Постанова від 28.10.2025 по справі 201/2129/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9289/25 Справа № 201/2129/24 Суддя у 1-й інстанції - Покопцева Д. О. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.

при секретарі Пікос А.О.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпро цивільнусправу заапеляційними скаргами Державної казначейської служби України, Київської міської прокуратури на рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 11 липня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому2024року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Київської міської прокуратури та Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що позивач є власницею будинку АДРЕСА_1 . 23 травня 2022 року у її будинку на підставі постанови від 22 травня 2022 року керівника Подільської окружної прокуратури м. Києва Ходаківського С.П. було проведено обшук. Вказуючи на те, що дозвіл на проведення обшуку був наданий прокурором на проведення обшуку в будинку АДРЕСА_1 , а не в будинку позивачки, посилаючись на завдання впродовж обшуку шкоди майну позивачкм, на закриття кримінального провадження, внесеного в ЄРДР 27 квітня 2022 року за № 42022102070000148, в межах якого був проведений обшук, просить стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України матеріальну шкоду в сумі 737 625 грн 20 коп, моральну шкоду в сумі 200 000грн, вирішити питання судових витрат.

Рішенням Соборного районного суду м. Дніпра від 11 липня 2025 року позов задоволено частково та ухвалено стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 737 625 грн. 20 коп. майнової шкоди, 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 52 624 грн. 71 коп. судових витрат, а всього 810 249 грн. 91 коп. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що по справі доведена неправомірність дій органу державної влади. Наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою доведена шляхом подання до суду висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 25/22 від 30 грудня 2022 року судового експерта Ткаленко О.М., згідно якого вартість ремонтно-відновлювальних робіт, з врахуванням вартості робіт по усуненню наслідків заміни кабельних комунікацій охоронної сигналізації (ТОВ «БІГПРОМБУД») та вартості робіт по виготовленню, доставки та монтажу пофарбованих металевих дверних блоків (ТОВ «МТ 10-ІНВЕСТ»), складає 737625 грн 20 коп; поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які вказували на виявлені пошкодження будинку після обшуку; актом від 24 травня 2022 року, яким зафіксовані ці пошкодження.

Крім того,позивачу безумовнозавдано моральнушкоду,пов`язану зпротиправним пошкодженнямїї майна,але зврахуванням того,що вонацим майномне користуєтьсяі воренду йоготакож нездавала,то судвважає заявленудо стягненнясуму моральноїшкоди завищеною,і вважаєза потрібнестягнути моральнушкоду всумі 20000грн.,що відповідаєвимогам розумностіта справедливості.

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України просить рішення суду скасувати в частині стягнення судових витрат з Державного бюджету України, посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Державний бюджет України (за жодною бюджетною програмою) не передбачає асигнувань для виплати витрат на правничу допомогу адвоката у цивільній справі.

В апеляційній скарзі Київська міська прокуратура просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова прокурора від 22 травня 2022 року позивачкою в порядку КПК України не оскаржувалась. Ця постанова є законною та такою, що прийнята відповідно до вимог КПК України, зокрема ст. 615 КПК України. Таким чином, в даному випадку відсутня така обов`язкова складова, як протиправність діяння, що є самостійною правовою підставою для відмови в позові про стягнення шкоди.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Постановою від 22 травня 2022 року керівник Подільської окружної прокуратури міста Києва Ходаківський С.П., розглянувши клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва Денисової Т.О. у кримінальному провадженні №42022102070000148 від 27 квітня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 110-2 КК України, надав дозвіл слідчим групи слідчих Подільського УП ГУНІ у м. Києві та прокурорам групи прокурорів Подільської окружної прокуратури м. Києва у кримінальному провадженні No42022102070000148 від 27 квітня 2022 року на проведення обшуку офісного приміщення в якому ОСОБА_2 здійснює свою діяльність за адресою: м. Дніпро, провулок Барикадний, 5А, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, а також відшукання та вилучення речей, документів, чорнових записів, комп?ютерної техніки, ноутбуків, планшетів, ПВОМ (персональні електронні обчислювальні машини), мобільних телефонів (в тому числі інформації на мобільних додатках «Viber», «WhatsApp», «Telegram», тощо), флеш-карт, карт пам?яті, програмно-апаратного обладнання та магнітних носіїв інформації - на яких міститься інформація та документи щодо отримання ліцензії ТОВ «Твоя Беттінгова Компанія» (ЄДРПОУ 44339797) на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності, та які мають відношення до власників бренду організатора азартних ігор «ІХВЕТ», а також грошових коштів від вказаної незаконної діяльності без підтверджуючих документів про їх походження та інших документів, які можуть мати важливе доказове значення під час досудового розслідування кримінального провадження (т.1, а.с.16-19).

На підставі цієї постанови 23 травня 2022 року було проведено обшук, про що складено протокол із вказівкою адреси проведення будинок АДРЕСА_1 , з переписом вилученого майна (а.с.20-24).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за параметрами: АДРЕСА_1 відомості відсутні (т.1,а.с.142).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що по справі доведена неправомірність дій органу державної влади. Наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою доведена шляхом подання суду висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 25/22 від 30 грудня 2022 року судового експерта Ткаленко О.М., згідно якого вартість ремонтно-відновлювальних робіт, з врахуванням вартості робіт по усуненню наслідків заміни кабельних комунікацій охоронної сигналізації (ТОВ «БІГПРОМБУД») та вартості робіт по виготовленню, доставки та монтажу пофарбованих металевих дверних блоків (ТОВ «МТ 10-ІНВЕСТ»), складає 737 625грн 20коп; поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які вказували на виявлені пошкодження будинку після обшуку; актом від 24 травня 2022 року, яким зафіксовані ці пошкодження. Крім того, позивачу безумовно завдано моральну шкоду, пов`язану з протиправним пошкодженням її майна, але з врахуванням того, що вона цим майном не користується і в оренду його також не здавала, то суд вважає заявлену до стягнення суму моральної шкоди завищеною, і вважає за потрібне стягнути моральну шкоду в сумі 20 000грн., що відповідає вимогам розумності та справедливості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог ст. 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167,1174 ЦК України.

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже, і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (наприклад, «Рисовський проти України», № 29979, пункти 86, 89, від 20 жовтня 2011 року, «Антоненков та інші проти України», №14183/02, пункт 71, від 22 листопада 2005 року).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Доводи апеляційної скарги Київського міської прокуратури про те, що факт незаконного проведення обшуку в даному випадку міг бути встановлений лише за відповідним рішенням суду, внаслідок оскарження в порядку КПК України дій прокурора або слідчого в рамках кримінального провадження, в межах якого проводився обшук та тільки в такому випадку у позивача в силу наведених положень законодавства могло б виникнути право на відшкодування шкоди в розумінні ст.ст. 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України, колегія суддів не може прийняти до уваги , оскільки постановою від 22 травня 2022 року керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва Ходаківського С.П. у кримінальному провадженні No42022102070000148 від 27 квітня 2022 надано дозвіл на проведення офісного приміщення в якому ОСОБА_2 здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення (…), тоді як фактично було проведено обшук у за адресою: АДРЕСА_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що постанова прокурора від 22 травня 2022 позивачкою в порядку КПК України не оскаржувалась не спростовують факту незаконного проникнення до житла позивачки.

Доказів того,що обшукпроведений самев будинку АДРЕСА_1 анів судіпершої інстанції,так ів судіапеляційної інстанціїнадано небуло.

Тоді як, дозвілна проведенняобшуку будинку АДРЕСА_1 ненадавався.

Доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України про те, що Державний бюджет України (за жодною бюджетною програмою) не передбачає асигнувань для виплати витрат на правничу допомогу адвоката у цивільній справі, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, поряд з іншими належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Суд у своєму рішенні зробив висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також витрат, понесених у зв`язку із наданням юридичної допомоги саме з Державного бюджету України.

Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 591/387/21 зробив висновок, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі, а тому кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.

За таких обставин, оскільки завдана позивачці шкода підлягає відшкодуванню державою в повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, державою підлягають відшкодуванню і витрати на правову допомогу позивачки по даній справі.

Висновок суду першої інстанції про стягнення з Державного бюджету витрат на правову допомогу є правильним.

Фактично всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Київської міськоїпрокуратури залишити без задоволення.

Рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 11 липня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 28 жовтня 2025 року.

Повний текст судового рішення складено 31 жовтня 2025 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова