Постанова

від 23.12.2010 по справі 20/128-10-4369

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/128-10-4369

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"23" грудня 2010 р. Справа № 20/128-10-4369

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.І. Бандури

суддів Л.В. Поліщук, В.Б. Туренко

при секретарі судового засідання: О.О. Довбиш

за участю представників сторін:

від позивача —О.С. Рязанов

від відповідача —Д.В. Шелудченко

від третьої особи —не з'явився, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином

від прокуратури —Т.Л. Вигнанюк

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 08.11.2010 р.

у справі № 20/128-10-4369

за позовом Приватного підприємства “Єлєна”

до Виконавчого комітету Одеської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління капітального будівництва Одеської міської ради

за участю Прокуратури м. Одеси

про внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

          У жовтні 2010 р. Приватне підприємство “Єлєна” звернулось до господарського суду з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради про внесення змін до договору на право забудови від 04.08.2005 р. на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України.

          В обґрунтування позову позивач послався на те, що в зв'язку зі світовою фінансовою кризою істотно змінились обставини, якими керувались сторони при укладенні договору, тому він вважає необхідним зменшити плату за право забудови до 4 % від загальною вартості будівництва.

          Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.10.2010 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління капітального будівництва Одеської міської ради.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 08.11.2010 р. (суддя Щавинська Ю.М.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 12.11.2010 р., позов задоволено у повному обсязі: внесено зміни до договору на право забудови від 04.08.2005 р., укладеного Приватним підприємством “Єлєна” і Виконавчим комітетом Одеської міської ради, шляхом викладення п.3.2. договору в наступній редакції: “3.2. Не пізніше одного календарного місяця після прийняття об'єкту в експлуатацію перерахувати плату за право забудови у розмірі 3225697,04 грн. на рахунок Управління капітального будівництва Одеської міської ради”; стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита у сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236 грн.

          Судове рішення мотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

          Не погодившись з даним рішенням, Виконавчий комітет Одеської міської ради звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права; невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, відповідач зазначив, що договір на право забудови затверджено рішенням Одеської міської ради, яке на даний час є чинним, тому розмір плати за право забудови не може бути змінено у судовому порядку, а лише на засіданні виконкому міськради.

          ПП “Єлєна” надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу —без задоволення.

          Заслухавши доводи представників сторін та прокуратури, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

          04.08.2005 р. між Виконавчим комітетом Одеської міської ради (Виконком) та ПП “Єлєна” (Забудовник) укладено договір на право забудови, за умовами якого Виконком зобов'язався надати Забудовнику право забудови земельної ділянки в межах відведення, за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 62, строком до 2 кварталу 2010 р., для здійснення будівництва 5-ти секційного 12-16-поверхового жилого будинку та комплексного благоустрою прилеглої території, на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 04.08.2005 р. № 418, а Забудовник, в свою чергу, зобов'язався здійснити самостійно або з залученням підрядника будівництво зазначеного об'єкту.

          Відповідно до п. 3.2 договору на етапі будування 50% коробки зазначеного житлового будинку Забудовник письмово сповіщає Виконкому перелік конкретних квартир по номенклатурі та поверховості, погодженої окремо, в розмірі 14% житла від загальної площі квартир жилого будинку з наступною передачею вказаних квартир з внутрішнім оздобленням перед введенням будинку до експлуатації (підстава: протокол засідання постійно діючої комісії міської ради по вибору земельних ділянок для розташування об'єктів від 16.06.2005 р. № 21).

          Згідно з п. п. 8.1, 8.2 договору він затверджується Виконавчим комітетом Одеської міської ради, набирає чинності після підписання сторонами та діє до вводу об'єкта в експлуатацію.

          Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.09.2005 р. № 588, зокрема, запропоновано Одеській міській раді затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надано ПП “Єлєна” земельну ділянку площею 0,9032 га в короткострокову оренду, терміном на 5 років, за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 62, для подальшого проектування та будівництва 5-ти секційного 12-16-поверхового жилого будинку з мансардою, підземною автостоянкою, вбудованими дитячим яслами-садком і офісами; затверджено договір оренди земельної ділянки між Одеською міською радою та ПП “Єлєна”.

          30.08.2010 р. ПП “Єлєна” звернулось до Виконавчого комітету Одеської міської ради з пропозицією внести зміни до п.3.2. договору на право забудови, виклавши його в наступній редакції: “3.2. Не пізніше одного календарного місяця після прийняття об'єкта в експлуатацію перерахувати плату за право забудови у розмірі 2579840 грн. на рахунок Управління капітального будівництва Одеської міської ради”. Відповіді на вказану пропозицію не надійшло.

          Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

          Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

          Статтею 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

          Розглядаючи спір по суті, місцевий господарський суд встановив наявність усіх чотирьох умов, необхідних для зміни договору в судовому порядку, а саме:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Згідно цієї умови події, що викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати “істотною зміною обставин”, повинні мати місце або стати відомими сторонам після укладення договору. Загальновідомою обставиною є настання у 2008 р. (тобто після укладення спірного договору) світової фінансової кризи, що призвела до настання кризових явищ і в Україні, зокрема, у будівельній галузі, з метою подолання якої прийнято Закон України “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” від   25.12.2008 р., яким, в свою чергу, внесено зміни до Закону України “Про планування і забудову територій” в частині зменшення граничного розміру пайової участі (внеску) замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів до 4 відсотків від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування для житлових будинків.

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Причини кризових явищ в будівельній галузі не можуть бути усунені сторонами, оскільки ці причини не залежать від їх волі, а пов'язані з об'єктивними змінами ситуації на українському та світовому будівельному ринку.

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Виконання договору на право забудови в існуючих умовах, при значному збільшенні собівартості квадратного метру житла (доказами чого є лист Державного комітету України з будівництва та архітектури від 13.01.2004 р. № 7/8-20 та накази Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.02.2009 р. № 56 та від 13.07.2009 р. № 285), може призвести до явного порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавити позивача того, на що він розраховував при укладенні вказаного договору.

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Виходячи із змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. В даному випадку ані із суті договору, ані зі змісту зобов'язання, ані зі звичаїв ділового обороту не випливає, що ризики, пов'язані зі зміною вищевказаних обставин, несе позивач. Більш того, безпосередньо у Законі України “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” зазначено, що ризики, пов'язані з настанням кризових явищ в Україні, повинні нести як суб'єкти господарювання, так і держава.

          Відповідно до ч. ч. 1-3, 5-7, 15 ст. 27-1 Закону України “Про планування і забудову територій” створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування. Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. Встановлений органом місцевого самоврядування розмір пайової участі (внеску) замовника не може перевищувати граничного розміру пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір пайової участі (внеску) замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням не заборонених законом інших відрахувань, встановлених органом місцевого самоврядування, не може перевищувати: 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для нежитлових будівель та/або споруд (крім будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення); 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для житлових будинків, будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення. Спори, пов'язані з пайовою участю (внеском) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, вирішуються судом.

          Згідно зі ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

          Тобто, закон діє до його скасування у встановленому порядку, про що може бути прямо вказано в новому законі. Якщо закон не передбачає скасування попереднього, який суперечить новому і регулює ті самі відносини, його слід вважати таким, що втратив чинність у відповідній частині чи в цілому, з моменту набрання чинності нового закону.

          Для цивільних відносин, які виникли раніше, новий акт цивільного законодавства застосовується до тих прав та обов'язків, які виникли з моменту набрання ним чинності. Для цього норма частини 3 статті 5 ЦК України вимагає наявність трьох умов: 1) відносини повинні відноситись до сфери цивільно-правового регулювання; 2) акт, що регулює їх, втратив чинність;        3) права та обов'язки учасників цих відносин виникають і після набрання чинності нового акта цивільного законодавства.

          Проаналізувавши вказані норми чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість застосування ч. 7 ст. 27-1 Закону України “Про планування і забудову територій” до даних правовідносин та внесення змін до договору в зв'язку з істотною зміною обставин. Перевіривши розрахунок, наданий ПП “Єлєна”, суд дійшов висновку, що розмір пайової участі Замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту в розмірі 4% від вартості будівництва об'єкта становить 3225697,04 грн., в зв'язку з чим задовольнив позов.

          Також суд зазначив, що розірвання договору на право забудови потягне для сторін шкоду, яка буде значно перевищувати затрати, необхідні для його виконання на змінених умовах, оскільки, по-перше, будівництво вже здійснено на 90%, по-друге, зобов'язання за ним, включаючи зобов'язання щодо пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, будуть припинені.

          Судова колегія погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає чинному законодавству та підтверджений матеріалами справи, але при цьому зазначає, що об'єкт нерухомості за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 62, введено в експлуатацію 29.11.2010 р.

          Твердження Виконавчого комітету Одеської міської ради про те, що положення ст. 5 ЦК України розповсюджуються лише на фізичних осіб, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки відповідно до розділу ІІ ЦК України особами є фізичні та юридичні особи.

          Інші доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним.

          Таким чином, підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Одеської області від 08.11.2010 р. у справі № 20/128-10-4369 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

          Головуючий суддя                                                            Л.І. Бандура

          Суддя                                                                                Л.В. Поліщук

          Суддя                                                                                В.Б. Туренко

          Повний текст постанови підписано 27.12.2010 р.