Ухвала від 04.11.2025 по справі 524/5680/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 524/5680/19

провадження № 61-13211ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 квітня 2025 року у складі судді Ковальчук Т. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л., в якій просив суд: визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Скрипника В. Л. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, яка полягає у невнесенні відомостей до автоматизованої системи виконавчого провадження про вчинену ним реєстрацію обтяжень рухомого майна від 28 листопада 2024 року № 31681245 та від 29 серпня 2024 року № 31523864 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; зобов`язати приватного виконавця Скрипника В. Л. поновити порушене право боржника ОСОБА_1 як сторони виконавчого провадження на отримання інформації про виконавче провадження шляхом внесення відомостей до автоматизованої системи виконавчого провадження про вчинену приватним виконавцем Скрипником В. Л. у виконавчому провадженні НОМЕР_2 реєстрацію обтяжень рухомого майна від 28 листопада 2024 року № 31681245 та від 29 серпня 2024 року № 31523864 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Скрипника В. Л. у виконавчому провадження № НОМЕР_1, яка полягає у невнесенні відомостей до автоматизованої системи виконавчого провадження про вчинені ним дії з направлення повідомлень про намір звернути стягнення на частки боржника як учасника ТОВ «Будтехмонтажінвест» та ФГ «Трудовик-12».

Скарга мотивована тим, що приватним виконавцем Скрипником В. Л. вчиняються дії у виконавчому провадженні НОМЕР_2 за виконавчим документом (виконавчий лист від 19 червня 2023 року № 524/5680/19). Боржником ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням 03 грудня 2024 року у письмовому вигляді отримано постанову про арешт майна боржника, винесену 27 листопада 2024 року приватним виконавцем Скрипником В. Л. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, та витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 94833446 від 28 листопада 2024 року. За доводами скаржника, приватний виконавець Скрипник В. Л. всупереч вимогам статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження не вніс до автоматизованої системи виконавчого провадження відомості про виконавчі дії з реєстрації обтяжень №31681245 та №31523864 як способу діяльності, спрямованого на виконання рішення, чим допустив бездіяльність, що за своїми наслідками призвела до порушення права боржника ОСОБА_1 як сторони виконавчого провадження на отримання інформації про виконавче провадження у цій системі. При цьому, відсутність в автоматизованій системі виконавчого провадження відомостей про виконавчі дії з реєстрації цих обтяжень не тільки призвела до порушення права боржника ОСОБА_1 на отримання інформації про виконавче провадження, а й позбавило його права на оскарження накладання обтяження, як неправомірного, на рухоме майно, у розмірі, що у два рази перевищує загальний розмір зобов`язання за виконавчим листом № 524/5680/19 від 19 червня 2023 року.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 квітня 2025 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року, відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Ухвала суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, мотивована тим, що відомості щодо реєстрації обтяжень, а також щодо направлення кореспонденції не є рішеннями, безпосередньо ухваленими за результатами вчинення виконавчих дій, якими у цьому випадку є саме постанови про накладення арешту на майно та майнові права боржника, на підставі яких були зареєстровані ці обтяження та відомості, про які були внесені приватним виконавцем до автоматизованої системи виконавчого провадження. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції та апеляційний суд дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця Скрипника В.Л.

У жовтні 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 квітня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким скаргу задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, оскільки виконавчі дії з формування за допомогою програмних засобів та подання заяви про внесення відомостей про обтяження рухомого майна до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за наслідками процесуальних рішень приватного виконавця Скрипника В. Л. відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» вносяться до системи у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 разом з витягами про реєстрацію обтяжень рухомого майна від 28 листопада 2024 року № 31681245 та від 29 серпня 2024 року № 31523864 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що забезпечує їх фіксування у системі відповідно до статті 8 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).

Ухвала суду за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення з огляду на таке.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 18 Закону «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Отже, з метою дотримання вимог статті 18 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець наділений відповідними повноваження для здійснення повного обсягу виконавчих дій, так як рішення суду - є обов`язковим до виконання. Невиконання рішення суду тягне за собою відповідальність, встановлену законодавством.

Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт.

