Постанова від 30.10.2025 по справі 460/11132/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/11132/24 пров. № А/857/27278/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року (головуючий суддя Щербаков В.В., м.Рівне) у справі №460/11132/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕСВІТ" до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів,-

В С Т А Н О В И В:

23.09.2024 позивач (ТОВ «ВЕЛЕСВІТ») звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Рівненської митниці (відповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №2041130/2023/000007/1 від 05.09.2024 та картки відмови у митному оформленні товару №UA204130/2024/000165.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано Рішення про коригування митної вартості товару №2041130/2023/000007/1 від 05.09.2024 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204130/2024/000165.

04.06.2025 позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якій просив відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн.

Додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року стягнуто з Рівненської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕСВІТ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм процесуального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким заяву залишити без розгляду. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що до прийняття судом першої інстанції у даній справі рішення (24 квітня 2025) позивач не надав заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу з визначенням їх остаточного, а не орієнтовного розміру та доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказав жодних причин, які унеможливлювали подання ним відповідних доказів до ухвалення рішення, та не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення за позовною заявою. Суд першої інстанції не звернув належної уваги на вказані вище обставини, не дав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення у справі.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного додаткове рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Відповідно до положень статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів, оглядаючи матеріали справи, зазначає, що в підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката надано договір №71 від 16.09.2024, акт виконання робіт, додаток до договору від 20.09.2024, рахунок фактуру №89 від 20.09.2024, квитанцію №317 від 20.09.2024 на суму 25000 грн.

Заявлені у заяві про ухвалення додаткового судового рішення вимоги позивача щодо повернення йому витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000 грн. ґрунтуються на тому, що згідно з умовами договору (пункт 4.1.) визначено вартість 1 год. робочого часу адвоката з оплатою 1000,00 грн.

Згідно з актом виконання робіт послуг замовнику (клієнту) надані послуги з вивчення матеріалів, що додавались до митної декларації, підготовка та подання позовної заяви, тривалістю 18 годин.

Відповідно до рахунку фактури №89 та платіжної інструкції №317, ТОВ «ВЕЛЕСВІТ» оплачено адвокату 25000 грн., з врахуванням гонорару за розгляд справи в апеляційній інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт; витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).

А тому, з огляду на обсяг наданих адвокатами послуг, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яку належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці становить 10000,00 грн.

Щодо доводів апелянта, що позивач не вказав жодних причин, які унеможливлювали подання ним відповідних доказів до ухвалення рішення, та не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення за позовною заявою, колегія суддів зазначає, що до позовної заяви були додані докази понесених позивачем судових витрат що складалися зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, а саме: Договір на надання правничої допомоги (додаток 24); Акт виконаних робіт (додаток 25); Рахунок (додаток 26); Платіжний документ про оплату послуг (додаток 27); Квитанція про сплату судового збору (додаток 31). Таким чином, суд першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі, не вирішив питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення, а додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі № 460/11132/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді Т. І. Шинкар І. І. Запотічний