Вирок від 30.10.2025 по справі 521/16856/25

521/16856/25

1-кп/521/1920/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2025 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025160000000353 від 12.06.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Подільськ Одеської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину 2013 року народження, офіційно не працюючого, із вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

12.06.2025 року приблизно о 19-00 год., коли ОСОБА_4 , який є громадянином України, пішки рухався по відкритій місцевості у м.Одесі поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_3 , в ході проведення співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 мобілізаційних заходів в умовах воєнного стану, зокрема заходів з оповіщення людських мобілізаційних ресурсів, у складі створеної за наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 162-НР від 11.06.2025 групи для проведення оповіщення військовозобов`язаних, до нього звернувся співробітник ІНФОРМАЦІЯ_2 старший стрілець 2 відділення взводу охорони старший солдат - громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з проханням надати для огляду та перевірки документи, що посвідчують особу, та військово-облікові документи. В цей же час у ОСОБА_4 , який усвідомлював, що Російська Федерація здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, у зв`язку з чим в Україні у встановленому законом порядку введено воєнний стан і оголошено загальну мобілізацію, виник злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, шляхом ненадання співробітникам ІНФОРМАЦІЯ_2 документів, що посвідчують особу, і військово-облікових документів, а також застосування до співробітника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 речовини сльозогінної і подразнювальної дії і умисного нанесення йому удару ножем в область грудної клітини справа, з метою ухилення від виконання визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" обов`язку з`явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

На виконання свого злочинного умислу, у цей же період часу 12.06.2025 року приблизно об 19-00 год. ОСОБА_4 , діючи умисно, маючи умисел на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді зниження обороноздатності України в умовах воєнного стану і збройної агресії Російської Федерації проти України, загрози її національній безпеці, переслідуючи протиправну мету ухилення від виконання визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" обов`язку з`явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, знаходячись на відкритій місцевості у м.Одесі поблизу будинку за адресою: м.Одеса, вул.Івана Фунтова,буд.2, в ході проведення співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 мобілізаційних заходів в умовах воєнного стану, зокрема заходів з оповіщення людських мобілізаційних ресурсів, у складі створеної за наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 162-НР від 11.06.2025 групи для проведення оповіщення військовозобов`язаних, не виконав вимоги співробітників ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо надання для огляду та перевірки документів, які посвідчують особу, і військово-облікових документів, а також застосував до співробітника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 речовину сльозогінної і подразнювальної дії і наніс йому удар ножем в область грудної клітини справа, чим спричинив йому тілесне ушкодження, що призвело до госпіталізації.

Кримінальна відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення передбачена ч.1 ст.114-1 КК України, а саме за перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.

Крім того, 12.06.2025 року приблизно о 19-00 год., в цей же час у ОСОБА_4 , за наведених вище обставин, виник злочинний умисел, направлений на заподіяння співробітнику ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 тілесних ушкоджень.

На виконання свого злочинного умислу у цей же період часу 12.06.2025, приблизно об 19-00 год., ОСОБА_4 , діючи умисно, реалізуючи власний злочинний умисел, направлений на заподіяння співробітнику ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді заподіяння шкоди здоров`ю особи, знаходячись на відкритій місцевості у м.Одесі поблизу будинку за адресою: м.Одеса, вул.Івана Фунтова, буд. 2, в ході проведення співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 мобілізаційних заходів в умовах воєнного стану, зокрема заходів з оповіщення людських мобілізаційних ресурсів, у складі створеної за наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 162-НР від 11.06.2025 групи для проведення оповіщення військовозобов`язаних, не виконав вимоги співробітників ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо надання для огляду та перевірки документів, які посвідчують особу, і військово-облікових документів, а також застосував до співробітника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 речовину сльозогінної і подразнювальної дії і наніс йому удар ножем в область грудної клітини справа, чим спричинив йому тілесне ушкодження, що призвело до його госпіталізації.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани передньої поверхні грудної клітини справа, що не проникає в плевральну порожнину, які згідно з п. 2.3.3 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 р., відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Кримінальна відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення передбачена ч.2 ст.125 КК України, а саме за умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.1 ст.114-1 та ч.2 ст.25 КК України, визнав повністю, обставини, викладені в обвинувальному акті підтвердив та пояснив, що він дійсно за вказаних обставин та у зазначений час та місці, побачив транспортний засіб, який їхав за ним, та, надивившився у мережі ітернет відеозаписів, що хлопців затримують працівники ТЦК, вирішив втекти та не виконувати вимог працівників ТЦК, а саме не надавати для перевірки своїх документів. Почав тікати, працівники ТЦК його намагалися навздогнати, коли потерпілий підбіг до нього, він дістав свій розкладний ніж та став ним махати, тримав ніж у правій руці, одразу не мав наміру заподіяти шкоду, хотів лише налякати, але під час цієї сутички розмахував ножем та в ході цього вдарив потерпілого. Розуміє, що від його дій під час розмахуванню рукою з ножем може виникнути тілесне ушкодження, але продовжував махати ножем у руці, крім того потерпілий його повалив на землю, під час чого він намагався застосувати сльозогінний балончик, але потерпілий його у нього забрав. Визнає, що своїими діями не виконав вимоги співробітників РТЦК та СП, застосував до потерпілого сльозогінну речовину та наніс йому удар ножем в область грудної клітини справа. З переліком тілесних ушкоджень, які виникли у потерпілого згодний, обставини вчиненого правопорушення не оспорює, покази потерпілого підтверджує. У вчиненому щиро кається, просить врахувати, що визнає свою вину у повному обсязі, працює, зробив для себе відповідні висновки, має на утриманні неповнолітню дитину, добровільно перерахував на допомогу ЗСУ 250000 грн. на знак компенсації своєї протиправної поведінки до військовослужбовців, тому просив суворо його не карати.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що він є військовослужбовцем, проходив службу, має поранення, на цей час є працівником ІНФОРМАЦІЯ_2 . 12.06.2025 року разом з патрулем та працівниками поліції відповідно до вимог законодавства про мобілізацію здійснювали патрулювання та вимоги щодо мобілізації. Побачили обвинуваченого, попросили його зупинитися та надати документи для перевірки, але останній став тікати від них, тому почали його навздогоняти, коли він підбіг до нього, то обвинувачений тримав ніж у своїй руці, в ході сутички вони впали разом з обвинуваченим на землю, а саме обвинувачений на спину, а він поверх нього. В цей час обвинувачений намагався забризкати його балончиком, став натискати тому він намагався у обвинуваченого його забрати, тому рідина вилилася на його тіло та в очі не попала, також обвинувачений вдарив його ножем у грудну клітину, від чого він отримав тілесні ушкодження. В подальшому його відправили до лікарні. На цей час будь-яких претензій до обвинуваченого не має, цивільний позов не заявляв, покарання просив призначити на розсуд суду. В судових дебатах погодився із позицією сторони обвинувачення.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд, враховуючи позицію обвинуваченого щодо вчиненого злочину, за згодою учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи які учасники кримінального провадження вважають, що вони підтверджені доказами, які знаходяться у матеріалах провадження та не потребують дослідження під час судового розгляду, тому суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, так само визнає фактичні обставини провадження доведеними та за згодою учасників судового провадження вважає доцільним обмежитись дослідженням доказів, а саме допитом обвинуваченого, потерпілого, дослідженням даних, які характеризують його особу та обставин, що мають значення для визначення міри покарання та стосовно речових доказів.

При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Допитавши обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, стосовно характеристики особи обвинуваченого, суд приходить до висновку, що події кримінального правопорушення мали місце, вина обвинуваченого доведена повністю, його дії вірно кваліфіковані:

- за ч.1 ст.114-1 КК України, як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період;

- за ч.2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Згідно зі ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення , має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Відповідно до ст.12 КК України правопорушення, інкриміновані обвинуваченому, відноситься до:

- за ч.1 ст.114-1 КК України до категорії тяжкого злочину.

- за ч.2 ст.125 КК України до категорії кримінальних проступків.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд, відповідно до ст.66 КК України, враховує обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому.

Відповідно до ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Щодо особи обвинуваченого, то ОСОБА_4 є громадянином України, раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, відповідно до наданої суду квитанції від 29.10.2025 року доброівльно перерахував на допомогу ЗСУ 250000 грн.

Судом враховується відсутність тяжких наслідків у даному кримінальному провадженні, повне визнання вини обвинуваченим та щире його каяття, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставини, що обтяжує покарання, вік обвинуваченого, його соціальне положення, добровільну матеріальну допомогу ЗСУ, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого, позиції сторони обвинувачення, потерпілого, захисту, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у межах санкцій ч.1 ст.114-1 та ч.2 ст.125 КК України, а саме:

- за ч.1 ст.114-1 КК України до покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.125 КК України до покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Покарання ОСОБА_4 належить призначити на підставі ч.1 ст.70 та ч.1 ст.72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень із застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

При цьому також враховуючи особу обвинуваченого, його поведінку після вчинення злочину, а саме те, що він зрозумів та усвідомив протиправність своєї поведінки, обставини справи, його матеріальну допомогу ЗСУ, вік обвинуваченого,те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позицію потерпілого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, суд приходить до висновку про можливість звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для її виправлення, досягнення інших цілей покарання, буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.

Обвинуваченого ОСОБА_4 згідно до протоколу було затримано 12.06.2025 року. Відповідно до ухвали слідчого судді Пересипського районного суду міста Одеси від 13.06.2025 року до обвинуваченого ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів в межах строку досудового розслідування з триманням його в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» до 26.08.2025 року включно без визначення розміру застави, який було неодноразово продовжено.

Відповідно до вимог ст.72 КК України у строк призначеного покарання слід зарахувати строк попереднього ув`язнення із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідають одному дню позбавлення волі.

Також суд приходить до висновку про необхідність скасувати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді у вигляді тримання під вартою та звільнити йцого з-під варти негайно після проголошення вироку суду.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

В кримінальному провадженні цивільний позов не заявлявся, судові витрати відсутні.

Керуючись ст. ст. 100, 373,374 КПК України, суд-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та призначити покарання:

- за ч.1 ст.114-1 КК України до покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.125 КК України до покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.70 КК України та ч.1 ст.72 КК України призначити остаточне покарання ОСОБА_4 за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нове кримінальне правопорушення та виконає покладені на нього згідно п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Обов`язок нагляду за засудженим ОСОБА_4 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженої.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 30.10.2025 року.

Скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та звільнити ОСОБА_4 з-під варти негайно після проголошення вироку.

Речові докази після набрання вироком законної сили:

- предмет, ззовні схожий на ніж з маркуванням «ACTIVE» та предмет, ззовні схожий на газовий балон чорного кольору з наліпкою білого кольору, які зберігаються у камері збереження речових доказів СВ УСБУ в Одеській області, квитанція від 17.09.2025 року - знищити, скасувавши арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м.Одеси від 13.06.2025 року;

- мобільний телефон «Redmi» model: НОМЕР_1 TY ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 з сім-карткою оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_4 - повернути власнику ОСОБА_4 , скасувавши арешти майна, накладений ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м.Одеси від 13.06.2025 року.

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнано недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд м.Одеси протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копії вироку негайно після його проголошення вручаються обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1