Ухвала від 21.08.2025 по справі 921/426/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВА УХВАЛА

21 серпня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/426/20 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.

Розглянув заяву представника відповідача адвоката Штогрина М.П. про компенсацію судових витрат (вх. №4136 від 06.06.2025)

у справі №921/426/20

за позовом Теребовлянського районного споживчого товариства, провулок Князя Василька, 6, м. Теребовля, Тернопільська область

до відповідача Фізичної особи-підприємця Паславської Галини Йосипівни, АДРЕСА_1

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

За участю учасників судового процесу:

від заявника: Штогрин М.П. адвокат.

Учаснику судового процесу оголошено склад суду.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

У судовому засіданні 21.08.2025 оголошено скорочену додаткову ухвалу (вступну та резолютивну частини).

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/426/20 за позовом Теребовлянського районного споживчого товариства до відповідача фізичної особи-підприємця Паславської Галини Йосипівни про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 0,0015 га по вул. Паращука, 7, м. Теребовля, яку самовільно зайняла фізична особа-підприємець Паславська Галина Йосипівна, шляхом її звільнення із демонтажем розміщеної на ній тимчасової споруди металевого торговельного кіоску.

20.05.2025 Господарським судом Тернопільської області позов залишено без розгляду у справі №921/426/20, на підставі статті 226 ГПК України.

06.06.2025 представник відповідача адвокат Штогрин М.П. звернувся до Господарського суду Тернопільської області з заявою (вх. №4136) про компенсацію судових витрат у розмірі 15 000,00 грн у справі №921/426/20, на підставі статті 130 ГПК України. Одночасно просить суд поновити строк для подання заяви про компенсацію судових витрат з підстав, викладених в ній.

Ухвалою суду від 12.06.2025 прийнято заяву представника відповідача адвоката Штогрина М.П. про компенсацію судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у розмірі 15 000,00 грн у справі №921/426/20, до розгляду. Судове засідання призначено на 07.08.2025.

Протокольною ухвалою від 07.08.2025 судове засідання відкладено на 21.08.2025.

Представник відповідача в судове засідання 21.08.2025 з`явився, підтримав заяву про компенсацію судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у розмірі 15 000,00 грн, просить її задоволити.

Представник позивача в судове засідання 21.08.2025 не з`явився.

Щодо вимоги про поновлення строку для подання заяви про компенсацію судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), суд зазначає таке.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, в тому числі, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін (стаття 2 ГПК України).

Згідно частини п`ятої та шостої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, законодавцем прямо встановлено, що з метою підтвердження розміру судових витрат, які понесено в зв`язку з розглядом справи, стороні слід подати докази в строк, визначений в ч.8 ст.129 ГПК України, а саме до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно частин 1, 2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Як слідує із матеріалів справи, 11.03.2024 відповідачем подано до суду заяву / попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

06.06.2025 представник відповідача адвокат Штогрин М.П. звернувся до Господарського суду Тернопільської області з заявою (вх. №4136) про компенсацію судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у розмірі 15 000,00 грн у справі №921/426/20, на підставі статті 130 ГПК України. Вказана заява містить вимогу про поновлення строку для подання заяви про компенсацію судових витрат з підстав, викладених в ній, з відповідними доказами.

В обґрунтування вимоги щодо поновлення строку для подання заяви про компенсацію судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) представник відповідача посилається на те, що відповідач ФОП Паславська Галина Йосипівна на день винесення ухвали перебувала за межами України, а тому не мала можливості своєчасно надіслати докази, які підтверджують понесені витрати з розглядом справи.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Як визначено статтею 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальної дії. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку (частини 1, 4, 7 стаття 116 ГПК України).

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (частина 1 статті 118 ГПК України).

Поряд із цим, частиною 1 статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 4 статті 119 ГПК України встановлено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Правова позицію Верховного Суду, викладено у постанові від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання представника відповідача, поновити строк для подання заяви, визнавши поважною причину пропуску представником відповідачем вказаного строку.

Таким чином, суд прийшов до висновку про дотримання представником відповідача порядку повідомлення та надання суду доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для їх розподілу у порядку встановленому процесуальним законодавством.

Розглянувши заяву та матеріали справи, суд прийшов до таких висновків.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Відповідно до частин 1 та 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов"язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини 1, 2 статті 126 ГПК України).

У статті 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, залишення позову без розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.05.2025 позов залишено без розгляду у справі №921/426/20, на підставі статті 226 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої та шостої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 -130 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною.

У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і у подальшому з залишенням позову без розгляду.

Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

Поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача".

Відповідач у заяві вказує на те, що неподання позивачем на вимогу експерта запитуваних документів для проведення судової експертизи та затягування розгляду справи є необґрунтованою його дією та свідчить про зловживання позивачем своїх прав.

Матеріали справи містять клопотання/заяви Теребовлянського районного споживчого товариства про долучення доказів (вх. № 6237 від 06.08.2024).

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідно до приписів частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача, тощо.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20.

За наведених обставин, виходячи зі встановлених частиною 5 статті 130 ГПК України приписів, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні заяви про компенсацію судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу).

Керуючись ст.ст. 123, 124, 126, 129, 130, 221, 232, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви представника відповідача адвоката Штогрина М.П. про компенсацію судових витрат (вх. №4136 від 06.06.2025) у справі №921/426/20, відмовити.

2. Додаткову ухвалу надіслати учасникам у справі до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.

Додаткова ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повну додаткову ухвалу підписано "30" жовтня 2025 року.

Суддя Я.Я. Боровець