Постанова від 28.10.2025 по справі 921/740/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2025 року

м. Київ

cправа № 921/740/21(921/351/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2025

та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.12.2024

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" Ресторан" на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича у виконавчому провадженні № НОМЕР_1

у справі № 921/740/21(921/351/23)

за позовом Приватного підприємства "Афіша" в особі ліквідатора Шимечка А.Я.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" Ресторан"

про стягнення 3 270 814,18 грн

в межах справи № 921/740/21

про банкрутство Приватного підприємства "Афіша".

ВСТАНОВИВ:

19.11.2024 ТОВ "Україна" Ресторан" звернулося до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура О.Ю. у виконавчому проваджені НОМЕР_1 на підставі статті 339 ГПК України.

В обґрунтування скарги зазначило, що приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Снігуром О.Ю. вчинено бездіяльність щодо не зняття арешту та не вчинення дій щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна ТОВ "Україна" Ресторан", накладеного в межах виконавчого провадження №75987404, чим порушено норми Закону України Про виконавче провадження та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

11.12.2024 приватним виконавцем Снігуром О.Ю. подано до Господарського суду Тернопільської області заперечення на скаргу (вх. № 9492), в якому він просив відмовити у задоволенні скарги та стягнути із скаржника на його користь 9000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

18.12.2024 ТОВ "Україна "Ресторан" подано до суду відповідь на відзив (вх.№9724), в якому заявлено клопотання про закриття провадження у справі №921/740/21(921/351/23) щодо розгляду скарги (вх.№8857 від 19.11.2024) ТОВ "Україна" Ресторан" на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура О. Ю. у виконавчому проваджені НОМЕР_1 з підстав, викладених в ньому, відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Короткий зміст ухвали та постанови судів першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.12.2024 у справі №921/740/21(921/351/23), яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2025, закрито провадження щодо розгляду скарги ТОВ "Україна" Ресторан" на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура О.Ю. у виконавчому проваджені НОМЕР_1 у справі № 921/740/21(921/351/23); у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура О.Ю. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн відмовлено.

Закриваючи провадження щодо розгляду скарги на дії виконавця суд виснував, що звернення до суду з скаргою, як і відмова від неї, є формою реалізації прав скаржника. Відмова скаржника від скарги не суперечить діючому законодавству України, підписана повноважною особою, та враховуючи те, що відмова скаржника від скарги відповідає вимогам статті 191 ГПК України, не порушує прав та інтересів сторін, то така відмова приймається судом, а провадження у даній справі щодо розгляду скарги підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України.

Відмовляючи у задоволенні заяви приватного виконавця щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу господарський суд виходив з того, що приватним виконавцем, який звернувся з заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу, не доведено необґрунтованості дій скаржника. Судами врахована правова позиція, наведена у постанові Великої Палати Верховного суду від 18.12.2024 у справі №921/357/20, із зазначеного питання.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Снігур О.Ю. звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.12.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2025, прийняти нову, якою виключити з мотивувальної частини ухвали висновки суду про встановлення бездіяльності приватним виконавцем Снігуром О.Ю. у виконавчому провадженні, як особи, що здійснює виконання рішення суду. Закрити провадження у справі за скаргою ТОВ "Україна" Ресторан" на бездіяльність приватного виконавця Снігура О.Ю. у виконавчому провадженні.

Вважає оскаржувані судові рішення незаконними та такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки, викладені в ухвалі господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам прави та наданим документам.

Зазначає, що на момент подання скарги бездіяльності, на яку вказує скаржник, не було, оскільки реєстрація скасування обтяжень на момент подання скарги була припинена, що свідчить про відсутність спору, та умовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі, що не було враховано судами.

Підставами касаційного оскарження судових рішень зазначає обставини, наведені в пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, обґрунтовані застосуванням судами норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №921/357/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 02.10.2019 у справі № 807/137/18, від 28.11.2018 у справі №490/5986/17-ц, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 02.10.2019 у справі №814/2030/17, правової позиції Верховного Суду в постанові від 22.12.2021 у справі №760/19348/20 та постанові від 08.07.2020 у справі № 589/6044/13.

Щодо відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд не врахував обставини справи, загальні засади процесуального законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, адже відшкодування судових витрат має відбуватися на будь-якій стадії судового провадження, зокрема і на стадії судового контролю за виконанням судових рішень.

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанції норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд зазначає таке.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до статей 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону України "Про виконавче провадження").

