Постанова від 20.10.2025 по справі 404/7414/24

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 жовтня 2025 року м. Кропивницький

справа № 404/7414/24

провадження № 22-ц/4809/1256/25

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

за участі секретаря Бойко В. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Комунальне некомерційне підприємство «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради»,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 квітня 2025 року у складі судді Варакіної Н. Б. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви

В серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» (далі КНП «КОЛ КОР») та просив:

-відмінити рішення комісії по трудових спорах КНП «КОЛ КОР» від 12.06.2024 та від 24.07.2024;

-стягнути на свою користь 21926 грн 08 коп за роботу безпосереднім керівником лікарів-інтернів у 2022-2024 роках окремо від заробітної плати лікарем анестезіологом.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 крім основної роботи лікарем - анестезіологом в КНП «КОЛ КОР» одночасно працює безпосереднім керівником лікарів-інтернів, на посаду якого призначається наказами генерального директора без укладання окремого трудового договору.

Позивач вважав, що працює за окремою роботою так як вона не зазначена у кваліфікаційних характеристиках лікарів анестезіологів, у посадовій інструкції лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії, у Статуті КНП «КОЛ КОР», а також не внесена в колективний договір КНП «КОЛ КОР».

Оплата зазначеної роботи регулюється наказами Міністерства освіти і науки України і по характеру є викладацькою, функціональні обов`язки по ній існують окремо, тобто її не можна віднести до основної роботи.

До 2022 року оплату за керівництво лікарями-інтернами позивачу проводили окремо від заробітної плати лікаря-анестезіолога, проте, з 2022 року, мотивуючи постановами Кабінету міністрів України від 12 січня 2022 року № 2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я» та від 13 січня 2023 року № 28 «Деякі питання оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я», відповідач почав включати оплату за керівництво лікарями-інтернами до нарахованої заробітної плати.

07.06.2024, 27.06.2024 та 23.07.2024 ОСОБА_1 звертався до комісії по трудових спорах КНП «КОЛ КОР» із заявою щодо розгляду питання окремої оплати за керівництво лікарями-інтернами, але йому було відмовлено, як наслідок, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 квітня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до КНП «КОЛ КОР» про стягнення коштів відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надані докази на підтвердження того, що саме 21 926,08 грн йому не доплачено в 2022-2024 роках за роботу керівником лікарів-інтернів, окремо від заробітної плати.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що позивачу проводилась оплата та нарахування за роботу керівником лікарів-інтернів відповідно до вимог, визначених законом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про оскарження рішення по трудових спорах, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не зазначено, з яких підстав він просить скасувати зазначені рішення та не надано доказів на підтвердження їх незаконності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 квітня 2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції не дослідив того, що робота позивача по керівництву лікарями-інтернами є окремою роботою, відмінною від основної лікарем-анестезіологом, і не підтвердив, що вона не є окремою від основної.

Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до ст. 30 ЗУ «Про оплату праці» у КНП «КОЛ КОР» години роботи по керівництву лікарями-інтернами фіксуються в окремому табелі обліку робочого часу, тобто це робота окрема від основної.

Неправильним є висновок суду першої інстанції про те, що години, нараховані за керівництво лікарями-інтернами входять в затверджену місячну норму робочого часу за основною посадою, оскільки співпадають в часі.

Суд першої інстанції не звернув уваги на рішення комісії по трудових спорах КНП «КОЛ КОР» від 24.07.2024, а саме на те, що вона рекомендувала керівництву первинної профспілкової організації та керівництву лікарні врегулювати питання оплати праці керівників лікарів-інтернів шляхом звернення до Кіровоградської обласної ради, Міністерства охорони здоров`я України та Національної служби охорони здоров`я, тобто комісія сумнівалась у правильності оплати позивачу.

Відзив на апеляційну скаргу

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача Рижков А. О. заперечував проти доводів апеляційної скарги.

ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки позивач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, що не з`явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у встановленихстаттею 367 ЦПК Українимежах,суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що позивач працює лікарем-анестезіологом в КНП «КОЛ КОР».

Наказами генерального директора КНП «КОЛ КОР» від 31.07.2023, 27.02.2022 про зарахування на навчання до інтернатури безпосереднім керівником лікарів - інтернів призначено ОСОБА_1 .

