Рішення від 29.10.2025 по справі 212/3400/25

Справа № 212/3400/25

2-а/212/44/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2025 року місто Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючої судді Швець М. В.; за участі секретаря судового засідання Терещук М.В., представника позивача Морозова В. Ю., представника відповідача Мельникова С. Є., розглянувши у порядку загального позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, третя особа: Інспектор ВРПП Покровського РУП Головного управління Національної поліції в Донецькій області Тунда Дмитро Дмитрович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 828851,

встановив таке.

До суду звернувся позивач із позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 828851. Суд виніс ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

12.06.2025 року суд перейшов до розгляду справи у порядку загального позовного провадження. Крім того, відповідно до заяви про зміну неналежного відповідача та уточненого адміністративного позову від 23.05.2025 року відбулася зміна відповідача на Головне управління Національної поліції в Донецькій області.

За клопотанням відповідача суд витребував відеозаписи з бодікамер поліцейського.

Сторони скористалися можливістю обміну змагальними документами та участі в судовому засіданні. Третя особа до суду не з`явилася, пояснень, заяв чи заперечень не надала.

У судовому засіданні 15.10.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та призначив його проголошення на 29.10.2025 о 16:50 год.

Позиції сторін.

Позивач просив скасувати постанову серії БАД № 828851 від 19.03.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 статті 126 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення; відшкодувати витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Позов обґрунтував таким. Зупинка транспортного засобу, яким керував позивач, є безпідставною, оскільки суперечить вимогам ч. 1 ст. 32. ЗУ «Про національну поліцію України». Постанова, про скасування якої він заявив, складена безпідставно, оскільки наявне порушення кваліфікації адміністративного правопорушення. Зазначена постанова складена відносно позивача за ч. 2 ст. 126 КУпАП, що передбачає керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом. Однак, як зазначає позивач, Київським районним судом м. Одеси, 01 лютого 2024 року останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 статті 126 КУпАП по справі № 947/639/24. За результатами розгляду даної справи позивач є позбавленим права керування транспортними засобами строком на п`ять років. Відтак кваліфікація правопорушення, зафіксованого в оскаржуваній постанові є некоректною.

Крім того, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить інформації стосовно технічного засобу, за допомогою якого здійснено фіксацію вчинення правопорушення, натомість постанова взагалі не містить інформації стосовно здійснення чи нездійснення відеофіксування. На думку позивача, постанова фактично є незаконною та не обґрунтованою, складена без дослідження істотних обставин подій та з грубими порушеннями вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

31 липня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову з таких підстав. Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, а також інші документи, передбачені законодавством. Отже, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується з обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Щодо правових підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням позивача, пунктом 2 частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», передбачено, що поліцейський має право зупиняти транспортний засіб, зокрема, у разі необхідності перевірки документів на право користування та керування транспортним засобом. Крім того, у період дії воєнного стану працівники поліції мають право здійснювати зупинку транспортних засобів для перевірки документів та виявлення можливих порушень. Тобто, навіть у разі, якщо водій вважає зупинку безпідставною, він зобов`язаний виконати законну вимогу поліцейського щодо пред`явлення документів. Крім того, транспортний засіб під керуванням позивача був зупинений співробітниками поліції на території Донецької області, де діють посилені заходи контролю, спрямовані на запобігання диверсійним і терористичним загрозам, що передбачає обов`язок кожного громадянина сприяти правоохоронним органам та виконувати їхні законні вимоги. Таким чином, вимога поліцейського про пред`явлення документів була законною та обов`язковою для виконання, а відмова від її виконання є правопорушенням незалежно від суб`єктивного сприйняття законності зупинки самим водієм. Ураховуючи зазначене дії працівників поліції були правомірними, а зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 здійснена на законних підставах.

На думку відповідача формулювання «особа, яка не має права керування» охоплює як осіб, які ніколи не отримували посвідчення водія, так і тих, чиє право було припинено або тимчасово обмежене - зокрема, через рішення суду про позбавлення такого права. Вибір правової кваліфікації адміністративного правопорушення здійснюється уповноваженою службовою особою органу Національної поліції на підставі встановлених у конкретному випадку фактичних обставин, з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП щодо індивідуалізації адміністративного стягнення. Кваліфікація дій позивача саме за ч. 2 ст. 126 КУпАП, є обґрунтованою, юридично коректною та повністю відповідає фактичним обставинам справи, оскільки на момент зупинки транспортного засобу позивач не мав дійсного посвідчення водія, тому що був позбавлений права керування транспортними засобами. Отже, на думку відповідача, на момент вчинення дій, що стали підставою для складання та винесення постанови серії БАД № 828851, ОСОБА_1 не мав законного права на керування транспортними засобами, що і є предметом правової кваліфікації за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Відповідач також заперечив проти заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, посилаючись на неспівмірність зі складністю справи: предмет у цій справі не є складним, не потребує складних правових досліджень, вивчення обсягу фактичних даних та аналізу первинних документів, а обсяг і складність виготовлених процесуальних документів не є значним.

06 серпня 2025 року позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій не погодився з доводами відповідача, посилаючись на власні доводи, викладені у позовній заяві.

08 серпня 2025 року відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких повторив свої аргументи, висловлені у відзиві на позов.

Досліджені докази.Фактичні обставини,встановлені судом,та змістспірних правовідносин. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка аргументів сторін та висновки суду.

Матеріалами справи підтверджено, що 19.03.2025 року щодо ОСОБА_1 було складено постанову серії БАД № 828851 про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, ч. 5 ст. 121 КУпАП.

У Постанові зазначено, що ОСОБА_1 19.03.2025 об 11:40 год в Донецькій області, м. Добропілля, вул. Залізнична, 4-А, керував транспортним засобом HONDA CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_1 , при цьому не мав права керування транспортними засобами відповідної категорії «В», чим порушив вимоги п. 2.1.а. ПДР України, а також не був пристебнутий пасками безпеки, чим порушив вимоги п. 2.3.в. ПДР України, чим скоїв правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 126, ч. 5 ст. 121 КУпАП. Постановлено застосувати до нього штраф у розмірі 3400,00 грн.

Суд встановив, що постановою Київського районного суду міста Одеси від 01.02.2024 року (справа № 947/639/24) позивача позбавлено права керування транспортним засобом строком на 5 (п`ять років). Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, постановою Одеського апеляційного суду від 16.05.2024 року зазначену постанову залишено без змін.

Пунктом 2.1.а. ПДР України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Пунктом 2.3.в. ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

У доданих до постанови матеріалах зазначено, що «до постанови додаються відеозаписи за потребою». За клопотанням відповідача суд витребував відеозаписи з бодікамер поліцейського. Однак надані суду копії відеозаписів у судовому засіданні дослідити не вдалося у зв`язку з тим, що відеозаписи на обох дисках, надані іншим судом на ухвалу про витребування доказів, не вдалося відтворити (відкрити та переглянути). Відомості про це зафіксовані у протоколі судового засідання від 15.10.2025 року.

Згідно з ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів повинна містити, серед іншого, відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

У цій частині оскаржувана позивачем постанова таких даних не містить; сам відеозапис (оригінал), як пояснив представник відповідача, у поліції не зберігся (відповідні записи мають обмежений строк зберігання); суд витребував копії відеозаписів з Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра, однак надані відеозаписи не вдалося відтворити та дослідити в судовому засіданні. Отже, суд констатує, що постанова у частині посилання на відеозаписи не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

Відповідач не визнав обставину керування ним транспортним засобом у день та час, коли щодо нього була складена оскаржувана постанова.

На підтвердження цієї обставини інших доказів, крім самої постанови, відповідач не надав. У справах про накладення адміністративного стягнення, з урахуванням загрожуваних особі санкцій, застосовується стандарт доведення «поза розумним сумнівом».

Враховуючи це, засаду змагальності сторін, відповідач не довів перед судом винуватість відповідача, а суд не зміг переконатися у тому, що у діях ОСОБА_1 є подія і склад адміністративного правопорушення, а оскаржувана ним постанова є законною та прийнята суб`єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, як того вимагає ст. 2 КАС України.

Відповідно до п. 3 ч 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно, позов слід задовольнити, а провадження у справі закрити.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 132 КАС України належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст. 135 КАС України несуть сторони.

Згідно з ч. 1, 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа; розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

У разі недотримання вимог ч. 5 ст. 134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення (ч. 6 ст. 134).

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що КАС України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Суд встановив, що витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн підтверджуються такими документами: Договором про надання юридичних послуг від 24.03.2025, Додатком № 1 від 26.03.2025, Актом приймання-передачі наданих послуг від 26.03.2025 (а. с. 60-63).

Відповідач заявив про неспівмірність заявлених витрат на правничу допомогу, посилаючись на те що справа не складна. Суд погоджується у цьому з відповідачем та зменшує витрати на правничу допомогу до 2500,00 грн.

На підставі зазначеного, керуючись статтями 2, 9, 22, 25, 72-77, 90, 242-246, 286 КАС України, суд

ухвалив таке.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, третя особа: Інспектор ВРПП Покровського РУП Головного управління Національної поліції в Донецькій області Тунда Дмитро Дмитрович про скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності задовольнити.

Скасувати постанову серії БАД № 828851 від 19.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126, ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126, ч. 5 ст. 121 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Донецькій області, ЄДРПОУ: 40109058, юридична адреса: вул. Академічна, буд. 25, м. Краматорськ, Донецька область.

Рішення суду складено та підписано 29 жовтня 2025 року.

Суддя: М. В. Швець