Як визначено статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження" вказує, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Таке право передбачене положеннями статті 339 ГПК України.

Скарга на дії чи/бездіяльність виконавця є формою звернення за судовим захистом порушених прав (інтересів) сторін та учасників з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 921/357/20).

19.11.2024 ТОВ "Україна "Ресторан" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича у виконавчому проваджені НОМЕР_1, на підставі статті 339 ГПК України (вх. № 8857).

11.12.2024 приватним виконавцем Снігуром О.Ю. подано до Господарського суду Тернопільської області заперечення на скаргу (вх. № 9492), в якому він просив відмовити у задоволенні скарги та стягнути із скаржника на його користь 9000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

18.12.2024 ТОВ "Україна "Ресторан" подало до суду відповідь на відзив, в якому заявлено клопотання про закриття провадження у справі №921/740/21(921/351/23) щодо розгляду скарги ТОВ "Україна" Ресторан" на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура О. Ю. у виконавчому проваджені НОМЕР_1 з підстав, викладених в ньому, відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Закриваючи провадження щодо розгляду скарги на дії приватного виконавця суди виходи з таких встановлених обставин у цій справі:

- 19.09.2023 рішенням Господарського суду Тернопільської області від у справі №921/740/21(921/351/23) позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Україна" Ресторан" на користь ПП "Афіша" 1 812 000,00 грн боргу; 1 196 992,59 грн інфляційних втрат та 261 821,59 грн, що становить 3% річних, стягнуто з ТОВ "Україна" Ресторан" на користь Державного бюджету України 49 062,21 грн судового збору.

- 21.03.2024 постановою Західного апеляційного господарського суду скасовано рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.09.2023 у справі №921/740/21 (921/351/23) в частині стягнення 1 193 368, 59 грн інфляційних втрат та 256 460, 06 грн, що становить 3% річних. В іншій частині рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.09.2023 залишено без змін;

- 24.04.2024 Господарським судом Тернопільської області на виконання рішення від 19.09.2023 та постанови від 21.03.2024 у справі №921/740/21(921/351/23), на підставі статті 327 ГПК України, видано відповідні накази;

- 20.08.2024 ухвалою суду виправлено помилку, допущену в наказі Господарського суду Тернопільської області від 24.04.2024 по справі №921/740/21(921/351/23) та викладено його в наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" Ресторан", 46001, м. Тернопіль, бул. Т.Шевченка, 23, ідентифікаційний код 37076599 на користь Приватного підприємства "Афіша", 46001, м. Тернопіль, бул. Т.Шевченка, 23, ідентифікаційний код 36509143 - 1 812 000 (один мільйон вісімсот дванадцять тисяч) грн 00 коп. боргу, 3 624 (три тисячі шістсот двадцять чотири) грн 00 коп. інфляційних втрат та 5 361,53 грн (п`ять тисяч триста шістдесят одну гривень 53 коп., що становить 3 % річних."

- за заявою стягувача, приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Снігуром О.Ю. відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 24.04.2024 у справі №921/740/21(921/351/23), про що винесено відповідну постанову, на підставі статті 12 Закону України "Про виконавче провадження";

- 25.09.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Снігуром О.Ю. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1, в пункті 2 якої постановлено припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення;

- 19.11.2024 ТОВ "Україна" Ресторан" звернулося зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура О. Ю. у виконавчому проваджені НОМЕР_1, на підставі статті 339 ГПК України.

В обґрунтування скарги зазначало, що приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Снігуром О.Ю. вчинено бездіяльність щодо не зняття арешту та невчинення дій щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна ТОВ "Україна" Ресторан", накладеного в межах виконавчого провадження №75987404, чим порушив норми Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень";

- 21.11.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Снігуром О.Ю. припинено чинність арешту майна ТОВ "Україна" Ресторан", що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо суб"єкта, але вже після того, як скаржник звернувся до суду з відповідною скаргою.

Обумовлюючи вчинення приватним виконавцем Снігур О.В. реєстрацію припинення чинності арешту 21.11.2025, а відтак усунення допущених ним порушень, що стали підставою для подання відповідної скарги, заявником подано заяву про відмову від скарги на дії приватного виконавця та закриття провадження у справі.

Оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України не визначено порядок закриття провадження у справі щодо розгляду скарг на дії/бездіяльність виконавця, господарські суди на підставі частини четвертої статті 236 ГПК України, врахували правовий висновок, викладений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №2-591/11, згідно з яким відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії (п. 82 постанови).

Відповідно до приписів статті 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Пунктом 4 частини 1 статті 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Розглянувши заяву ТОВ "Україна" Ресторан" про відмову від скарги, суди встановили, що її викладено в письмовій формі та підписано керівником Заставною Марією Йосипівною, повноваження якої підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (міститься в матеріалах справи); факту порушення прав та інтересів інших сторін внаслідок подання відповідної заяви судами не встановлено.

Враховуючи, що звернення до суду з скаргою, як і відмова від неї, є формою реалізації прав скаржника, відмова скаржника від скарги не суперечить діючому законодавству України, підписана повноважною особою, відповідає вимогам статті 191 ГПК України, не порушує прав та інтересів сторін, колегія суддів підтримує висновок попередніх судів про прийняття відмови від скарги та закриття провадження у даній справі щодо розгляду скарги на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України.

Доводи скаржника про те, що на момент подання скарги бездіяльності, на яку вказує скаржник, не було, оскільки реєстрація скасування обтяжень на момент подання скарги була припинена, колегія суддів відхиляє як такі, що спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень.

Більш того, зазначені аргументи спрямовані на переоцінку доказів у справі та встановлення обставин справи, що в силу положень статті 300 ГПК України, виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

Щодо заяви приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура О.Ю. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 921/357/20, в якій зазначено наступне.

Приватний виконавець як суб`єкт, чиї дії можуть бути предметом оскарження, має право на відшкодування судових витрат, понесених ним під час здійснення судом відповідного судового провадження, на загальних підставах (статті 339, 343, 344 ГПК України).

Водночас приписи статті 343 ГПК України не охоплюють усіх можливих випадків процесуальних рішень, якими може завершуватися провадження за скаргою сторони виконавчого провадження.

У разі відсутності спеціальної норми, яка регулює певні випадки завершення провадження на стадії судового контролю за виконанням судового рішення суди мають керуватися загальними нормами, що регулюють розподіл судових витрат (глава 8 «Судові витрати» ГПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Правило зазначеної статті стосується всіх стадій процесу, на яких такі витрати можуть виникати.

Отже, у разі закриття провадження за скаргою або залишення скарги без розгляду на стадії судового контролю за виконанням судових рішень державний (приватний) виконавець на підставі частини патіо статті 130 ГПК України може заявити вимоги про компенсацію понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема на правничу допомогу, внаслідок необґрунтованих дій особи, яка оскаржувала його рішення, дії чи бездіяльність.

Водночас обов`язковою умовою є доведення того, які саме необґрунтовані дії особи, яка оскаржувала його рішення, дії чи бездіяльність, були вчинені під час розгляду справи.

Як зазначено вище, судами встановлено, що на день звернення 19.11.2024 скаржника з даною скаргою, приватним виконавцем Снігуром О.Ю. не було знято арешт з нерухомого майна ТОВ "Україна" Ресторан".

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 16.12.2024 обтяження припинено - 21.11.2024 о 06:33, відомості внесені приватним виконавцем Снігуром О.Ю. (міститься в матеріалах справи).

В своїх запереченнях приватний виконавець Снігур О.Ю. не спростував факт існування обтяжень станом на дату звернення ТОВ "Україна" Ресторан" із скаргою до суду та їх зняття вже після звернення скаржника з відповідною скаргою

Встановивши, що приватним виконавцем, який звернувся з заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу, не доведена необґрунтованість дій скаржника, який оскаржував його бездіяльність, суди правомірно відмовили у задоволенні його заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки судів прийняті з урахуванням встановлених обставин у даному конкретному випадку з наданою судом оцінкою відповідних доказів, та відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.12.2024 у справі № 921/357/20.

Посилання скаржника на неврахування судами правових висновків Верховного Суду, викладених у наведених в касаційній скарзі постановах, не беруться касаційним судом до уваги, оскільки зазначені висновки зроблені з урахуванням інших встановлених судами попередніх інстанцій у кожній конкретній справі фактичних обставин, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

Відтак, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції. За своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

Перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін постанови апеляційного господарського суду та ухвали місцевого господарського суду.

Щодо судових витрат

У зв`язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржені судові рішення, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.12.2024 у справі №921/740/21(921/351/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Огороднік

Судді С. В. Жуков

В. Я. Погребняк