДА ГВАРДІЯ» (код ЄДРПОУ: 33636307, адреса: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, буд. 172) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в розмірі: 5000 гривень.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Стягнути з Державного Підприємства «Український дитячий центр «МОЛОДА ГВАРДІЯ» (код ЄДРПОУ: 33636307, адреса: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, буд. 172) на користь держави судовий збір у розмірі: 1 211, 20 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. гляду.

Повне судове рішення складено 20.10.2025р.

Суддя: