Ухвала

від 23.01.2008 по справі 20-10/211-4/143-9/312

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-10/211-4/143-9/312

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

22 січня 2008 року   Справа № 20-10/211-4/143-9/312

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

секретар судового засідання                                        

за участю представників сторін:

позивача: Кухаренко В.М., дов. № 04-01 від 08.01.2008 р. (Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів);

відповідача: Яблокова Ю.М., дов. № 4 від 21.01.2008 р. (Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта-Крим");

третьої особи: не з'явився (Севастопольський міський центр зайнятості);

розглянувши апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта-Крим" на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Рибіна С.А.) від 26 листопада 2007 року по справі № 20-10/211-4/143-9/312

за позовом           Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, 20-а,Севастополь,99011)

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Крим" (вул. Нафтова, 2,Севастополь,99019)

3-тя особа  Севастопольський міський центр зайнятості  (вул. Руднєва, 40,Севастополь,99053)

про стягнення 19202,00 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Постановою господарського суду міста Севастополя від 26 листопада 2007 року по справі № 20-10/211-4/143-9/312 задоволено позов Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Нафта-Крим” про стягнення 19202,00 грн.

                  Не погодившись з вказаним судовим актом, Товариство з обмеженою відповідальністю „Нафта-Крим” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, котрим відмовити у задоволені позовних вимог.

                  Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме:

                  - 1 інвалід був звільнений за власним бажанням наказом від 5 жовтня 2004 року за № 329-к, другий у зв'язку зі смертю наказ 18 лютого 2004 року за № 60-к. Тому, ці підстави не можуть бути підставою для стягнення з відповідача штрафних санкцій за не створення робочих місць для інвалідів, оскільки знаходження вказаних осіб із відповідачем у трудових відносинах підтверджує факт створення відповідачем робочого місця для інваліда, оскільки відповідальність підприємства настає лише у випадку не зайняття інвалідом робочого місця і не пов'язується з тривалістю його роботи на підприємстві;

                  - відповідальність підприємства настає тільки у разі відмови у працевлаштуванні інвалідів у кількості відповідно до встановлених нормативів, оскільки тільки відмова у працевлаштуванні є доказом того, що підприємство не забезпечило норматив робочих місць.

                  Розпорядженням про заміну складу колегії від 22 січня 2008 року, у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі судді Дугаренко О.В., та з метою дотримання графіку розгляду справ, суддю Дугаренко О.В замінено на суддю Котлярову О.Л.

                  В судове засідання представник Севастопольського міського центру зайнятості не з'явився, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином.

                  Від Севастопольського міського центру зайнятості на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшло пояснення, в якому третя особа зазначає, що зауважень та доповнень по справі не має. Також, третя особа просить розглянути справу без участі їх представника.

                  Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до вимог статей 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

                  Відповідно до звіту Товариства з обмеженою відповідальністю „Нафта-Крим” про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма 10-ПН, затверджена Наказом Держкомстату України 10 січня 2002 року за № 49) за 2004 рік норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів склав 5 місць від загальної кількості працюючих на підприємстві (127 осіб), фактично на підприємстві працювало 2 інваліда.

                  Середньорічна заробітна плата на підприємстві за 2004 рік склала 6400,80 грн.

                  Середньооблікова чисельність працюючих інвалідів визначається згідно з Інструкцією статистичної чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Мінстату України від 7 липня 1995 року за № 171 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 серпня 1995 року. за № 287/823.

                  Відповідно до  вимог вказаної Інструкції середньооблікова чисельність  працюючих у Товаристві з обмеженою відповідальністю „Нафта-Крим” в 2004 році склала - 2 інваліда:

                  - Фоменко Л.Я. (III група інвалідності) - у 2004 році працювала тільки 2 місяця;

                  - Ішутін В.К. (III група інвалідності) - працював повний рік;

                  - Суслов В.Є. (III група інвалідності) - у 2004 році працював 10 місяців.

                  Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю „Нафта-Крим” не працевлаштовано 3 інваліда.

                  Також, відповідно  до  довідки   Севастопольського  міського   центру  зайнятості   Товариство обмеженою відповідальністю „Нафта-Крим” протягом 2004 року не надавало відомості про вакансії по працевлаштування інвалідів (звіти   по   формі   №3-ПН), що підтверджується матеріалами справи.

                  Відповідно до листа-відповіді Центральної міської медико-соціальної експертної комісії (вихідний № 175 від 19 жовтня 2004 року) в період з 1 січня 2002 року по 1 жовтня 2004 року Центральною міською медико соціальною експертною комісією проведено атестацію робочих місць у 9 підприємств. Атестації робочих місць інвалідів Товариством з обмеженою відповідальністю „Нафта-Крим!” сумісно: представниками Центральної міської медико-соціальної експертної комісії не проводилась.

                  Таким чином, сума штрафних санкцій із розрахунку середньорічної заробітної плати по підприємству складає 19202,00 грн., які відповідач був зобов'язаний перерахувати на рахунок Севастопольського відділення Фонду соціального захисту інвалідів у 2004 роки.

                  На підставі цього, 29 квітня 2005 року Севастопольським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Нафта-Крим” направлена претензія № 04-135 з вимогою погасити штрафні санкції в сумі 32004,00 грн. за недотримання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2004 роки.

                  Заявлені штрафні санкції Товариством з обмеженою відповідальністю „Нафта-Крим”  у добровільному порядку не сплачені.

                  Вказані обставини явилися підставою для звернення Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Нафта-Крим” про стягнення 19202,00 грн.

                  Постановою господарського суду міста Севастополя від 26 листопада 2007 року по справі № 20-10/211-4/143-9/312 позов задоволено.

                  Судова колегія, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, вважає, що підстави для скасування постанови суду і  задоволення апеляційної  скарги відсутні.

                  Як зазначено судом першої інстанції, відповідно до вимог пункту 6 розділу VII „Прикінцеві та перехідні положення”, пункту 7 статті 3, пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, статей 8, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, пунктів 1, 8 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, такий позов підлягає розгляду господарським судом в порядку адміністративного судочинства.

                  Згідно зі статтею 10 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” фінансування роботи із соціальної захищеності інвалідів здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів. Виходячи з Положення про Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого директором Фонду 10 червня 2004 року, дане відділення є територіальним органом урядового органа державного управління - Фонду соціального захисту інвалідів, на яке, зокрема, покладений контроль за своєчасним і повним перерахуванням у бюджет відділення штрафних санкцій підприємствами, установами, організаціями за недотримання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, вживання заходів по стягненню штрафних санкцій у випадку їхньої несплати в судовому порядку.

                  Основні правила щодо працевлаштування інвалідів, зокрема, приписи стосовно органів та організацій, що мають здійснювати працевлаштування інвалідів, нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та штрафних санкцій за його невиконання, містять статті 17-20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 (зі змінами та доповненнями, далі - Закон №875).

                  Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

                  Відповідно до частин 2, 5 статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875 встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

                  Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

                  Як було зазначено вище, на відповідача покладено відповідальність за не створення у 2004 році 3-х робочих місць для працевлаштування інвалідів.

                  Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку оплати підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями штрафних санкцій у відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 року, штрафні санкції сплачуються підприємствами в доход державного бюджету самостійно не пізніше 15 квітня року, що слідує за звітним.

                  Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не визнає позовні вимоги, обґрунтовує це тим, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, громадськими організаціями інвалідів та, що підприємство у 2004 році не мало прибутку.

                  Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підприємства зобов'язані вживати всіх залежних від них заходів для недопущення господарського правопорушення, яки зокрема, є невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. До числа таких заходів відносяться обов'язки підприємства, визначені у пунктах 3, 5 та 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів. Зокрема, пункт 14 названого Положення передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

                  Пунктами 10-14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштувань інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 3 травня 1995 року передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державної службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.

                  Як було зазначено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю „Нафта-Крим” протягом 2004 року не надавало відомості про вакансії по   працевлаштування   інвалідів.

                  Таким чином відповідачем порушені вимоги пункту 14 Постанови Кабінету Міністрів України № 314 від 3 травня 1995 року „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” яким встановлено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

                  Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю „Нафта-Крим” на те, що воно у 2004 році не мало прибутку, судом не приймається до уваги у зв'язку з тим, що відрахування до Фонду соціального захисту інвалідів України (далі Фонд) не носять характер обов'язкових платежів, а є санкцією за те, що кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, не залежать від наявності або відсутності прибутку.

                  Сплата штрафних санкцій в добровільному порядку підприємством проводиться за рахунок прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати всіх податків та зборів (обов'язкових платежів), а в примусовому порядку - шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи та організації у порядку, передбаченому законом.

                  В добровільному порядку погашення визначених позивачем по результатам звітності про зайнятість та працевлаштування інвалідів адміністративно-господарських санкцій в розмірі  19202,00 грн. не проведено.

                  Так, статтею 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875 визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці  з  урахуванням  індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати  інші  соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

                  Тобто проведення атестації на підприємстві відповідача, надіслання    звітів до Севастопольського  міського центру зайнятості може свідчити про виконання відповідачем відповідної вимоги вищезазначеної статті Закону, а не вимог статей 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875, які встановлюють норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та обов'язок особи, що використає найману працю, забезпечувати працевлаштування інвалідів і сплачувати адміністративно-господарські санкції, якщо на підприємстві чисельність працюючих інвалідів менш, ніж встановлено нормативами, передбаченими статтею 19 Закону № 875.

                  Як вбачається з матеріалів справи, чисельність працюючих інвалідів на підприємстві відповідача менш, ніж встановлено нормативами, а тому відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції, передбачені статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875.

                  Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позов Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів є законним та обґрунтованим, що підтверджується матеріалами справи.

                  Посилання заявника апеляційної скарги на те, що відповідальність підприємства настає лише у випадку не зайняття інвалідом робочого місця і не пов'язується з тривалістю його роботи на підприємстві.

                  Вказані висновки апелянта судовою колегією не приймається до уваги тому, що відповідно до пункту 3.2. Інструкції зі статистики чисельності громадян, зайнятих у народному господарстві, затвердженої Наказом Міністерства статистики України № 171 від 7 липня 1995 року, середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування чисельності праці облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 (для  лютого - по 28 або 29 число), включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. Враховуючи ту обставину, що ні Фоменко Л.Я., ні Суслов В.Є. одночасно повний календарний рік не працювали, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів, виходячи з облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, складає не 2 інваліда, а 1 інвалід (10 місяців + 2 місяця). Даний факт відображено відповідачем у звітності про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік за формою 10-ПН.

                  Також, апелянт зазначає, що відповідальність підприємства настає тільки у разі відмови у працевлаштуванні інвалідів у кількості відповідно до встановлених нормативів.

                  Однак, судова колегія не може погодитись з таким висновком тому, що діючим законодавством не передбачена відповідальність за відмову підприємством у працевлаштуванні інвалідів.

                  Відповідно до статей 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875, котрі встановлюють норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та обов'язок особи, що використає найману працю, забезпечувати працевлаштування інвалідів і сплачувати адміністративно-господарські санкції, якщо на підприємстві чисельність працюючих інвалідів менш, ніж встановлено нормативами, передбаченими статтею 19 Закону №875.

                 З урахуванням викладеного судова колегія дійшла висновку, що постанова у справі прийнята при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Нафта-Крим”, викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування постанови місцевого господарського суду відсутні.  

                  Керуючись статтями 195, 198 (пункт 1), 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

                    Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Крим" залишити без задоволення.

                  Постанову господарського суду міста Севастополя від 26 листопада 2007 року по справі № 20-10/211-4/143-9/312 залишити без змін.

          Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

                    Постанову або ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                        

Судді