Позивачу, згідно лицьових листів за 2022 рік та 2023 рік нараховано та виплачено заробітну плату за керівництво практикою лікарів-інтернів в розмірі 3 792,70 грн за 2022 рік та 11 213,20 грн за 2023 рік.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першою статті3, статтею4 КЗпП Українивстановлено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається зКЗпП Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частиною першоюстатті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першоюстатті 1 Закону України «Про оплату праці», визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цимКодексом, Законом України «Про оплату праці»та іншими нормативно-правовими актами(частини друга-третястатті 94 КЗпП України).

Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт (частина першастатті 97 КЗпП Україниу редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (частина другастатті 97 КЗпП України, частина першастатті 15 Закону України «Про оплату праці»).

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті (частина третястатті 97 КЗпП України).

Згідно зістаттею 2 Закону України «Про оплату праці»до структури заробітної плати входять основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Частинами першою та четвертою статті 8 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, а також шляхом оподаткування доходів працівників. Мінімальний розмір оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров`я визначається Кабінетом Міністрів України, у тому числі з дотриманням гарантій щодо мінімальної заробітної плати.

Оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов`язана з виконанням умов контракту (стаття 20 Закону України «Про оплату праці»).

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці»).

Частиною 4статті 97КЗпП України визначено, що роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно копій наказів генерального директора КНП «КОЛ КОР» від 27 липня 2021 року № 33-к/тр та від 31 липня 2023 року № 322-к/тр «Про зарахування на навчання до інтернатури» лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії ОСОБА_1 призначено безпосереднім керівником ОСОБА_2 з 01 серпня 2022 року по 20 червня 2023 року, ОСОБА_3 з 01 серпня 2023 року тривалістю 3 роки та ОСОБА_4 з 01 серпня 2023 року (а. с. 5-6).

Згідно лицьових листів за 2022 та 2023 роки позивачу було нараховано та виплачено заробітну плату за керівництво практикою інтернатури лікарів-інтернів в загальній сумі за 2022 рік 3792,7 грн та за 2023 рік 11213,20 грн (а. с. 11-14).

Факт нарахування вказаних коштів не заперечувався ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції та в апеляційній скарзі.

Згідно копії рішення комісії по трудових спорах КНП «КОЛ КОР» від 12 червня 2024 року «Про результати розгляду заяви лікаря анестезіолога ОСОБА_1 від 07.06.2024 з приводу порядку нарахування заробітної плати» позивачу відмовлено в задоволенні його заяви, у зв`язку з відсутністю фактів порушення з боку роботодавця вимог діючого законодавства України та відсутності трудового спору з питань нарахування та виплати заробітної плати заявнику (а. с. 21-23).

Копією рішення комісії по трудових спорах КНП «КОЛ КОР» від 24 липня 2024 року «Про результати розгляду заяви лікаря анестезіолога ОСОБА_1 від 07.06.2024, 23.07.2024 з приводу порядку оплати за безпосереднє керівництво практикою інтернатури лікарів-інтернів» позивачу відмовлено в задоволенні його заяви, у зв`язку з відсутністю фактів порушення з боку роботодавця вимог діючого законодавства України з питань нарахування та виплати йому заробітної плати (а. с. 26-29).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вважав, що заробітна плата за керівництво практикою інтернатури лікарів-інтернів повинна була нараховуватись окремо.

Пунктом 5.3. наказу Міністерства освіти України № 93 від 08.04.93 «Про затвердження Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України» передбачено, що оплата праці безпосередніх керівників практики від бази практики здійснюється навчальним закладом згідно з діючими в період практики ставками погодинної оплати праці працівників, зайнятих в усіх галузях народного господарства за проведення учбових занять із розрахунку 1 година на одного студента на тиждень.

Додатком 16 до наказу Міністерства освіти і науки України 26.09.2005 № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» встановлені ставки погодинної оплати праці працівників усіх галузей економіки за проведення навчальних занять.

Відповідно до пункту «ж» ч. 1 ст. 77 Основ законодавства України про охорону здоров`я медичні і фармацевтичні працівники мають право на оплату праці у державних та комунальних закладах охорони здоров`я у розмірі, не нижчому, ніж визначено Кабінетом Міністрів України, у тому числі з дотриманням гарантій щодо мінімальної заробітної плати

На виконання частини першої та четвертої статті 8 Закону України «Про оплату праці», пункту «ж» частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров`я Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 13 січня 2023 року № 28 «Деякі питання оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я» (далі по тексту постанова КМУ № 28).

Пунктом 1 указаної постанови установлено, що:

1) в державних та комунальних закладах охорони здоров`я, які одержали ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики:

мінімальний розмір оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації за виконану у повному обсязі місячну (годинну) норму праці установлюється в межах фонду оплати праці на рівні не менше:

20000 гривень для осіб, які займають лікарські посади у закладах охорони здоров`я (крім лікарів-інтернів), посади фармацевтів у закладах охорони здоров`я (крім фармацевтів-інтернів), посади професіоналів у галузі охорони здоров`я у закладах охорони здоров`я та посади професіоналів з вищою немедичною освітою у сфері охорони здоров`я;

13500 гривень для осіб, які займають посади у закладах охорони здоров`я, віднесені єдиними кваліфікаційними вимогами до посад фахівців (крім лікарів-інтернів та фармацевтів-інтернів).

Під час обчислення розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру враховуються основна, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно з п. 4 Постанови КМУ № 28 у випадках, визначених підпунктом 3 цього пункту, мінімальний розмір оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров`я установлюється в межах наявного фонду оплати праці, але у розмірі не менше ніж мінімальна заробітна плата, яка передбачена законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Аналіз викладеного свідчить про те, що оплата за керівництво практикою інтернатури лікарів-інтернів відноситься до додаткової заробітної плати, а тому, проаналізувавши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що відповідач при нарахуванні позивачу заробітної плати дотримався вимог чинного законодавства.

За таких обставин, встановивши, що ОСОБА_1 не надані докази на підтвердження того, що саме 21 926,08 грн не доплачено йому у 2022-2024 роках за роботу керівником лікарів-інтернів, окремо від заробітної плати, йому фактично було нараховано та виплачено заробітну плату за керівництво практикою інтернатури лікарів-інтернів в загальній сумі за 2022-2023 роки, а нарахування позивачу відповідачем проводились за роботу керівником лікарів-інтернів відповідно до вимог, визначених законом, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача коштів.

Крім того, правильними є висновки в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування рішення комісії по трудових спорах КНП «КОЛ КОР» від 24.07.2024, оскільки позивачем не зазначено з яких підстав він просить скасувати зазначене рішення та не надано доказів на підтвердження його незаконності.

Доводи апеляційної скарги зводяться до неправильного тлумачення позивачем норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а тому не дають підстав для скасування судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що/ вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині скасування рішення комісії по трудових спорах, суд першої інстанції залишив поза увагою, що статтею 228 КЗпП України передбачено, що уразі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи роботодавець можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії.

При цьому, пропуск вказаного строку не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах.

Копією заяви ОСОБА_1 на ім`я голови комісії по трудових спорах КНП «КОЛ КОР» від 27.06.2024 підтверджується, що станом на 27.06.2024 позивач вже був ознайомлений з рішенням комісії по трудових спорах від 12.06.2025, а оскаржив його, звернувшись до суду з позовом 16 серпня 2025 року, тобто з пропуском строку встановленого статтею 228 КЗпП України.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 не зазначав про поважність причин пропущення вказаного строку та не просив його поновити, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до КНП «КОЛ КОР» в частині оскарження рішення комісії по трудових спорах від 12 червня 2024 року підлягають залишенню без розгляду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до КНП «КОЛ КОР» про скасування рішення комісії по трудових спорах КНП «КОЛ КОР» від 12 червня 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового про залишення без розгляду вказаних вимог.

В іншій частині рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першоїстатті 382 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятоїстатті 141 ЦПК Україниякщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що за наслідками розгляду апеляційної скарги суд не ухвалює нове рішення по суті спору, відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 квітня 2025 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» про скасування рішення комісії по трудових спорах Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» від 12 червня 2024 року скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким вказані вимоги залишити без розгляду.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 29.10.2025.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник