Постанова від 29.10.2025 по справі 705/289/25

справа № 705/289/25 головуючий у суді І інстанції Одарюк М.П.

провадження № 22-ц/824/13495/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного податкового університету про визнання протиправними та скасування наказу про відрахування студента, зобов`язання його поновлення,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року в провадження Ірпінського міського суду Київської області за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Державного податкового університету про визнання протиправними та скасування наказу про відрахування студента, зобов`язання його поновлення.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ДПУ про визнання протиправними та скасування наказу про відрахування студента, зобов`язання його поновлення повернуто позивачу на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 24 червня 2025 року засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зазначає, що ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29 травня 2025 року позовну заяву залишено без руху, відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судовий збір».

Позивачем до суду було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору в порядку ст. 136 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про судовий збір», тобто у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем.

В подальшому, ухвалою від 10 червня 2025 року у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем було відмовлено з мотивів неподання документів, які об`єктивно підтверджували матеріальний стан позивача.

З позиції апелянта, суд першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 10 червня 2025 року хибно вказав, що подані разом з клопотанням про звільнення від сплати судового збору письмові докази є недостатніми, тобто не відображають об`єктивно майновий стан позивача.

Апелянтом було подано до суду першої інстанції достатньо письмових доказів, що підтверджують непрацевлаштування позивача, відсутність стипендії в університеті. Навчання за кошти Державного бюджету України, а не за кошти фізичних чи юридичних осіб, відсутність коштів на єдиному банківському рахунку, відсутність сплати податків та ЄСВ до бюджету Держави.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху від 10 червня 2025 року, суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі №160/12251/20 щодо належних доказів про незадовільний матеріальний стан заявників, від 31 липня 2019 року у справі №821/1896/15-а щодо надання чіткого переліку доказів, які позивач мав би надати суду. Також суд проігнорував висновки ЄСПЛ у рішеннях по справах «Креуз проти Польщі», «ФК Мретебі до Грузії», «Шишков проти Росії», щодо фінансових перешкод у доступі до правосуддя в розумінні Європейської конвенції з прав людини 1950 року.

Суд першої інстанції, відмовляючи у клопотання про звільнення від судового збору, невідкривши провадження у справі лише з цієї підстави, фактично створив штучні перепони у доступі до правосуддя позивача, який об`єктивно не має фінансової можливості сплатити судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 211,20 грн, що підтверджується належними, допустимими, достовірними, достатніми письмовими доказами.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо матеріального стану позивача є хибними, та такими, що не ґрунтуються на матеріалах та обставинах справи, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Додатково вказує, що подавав до суду першої інстанції заяву про відвід головуючого судді, яка була розглянута суддею по суті одноособово, а не передана до відділу канцелярії для визначення іншого судді, який буде її розглядати.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року за клопотанням ОСОБА_1 відстрочено апелянту сплату судового збору у розмірі 605,00 грн за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного податкового університету про визнання протиправними та скасування наказу про відрахування студента, зобов`язання його поновлення, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

23 вересня 2025 року представник Державного податкового університету - Фокін Я.Ф. подав письмові пояснення, у яких заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтовано, а доводи апелянта про його складне матеріальне становище такими, що не відповідають дійсності.

30 вересня 2025 року ОСОБА_1 подав заперечення на письмові пояснення ДПУ, у яких доводи апеляційної скарги підтримав.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2025 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої ст. 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала означеним вище вимогам відповідає, виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вважав, що позивачем не усунуті недоліки позовної заяви зазначені в ухвалі Ірпінського міського суду Київської області від 10 червня 2025 року про залишення позовної заяви без руху.

Колегія суддів в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша-третя статті 12 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. ст. 185-187 ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.

У відповідності до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини першої, третьої статті 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, а також зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що суд може своєю ухвалою за клопотанням особи відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік.

За висновками Великої палати Верховного суду у постанові від 18 листопада 2020 року у справі №9901/67/20 конструкція ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов`язком суду, а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин. Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, у якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом повноважень зменшити тягар судових витрат стосовно сплати судового збору. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.

Сталим у правозастосовній практиці судів є підхід, відповідно до якого належним доказом для указаних цілей є довідки / відомості з реєстрів, що адмініструються Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України (їхніми територіальними органами).

Так, у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі №215/7312/20 зазначено, що, вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.

У цій справі, ухвалою від 29 травня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 з підстав того, що позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до приписів ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином надавши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Посилання позивача на положення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» самі по собі не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення його від сплати судового збору, тому ОСОБА_1 належить сплатити судовий збір за подання позовної заяви.

На виконання вказаної ухвали 04 червня 2025 року ОСОБА_1 подав клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем, до якого долучив: копію довідки про навчання №д/1/29-10 про навчання за рахунок коштів державного бюджету; копію довідки про доходи за січень-червень 2024 року; довідку про стан рахунку позивача у АТ «Універсал банк»; Інформацію з ДРРП на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна; відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за 2024 рік.

Ухвалою від 10 червня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області відмовив у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та повторно залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 вказавши, що відомості з державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків, як й довідка, видана Уманською ДПС Головного управління ДПС у Черкаській області не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки не характеризують у повній мірі його майновий стан та відсутність у нього інших доходів. Надані заявником відомості не можуть свідчити про те, що заявник не має інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб - зокрема для сплати судового збору (вклади, компенсації, тощо). Позивач був відрахований з державного податкового університету 19 червня 2024 року, а отже посилання останнього на не те, що він навчався та не мав змоги працювати суд не взяв до уваги.

В подальшому, 17 червня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про неусунення недоліків, у якій просив постановити 24 червня 2025 року ухвалу про повернення позовної заяви з підстав неусунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду від 10 червня 2025 року.

Частини 1, 4 ст. 12 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 10 червня 2025 року встановлені судом недоліки не усунув, будь-яких заяв щодо виконання означеної ухвали не надав, а навпаки, клопотав про повернення позовної заяви з підстав неусунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду від 10 червня 2025 року, суд першої інстанції, врахувавши таку заяву, дійшов правильного висновку про наявність визначених ч. 3 ст. 185 ЦПК України підстав для повернення позовної заяви.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ухвалою суду першої інстанції, довільного тлумачення закону та виходять за межі предмету апеляційного розгляду, а тому не можуть бути підставою для її скасування.

При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення ЄСПЛ у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], §41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги процесуального права при його постановленні, тому ухвалу суду, відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приймаючи до уваги, що при відкритті апеляційного провадження апелянту відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення, ураховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , з останнього в дохід держави підлягає до стягнення судовий збір визначений за ставками встановленими Законом України «Про судовий збір» за подання до апеляційного суду апеляційної скарги на ухвалу у розмірі 605,00 грн.

Керуючись ст. ст. 133, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2025 року - залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрвоане місце проживання: АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 605 (шістсот п`ять гривень) 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова