Рішення

від 20.12.2010 по справі 21/255-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21/255-10

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                      тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"20" грудня 2010 р.                                                                          Справа № 21/255-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Русанівка», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетіївські скарби», Київська обл., м. Тетіїв

про розірвання договору та стягнення 371 547,12 гривень

за участю представників:

від позивача: Ковальська Т.В. (довіреність №99 від 26.10.2010р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Русанівка» (далі-ВАТ «Русанівка»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетіївські скарби»(далі-ТОВ «Тетіївські скарби»/відповідач) про розірвання договору №10/02-10 від 10.02.2010р. та стягнення 372 542,52 грн., з яких: 321 600,00 грн., сплачених на виконання умов спірного договору, 45 979,95 грн. неустойки, 4 962,58 грн. 3% річних.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.11.2010р. порушено провадження у справі №21/255-10 та призначено справу до розгляду на 13.12.2010р.

Разом з позовними вимогами позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах позовних вимог.

Оскільки, позивачем не надано обґрунтування в чому саме не вжиття зазначеного заходу по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі у відповідності до ст. 66 Господарського кодексу України, судом у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

В судовому засіданні 13.12.2010р. представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач зменшує позовні вимоги в частині стягнення з 372 542,52 грн. до 371 547,12 грн., з яких: 321 600,00 грн., сплачених на виконання умов спірного договору, 45 979,95 грн. неустойки, 4 546,45 грн. 3% річних. Решта позовних вимог залишилась без змін. Зазначені уточнення судом прийняті.

В судовому засіданні 13.12.2010р. оголошувалась перерва до 20.12.2010р.

В судове засідання 20.12.2010р. представник відповідача не з'явився, витребувані судом документи не надав, про  причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

10.02.2010р. між ВАТ «Русанівка»(далі-покупець) та ТОВ «Тетіївські скарби»(далі-продавець) укладено договір №10/02-10 (далі-Договір).

Пунктами 1.1, 3.3, 3.4, 4.1.2, 6.6 та 8.2 Договору передбачено, що продавець продає, покупець купує обрізні пиломатеріали.

Умови поставки, умови оплати за партію товару, відправник та вантажоотримувач визнаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.

Продавець зобов'язаний поставити товар протягом 15-30 календарних днів після отримання попередньої оплати, зазначеної у п. 4.1.2  даного договору.

Покупець здійснює попередню оплату у розмірі 30-50% від вартості кожної партії товару, відповідно до специфікації на кожну партію товару.

Продавець зобов'язаний повідомити покупця по факсу або електронній пошті за 3-5 днів до того, як товар буде готовий до навантаження на транспорт.

Договір вступає в силу з моменту його підписання.

10.02.2010р. сторонами підписано специфікацію №1 до Договору, відповідно до якої загальна вартість товару, що підлягає доставці становить 475 000,00 грн.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за Договором виконав належним чином.

Так, на виконання умов Договору позивачем сплачено відповідачу 321 600,00 грн., з яких: 310 000,00 грн. у якості попередньої оплати вартості товару за специфікацією №1 та 11 600,00 грн. у якості оплати послуг по доставці товару, надання яких передбачено п. 3.2 Договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень позивача №159 від 24.03.2010р. на суму 210 000,00 грн., №168 від 29.03.2010р. на суму 11 600,00 грн., №183 від 01.04.2010р. на суму 62 000,00 грн., №352 від 01.04.2010р. на суму 38 000,00 грн.  

Про належне виконання позивачем зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій  та повідомлень про порушення першим умов Договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасної поставки (15-30 календарних днів після отримання попередньої оплати) товару, визначеного у специфікації №1 не виконав, товар не поставив чим істотно порушив умови Договору.

З метою досудового врегулювання даного спору, 27.07.2010р. позивачем направлено відповідачу претензію №1, відповідно до якої позивач інформував останнього про порушення ним умов Договору, вимагав повернення 321 600,00 грн. сплачених на виконання умов Договору та зазначав, що у разі відсутності зустрічних дій позивач буде звертатись до суду з вимогою про розірвання Договору.

Зазначену претензію відповідач отримав 04.08.2010р., що підтверджується підписом представника останнього на повідомленні про вручення поштового відправлення №02154 0108813 6. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

На претензію відповідач не відповів, допущені порушення умов Договору не усунув, сплачені позивачем 321 600,00 грн. на виконання умов Договору не повернув, сторони згоди щодо розірвання Договору не досягли.

Відсутність повернення відповідачем позивачу 321 600,00 грн., сплачених за Договором, підтверджується наявними в матеріалах справи довідками №34.6-09/26-60362 від 10.12.2010р., яка підписана начальником ДВ КМФ ПАТ «Укрсоцбанк»та скріплена відбитком печатки банківської установи, №005-01-2/10350 від 09.12.2010р., яка підписана начальником ОВ та головним експертом СПКК ПАТ «ОТП Банк»і скріплена відбитком печатки банківської установи.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про розірвання Договору у зв'язку з істотним порушенням відповідачем його умов з підстав ст. ст. 611, 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України,  здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога є обґрунтованою виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктами 1.1, 3.2 Договору що продавець продає, покупець купує обрізні пиломатеріали.

Поставка товару здійснюється автомобільним або залізничним транспортом. Продавець може надати свій транспортний засіб під навантаження партії товару за додатковою згодою сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 3.4, 4.1.2 Договору передбачено, що продавець зобов'язаний поставити товар протягом 15-30 календарних днів після отримання попередньої оплати, зазначеної у п. 4.1.2  даного договору.

Покупець здійснює попередню оплату у розмірі 30-50% від вартості кожної партії товару, відповідно до специфікації на кожну партію товару.

Відповідно до специфікації №1 від 10.02.2010р. до Договору, загальна вартість товару, що підлягає доставці становить 475 000,00 грн.

Судом встановлено, що якості попередньої оплати товару за Договором позивачем сплачено відповідачу 310 000,00 грн., що становить 65,26 % від загальної вартості товару, а також сплачено 11 600,00 грн. у якості оплати вартості послуг по доставці товару.

За таких обставин, виконання позивачем своїх обов'язків за Договором в частині сплати попередньої оплати вартості товару за специфікацією №1, а також оплати послуг з його доставки, породжує у відповідача обов'язок по поставці товару у строки визначені умовами Договору.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно норм зазначених статей, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до п. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотне порушення відповідачем умов Договору полягає у неналежному виконанні останнім своїх обов'язків в частині своєчасної поставки товару, визначеного у специфікації №1, та за своїм правовим наслідком позбавляє позивача можливості отримати результат співпраці на який останній розраховував при укладенні Договору, а саме отримання у власність замовленого товару - 500 м3 дошки хвойної обрізної.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як встановлено судом, 27.07.2010р. позивачем направлено відповідачу претензію №1, відповідно до якої позивач інформував останнього про порушення ним умов Договору, вимагав повернення 321 600,00 грн. сплачених на виконання умов Договору та зазначав, що у разі відсутності зустрічних дій позивач буде звертатись до суду з вимогою про розірвання Договору, яка була отримана 04.08.2010р., що підтверджується підписом представника останнього на повідомленні про вручення поштового відправлення №02154 0108813 6.

Враховуючи, що станом на день прийняття рішення відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасного поставки товару не виконав, зазначений факт відповідачем не спростовано, позивачем дотримано досудовий порядок розірвання договорів, суд дійшов висновку, що вимога позивача про розірвання Договору з підстав ст. ст. 611, 651 ЦК України є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов Договору в частині своєчасної поставки товару, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 321 600,00 грн., з яких: 310 000,00 грн., сплачених позивачем у якості попередньої оплати вартості товару за специфікацією №1 та 11 600,00 грн., сплачених у якості оплати послуг по доставці товару.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки в частині проведення попередньої оплати та оплати послуг по доставці товару виконав належним чином, сплативши 321 600,00 грн.

Оскільки судом встановлено факт невиконання своїх обов'язків за Договором в частині своєчасної поставки товару, Договір розірвано, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 321 600,00 грн., з яких: 310 000,00 грн., сплачених позивачем у якості попередньої оплати вартості товару за специфікацією №1 та 11 600,00 грн., сплачених у якості оплати послуг по доставці товару є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.01.2010р. у справі №17/510.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару, встановлених п. 3.4 Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 32 160,00 грн. пені, нарахованої на 321 600,00 грн. заборгованості у відповідності до п. 6.3 Договору.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 6.3 Договору визначено, що у випадку затримки поставки партії товару більше ніж на 15 календарних днів –продавцем сплачується пеня у розмірі 10% від суми непоставки або недопоставки партій товару.

Зі змісту зазначеного пункту Договору, слідує, що за своєю правовою природою сторони за порушення строків поставки товару за ним, фактично передбачили стягнення штрафу у розмірі 10% від суми вартості непоставленого товару.

Оскільки судом встановлено факт не поставки відповідачем товару за Договором згідно специфікації №1 у строки, визначені п. 3.4 Договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про застосування до відповідача наслідків, передбачених п. 6.3 Договору та стягнення з відповідача 32 160,00 грн. штрафу.

При винесенні даного рішення судом також врахована позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 21.11.2006р. у справі №47/628-05 щодо необхідності встановлення судом, при винесенні рішень, правової природи неустойки, яка передбачена сторонами у договорах.

Вимога ж позивача про стягнення з відповідача 4 546,45 грн. 3% річних з підстав ст. 625 ЦК України та 13 240,67 грн. штрафних санкцій з підстав ч. 6 ст. 231 ГК України, нарахованих з 01.05.2010р. по 20.10.2010р. на 321 600,00 грн., сплачених на виконання умов Договору задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Частиною 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами ст. 653 ЦК України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, обов'язок по поверненню позивачу 321 600,00 грн., сплачених на виконання умов Договору, у відповідача виникає лише після розірвання Договору.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 4 546,45 грн. 3% річних та 13 240,67 грн. штрафних санкцій, нарахованих з 01.05.2010р. по 20.10.2010р. на 321 600,00 грн., сплачених на виконання умов Договору є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду Україні  від 04.10.2007р. у справі №36/652-30/204.

Разом з позовними вимогами, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 988,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інше.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові на позивача.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до ч. 2 п. 10 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»(зі змінами та доповненнями) відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Враховуючи, що в порушення вимог вищезазначених норм Закону позивачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України доказів, які підтверджували б розмір витрат, понесених позивачем у зв'язку з оплатою послуг адвоката, як-то платіжні доручення або інші первинні бухгалтерські документи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 3 988,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 33, 34, 49, 59, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 651, 653, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 188, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Розірвати договір №10/02-10, що був укладений 10.02.2010р. між Відкритим акціонерним товариством «Русанівка»(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 03062252)  та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тетіївські скарби»(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 36178890).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетіївські скарби»(09800, Київська обл., Тетіївський р-н, м. Тетіїв, вул. Леніна, 52, корп. А, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 36178890) на користь Відкритого акціонерного товариства «Русанівка»(02154, м. Київ, пр. Возз'єднання, 21, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 03062252) 321 600 (триста двадцять одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. попередньої оплати, 32 160 (тридцять дві тисячі сто шістдесят) грн. 00 коп. штрафу, 3 622 (три тисячі шістсот двадцять дві) грн. 60 коп. державного мита та 224 (двісті двадцять чотири) грн. 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                              В.А. Ярема

Рішення підписане 27.12.2010р.