Постанова

від 21.12.2010 по справі 3/140/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/140/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"21" грудня 2010 р. Справа № 3/140/10

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Туренко В.Б.

(Згідно із розпорядженням заступника голови Одеського апеляційного господарського суду № 428 від 15.12.2010 року колегію суддів у складі Г.П. Разюк, С.І. Колоколова, М.С. Петрова  замінено  на  колегію  суддів  у  складі   Г.П. Разюк,  С.І.   Колоколова,   В.Б. Туренко)

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Годзу Л.П. (довіреність № 34/02 від 12.07.2010 року)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Автогород Менеджмент”

на рішення господарського суду Миколаївської області від „19” жовтня 2010 року

по справі № 3/140/10

за позовом Публічного акціонерного товариства „Будівельна фірма „Миколаївбуд”,            м. Миколаїв    

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Автогород Менеджмент”,                  м. Миколаїв

про стягнення 6 473,17 грн.

В С Т А Н О В И В :

17.09.2010 року Публічне акціонерне товариство „Будівельна фірма „Миколаївбуд” (далі по тексту –позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Автогород Менеджмент” (далі по тексту –відповідач) про стягнення 6 473,17 грн., з яких 4 605,88 грн. –основного боргу за договором оренди нежилого приміщення, 910,26 грн. –пені, 726,86 грн. –збитків від інфляції, 230,17 грн. –3 % річних. Також позивач просив відшкодувати йому усі судові витрати понесені при розгляді справи.   

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення укладеного сторонами договору оренди нежитлового приміщення та норм чинного законодавства свої обов'язки в частині сплати орендної плати та плати за користування телефоном виконав неналежним чином, у зв'язку з чим і виникла відповідна заборгованість, на яку нараховані штрафні санкції.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.10.2010 року по справі № 3/140/10 (суддя Смородінова О.Г.) позовні вимоги ПАТ „БФ „Миколаївбуд” задоволені частково. Стягнуто з ТОВ „Автогород Менеджмент” на користь позивача 4 274,35 грн. –основного боргу по орендній платі, 469,94 грн. –пені, 128,23 грн. –3 % річних, 298,09 грн. –збитків від інфляції, 102 грн. –держмита та 236 грн. – витрат на послуги ІТЗ судового процесу. В іншій частині позову –відмовлено, так як, по-перше, позивач не довів суду обов'язку відповідача проводити оплату за телефонні послуги, по-друге, перераховано та зменшено розмір штрафних санкцій.

На виконання даного рішення господарським судом Миколаївської області 05.11.2010 року видано відповідний наказ.  

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Автогород Менеджмент” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Так, на думку скаржника, підприємство було позбавлено його процесуальних прав, так як не було належним чином повідомлено про час та місце слухання справи.

Позивачем надано до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому та його представник в судовому засіданні просили залишити апеляційну скаргу ТОВ „Автогород Менеджмент” без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Представник ТОВ „Автогород Менеджмент” в судове засідання 21.12.2010 року не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить відповідне поштове повідомлення б/н від 01.12.2010 року.

В свою чергу, ТОВ „Автогород Менеджмент” надіслало до суду телеграму з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням директора підприємства до м. Києва.

Між тим, колегія суддів вважає, що таке клопотання ТОВ „Автогород Менеджмент” задоволенню не підлягає, оскільки, по-перше, до нього не надано будь-яких відповідних доказів, по-друге, як вбачається з матеріалів справи (а.с.54-55), ТОВ „Автогород Менеджмент” має свого уповноваженого представника А.В. Сушко, який би і міг приймати участь у слуханні справи замість директора підприємства.

Отже, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників ТОВ „Автогород Менеджмент”.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу та заперечення до неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.09.2010 року порушено провадження у справі №3/140/10, прийнято до розгляду позовну заяву ПАТ „БФ „Миколаївбуд”, розгляд справи призначено на 19.10.2010 року (а.с.1).

Зазначену ухвалу судом направлено на адресу ТОВ „Автогород Менеджмент”: 54040, Миколаїв-40, а/с 299. Така ухвалу відповідачу не вручена та повернута до суду разом із повідомленням та конвертом у зв'язку з закінченням терміну зберігання (а.с.33-34).

19.10.2010 року господарським судом Миколаївської області винесено рішення по справі № 3/140/10 за відсутності представника ТОВ „Автогород Менеджмент”, але зазначено, що відповідач вимоги ухвали не виконав, відзив по суті спору не надав, свого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії суду на зворотній стороні ухвали та поштове повідомлення №5400112564109.

Між тим, в матеріалах справи відсутні докази про належне повідомлення відповідача ТОВ „Автогород Менеджмент” про час та місце слухання справи 19.10.2010 року, коли і було винесено оскаржуване рішення без присутності представника відповідача. Так, в позовній заяві вказано юридичну адресу ТОВ „Автогород Менеджмент”: 54040, м. Миколаїв, вул. Крилова,50, кв.77 (а.с.2), така ж адреса значиться і в довідці з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 15.10.2010 року (а.с.43). В свою чергу, місцевий господарський суд даний факт проігнорував. Більш того, ТОВ „Автогород Менеджмент” у поданій апеляційній скарзі зазначає саме адресу: 54040, м.Миколаїв, вул. Крилова,50, кв.77.

Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженнями скаржника –ТОВ „Автогород Менеджмент” в частині порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме прийняття оскаржуваного рішення за відсутністю представника ТОВ „Автогород Менеджмент”, не повідомленого належним чином про час та місце засідання суду, що є безумовною підставою, згідно з п.2 ч.3 ст.104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.

Між тим, дана справа підлягає розгляду в суді апеляційної інстанції у відповідності до ст.ст. 99, 101 ГПК України, згідно з якими в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням певних особливостей, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, не зв'язаний доводами апеляційної скарги перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному об'ємі.  

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2008 року між ПАТ „БФ „Миколаївбуд” (Орендодавець) та ТОВ „Автогород Менеджмент” укладено договір № 58 про оренду нежитлового приміщення (а.с.9-10).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Орендодавець здає Орендарю в орендне користування нежитлові приміщення в будівлі по вул. Робочій,2А в м. Миколаєві, на 6-му поверсі, кімнати - № 611, 612, загальною площею 42,0 кв.м., для використання під офіс.

За вказані приміщення Орендар сплачує орендну плату в сумі 1602,30 грн. щомісячно (пункт.2.1 Договору). Зазначена в п.2.1 Договору плата не є стабільною на весь період його дії та може змінюватися за пропозицією Орендодавця, у зв'язку зі зміною цін та тарифів на послуги, енергоносії, матеріали та інш, що оформлюється додатковою угодою (пункт 2.2 Договору). Орендар сплачує орендні та інші платежі, передбачені п.2.1 Договору, щомісячно через установи банків платіжним дорученням не пізніше 10 числа поточного місяця (пункт 2.3 Договору).

Згідно із пунктом 2.4 Договору, у разі несвоєчасної сплати платежів, передбачених п.2.1 Договору, стягнення заборгованості здійснюється Орендодавцем у встановленому законом порядку разом із стягненням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент оплати, за кожен день прострочення платежу, на день фактичної оплати.

У разі несвоєчасної сплати Орендарем платежів, зазначених в п.п.2.1, 2.2, 2.3 Договору, Орендодавець має право ставити питання про розірвання договору оренди (пункт 2.5 Договору).

На виконання умов Договору № 58 від 02.06.2008 року ПАТ „БФ „Миколаївбуд” передало, а ТОВ „Автогород Менеджмент” прийняло в орендне користування нежитлові приміщення по вул. Робочій,2А, на 6-му поверсі, кімнати - № 611, 612, загальною площею 42,0 кв.м., для використання під офіс, початковою вартістю 14 807,10 грн., про що сторонами складено 02.06.2008 року відповідний Акт приймання-передачі (а.с.11).

09.10.2008 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 58 від 02.06.2008 року, за умовами якої орендну плату збільшено до 1860,60 грн. (а.с.12).

На сплату платежів по Договору № 58 від 02.06.2008 року позивач виставив відповідачу відповідні рахунки (а.с.14-20), але ТОВ „Автогород Менеджмент” сплатило їх лише частково.

04.12.2008 року ПАТ „БФ „Миколаївбуд” звернулося до ТОВ „Автогород Менеджмент” з листом № 24/01-6, згідно якого просило до 08.12.2008 року погасити заборгованість по орендній платі, згідно умов Договору № 58 від 02.06.2008 року, в розмірі 2 413,75 грн. Також даним листом позивач повідомив відповідача, що у разі несплата вказаної заборгованості з 24.12.2008 року договір № 58 від 02.06.2008 року буде розірваний (а.с.21).

09.01.2009 року ТОВ „Автогород Менеджмент” направило ПАТ „БФ „Миколаївбуд” лист № 001, за яким зобов'язалося погасити борг за орендну плату в повному обсязі до 16.01.2009 року (а.с.13).

19.01.2009 року ТОВ „Автогород Менеджмент” направило ПАТ „БФ „Миколаївбуд” лист № 001, за яким просить розірвати договір № 58 від 02.06.2008 року з 31.12.2008 року та не нараховувати орендну плату і абонплату за телефон за січень місяць 2009 року. Крім того, даним листом відповідач просив позивача провести звірку взаєморозрахунків та розглянути можливість списання частини боргу в рахунок здійсненого ремонту орендованих приміщень (а.с.22).

04.08.2010 року ПАТ „БФ „Миколаївбуд” звернулося до ТОВ „Автогород Менеджмент” з вимогою № 135/01 про погашення заборгованості по орендній платі та сплату неустойки. Так, позивач просив відповідача сплатити 4 274,35 грн. орендної плати та 2 682,87 грн. пені, що загалом склало 7 288,75 грн. (а.с.23-24).

Між тим, така вимога позивача залишена відповідачем без задоволення та взагалі без відповіді.   

Судова колегія частково погоджується з позовними вимогами ПАТ „БФ „Миколаївбуд” та висновками місцевого господарського суду про їх часткове задоволення, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (пункти 1-2, 6).

Пунктом 3 статті 285 ГК України Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з статтею 759 Цивільного кодексу України, за  договором  найму  (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами –ПАТ „БФ „Миколаївбуд”, як Орендодавцем, та ТОВ „Автогород Менеджмент”, як Орендарем, склалися правовідносини пов'язані з орендою нежитлового приміщення, про що сторонами 02.06.2008 року укладено відповідний договір № 58.

Між тим, як встановлено матеріалами справи, під час виконання сторонами умов Договору № 58 від 02.06.2008 року відповідачем грубо порушено умови Договору та норми чинного законодавства, а саме сплачено орендну плату лише частково.

Згідно із складеним ПАТ „БФ „Миколаївбуд” Актом звірки та проведеними розрахунками (а.с.36, 44) заборгованість по орендній платі згідно умов Договору №58 від 02.06.2008 року за період з 02.06.2008 року по 01.12.2008 року складає 4 274,35 грн., що і підлягають стягненню в примусовому порядку з відповідача на користь позивача.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням зазначеного індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України та Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

Крім того, згідно із п.2.4 Договору № 58 від 02.06.2008 року, у разі несвоєчасної сплати платежів, передбачених п.2.1 Договору, стягнення заборгованості здійснюється Орендодавцем у встановленому законом порядку разом із стягненням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент оплати, за кожен день прострочення платежу, на день фактичної оплати.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (із змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (статті 1 та 3 Закону).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пункти 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Таким чином, позивачем правомірно нараховано збитки від інфляції, 3 % річних від простроченої суми та пеню, оскільки ТОВ „Автогород Менеджмент” свої зобов'язання за Договором № 58 від 02.06.2008 року в частині сплати орендної оплати належним чином не виконало.

Між тим, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про перерахунок штрафних санкцій та зменшення пені до 469,94 грн., збитків від інфляції – до 298,09 грн., 3 % річних –до 128,23 грн., що також підлягають стягненню в примусовому порядку з відповідача на користь позивача.

Також, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ „БФ „Миколаївбуд” про стягнення 331,53 грн. боргу за телефонні послуги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази виставлення Орендарю рахунків на оплату за телефонні розмови та додаткові угоди на оплату послуг зв'язку.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити скаржнику той факт, що, по-перше, в апеляційній скарзі взагалі не зазначено нічого по суті спору, по-друге, суд апеляційної інстанції, згідно ст.103 ГПК України, не наділений повноваженням щодо передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

ТОВ „Автогород Менеджмент” ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 19.10.2010 року по справі № 3/140/10 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ТОВ „Автогород Менеджмент” – частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви та витрати на ІТЗ судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог. Витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача, оскільки рішення скасовано лише у зв'язку з порушенням норм матеріального права.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105  Господарського                   процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Автогород Менеджмент” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від „19” жовтня 2010 року по справі № 3/140/10 скасувати.

3. Позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Будівельна фірма „Миколаївбуд” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Автогород Менеджмент” (54040, м. Миколаїв, вул. Крилова,50, кв.77, код ЄДРПОУ 35357139) на користь Публічного акціонерного товариства „Будівельна фірма „Миколаївбуд” (54015, м. Миколаїв, вул. Робоча,2-а, п/р 26005214004700 в ПАТ „УкрСиббанк”, м.Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 01273036) 4 274,35 грн. –основного боргу по орендній платі, 469,94 грн. –пені, 298,09 грн. –збитків від інфляції, 128,23 грн. –3 % річних, 81,46 грн. – державного мита за розгляд позовної заяви та 188,49 грн. –витрат на послуги ІТЗ судового процесу.

4. Видачу наказу за постановою та в порядку статті 122 Господарського процесуального кодексу України доручити господарському суду Миколаївської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                       С.І. Колоколов

Суддя                                                                                          Г.П. Разюк

Суддя                                                                                              В.Б. Туренко

Повний текст постанови

          складено „23” грудня 2010 року.