Постанова від 27.10.2025 по справі 918/1160/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2025 року Справа №918/1160/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання Заславській В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Рівненської області від 25.06.2025 (повний текст - 10.07.2025) у справі №918/1160/24 (суддя Марач В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербуд-Рівне" (33020, м.Рівне, вул.Кулика і Гудачека, буд.24А, код ЄДРПОУ 43213797)

до відповідача 1: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (79005, м.Львів, вул.Миколи Коперника, буд.4, код ЄДРПОУ 20812013)

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістиксоюз технологія" (33023, м.Рівне, вул. Клима Савури, буд.14а, код ЄДРПОУ 35311886)

про визнання недійсним та скасування рішення, зобов`язання вчинення дій

за участі представників:

позивача - Якобчук П.О.;

відповідача 1 (апелянта) Сигляк І.Я. (в приміщенні Господарського суду Львівської області);

відповідача 2 - Сміховський М.М.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вербуд-Рівне" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістиксоюз технологія" в якому просить суд:

- визнати недійсним та скасувати рішення №63/160-р/к адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення від 31 жовтня 2024 року по справі №63/2-01-75-2023 у частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю Вербуд-Рівне;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Логістиксоюз технологія (ЄДРПОУ 35311886) спростувати недостовірну інформацію щодо пов`язаності Товариства з обмеженою відповідальністю Вербуд-Рівне (ЄДРПОУ 3213797) та Товариства з обмеженою відповідальністю Логістиксоюз технологія (ЄДРПОУ 35311886) через публікацію такого спростування у ЗМІ.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 25.06.2025 у справі №918/1160/24 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербуд-Рівне" до відповідача 1: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістиксоюз технологія" про визнання недійсним та скасування рішення, зобов`язання вчинення дій.

Визнано недійсним та скасовано рішення №63/160-р/к від 31 жовтня 2024 року адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України по справі №63/2-01-75-2023 у частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю Вербуд-Рівне. В решті позову відмовлено у задоволенні. Стягнуто з Західного Міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербуд-Рівне" судовий збір у сумі 3028,00 грн.

31.07.2025 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

В скарзі апелянт, зокрема зазначає, що справа про визнання частково недійсним та скасування рішення №160 не є підсудною Господарському суду Рівненської області. Вважає, що всупереч ч.6 ст.173 ГПК України суд відмовив у задоволенні клопотання Відділення про передачу справи №918/1160/24 за підсудністю та про роз`єднання позовних вимог; не вжив з власної ініціативи заходів процесуального характеру з метою забезпечення належної підсудності справи про оскарження рішення №160; не роз`єднав позовних вимог не виділив в самостійне провадження позовну вимогу про «бездіяльність відповідальних осіб ТОВ «Логістиксоюз технології»; не передав справу №918/1160/24 про оскарження рішення №160 за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області.

Вважає, що у рішенні суду неправильно застосовано норми права та заперечено фундаментальні основи діяльності та права Антимонопольного комітету України як єдиної системи органів і голови (особи яка виконує його обов`язки) Антимонопольного комітету України; твердження щодо підписання документів мають декларативний характер; констатація про «недійсність розпорядження» виходить за межі позовних вимог та свідчить про порушення статті 14 Господарського процесуального кодексу України.

Стверджує, що позовна заява ТОВ «Вербуд - Рівне» від 23.12.2024 не містить жодних обґрунтувань щодо обставин, якими обґрунтовано Рішення №160, натомість, містить виключно міркування щодо процесуальних питань (для прикладу: «інструктивний лист щодо дослідження ринку»).

За доводами апелянта, суд першої інстанції всупереч положень статей 13, 14 Господарського процесуально кодексу України, самостійно вдався до формування заперечень щодо доказів, викладених в рішенні №160.

Апелянт вважає, що сукупність доказів, вказаних в рішенні №160 є достатньою для доведення порушення учасниками законодавства про захист економічної, що передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Стверджує, що учасники координували свою поведінку, оскільки в їх діях вбачається чіткий та закономірний алгоритм поведінки який полягає у наявності взаємозв`язку у відповідних осіб та спрямованості дій на викривлення прозорого конкурентного відбору.

Зазначає, що всупереч пунктам 1, 2 частини першої та частини четвертої статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» і частини другої статті 19 Конституції України суд першої інстанцій аналізував інші обставини щодо суб`єктів господарювання та пов`язував їх з встановленими в рішенні №160 обставинами.

На підставі викладеного апелянт просить суд скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 25.06.2025 у справі №918/1160/24 в частині задоволення позовних вимог і прийняти нове рішення, згідно з яким відмовити у цій частині в задоволенні позову.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №918/1160/24 у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Петухов М.Г., суддя Крейбух О.Г.

Оскільки апеляційна скарга надійшла без матеріалів справи, суд апеляційної інстанції витребував їх у Господарського суду Рівненської області.

12.08.2025 матеріали справи №918/1160/24 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням в.о.керівника апарату суду від 12.08.2025, у зв`язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Юрчука М.І. та судді-члена колегії Петухова М.Г., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №918/1160/24.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №918/1160/24 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Крейбух О.Г.

Ухвалою від 18.08.2025 апеляційну скаргу Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Рівненської області від 25.06.2025 у справі №918/1160/24 залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: надати докази сплати судового збору в розмірі 3633,60 грн.

26.08.2025 від апелянта надійшла заява до якої долучено докази сплати судового збору в розмірі 3633,60 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Рівненської області від 25.06.2025 у справі №918/1160/24 та призначено розгляд апеляційної скарги на 20.10.2025 об 15:00год. Запропоновано позивачу у строк до 12.09.2025 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України.

12.09.2025 через систему «Електронний суд» представником позивача було направлено відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві повивач стверджує, що оскаржуване рішення антимонопольного комітету є незаконним, протиправним, надуманим, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, прийняте на основі неналежних і недопустимих доказів, отриманих з порушенням закону, при неповному з`ясуванні обставин, вказаним рішенням не доведена антиконкурентна узгоджена поведінка позивача, не зазначені докази, які підтверджують негативний вплив на стан конкуренції на цьому ринку у вигляді настання певних негативних наслідків для інших суб`єктів господарювання.

Вважає, що суд першої інстанції не виходив за межі своїх повноважень, а діяв у межах процесуального обов`язку забезпечити повний, всебічний та об`єктивний розгляд справи, оскільки частина матеріалів та повний текст рішення були недоступні позивачу під час ознайомлення у Відділенні АМК. Тому дії суду не можуть вважатися порушенням принципів змагальності та диспозитивності, а є гарантією дотримання прав сторін на справедливий судовий розгляд.

Апелянт у поданій апеляційній скарзі не спростував жодного із мотивувальних висновків суду першої інстанції щодо кожного з наведених пунктів. У своїй скарзі він фактично обмежився загальними декларативними твердженнями.

На переконання позивача, апелянт так і не навів конкретної аргументації, в чому саме, на його думку, полягає неправильність оцінки доказів, не пояснив, які саме докази, у який спосіб та з яких підстав суд першої інстанції нібито не врахував у сукупності.

Для кваліфікації дій суб`єктів господарювання як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів необхідним є, серед іншого, встановлення та доведення факту такого спотворення. Саме по собі припущення щодо такого спотворення не може бути достатнім для кваліфікації дій суб`єктів господарювання за пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.

Ототожнення апелянтом конкурсу з аукціоном є юридично некоректним і свідчить про неправильне розуміння правової природи спірних відносин. Ні з оголошення, ні з інших матеріалів справи не вбачається проведення аукціону. Йдеться виключно про інвестиційний конкурс, який за своєю суттю є механізмом відбору найкращої інвестиційної пропозиції, а не продажу права за найвищою ціною.

Посилання апелянта на перебирання судом першої інстанції повноваження органу Антимонопольного комітету України, не лише є юридично необґрунтованими, але й фактично заперечують засади судового контролю та принцип поділу влади. Суд першої інстанції діяв у межах своїх процесуальних повноважень, виконуючи обов`язок перевірки законності й обґрунтованості рішення №160 АМКУ, а не перебираючи на себе функції Комітету

Також позивач зазначає, що скористався правом вибору між господарськими судами, яким відповідно до статті 29 ГПК України, підсудна справа, то, відповідно розгляд справи даним судом буде сприяти дотриманню завдань господарського судочинства, які визначені ч.1 ст.2 вказаного Кодексу.

Відповідач 1 заявляючи про роз`єднання позовних вимог намагається змінити територіальну підсудність даної справи, так як клопоче роз`єднати позовні вимоги і після роз`єднання вимогу про оскарження рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.10.2024 №63/160-р/к передати на розгляд Господарського суду Львівської області.

На підставі викладеного позивач просить суд залишити рішення Господарського суду Рівненської області від 25.06.2025 у справі № 918/1160/24 без змін, а апеляційну скаргу Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України без задоволення.

У судовому засіданні 20.10.2025 представник Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив суд задоволити апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербуд-Рівне" заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, просили відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістиксоюз технологія" заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні судом завершено стадію з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, а також надано можливість представникам сторін на стадії судових дебатів висловити перед судом свої правові позиції щодо спірних правовідносин та обмінятись репліками.

Після переходу апеляційного суду до стадії ухвалення та проголошення судового рішення, у відповідності до ст.219 ГПК України та з урахуванням складності справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відкладення ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів.

Ухвалою від 20.10.2025 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі на 27.10.2025р. об 13:50 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59, у залі судових засідань №4 (ВКЗ).

27.10.2025 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови).

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Рівненська обласна прокуратура, як організатор конкурсу, оголосила про проведення конкурсу з організації спільного будівництва житла для працівників органів Рівненської обласної прокуратури та членів їх сімей на земельній ділянці за адресою: м.Рівне, у районі вулиць Соборної та Корольова (кадастровий номер 5610100000:01:001:0121) оголошення розміщено у газеті 7 днів No43 (1451) від 28.10.2021.

Процедура: конкурс.

Дата та місце проведення конкурсу: 29.11.2021 о 10:00 за адресою: 33028, м.Рівне, вул.16 Липня, 52, актовий зал.

Кількість квартир, які буде передано: не менше 13, з яких 7 - однокімнатні, 6 - двокімнатні.

Кількість соціального житла для учасників АТО/ООС - не менше 3 квартир.

Конкурсній комісії Рівненської обласної прокуратури було подано дві пропозиції.

1. Від позивача побудувати три дев`ятиповерхові житлові будинки загальною площею 19356,34 кв.м. з запланованою кількістю квартир 328. Загальна частка житла, яке підлягатиме передачі у комунальну власність Рівненської міської ради, для подальшого виділення, в якості службового житла працівникам органів прокуратури становить не менше 720 кв.м. (14 квартир, з яких 8 квартир - однокімнатні та 6 квартир - двокімнатні).

Частка житла, яка підлягатиме передачі до комунальної власності Рівненської міської ради, для виділення соціального житла учасникам ATO/ООС - 3 квартири.

Строк будівництва не більше 66 місяців.

У разі перемоги, учасник ініціює передачу житла, квартир достроково.

2. Від відповідача 2 побудувати п`ятиповерховий будинок загальною площею 8555 кв.м. з запланованою кількістю квартир - 165. Загальна частка житла, яке підлягатиме передачі у комунальну власність Рівненської міської ради для подальшого виділення, в якості службового житла працівникам органів прокуратури становить не менше 700 кв. м. (13 квартир, з яких 7 квартир - однокімнатні та 6 квартир - двокімнатні).

Переможцем конкурсу визначено позивача.

За результатами конкурсу 17.12.2021 Замовник (Рівненська обласна прокуратура) уклав з ТОВ "Вербуд-Рівне" договір №1 про організацію спільного будівництва житла.

Відомості щодо оскарження результатів конкурсу чи укладеного за його результатами договору в матеріалах справи відсутні.

Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України 04.04.2023 розпочало дослідження щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ Вербуд-Рівне (м.Рівне) і ТОВ Логістиксоюз технологія (м.Рівне) під час участі у конкурсі з організації спільного будівництва житла для працівників органів Рівненської обласної прокуратури та членів їх сімей на земельній ділянці за адресою: м.Рівне у районі вулиць Соборної та Корольова (кадастровий номер 561010000:01:001:0121), відповідно до оголошення, опублікованого в газеті Сім днів від 28.10.2021 No43 (1451).

При цьому підставою проведення дослідження щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції став лист від в.о. Голови Антимонопольного комітету України Анжеліки Коноплянко №13-09/145 від 04.04.2023. Даний лист зареєстровано Західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України за вхідним №63-01/189К від 04.04.2023.

У вказаному листі, зокрема, доручено Голові територіального відділення Кашніковичу А.Г. провести дослідження щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції ТзОВ Вербуд-Рівне (м. Рівне) і ТОВ Логістиксоюз технологія (м. Рівне) під час участі у конкурсі з організації спільного будівництва житла для працівників органів Рівненської обласної прокуратури та членів їх сімей на земельній ділянці за адресою: м. Рівне у районі вулиць Соборної та Корольова (кадастровий номер 5610100000:01:001:0121), відповідно до оголошення, опублікованого в газеті Сім днів від 28.10.2021 №43(1451). За результатами проведеного дослідження вжити заходів відповідно до чинного законодавства, про що повідомити Комітет.

При цьому до вказаного листа в.о. Голови АМКУ додано копію звернення депутата Рівненської міської ради від 10.03.2023 №4 з додатками на 200 арк. в 1 прим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Колегія суддів приймає до уваги, що згідно ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки апелянтом оскаржується рішення в частині задоволених позовних вимог, тому колегія суддів, керуючись положеннями ч.1 ст.269 ГПК України, переглядає рішення лише в цій частині.

Як встановлено статтею 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Правовідносини, пов`язані з обмеженням монополізму та захистом суб`єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, а відтак - господарськими, тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з ч.3 ст.22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

Державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель, є Антимонопольний комітет України. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються Законом України "Про Антимонопольний комітет України", іншими актами законодавства (ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; 6) проведення моніторингу державної допомоги субєктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Статтею 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" врегульовано, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб`єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України (ст.6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема:

- розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;

- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" в редакції чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, Голова Антимонопольного комітету України: видає накази, затверджує положення, інструкції та інші акти, обов`язкові для працівників Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень.

Статтею 10 вказаного Закону передбачено, що Перший заступник і заступник Голови Антимонопольного комітету України виконують за дорученням Голови окремі його функції і заступають Голову Комітету у разі його відсутності або неможливості здійснення ним своїх повноважень.

Отже Законом України "Про Антимонопольний комітет України" не надано права Голові Антимонопольного комітету України чи особі, яка виконує його функції, давати доручення територіальним відділенням АМКУ чи їх керівникам, зокрема, по проведенню дослідження щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції суб`єктами господарювання.

Як правильно звертає увагу суд першої інстанції, у вищевказаному листі від в.о. Голови Антимонопольного комітету України Анжеліки Коноплянко відсутні будь-які згадки чи посилання на правову підставу (норму закону), яка би давала право на надання такого доручення територіальному відділенню АМКУ та щодо правомірності проведення територіальним відділенням самого дослідження щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції позивачем відповідачем 2.

Як уже зазначалося вище Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб`єктів господарювання, а також політичних партій та інших об`єднань громадян чи їх органів.

З огляду на вказане місцевий господарський суд правильно зазначає, що в.о. Голови Антимонопольного комітету України Анжеліка Коноплянко надаючи доручення Західному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету провести дослідження щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ Вербуд-Рівне (м. Рівне) і ТОВ Логістиксоюз технологія (м. Рівне) під час участі у конкурсі з організації спільного будівництва житла для працівників органів Рівненської обласної прокуратури та членів їх сімей на земельній ділянці за адресою: м.Рівне у районі вулиць Соборної та Корольова (кадастровий номер 5610100000:01:001:0121), відповідно до оголошення, опублікованого в газеті Сім днів від 28.10.2021 №43(1451), а Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету виконуючи дане доручення, діяли не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В подальшому Адміністративна колегія Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла розпорядження №63/79-рп/к від 21.12.2023 про початок розгляду справи за ознаками вчинення ТОВ Вербуд-Рівне та ТОВ Логістиксоюз технологія порушення передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів конкурсу.

При цьому у вказаному розпорядженні зазначено, що адміністративна колегія приймає вказане розпорядження на підставі доручення в.о. Голови Антимонопольного комітету України від 04.04.2023 №13-09/145 та за результатами проведення дослідження дій ТОВ Вербуд - Рівне та ТОВ Логістиксоюз технологія на предмет дотримання законодавства про захист економічної конкуренції, під час їх спільної участі у конкурсі з організації спільного будівництва житла для працівників органів Рівненської обласної прокуратури та членів їх сімей на земельній ділянці за адресою: м.Рівне у районі вулиці Соборної та Корольова (кадастровий номер 5610110000:01:001:0121), відповідно до оголошення, опублікованого в газеті Сім днів від 28.10.2021 №43(1451), який проводився Рівненською обласною прокуратурою.

16.10.2024 заступником начальника Другого Відділу досліджень і розслідувань Західного міжобласного територіального відділення АМКУ Христиною Малик, фактично на виконання вищезазначеного доручення в.о. Голови АМКУ, за результатами проведеного дослідження щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ Вербуд-Рівне (м.Рівне) і ТОВ Логістиксоюз технологія (м.Рівне) під час участі у конкурсі з організації спільного будівництва житла для працівників органів Рівненської обласної прокуратури та членів їх сімей на земельній ділянці за адресою: м.Рівне у районі вулиць Соборної та Корольова (кадастровий номер 5610100000:01:001:0121), підготовлене Подання №63-03/310-П про попередні висновки у справі №63/2-01-75-2023.

31.10.2024 адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято рішення №63/160-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", згідно якого адміністративна колегія Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України постановила визнати, що Товариство з обмеженою відповідальністю Вербуд-Рівне ідентифікаційний код юридичної особи 43213797) та товариство з обмеженою відповідальністю Логістиксоюз технологія (ідентифікаційний код юридичної особи 35311886) вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України Про захист економічної конкуренції, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій які стосуються спотворення конкурсу з організації спільного будівництва житла для працівників органів Рівненської обласної прокуратури та членів їх сімей на земельній ділянці за адресою: м.Рівне, у районі вулиць Соборної та Корольова (кадастровий номер 561010000-01:001:0121) оголошення розміщено у газеті "7 днів №43(1451) від 28.10.2021 та накладено на вказаних осіб штраф в розмірі по 68000 грн на кожного.

Як зазначалося вище відповідно до статті 19 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції.

Згідно зі ст.35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі

При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

Нормами частини першої статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за:

- заявами суб`єктів господарювання, громадян, об`єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України;

- фактом включення відповідно до Закону України "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов`язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)" особи, яка є власником (засновником), бенефіціаром власника (засновника), контролером власника (засновника) засобу/засобів масової інформації, що має/мають значний вплив на телерадіоінформаційний ринок, до Реєстру осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів).

У разі надходження від заявника клопотання про можливість настання негативних наслідків, пов`язаних із поданням заяви, та з метою захисту його інтересів розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розпочинається за власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.

Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року №5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за №90/299 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 року № 169-р, із змінами) затверджено Правила (в подальшому Порядок) розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі по тексту Правила, Порядок).

Вказані Правила визначають процедуру розгляду заяв, справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про захист від недобросовісної конкуренції (далі - порушення законодавства про захист економічної конкуренції, порушення), проведення слухань у справах органами Антимонопольного комітету України (далі - органи Комітету) відповідно до Законів України Про захист економічної конкуренції, Про захист від недобросовісної конкуренції, Про Антимонопольний комітет України та встановлює порядок перевірки та перегляду рішень органів Комітету в цих справах.

При цьому, як правильно звернув увагу місцевий господарський суд, у даному випадку Правила (Порядок) розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції застосовується в редакції чинній на момент прийняття Західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України до виконання доручення в.о. Голови АМКУ №13-09/145 від 04.04.2023 та час його виконання, прийняття адміністративною колегією ЗМ ТВ АМКУ розпорядження №63/79-рп/к від 21.12.2023 про початок розгляду справи №63/2-01-75-2023 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та оскаржуваного рішення.

Відповідно до п.4 розділу II Правил (в редакції на момент прийняття до виконання доручення в.о. Голови АМКУ) справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у межах компетенції розглядаються органами Комітету:

- Комітетом;

- Постійно діючою адміністративною колегією Комітету;

- тимчасовою адміністративною колегією Комітету;

- державним уповноваженим Комітету;

- адміністративною колегією територіального відділення Комітету.

Розділом IV Правил було передбачено, що органи Комітету розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за підставами, визначеними статтями 36 і 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Розділ 6 "Подання заяви та її розгляд" Правил (Порядку) розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції регламентує порядок оформлення, подачі, прийняття та розгляду заяв. Зокрема пунктом 17 вказаного розділу було встановлено, що заяви про порушення у справах, підвідомчих адміністративній колегії територіального відділення Комітету, подаються до відділення за місцем вчинення порушення або за місцем знаходження відповідача, або за місцем настання наслідків порушення. Заяви про порушення в інших справах подаються до Комітету.

Заява, подана з порушенням правил підвідомчості, повертається заявникові або передається до належного територіального відділення Комітету чи до Комітету протягом десяти днів з дня її одержання. Передання заяви від одного територіального відділення до іншого здійснюється за погодженням із заступником Голови Комітету, відповідальним за координацію діяльності територіальних відділень. Перебіг строку розгляду заяви починається з дня її одержання Комітетом чи належним територіальним відділенням Комітету.

Особами, які мають право подавати заяву відповідно до абзацу другого частини першої статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" або частини першої статті 28 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", є суб`єкти господарювання - конкуренти, постачальники чи покупці відповідача та інші фізичні та юридичні особи, які можуть підтвердити, що дії чи бездіяльність відповідача, визначені зазначеними законами як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть безпосередньо і негативно вплинути на їхні права.

Такі заяви мають відповідати вимогам, викладеним у пункті 18 цих Правил.

Заяви осіб, які не мають права їх подавати згідно з абзацом третім цього пункту, органами Комітету не розглядаються, що не є перешкодою для проведення у разі необхідності за власною ініціативою органів Комітету розслідування щодо фактів, викладених у такій заяві.

Відповідно до п.21 Правил розгляд справи розпочинається відповідно до статті 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Повноваження службовців Комітету щодо збирання доказів під час розгляду справи стверджуються службовим дорученням, виданим державним уповноваженим, а зазначені повноваження службовців відділення - службовим дорученням, виданим державним уповноваженим, головою відділення (п.22 Правил).

Отже Законом України "Про захист економічної конкуренції" та Правилами (Порядком) розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції чітко встановлено: осіб, які мають право подавати заяву, вимоги до форми та змісту заяви; органи Комітету, які мають право розглядати такі заяви і справи; сам порядок розгляду заяв та справ; повноваження службовців Комітету щодо збирання доказів під час розгляду справи.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, підставою для прийняття доручення (листа) в.о. Голови Антимонопольного комітету України Анжеліки Коноплянко №13-09/145 від 04.04.2023 стало депутатське звернення депутата Рівненської міської ради від 10.03.2023 №4 Клічука Святослава Володимировича щодо можливих порушень вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час конкурсу з організації спільного будівництва житла для працівників органів Рівненської обласної прокуратури та членів їх сімей ТОВ Вербуд-Рівне та ТОВ "Логістиксоюз технологія". З копії вказаного депутатського звернення вбачається, що його підставою стало звернення до депутата журналістів ГО "АЖР "4 влада".

Водночас, частиною 1 статті 13 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" передбачено, що депутатське звернення - викладена в письмовій формі вимога депутата місцевої ради з питань, пов`язаних з його депутатською діяльністю, до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також керівників правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, здійснити певні дії, вжити заходів чи дати офіційне роз`яснення з питань, віднесених до їх компетенції.

З огляду на вказану норму закону колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що депутату місцевої ради не надано права звертатися з депутатським зверненням до центральних органів державної влади, до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також керівників правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих не на території відповідної ради.

Також як правильно зазначено судом в оскарженому рішенні, депутат місцевої ради не відноситься до осіб, які мають право подавати заяву відповідно до абзацу другого частини першої статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" або частини першої статті 28 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

З аналізу вищенаведених норм права слід дійти висновку, що ні Антимонопольний комітет України, ні його територіальне відділення не мали права приймати до розгляду депутатське звернення депутата Рівненської міської ради Клічука Святослава Володимировича від 10.03.2023 №4.

Відтак, прийнявши до розгляду вищевказане депутатське звернення, органи Антимонопольний комітет України діяли не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як обґрунтовано відмічає суд першої інстанції, не можна з вірогідністю стверджувати, що Антимонопольний комітет України чи його територіальне відділення розпочали розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за власною ініціативою, так як з матеріалів справи чітко прослідковується, що як дослідження щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ "Вербуд-Рівне" та ТОВ "Логістиксоюз технологія" так і розгляд самої справи здійснювалися саме на підставі звернення депутата Рівненської міської ради.

Крім того, слід відмітити, що нормами статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за власною ініціативою у разі надходження від заявника клопотання про можливість настання негативних наслідків, пов`язаних із поданням заяви, та з метою захисту його інтересів.

Однак відповідачем 2 не доведено того, що чи він, чи Антимонопольний комітет України отримували відповідне клопотання заявника.

Статтею 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Відповідно до ч 2 вказаної статті саме при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

При цьому, ні нормами Закону України "Про захист економічної конкуренції", ні Правилами (Порядком) розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не передбачено, що до прийняття розпорядження про початок розгляду справи органи Антимонопольного комітету вправі вчиняти дії, передбачені ч.2 статті 35 вищевказаного Закону.

Як встановлено з матеріалів справи та правильно зазначає суд першої інстанції, що Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України розпочало збір і аналіз документів, отримання пояснення осіб ще до прийняття розпорядження про початок розгляду справи щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ "Вербуд-Рівне" та ТОВ "Логістиксоюз технологія".

В той же час, в основу прийняття розпорядження адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/79-рп/к від 21.12.2023 "Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" покладено результати дослідження дій ТОВ "Вербуд-Рівне" та ТОВ "Логістиксоюз технологія" на предмет дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час конкурсу з організації спільного будівництва житла для працівників органів Рівненської обласної прокуратури та членів їх сімей, яке було проведено до прийняття розпорядження.

Вказане також підтверджується поданням №63-03/243п від 19.12.2023 заступника начальника 2ВДР "Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" в якому, зокрема, і йде посилання на результати вищевказаного дослідження.

Також, відповідно до п.22 Правил повноваження службовців Комітету щодо збирання доказів під час розгляду справи стверджуються службовим дорученням, виданим державним уповноваженим, а зазначені повноваження службовців відділення - службовим дорученням, виданим державним уповноваженим, головою відділення.

Як вбачається з матеріалів справи дослідження дій ТОВ "Вербуд-Рівне" та ТОВ "Логістиксоюз технологія" на предмет дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час конкурсу з організації спільного будівництва житла для працівників органів Рівненської обласної прокуратури та членів їх сімей до прийняття розпорядження адміністративної колегії ЗМ ТВ АМКУ №63/79-рп/к від 21.12.2023 про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, здійснювалося заступником начальника 2 ВДР Христиною Малик, яка в подальшому і підготувала Подання №63-03/243п від 19.12.2023 "Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції".

Однак, як обгрунтовано зазначено місцевим господарським судом, в матеріалах справи відсутні докази того, що саме заступнику начальника 2 ВДР Христині Малик головою відділення надано службове доручення щодо збирання доказів під час дослідження дій ТОВ "Вербуд-Рівне" та ТОВ "Логістиксоюз технологія" на предмет дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

З вказаного слідує, що збирання доказів щодо дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції, які в подальшому були покладені в основу прийняття розпорядження адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/79-рп/к від 21.12.2023 "Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" та оспорюваного рішення, здобувалися службовцями Комітету без відповідних на це повноважень.

Також, статтею 12-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено порядок утворення і діяльності колегіальних органів Антимонопольного комітету України.

Зокрема, відповідно до норм вказаної статті, адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України утворюється головою територіального відділення Антимонопольного комітету України з числа керівних працівників територіального відділення у складі не менше ніж три особи цього територіального відділення. За згодою Голови Антимонопольного комітету України до складу адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України можуть входити посадові особи Антимонопольного комітету України. Адміністративну колегію територіального відділення Антимонопольного комітету України очолює голова територіального відділення або його заступник.

Члени Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України мають рівні права щодо розгляду питань, що належать до компетенції цих органів відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час прийняття розпоряджень і рішень.

Формою роботи Антимонопольного комітету України, адміністративних колегій Антимонопольного комітету України, адміністративних колегій територіальних відділень Антимонопольного комітету України є їх засідання.

Засідання Антимонопольного комітету України є правоможним за умови присутності більшості від його встановленого складу. Засідання адміністративної колегії Антимонопольного комітету України є правоможним за умови присутності всіх її членів. Засідання адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України є правоможним за умови присутності більшості від її встановленого складу, але не менше трьох її членів.

Розпорядження та рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймаються шляхом голосування більшістю голосів присутніх на їх засіданнях членів.

Розпорядження та рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Порядок діяльності Антимонопольного комітету України, адміністративних колегій Антимонопольного комітету України, адміністративних колегій територіального відділення Антимонопольного комітету України як колегіальних органів визначається цим Законом, іншими актами законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі регламентами цих органів, що затверджуються Антимонопольним комітетом України.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що з копій розпорядження №63/79-рп/к від 21.12.2023 "Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" та рішення №63/160-р/к від 31 жовтня 2024 року "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" прийнятих адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, які надані суду відділенням, вбачається, що останні підписані Головою Колегії, Головою Відділення.

Водночас адміністративна колегія Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, з огляду на норми Закону України "Про Антимонопольний комітет України" є колегіальним органом, і, відповідно до норм вказаного Закону, члени адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України мають рівні права щодо розгляду питань, що належать до компетенції цих органів відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час прийняття розпоряджень і рішень.

Відтак члени адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України мають право на підпис розпоряджень і рішень колегії, незалежно від результату голосування, і, відповідно, зобов`язані на такий підпис для підтвердження їх правомочності.

В той же час, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідач 2 не надав суду ні протоколів засідання адміністративної колегії відділення, ні інших доказів, які би підтверджували правомочність членів колегії та прийняття ними розпорядження №63/79-рп/к від 21.12.2023 "Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" та рішення №63/160-р/к від 31.10.2024 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції".

Слід відмітити, що на момент прийняття розпорядження №63/79-рп/к від 21.12.2023 "Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" та рішення №63/160-р/к від 31 жовтня 2024 року "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" були відсутні регламенти адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України, що затверджені Антимонопольним комітетом України.

Однак, як правильно зазначено в оскаржуваному рішенні суду, вже після постановлення оспорюваного рішення розпорядженням АМКУ від 01 травня 2025 №4-рп затверджено Регламент адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якому, зокрема, зазначено, що рішення Колегії за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції підписується членами колегії, які приймали участь у такому засіданні, незалежно від того чи голосували вони "за" чи "проти", а також Головою Колегії.

Як правильно відмічено судом першої інстанції, розпорядження АМКУ від 01.05.2025 №4-рп та затверджений ним Регламент додатково свідчать, що сам же Антимонопольний комітет України дотримується принципу, що все ж таки рішення адміністративної колегії територіального відділення АМКУ має бути підписано членами колегії, які приймали участь у такому засіданні.

Крім того слід відмітити, що Регламентом адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України, затвердженим розпорядженням АМКУ від 01 травня 2025р. №4-рп, вже чітко передбачено, що хід засідання колегії, результати голосування та прийняті рішення фіксуються у стислій формі у протоколі засідання колегії.

В той же час, матеріали судової справи, зокрема і два томи справи №63/2-01-75-2023, не містять протоколу засідання адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України як при прийнятті розпорядження №63/79-рп/к від 21.12.2023 "Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", так і рішення №63/160-р/к від 31.10.2024 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції".

Тобто, відсутні вірогідні докази, що хід засідання колегії 21.12.2023 та 31.10.2024, результати голосування та прийняті на них рішення відбувалися у відповідності до діючого законодавства та з дотриманням прав та інтересів осіб, щодо яких здійснювався розгляд та приймалися рішення.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком, що відсутність протоколів засідання адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.12.2023 та 31.10.2024, розпорядження №63/79-рп/к від 21.12.2023 "Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" та рішення №63/160-р/к від 31 жовтня 2024 року "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", підписаних всіма членами колегії, свідчить про недійсність вказаних розпоряджень та рішення.

Як правильно відмічає суд першої інстанції, дискреція антимонопольного комітету не є необмеженою, під час прийняття будь-яких рішень комітет не повинен у жодному випадку діяти свавільно. Навіть більше, у разі прийняття Антимонопольним комітетом рішення, таке рішення має бути максимально вичерпним, обґрунтованим та розкривати заявникові мотиви його ухвалення.

Дискреція це не стільки про прийняття рішення на власний розсуд, скільки про встановлені законом повноваження АМКУ обирати між альтернативами, кожна з яких є законною. Такий вибір має бути зроблений на підставі внутрішнього оцінювання конкретних обставин справи, виходячи із цілей та принципів права, а також загальних засад забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, зокрема, шляхом своєчасно реагування на прояви недобросовісної конкуренції чи зловживання монопольним становищем. Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, свобода оцінювання при реалізації дискреційних повноважень обмежується обсягом, способом та межами, встановленими законом, що, у свою чергу, може бути забезпечене вичерпним обґрунтуванням обраного рішення.

За принципом належного урядування влада має здійснюватись у правомірний, справедливий та розумний спосіб. З принципу "правової держави" витікає вимога законності та узгодженості діяльності її органів. Саме тому на рівні Основного закону закріплено, що органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

З позиції гарантування основоположних прав людини, надання дискреційних повноважень державним органам обсяг, яких не має чітко визначених меж було б несумісним з принципом верховенства права, як одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією і Конституцією України.

Саме тому Закон має чітко визначати межі дискреційних повноважень будь-яких державних органів та порядок їх здійснення (пункт 67 рішення у справі "Котій проти України" (Kotiy v. Ukraine) від 5 березня 2015 року, заява № 28718/09; пункт 60 рішення у справі "Зосимов проти України" (Zosymov v. Ukraine) від 7 липня 2016 року, заява № 4322/06).

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.10.2018 № 7-р/2018 зазначив, що принцип юридичної визначеності, як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними.

Згідно з юридичною позицією Конституційного Суду України цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів (абзац третій підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 08.06.2016 №3-рп/2016).

Отже, кожен орган влади, використовуючи визначені законом саме для нього владні повноваження, зобов`язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання органом прав особи, що звернулася за захистом, на кожній стадії такого провадження та за його наслідками.

Колегія суддів погоджується з висновком, що дискреційні повноваження Антимонопольного комітету України мають узгоджуватися з конституційним принципом верховенства права та такими його елементами, як юридична визначеність та заборона свавілля.

Дискреційні повноваження органу Антимонопольного комітету України не повинні використовуватися ним свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу.

Зазначена правова позиція послідовно викладалася у низці постанов, зокрема, Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 зі справи №910/23000/17, Верховного Суду від 09.07.2020 зі справи №910/13869/19, від 01.10.2020 зі справи №920/890/19, від 15.04.2021 зі справи №910/17929/19, від 15.07.2021 зі справи №904/4598/20, від 07.06.2022 зі справи №910/3603/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 зі справи №910/23000/17 наголосила на важливості дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що орган Антимонопольного комітету України має враховувати при ухваленні рішень.

Перевіряючи дії Антимонопольного комітету України на відповідність законодавству України, суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) Антимонопольного комітету України з`ясовує і визначає наявність/відсутність, а тому доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України через призму/критерії, зокрема, неповноти з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неправильності застосування норм матеріального і процесуального права тощо. Саме таким чином суд і здійснює перевірку на відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і на узгодженість рішень/дій, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, загальними принципами публічної адміністрації, процедурними нормами, обставинами справи тощо.

Отже, спеціально-дозвільний принцип, встановлений у статті 19 Конституції України передбачає зобов`язання органу державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією або ж законами України. Норми Конституції не містять прямої безпосередньої вказівки на можливість багатоваріантної поведінки при здійсненні органами державної влади своїх повноважень. Водночас реалізація окремих повноважень може залежати від оцінки відповідної потреби їх застосування з метою належної реалізації вимог закону. Свобода розсуду є необхідною для здійснення цілого ряду завдань, які мають бути виконані при здійсненні державної влади. Проте однією з вимог до здійснення дискреційних повноважень є вимога до суб`єкта владних повноважень використовувати дискреційні повноваження з метою, з якою воно було надано, зокрема, згідно з відповідним законом.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 18.06.2019 зі справи №922/1966/18, Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.07.2019 зі справи №910/23000/17: "господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень АМК не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, але при цьому зобов`язані перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм".

З огляду на вищевказане, місцевий господарський суд правильно встановив, що при розгляді справи №63/2-01-75-2023, зокрема при здійсненні попереднього дослідження щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ "Вербуд-Рівне" та ТОВ "Логістиксоюз технологія", при прийнятті розпорядження №63/79-рп/к від 21.12.2023 "Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" та рішення №63/160-р/к від 31.10.2024 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України діяло не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно ж до ч.1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації, узгоджених дій відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищевказане рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/160-р/к від 31 жовтня 2024 року "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

В оспорюваному рішенні Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України стверджує про те, що ТОВ "Вербуд-Рівне" та ТОВ "Логістиксоюз технологія" порушили законодавство про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій які стосуються спотворення конкурсу з організації спільного будівництва житла для працівників органів Рівненської обласної прокуратури та членів їх сімей на земельній ділянці за адресою: м.Рівне, у районі вулиць Соборної та Корольова (кадастровий номер 5610100000:01:001:0121), оголошення розміщено у газеті "7 днів" №43 (1451) від 28.10.2021.

Щодо даного твердження, колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються:

1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;

2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;

3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;

4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;

5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб`єктів господарювання, покупців, продавців;

6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб`єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції;

7) укладення угод за умови прийняття іншими суб`єктами господарювання додаткових зобов`язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;

8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання на ринку без об`єктивно виправданих на те причин.

Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб`єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

Відповідно ж до ч.1 статті 5 вказаного Закону узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання.

Відповідач 1 вважає, що антиконкурентними узгодженими діями позивача та відповідача 2 під час підготовки та проведення Конкурсу, зокрема, є:

1. Використання спільних ІР - адрес: при подачі податкової звітності; при взаємодії з системою Клієнт - Банк.

2. Спільна уповноважена особа на представлення інтересів під час взаємодії банківською установою.

3. Спільний бухгалтер у обох Учасників.

4. Наявність поворотної без відсоткової фінансової допомоги між Учасниками зі спільним суб`єктом господарювання.

5. Наявність господарських відносин між Учасниками та спільним суб`єктом господарювання.

6. Пов`язаність Учасників: через співпрацю юридичних осіб, засновником яких є ОСОБА_1 , через місце розташування.

7. Використання контактного номеру телефону, що належить підприємству, пов`язаному з ОСОБА_1 .

8. Схожість оформлення конкурсних пропозицій Учасників.

Однак, як правильно зазначено судом першої інстанції, для кваліфікації дій суб`єктів господарювання як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів необхідним є, серед іншого, встановлення та доведення факту такого спотворення. Саме по собі припущення щодо такого спотворення не може бути достатнім для кваліфікації дій суб`єктів господарювання за пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.

У спірному рішенні відповідач 1 зазначає, що позивач та відповідач 2 мають одне місце розташування з пов`язаними, на думку відповідача 1, юридичними особами, а саме з ТОВ Комерц Ріел та ТОВ Маркет-сервіс 2, хоча матеріали судової справи містять відомості, що за зазначеними адресами знаходяться об`єкти комерційної (офісні центри, магазини ) та житлової нерухомості, що передбачає можливість мати спільну поштову адресу з розмежуванням адресата та спільний wi-fi доступ до мережі інтернет, який за договором оренди забезпечує орендодавець. Дана обставина в матеріалах справи відповідача 1 не досліджувалась і невідображена, відповідні договори не витребовувались.

У спірному рішенні відповідач 1 визначає пов`язаність відповідачів через співпрацю керівників (праця керівників за сумісництвом) з суб`єктами господарювання засновником яких є ОСОБА_1 . Статтею 43 Конституції України передбачено що держава гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Питання обмежень щодо можливості суміщення робіт і посад, трудові договори і зобов`язання щодо нерозголошення конфіденційної інформації відповідачем 1 не досліджувалось.

У спірному рішенні відповідач 1 зазначає, що згідно аналізу руху коштів по розрахункових рахунках, що були відкриті в АТ УкргазБанк (лист від 12.09.2023 №БТ - 9877, вхідний від 18.09.2023 №63- 01/365кі) ТОВ Вербуд - Рівне та ТОВ Логістиксоюз технологія, встановлено наявність договорів безвідсоткової позики, що були укладені з ТОВ Агенство нерухомості Стоград (ідентифікаційний код юридичної особи 41870325), засновником якого є ОСОБА_2 .

Також відповідач 1 вказує що згідно аналізу руху коштів по розрахункових рахунках, що були відкриті в АТ УкргазБанк (лист від 12.09.2023 №БТ - 9877, вхідний від 18.09.2023 №63-01/365кі) встановлено наявність у відповідачів господарських відносин зі спільним суб?єктом господарювання - ТОВ ЗНВКФ Стоград - Інвест, що полягають у купівлі - продажу майнових прав.

Як обґрунтовано відмічає суд першої інстанції, перебування у позивача та відповідача 2 фінансових та господарських відносин з ТОВ Агенство нерухомості Стоград та ТОВ ЗНВКФ Стоград - Інвест, враховуючи види господарської діяльності останніх, не суперечить приписам чинного законодавства України та не є свідченням узгодженості дій між зазначеними особами. Крім цього, у спірному рішенні договори, які стали підставою для виникнення фінансових та господарських відносин між зазначеними особами відповідачем 1 не досліджувались та не витребовувались.

Щодо твердження про наявну спільну уповноважену особу на представлення інтересів під час взаємодії з банківською установою, то слід зазначити що згідно довідки АБ Укргазбанк:

- ОСОБА_3 (РНОКПI НОМЕР_1 ) не здійснювала, будь-які дії в АБ "УкргазБанк" в інтересах ТОВ "Вербуд-Рівне" на підставі довіреності №б.н. від 01.09.2021, виданої зазначеним Товариством, та у межах повноважень, визначених цією довіреністю;

- ОСОБА_3 (РНОКПІ НОМЕР_1 ) не здійснювала, будь-які дії в АБ "УкргазБанк" в інтересах ТОВ Логістиксоюз технологія" на підставі довіреності №б.н. від 02.09.2021, виданої зазначеним Товариством, та у межах повноважень, визначених цією довіреністю;

- Довіреності, видані ТОВ "Вербуд-Рівне" (№б.н від 01.09.2021) та ТОВ "Логістиксоюз технологія" (№б.н. від 01.09.2021), відповідають типовій формі довіреності, яка застосовувалась АБ "УкргазБанк" у відповідних правовідносинах станом на 2021 рік.

