Постанова від 23.10.2025 по справі 725/4553/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 725/4553/24

провадження № 51-2677 км 25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції:

засудженої ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 в інтересах засудженої ОСОБА_6 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 09 грудня 2024 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 04 квітня 2025 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 22023260000000171 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Короткий зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 09 грудня 2024 року засуджено ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 114-2 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

У вказаному вироку вирішено питання щодо запобіжного заходу, зарахування у строк відбування покарання строку попереднього ув`язнення, питання про стягнення процесуальних витрат та долі речових доказів.

Відповідно до вироку ОСОБА_6 визнано винуватою у тому, що вона 26 червня 2023 року у період часу з 18:00 по 19:00, перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , використовуючи власний мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 9 Pro», здійснила відеозйомку дій працівників поліції, військовослужбовців та інших людей, під час якої всупереч неодноразових вимог військовослужбовців припинити відеозйомку, здійснила відеофіксацію розташування спеціального правоохоронного формування у складі Збройних Сил України (далі - ЗСУ) - ІНФОРМАЦІЯ_2 , з можливістю ідентифікації вказаного військового підрозділу на місцевості (зафіксовано магазин «Масажні крісла» та «Owl Vision studio»), тим самим озвучуючи і вказуючи на місцевості розташування об`єкту.

Надалі ОСОБА_6 , без внесення відповідних змін до відеозапису, які б унеможливили ідентифікацію зображення на місці розташування ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи в умовах воєнного стану, 07 липня 2023 року розмістила вказаний відеозапис на особистому каналі відеохостингу «Youtube» з мережевим іменем « ОСОБА_10 » ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , на який підписано 12,7 тисяч користувачів), під назвою «26.06.2023 рятували невідомого мені хлопця - знайомої нашої однодумці ОСОБА_11 », який станом на 19 січня 2024 року переглянуло 8600 осіб, з них 256 відзначили позначкою «Вподобання», прокоментувало 23 особи.

Крім того, ОСОБА_6 , без внесення відповідних змін до відеозапису, які б унеможливили ідентифікацію зображення на місці розташування ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи в умовах воєнного стану, у період часу з 26 червня 2023 року по 27 липня 2023 року, розмістила у соцмережі «Tiktok» з власного акаунту « ОСОБА_12 » з відповідними посиланнями два відеофайли з назвами «2023-06-26-183200250.тр4», «2023-06-26-183414808.тр4», на яких, окрім іншого, зафіксовано розташування ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Своїми діями ОСОБА_6 несанкціоновано поширила інформацію щодо розташування спеціального правоохоронного формування у складі ЗСУ - ІНФОРМАЦІЯ_2 , з можливістю його ідентифікації на місцевості, при цьому така інформація не є загальнодоступною, не розміщувалася у відкритому доступі ГУ Військової служби правопорядку ЗСУ, Міністерством оборони України та Генеральним штабом ЗСУ, а її дії за встановлених фактичних обставин судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 114-2 КК.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 04 квітня 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 09 грудня 2024 року залишено без змін.

Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах, доводи яких стосовно відсутності у діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК, є тотожними за своїм змістом, захисник ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 , ставлять питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду у суді інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Обґрунтовуючи свої вимоги, вказують, що суди надали неправильну оцінку показанням свідків, які до того ж мають суттєві суперечності, не співставили їх з іншими доказами у справі, не врахували показання самої ОСОБА_6 , яка під час розгляду кримінального провадження вказувала, що відеозйомку вела виключно з метою фіксації порушення прав людини, чим підтвердила відсутність умислу (наявності суб`єктивної сторони складу злочину) на завдання шкоди внутрішній та зовнішній безпеці України (об`єкту складу злочину), а отже в її діях відсутня і об`єктивна сторона складу інкримінованого їй злочину, що підтверджує відсутність несанкціонованого поширення інформації, визначеної у диспозиції ч. 2 ст. 114-2 КК.

Стверджують, що зафіксовані на відеофайлі військовослужбовці не представлялися, почали провокувати конфлікт, а на самому відео не помічено жодного переміщення, рух або розташування підрозділів чи формувань ЗСУ, чи то військової техніки, сам зональний відділ Військової служби правопорядку знаходиться у відкритій місцевості, де вільно пересуваються люди. При цьому ІНФОРМАЦІЯ_2 - це правоохоронний орган, спеціалізується на підтриманні внутрішнього порядку, його військовослужбовці не беруть участі у бойових діях, тобто не є військовим формуванням у розумінні ст. 1 Закону України «Про оборону України».

Таким чином переконані, що у діях ОСОБА_6 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК, оскільки на поширеному засудженою відеозаписі, який і зараз перебуває у вільному доступі, відсутні будь-які елементи, які б слугувати для кваліфікації її дій за вказаною статтею.

Водночас, захисник ОСОБА_8 у своїй касаційній скарзі також вказує про невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої.

Зокрема, зазначає, що ОСОБА_6 страждає на біполярний афективний розлад, поточний епізод депресії, у зв`язку з чим двічі перебувала на стаціонарному лікуванні, а тому при наявності такого серйозного психіатричного захворювання покарання у виді позбавлення волі суперечить принципам людяності та є порушенням ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Наведене свідчить і про те, що як місцевий так і апеляційний суди належним чином не перевірили та не з`ясували питання стосовно осудності ОСОБА_6 .

Наголошує, що ОСОБА_6 , як публічна особа, правозахисник, активіст та журналіст, вела активну діяльність з метою викриття незаконних дій ІНФОРМАЦІЯ_7, фіксації незаконного затримання громадян України, її діяльність є надзвичайно важливою для розвитку демократичного та громадянського суспільства, тоді як притягнення до відповідальності її за злочин, який вона не вчиняла, є втручанням у свободу вираження поглядів, яке гарантоване ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог вказує про відсутність у діях ОСОБА_6 складу інкримінованого їй кримінального правопорушення, оскільки місце знаходження ІНФОРМАЦІЯ_2 є відкритою інформацією, та його розташування можливо без труднощів встановити шляхом відповідно пошуку в інтернет мережі.

Звертає увагу, що під час судового розгляду допитані свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 підтвердили, що є військовослужбовцями, проте на переглянутому судом відеофайлі вбачається, що жоден з людей у формі ОСОБА_6 не представлявся, а вона думала, що це є представники ІНФОРМАЦІЯ_7, які не відносяться до підрозділів ЗСУ.

Вказує, що судами не надано відповідної оцінки тому факту, що ОСОБА_6 приїхала на місце події з метою фіксації протиправних дій стосовно громадянина ОСОБА_16 , якого утримували незаконно проти його волі, наслідком чого був здійснений виклик слідчо-оперативної групи.

Оскільки вирок суду ухвалено з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, на підставі упередженої оцінки доказів, що також залишилося поза увагою апеляційного суду, який своїх висновків належним чином не мотивував, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.

Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги захисників не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджена ОСОБА_6 , захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали касаційні скарги, просили їх задовольнити, скасувати вирок та ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Прокурор ОСОБА_17 заперечувала щодо задоволення касаційних скарг сторони захисту, просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.

Інші учасники належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явились, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, захисники у касаційних скаргах зазначають про неповноту судового розгляду, неправильну оцінку наданим доказам у справі та про відсутність у діях ОСОБА_6 складу інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Проте колегія суддів не може погодитися з такими доводами сторони захисту, оскільки наведені обставини не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду.

Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Під час судового розгляду ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення не визнала, вказувала, що не поширювала інформацію щодо переміщення, рух чи розташування ЗСУ чи їх формувань, у громадському місці лише фіксувала протиправні дії осіб у військовій формі, які їй не представилися, а тому вважала, що це працівники ІНФОРМАЦІЯ_7, відеозйомку вела з метою недопущення порушення прав інших осіб, а відеофайли виклала у соціальних мережах для підтримки та розголосу.

Як убачається з вироку, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК, ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.

Такі висновки суд зробив на підставі показань свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 . ОСОБА_18 , які зазначили, що ОСОБА_6 неодноразово робилися зауваження стосовно необхідності припинити здійснення відеозйомки військового об`єкту, на які вона не реагувала, розповіли, що на відео, які потім вони бачили в мережі Інтернет, видно КПП, військових та будівлю Військової служби правопорядку. Відповідно до показань свідка ОСОБА_19 , вона у складі слідчо-оперативної групи прибула до місця події, де ОСОБА_6 на свій телефон знімала КПП, ворота, все, що відбувалося за воротами, на зауваження щодо заборони зйомки військового об`єкту не реагувала.

Поряд з цим, місцевий суд, про що зазначено у тексті оскаржуваного вироку, дослідив відомості, які містяться у протоколі огляду від 07 липня 2023 року та переглянутому додатку - відеозаписі «26.06.2023 рятували невідомого мені хлопця - знайомої нашої однодумці ОСОБА_11 », на якому зафіксовані фактичні обставини, зокрема видно як ОСОБА_6 біля воріт військової частини знімає КПП, озвучуючи на камеру своє місце знаходження з прив`язкою до місцевості, на зауваження осіб у військовій формі стосовно припинення відеозйомки не реагує.

Крім того, під час розгляду кримінального провадження предметом дослідження та відповідної оцінки місцевого суду були: протоколи огляду від 10 липня 2023 року, від 26 січня 2024 року з додатками - відеозаписами огляду сторінки ОСОБА_6 у «Facebook» з розміщеною інформацією « ІНФОРМАЦІЯ_4 »; протокол огляду від 12 вересня 2023 року та додаток до нього, де предметом огляду є публікації від 31 серпня 2023 року, оприлюднені користувачкою з мережевим іменем « ОСОБА_20 » в соціальній мережі «Facebook» з дописами, що за адресою АДРЕСА_2 , відсутня військова частина; протокол огляду від 22 вересня 2023 року з додатком до нього, предметом огляду якого є сторінка акаунту « ІНФОРМАЦІЯ_5 » сервісу « ІНФОРМАЦІЯ_6 », під час якого не виявлено наявних попередніх відеозаписів «зараз на кемпінгу м. Чернівці», що свідчить про їх видалення користувачем сторінки; протокол обшуку від 22 серпня 2023 року, відповідно до якого за адресою АДРЕСА_1 вилучено належний ОСОБА_6 ноутбук «LenovoG580»; протокол обшуку від 22 серпня 2023 року, відповідно до якого за адресою АДРЕСА_3 вилучено належні ОСОБА_6 мобільні телефони «Xiaomi Redmi Note», «Samsung», чорнові записки на 44 аркушах, флеш-носій«Kingstone 32 GB», паспорт Румунії на ім`я ОСОБА_6 , ноутбук «LenovoG580»; висновок комп`ютерної експертизи № 7212-кт від 28 серпня 2023 року згідно з яким на мобільному телефоні «Xiaomi Redmi Note» виявлено 155 збережених відеофайлів з 26 червня 2023 року по 27 липня 2023 року, додатки «Telegram», «Viber», «WhatsApp», «Youtube», «Facebook» - акаунт «ІНФОРМАЦІЯ_20», «Tiktok» - акаунт « ІНФОРМАЦІЯ_5 »; протокол огляду від 04 вересня 2023 року згідно з яким переглянуто накопичувач microSDз відеофайлами «2023-06-26-183200250.тр4», «2023-06-26-183414808.тр4», які розміщувалися в мережі «Tiktok», та які були видалені користувачем « ОСОБА_12 », на яких в карді з написом «зараз на кемпінгу м. Чернівці» на першому - зображено два військовослужбовці, одягнуті в однострій ЗСУ, на другому - військовослужбовець зі зброєю, одягнутий в однострій ЗСУ, та знаходиться за закритими воротами, у кадрі періодично з`являється КПП та цегляна будівля; протокол огляду від 19 січня 2024 року відеохостингу «Youtube», щодо повторного перегляду відеозапису під назвою «26.06.2023 рятували невідомого мені хлопця - знайомої нашої однодумці ОСОБА_11 », опублікованого користувачем з мережевим іменем « ОСОБА_21 » ОСОБА_22 , на який підписано 12,7 тисяч користувачів, та який станом на 19 січня 2024 року переглянуло 8600 осіб, з них 256 відзначили позначкою «Вподобання», прокоментувало 23 особи.

Також місцевим судом взято до уваги висновок судово-психіатричної експертизи № 569 від 14 березня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_6 страждає на психічне захворювання у формі біполярного афективного розладу, стан ремісії, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, примусових заходів медичного характеру не потребує.

За результатом судового розгляду суд першої інстанції не встановив підстав для визнання доказів сторони обвинувачення неналежними або ж недопустимими, оскільки в ході судового розгляду не було встановлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час їх збирання, у зв`язку з чим суд відхилив доводи сторони захисту в цій частині.

На підставі дослідження сукупності доказів, місцевий суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_6 знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження за її обвинуваченням.

Таким чином, у вироку місцевий суд зазначив, що факт поширення інформації щодо розташування спеціального правоохоронного формування у складі ЗСУ - ІНФОРМАЦІЯ_2 , з можливістю його ідентифікації на місцевості, враховуючи, що така інформація не є загальнодоступною, не розміщувалася у відкритому доступі ГУ Військової служби правопорядку ЗСУ, Міністерством оборони України та Генеральним штабом ЗСУза обставин, про які зазначено в обвинувальному акті, підтверджується показаннями самої ОСОБА_6 , свідків, які є чіткими, логічними, послідовними, письмовими доказами, дослідженими відеозаписами обставин події, які є безспірними та такими, що доповнюють один одного.

Зокрема, судом першої інстанції було зазначено, що відповідно до об`єктивних даних, а також з оглянутого відеозапису, ОСОБА_6 після неодноразових зауважень як військовослужбовців, а у подальшому і працівників поліції, які прибули на місце події у складі слідчо-оперативної групи, розуміла та усвідомлювала що вчиняє фіксування військовослужбовців та військового об`єку, після чого відеозапис виклала у вільний доступ через мережу Інтернет.

Колегія суддів уважає, що висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК, місцевий суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та правильно визнані судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо неї.

Тобто в основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності, а зі змісту його мотивувальної частини вбачається, що суд виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення кримінального правопорушення.

Отже, у вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 , які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК.

За викладених місцевим судом у вироку фактичних обставин справи, кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 114-2 КК, а саме як поширення інформації про переміщення, рух або розташування ЗСУ чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом ЗСУ, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану, є правильною.

З огляду на викладене, доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 не мала умислу на поширення інформації стосовно військового об`єкту, оскільки здійснювала зйомку з метою фіксації порушень прав громадян, колегія суддів уважає такими, що не спростовуються здобутими під час розгляду кримінального провадження доказами, а тому такі доводи є безпідставними.

Перевіряючи вирок суду в порядку апеляційної процедури, апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду та вказав, що доводи сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК, не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах кримінального провадження доказами.

З огляду на наведене апеляційний суд не взяв до уваги доводи сторони захисту та пояснення ОСОБА_6 про те, що вона не мала умислу поширювати будь-яку інформацію стосовно переміщення чи розташування ЗСУ, чи завдати шкоди внутрішній та зовнішній безпеці України, а тому апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй злочину.

Крім того, апеляційний суд перевірив доводи сторони захисту щодо кваліфікації дій ОСОБА_6 , а у мотивувальній частині ухвали вказав, що сукупність наведених у вироку доказів переконливо свідчить про те, що дії ОСОБА_6 в частині відеозйомки військовослужбовців та військового об`єкту, а також подальшого розповсюдження відповідного відеозапису через мережу Інтернет, дає обґрунтовані підстави для кваліфікації її дій саме за ч. 2 ст. 114-2 КК.

Також під час апеляційного розгляду апеляційний суд перевірив доводи сторони захисту про однобічність та неповноту судового розгляду та відмовив у задоволенні цих доводів через невстановлення порушень процесуального закону.

З мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень вбачається, що відповідно до встановлених судами обох інстанцій фактичних обставин ОСОБА_6 , перебуваючи біля КПП, здійснила відеофіксацію розташування спеціального правоохоронного формування у складі ЗСУ - ІНФОРМАЦІЯ_2 , з можливістю ідентифікації вказаного військового підрозділу на місцевості, назвавши вулицю та місто, зафіксувавши поряд магазини «Масажні крісла» та «Owl Vision studio», надалі, без внесення відповідних змін до відеозапису, діючи в умовах воєнного стану, розмістила вказаний відеозапис на особистому каналі відеохостингу «Youtube», та соцмережі «Tiktok».

Таким чином, за результатом перевірки оскаржуваних судових рішень колегією суддів не встановлено обставин, які б ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК, оскільки, з огляду на вимоги статей 370, 374 КПК, такі висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, передбачених ст. 91 КПК, які підтверджуються доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 КПК, зміст яких детально наведено у мотивувальних частинах судових рішень.

Обґрунтовуючи відсутність у діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК, сторона захисту вказує про відсутність будь-яких елементів складу злочину, які б слугувати для кваліфікації її дій за вказаною статтею.

Зокрема, захист стверджує про відсутність умислу у ОСОБА_6 (наявності суб`єктивної сторони складу злочину) на завдання шкоди внутрішній та зовнішній безпеці України (об`єкту злочину).

Однак, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, склад інкримінованого засудженій кримінального правопорушення за особливістю конструкції є формальним, та є закінченим з моменту вчинення дій, визначених у диспозиції статті, та не залежить від мети, мотиву особи, яка його вчинила, та настання суспільно-небезпечних наслідків цих дій, з моменту здійснення яких і заподіюється шкода об`єкту кримінально-правової охорони.

Таким чином, для кваліфікації дій ОСОБА_6 не має значення яку мету переслідувала засуджена, здійснюючи відеозапис військового об`єкту та його подальше оприлюднення для широкого доступу.

З цих же підстав не впливає на правильність кваліфікації дій засудженої доводи захисту про те, що відповідно до відеозапису жоден з людей у формі ОСОБА_6 не представлявся, а вона думала, що це є представники ІНФОРМАЦІЯ_7, які не відносяться до підрозділів ЗСУ.

Не погоджується колегія суддів з доводами сторони захисту про те, що судами не надано оцінки тому факту, що ОСОБА_6 приїхала на місце події з метою фіксації протиправних дій стосовно громадянина ОСОБА_16 , якого утримували незаконно проти його волі.

Зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що аналогічні доводи були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який за результатом апеляційного розгляду встановив, що стороною захисту на підтвердження власних доводів стосовно наведеного не було надано відповідних доказів, а тому визнав їх непереконливими.

Таких доказів не було надано і суду касаційної інстанції, а тому колегія суддів не вбачає підстав вважати доводи апеляційного суду в цій частині безпідставними.

Так само не спростовують висновків судів про доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 її активна діяльність з метою викриття незаконних дій ІНФОРМАЦІЯ_7, як про це вказує захисник у своїй касаційній скарзі. У зв`язку з чим безпідставними є посилання захисту про те, що притягнення ОСОБА_6 до відповідальності за злочин, який вона, як стверджує захисник, не вчиняла, є втручанням у свободу вираження поглядів, яке гарантоване ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У касаційній скарзі серед іншого сторона захиснику наголошує про те, що місце знаходження ІНФОРМАЦІЯ_2 є відкритою інформацією, та його розташування можливо без труднощів встановити шляхом відповідно пошуку в Інтернет мережі.

Крім того, на підтвердження своїх доводів, захисники зауважують, що на відеозаписі не помічено жодного переміщення, рух або розташування підрозділів чи формувань ЗСУ, чи то військової техніки, сам зональний відділ Військової служби правопорядку знаходиться у відкритій місцевості, де вільно пересуваються люди.

Проте такі твердження колегія суддів вважає непереконливими та такими, що не узгоджуються із встановленими у справі обставинами.

Як судом першої інстанції, так само і апеляційним судом було встановлено, що відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про інформацію», наказу Головнокомандувача ЗСУ № 73 від 03 березня 2022 року, встановлено заборону на розповсюдження інформації, розголошення якої може призвести до обізнаності противника про дії ЗСУ, інших складових сил оборони, негативно вплинути на хід виконання завдань за призначенням під час дії правового режиму воєнного стану.

До того ж, згідно листа ГУ Військової служби правопорядку ЗСУ від 13 листопада 2023 року вбачається, що відповідно до Закону України «Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України», Військова служба правопорядку у ЗСУ є спеціальним правоохоронним формуванням у складі ЗСУ. Розміщення інформації у відкритому доступі про розташування ІНФОРМАЦІЯ_2 не підлягає і на офіційних веб-порталах Міністерства оброни України та Генерального штабу ЗСУ не оприлюднювалось.

Таким чином, твердження сторони захисту про те, що місце розташування ІНФОРМАЦІЯ_2 є загально відомим, суперечить здобутим доказам у справі, оскільки у відкритих джерелах за адресою, де ОСОБА_6 здійснювала відеозапис із прив`язкою до місцевості, будь-яких даних про розташування відповідного військового формування не міститься.

Більше того, колегія суддів звертає увагу, що саме здійснення відеозйомки розташування військового об`єкту, фіксування перебування в ньому або біля нього військових, чи військової техніки, тобто підтвердження, що такий об`єкт функціонує у штатному режимі, може створити загрозу такому об`єкту шляхом подальшого поширення відповідної інформації, незалежно від його способу (опублікування в пресі, передання по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, через мережу Інтернет, через соціальні мережі, або інші засоби телекомунікаційного зв`язку).

Безпідставними колегія суддів вважає також доводи захисту про те, що Військова служба правопорядку не є бойовим підрозділом чи військовим формуванням, а тому поширення інформації про її розташування не підпадає під ознаки складу злочину, передбаченого ст. 114-2 КК.

Проте такі твердження сторони захисту фактично зводяться до довільного трактування диспозиції ч. 2 згаданої статті, зважаючи, що її положення стосуються поширення інформації про переміщення, рух або розташування ЗСУ чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, тобто охоплюють всі структури, які становлять або мають відношення до системи ЗСУ без будь-якої конкретизації або виключень, до яких відноситься у томі числі й Військова служба правопорядку.

Під час дослідження матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд, дотримуючись вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК, переглянув вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, надав на всі доводи відповіді, зазначивши в ухвалі обґрунтування своїх висновків.

Зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що письмові докази, показання засудженої, свідків, а також встановлені місцевим судом обставини, були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, їм надано відповідну правову оцінку, що відображено в оскаржуваній ухвалі апеляційного суду.

Водночас апеляційний суд не встановив порушень процесуального законодавства під час збирання, дослідження та оцінки наведених місцевим судом доказів, як і не встановив підстав для визнання таких доказів недопустимими.

Враховуючи наведене, колегії суддів вважає, що ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою, вмотивованою та відповідає вимогам статей 370, 374, 419 КПК, а тому не вбачає підстав для її скасування чи зміни.

Що ж стосується доводів про невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

У відповідності до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Як убачається з вироку, обґрунтовуючи висновок щодо виду і розміру покарання засудженій, та призначаючи їй покарання у виді позбавлення волі, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_6 вчинила тяжкий злочини, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, однак неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності, на обліку лікаря нарколога не перебуває, при цьому перебуває на обліку у лікаря психіатра, враховано стан її здоров`я. Водночас, судом враховано негативну характеристику ОСОБА_6 , відповідно до якої вона неодноразово вступала в конфлікти з військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_7, що супроводжувалося відеофіксацією та подальшим розповсюдженням відеозаписів через мережу Інтернет.

Обставин, які б пом`якшували або обтяжували покарання засудженій ОСОБА_6 , судом не встановлено.

Проаналізувавши вказані обставини у їх сукупності, враховуючи характер вчинених засудженою дій, місцевий суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_6 можливе виключно в умовах ізоляції її від суспільства, та призначив мінімальне покарання, визначене ч. 2 ст. 114-2 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років.

У касаційній скарзі захисник зазначає, що ОСОБА_6 страждає на біполярний афективний розлад, поточний епізод депресії, у зв`язку з чим двічі перебувала на стаціонарному лікуванні, а тому при наявності такого серйозного психіатричного захворювання покарання у виді позбавлення волі суперечить принципам людяності та є порушенням ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Наведене свідчить і про те, що як місцевий так і апеляційний суди належним чином не перевірили та не з`ясували питання стосовно осудності ОСОБА_6 .

Проте такі доводи захисника є непереконливими та не впливають на правильність призначеного судом покарання, оскільки стан здоров`я засудженої був врахований під час призначення їй покарання, а відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 569 від 14 березня 2024 року ОСОБА_6 може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, примусових заходів медичного характеру не потребує.

Враховуючи вказані обставини в їх сукупності, призначене судом засудженій ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для її виправлення й попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, справедливим і таким, що не суперечить ст. 65 КК, та з огляду на вимоги ст. 50 КК узгоджується із загальними засадами матеріального закону, відповідає основній його меті як заходу примусу.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог процесуального законодавства не встановлено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженої, касаційні скарги захисників необхідно залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 в інтересах засудженої ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 09 грудня 2024 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 04 квітня 2025 року - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3