Ухвала від 28.10.2025 по справі 910/15005/24

УХВАЛА

28 жовтня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/15005/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренвель» (далі - Товариство, позивач) - Іванов А.О. (адвокат),

відповідача - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - Підприємство, відповідач, скаржник) - Талалай А.С. (адвокат),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» (далі - ТОВ «Українська енергетична біржа») - Канівець Н.М. (самопредставництво),

у відкритому судовому засіданні за касаційною скаргою Підприємства

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 (судді: Кравчук Г.А., Коробенко Г.П., Тищенко А.І.) та

додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 (судді: Кравчук Г.А., Коробенко Г.П., Тищенко А.І.)

у справі за позовом Товариства

до Підприємства,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ТОВ «Українська енергетична біржа»,

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Товариство звернулося до суду з позовом про зобов`язання Підприємства поставити йому необроблену деревину відповідно до умов договору купівлі-продажу необробленої деревини.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу необробленої деревини як в частині вчинення дій, які передують господарській операції з поставки товару, так і в частині самої поставки товару.

2. Господарський суд міста Києва рішенням від 19.03.2025 у задоволенні позову відмовив.

3. Північний апеляційний господарський суд постановою від 16.07.2025 скасував рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2025, постановив нове рішення, яким позов задовольнив.

4. Північний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 15.09.2025 стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 45 000 грн, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

5. Підприємство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 у справі №910/15005/24 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2025.

5.1. З посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не врахував (або помилково застосував) висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо:

- моменту виникнення зобов`язання у відповідача відповідно до умов договору та встановлення моменту оплати (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №909/595/21);

- застосування пункту 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у спорі щодо належного виконання договору поставки товару (постанова Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №908/507/22);

- здатності заявленого способу захисту у реальному відновленні порушеного права (пункт 5.33 постанови Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/18962/20 тощо);

- ефективного способу захисту при порушенні боржником договірного зобов`язання за умов наявності попередньої передоплати (пункт 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).

5.2. З посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник посилається на унеможливлення встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, через які суд апеляційної інстанції у цій справі не дослідив зібрані у справі докази.

6. У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить закрити касаційне провадження у справі або оскаржувані постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм права. Товариство повідомило про орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, який буде заявлено до стягнення з відповідача за розгляд справи в суді касаційної інстанції, що складає 80 000 грн та зазначило, що остаточний розмір таких витрат і докази на їх підтвердження будуть надані разом із заявою про прийняття додаткової постанови протягом п`яти днів з дня прийняття постанови.

7. ТОВ «Українська енергетична біржа» у відзиві на касаційну скаргу просить задовольнити касаційну скаргу, а оскаржувані постанову та додаткову постанову суду апеляційної скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. Під час підготовки матеріалів справи до розгляду у судовому засіданні, Судом встановлено, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа №911/969/24 (провадження № 12-38гс25) [ухвала про прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду від 16.07.2025], а також на розгляді об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебуває справа №910/8181/24 (ухвала про прийняття до розгляду об`єднаною палатою від 23.06.2025).

9. Зі змісту ухвали Великої Палати Верховного Суду від 16.07.2025, якою справа прийнята до провадження, вбачається, що «спірним питанням у межах справи №911/969/24 є те чи вважається припиненим зобов`язання здійснити поставку за договором у разі повернення попередньої оплати у випадку коли інша сторона не заперечує щодо повернення такої оплати і, як наслідок, можливість у відповідної сторони звернутися із позовом щодо передання оплаченого товару.

Так, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, посилаючись на доводи скаржника щодо обов`язку відповідача поставити позивачу товар навіть після повернення попередньої оплати, наводить висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 904/5381/14 (провадження № 3-192гс15), ототожнивши повернення передоплати за договором з односторонньою відмовою від виконання зобов`язання.

Водночас, на думку колегії суддів, застосування підходу, наведеного у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 904/5381/14 (провадження № 3-192гс15) щодо приписів статей 525, 526, 655, 663, 712 ЦК України є помилковим, покладає на відповідача подвійну відповідальність, адже фактично зумовлює необхідність передати товар за відсутності на його рахунку оплати за такий товар. У такому випадку, у продавця фактично відсутнє зобов`язання із передачі товару, а дії покупця щодо прийняття повернутої попередньої оплати вказують на відсутність зацікавленості у подальшому виконанні договору.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що зі змісту частини третьої статті 693 ЦК України слідує, що покупець має право вимагати передання саме оплаченого товару. Однак, у разі, коли попередня оплата була повернута продавцем і покупець не вжив жодних дій щодо її повторного перерахування на рахунок продавця, а зарахував її, відсутні підстави вважати такий товар оплаченим.

Колегія суддів зауважила, що у випадку невиконання зобов`язання у подібних правовідносинах, можливим є застосування інших правових наслідків (зокрема, стягнення неустойки / збитків), а задоволення вимоги про виконання зобов`язання в натурі шляхом передачі товару покупцю у випадку повернення попередньої оплати покупцю, є помилковим.

З урахуванням наведеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про наявність підстав для відступу від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 24 червня 2015 рокуу справі № 904/5381/14, шляхом його уточнення в частині, що стосується припинення зобов`язання у зв`язку з поверненням передоплати, таким чином, що не може вважатися односторонньою відмовою від виконання зобов`язання повернення передоплати, у разі коли інша сторона не висловила заперечень щодо такого».

10. Зі змісту ухвали об`єднаної палати від 23.06.2025, якою справа №910/8181/24 прийнята до провадження, убачається, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 23.04.2025 постановив ухвалу про передачу справи №910/8181/24 на розгляд об`єднаної палати для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.12.2020 у справі №910/1144/19 та від 14.05.2024 у справі №914/1757/22 щодо обґрунтованості вимоги постачальника про зобов`язання покупця виконати обов`язок у натурі шляхом зобов`язання прийняти товар.

10.1. Згідно з наведеними в ухвалі від 23.04.2025 мотивами, позивач у цій справі, звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи належність обраного способу захисту у вигляді зобов`язання покупця виконати обов`язок у натурі та прийняти залишковий товар за Договором поставки, посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі №910/1144/19.

10.2. Так, у справі №910/1144/19 предметом спору було спонукання відповідача виконати зобов`язання, передбачене положеннями договору поставки, укладеного за результатами проведених торгів, а саме - прийняти від позивача товар відповідно до специфікації до договору згідно з видатковою накладною в порядку та на умовах, визначених договором, незалежно від надання окремих замовлень на партію товару.

10.3. Аналізуючи обґрунтованість вимоги постачальника про зобов`язання покупця прийняти товар за відсутності заявки покупця на постачання, Верховний Суд дійшов таких висновків:

- спонукання відповідача до виконання зобов`язання за договором після закінчення строку дії такого договору, відповідно після закінчення того періоду, коли він міг реалізувати право на розміщення замовлення, тобто визначити кількість одиниць товару в конкретній партії та строку її (партії) поставки, проте в межах строку дії договору, не є зміною істотних умов договору про закупівлю після його підписання;

- з урахуванням закінчення строку дії договору, постачальник має право вимагати від покупця виконання ним своїх зобов`язань за договором у повному обсязі, у т. ч. у судовому порядку.

10.4. Таким чином, Верховний Суд у постанові від 21.12.2020 у справі № 910/1144/19 дійшов висновку про допустимість застосування способу захисту прав постачальника шляхом примусового виконання покупцем обов`язку в натурі - прийняти залишковий товар за договором поставки - у зв`язку з неналежним виконанням покупцем обов`язків щодо отримання товару за обсягами, визначеними у специфікації.

10.5. Подібні висновки викладено також у постанові Верховного Суду від 14.05.2024 у справі №914/1757/22, у якій предметом спору було спонукання відповідача до виконання зобов`язання за договором про закупівлю товару, укладеним за результатами відкритих торгів, а саме - прийняття виготовленого товару у місці поставки, визначеному договором.

10.6. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 23.04.2025 не погодилась з таким висновком, зазначаючи про те, що він не повною мірою узгоджується з положеннями статті 16 Цивільного кодексу України.

10.7. На переконання колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, належним способом захисту у такій ситуації є вимога про компенсацію вартості товару, що підлягав постачанню відповідно до погоджених сторонами умов Договору поставки, а не зобов`язання покупця до фактичного прийняття товару, замовлення якого ним не було належним чином ініційовано.

11. У справі №910/15005/24, що переглядається, предметом спору є спонукання відповідача до виконання зобов`язання за договором купівлі-продажу необробленої деревини, а саме - поставити частину необробленої деревини. Водночас, як установлено судами попередніх інстанцій, за договором у платника виникає обов`язок з оплати товару після отримання рахунку на оплату партії товару здійснити оплату (на умовах 100 % передоплати), однак, виставлений відповідачем рахунок оплачений позивачем не в повному розмірі, а саме на 51,079%. Як слідує зі змісту позовних вимог, позивач просить спонукати відповідача поставити йому частину товару, за який ним здійснена передоплата не в повній мірі.

12. Отже, вагомим і ключовим у цій справі є вирішення питання щодо обрання належного та ефективного способу захисту, за наявності вимог про спонукання до виконання зобов`язання за договором щодо поставки товару за умови відсутності передоплати, передбаченої умовами договору, строк дії якого завершено.

13. Верховний Суд, заслухавши думку учасників справи щодо подібності/неподібності спірних правовідносин у контексті застосування норм матеріального права, беручи до уваги доводи касаційної скарги, відзиви на касаційну скаргу, характер спірних правовідносин, враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

14. Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

15. У відповідності до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини четвертої статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

16. Відповідно до пункту 7 частини першої та частини третьої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному поряду палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

17. Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

18. З огляду на предмет та підстави позову у цій справі, підстави касаційного оскарження та доводи скаржника, а також доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу, ураховуючи те, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 155)), беручи до уваги думку учасників справи, Суд дійшов висновку про те, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №911/969/24 та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/8181/24 можуть мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у цій справі, з точки зору правильності обрання позивачем належного та ефективного способу захисту у випадку спонукання до виконання зобов`язання за договором щодо поставки товару за умови відсутності передоплати, передбаченої умовами договору, з метою єдності судової практики, а також те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, та зважаючи на висновки Великої Палати, які викладені у постанові від 05.03.2025 у справі №910/13175/23 щодо зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, та завдання Верховного Суду щодо забезпечення єдності судової практики, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі №910/15005/24 відповідно до пункту 7 частини першої статті 228, пункту 11 частини першої статті 229 ГПК України, до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №911/969/24 та до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/8181/24.

Керуючись статтями 228, 234, 235, 314 ГПК України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 у справі №910/15005/24 зупинити до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №911/969/24 та до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/8181/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Ю. Власов