Щодо твердження у спірному рішенні, щодо використання позивачем контактного номеру телефону, що належить підприємству, пов`язаному з ОСОБА_1 то відповідач 1 в п. 34 рішення визначає, що ОСОБА_1 до 2019 був власником та засновником ТОВ Вербуд-Рівне, а питання дати внесення інформації про контактний номер підприємства в ЄДР, а також питання фактичного використання даного номеру не досліджувалось.

У спірному рішенні відповідач 1 зазначає, що обов`язки бухгалтера у обох відповідачів здійснювала одна і таж особа.

Як правильно стверджує суд першої інстанції, дане твердження не знаходить підтвердження, оскільки відсутні відомості про перебування ОСОБА_4 чи ОСОБА_2 в трудових відносинах з відповідачами. Зазначені особи є ФОП, видом діяльності яких є надання бухгалтерських послуг, які і надавались відповідачам. Цим пояснюється і використання спільної ІР-адреси, однакових логінів та синхронності дій при подачі податкової звітності та при взаємодії з системою Клієнт-Банк.

Також за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ Вербуд - Рівне та ТОВ Логістиксоюз технологія мають різних засновників (учасників), зареєстровані за різними юридичними адресами.

Колегія суддів погоджується з висновком, що зовнішні ознаки в оформленні документів не можуть самі по собі свідчити про те, що між учасниками процедури відбувся обмін інформацією при підготовці конкурсної пропозиції.

При оцінці фактів подання учасниками конкурсу документів, що мають спільні особливості, відповідачем 1, в оскаржуваному рішенні, не зібрано і не зазначено доказів, що доводять неможливість співпадіння.

Крім того, співпадіння в оформленні та зовнішньому вигляді конкурсних пропозицій в конкретному випадку також не може свідчити про наявність антиконкурентних узгоджених дій, що призвели до спотворення результатів конкурсу, оскільки при проведенні конкурсу єдиним критерієм, який висувається до документації учасників, є її відповідність вимогам замовника, визначеним чинним законодавством України.

Як правильно вказано в оскарженому рішенні суду, ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб`єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб`єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.

Висновок же органу Антимонопольного комітету України щодо наявності у суб`єкта господарювання об`єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об`єктивно (незалежно від суб`єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів.

При цьому саме суд має з`ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні, співвідношення дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку.

На відповідний орган покладається обов`язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб`єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб`єктів господарювання.

Питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, відповідно до статті 86 ГПК України. При цьому обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб`єктів господарювання, покупців, продавців має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб`єктів господарювання, можливо зумовленою специфікою відповідного товарного ринку у певному часовому проміжку.

Результат конкурсу залежить саме від якості пропозиції та її вигодою для замовника, що власне і складає суть пропозиції, а тому саме суть конкурсної пропозиції в першу чергу повинна бути досліджена відповідачем.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що під час проведення конкурсу мала місце конкуренція між учасниками, а перемога в конкурсі стала наслідком запропонованої найвигіднішої пропозиції, яка є основним критерієм оцінки поданих пропозицій.

Учасниками торгів запропоновано замовнику різні пропозиції і останній не був позбавлений можливості обрати іншого переможця або відхилити пропозиції учасників.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку, що дії позивача не є порушенням конкурентного законодавства, передбаченим п.4 ч.2 ст.6, п.1 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів конкурсу, а рішення №63/160-р/к адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення по справі №63/2-01-75-2023 у частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю Вербуд-Рівне є протиправним та підлягає визнанню недійсним і скасуванню в цій частині.

Апелянт стверджує про неправомірний розгляд спору Господарським судом Рівненської області.

Відповідно до частини першої статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.29 ГПК України встановлено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред`являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів.

Як правильно зазначено в оскарженому рішенні суду, в даній справі позов пред`явлено до двох відповідачів, а відтак право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу.

Водночас спори щодо оскарження рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України не відносяться до виключної підсудності господарських судів за місцезнаходженням таких відділень.

Відповідно до ч.2 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Крім цього за приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Як встановлено ч.2 ст.2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відтак, з огляду на те, що позивач скористався правом вибору між господарськими судами, яким відповідно до статті 29 ГПК України, підсудна справа, то, відповідно розгляд справи даним судом буде сприяти дотриманню завдань господарського судочинства, які визначені ч.1. ст.2 вказаного Кодексу.

При цьому, згідно з частиною першою статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

У позовній заяві ТОВ Вербуд - Рівне об`єднано дві позовні вимоги: про часткове визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Відділення від 31.10.2024 № 63/160-р/к та про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю Логістиксоюз технологія спростувати недостовірну інформацію щодо пов`язаності Товариства з обмеженою відповідальністю Вербуд-Рівне та Товариства з обмеженою відповідальністю Логістиксоюз технологія через публікацію такого спростування у ЗМІ.

При цьому позивач вказує, що саме бездіяльність відповідальних осіб ТОВ Логістиксоюз технологія щодо не надання інформації на запит ЗМ ТВ АМКУ призвела до формування хибних висновків щодо пов`язаності вказаних товариств.

Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вищевказані позовні вимоги ТОВ "Вербуд-Рівне" пов`язані між собою підставою виникнення та поданими доказами, а не є основними та похідними позовними вимогами, як то стверджує відповідач 1.

З огляду на вищевказане, ТОВ "Вербуд-Рівне" в одній позовній заяві правомірно об`єднав декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення та поданими доказами, і, відповідно, у суду відсутні підстави для роз`єднання вказаних позовних вимог.

Як було обґрунтовано відмічено місцевим господарським судом, саме відповідач 1 заявляючи про роз`єднання позовних вимог намагається змінити територіальну підсудніть даної справи, так як клопоче роз`єднати позовні вимоги і після роз`єднання вимогу про оскарження рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.10.2024 №63/160-р/к передати на розгляд Господарського суду Львівської області.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подано апеляційну скаргу не можуть бути підставою для скасування постановленої у справі ухвали, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст.252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Рівненської області від 25.06.2025 у справі №918/1160/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 03.11.2025.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Крейбух О.Г.