Відповідно до пункту 2 Розділу ІV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затверджену Наказом Міністерства юстиції України 05.08.2016 № 2432/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 року за № 1126/29256, виконавцем до Системи обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень.

До Системи в обов`язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії.

Положенням визначено виключний перелік відомостей та документів, які підлягають внесенню до автоматизованої системи виконавчого провадження, а саме: відомості про проведену виконавчу дію; відомості про прийняте процесуальне рішення; документи, отримані на запит виконавця; заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії.

Нормотворець оперує такими категоріями як «відомості» та «документи», відповідно розмежовуючи форму даних, які підлягають внесенню до автоматизованої системи виконавчого провадження.

Пунктом 3 Розділу ІV Положення передбачено, що відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії.

Пунктом 4 Розділу ІV Положення передбачено, що постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Системи відповідно до шаблонів документів, переданих адміністратору Системи структурним підрозділом Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в Системі забороняється.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно частини 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» законодавець визначив орієнтовний перелік форм, якими оформлюється прийняте рішення виконавцем, при цьому конкретна форма рішення може бути визначена спеціальною нормою, яка передбачає відповідний захід примусового виконання.

Згідно з частиною 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Таким чином, єдиною допустимою формою рішення приватного виконавця про накладення арешту на майно боржника є виключно постанова, яка посвідчує вчинення виконавчої дії з накладення арешту, в свою чергу, постанова виготовляється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі закладеного у системі шаблону.

Відповідно до пункту 2-4 Розділу ІV Положення, автоматизована система виконавчого провадження під час формування шаблону постанови здійснює автоматичне фіксування відомостей про проведену виконавчу дію та про прийняте процесуальне рішення.

Автоматизована система виконавчого провадження фіксує саме відомості про проведену виконавчу дію та про прийняте процесуальне рішення.

У свою чергу, відомість - це складений за встановленою формою список яких-небудь фактичних даних.

Положення передбачає виключний перелік документів, сканкопії яких вносяться до Системи, зокрема це: документи, отримані на запит виконавця; заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них.

Наявність інших документів в автоматизованій системі виконавчого провадження обумовлено виключно тим, що в силу пункту 4 Розділу ІV Положення вони були сформовані в автоматизованій системі виконавчого провадження та одночасно завантажені самою системою до матеріалів виконавчого провадження під час реєстрації відомостей про вчинення виконавчої дії та прийняття процесуального рішення.

Відомості про проведену виконавчу дію та про процесуальне рішення, а саме щодо винесення постанови про арешт майна боржника - містяться у автоматизованій системі виконавчого провадження.

Заява про обтяження рухомого майна формується виконавцем в силу приписів Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» з метою проведення реєстрації обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на підставі відповідної постанови про арешт майна боржника.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830, реєстратори - суб`єкти, уповноважені держателем Реєстру надавати послуги з державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також звернення стягнення на предмет обтяження, приймати заяви, видавати завірені витяги з Реєстру та виконувати інші функції, передбачені цим Порядком.

Відповідно до абзацу 5 пункту 5 Порядку, державна реєстрації публічних обтяжень рухомого майна під час примусового виконання рішень відповідно до закону проводиться державним або приватним виконавцем.

Під час реєстрації обтяжень майна боржника в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна приватний виконавець виступає безпосередньо як державний реєстратор. У разі проведення державної реєстрації публічних обтяжень рухомого майна державним або приватним виконавцем відомості про обтяження рухомого майна вносяться до Державного реєстру обтяжень рухомого майна на підставі сформованої ними заяви за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна (абзац 3 пункту 6 Порядку).

Формування приватним виконавцем заяви про обтяження рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є невід`ємною складовою реєстраційної дії, яка вчиняється реєстратором - приватним виконавцем для реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про наявність обтяження щодо майна боржника, накладеного відповідною виконавчою дією, оформленою процесуальним рішенням виконавця у вигляді постанови про арешт майна боржника.

За таких умов, формування заяви не є ані виконавчою дією, ані процесуальним рішенням виконавця, яким оформлюється виконавча дія, та не відноситься до документів, отриманих на запит виконавця, та тим більше до заяв сторін виконавчого провадження, а відповідно, відомості або сканкопія такої заяви не підлягає внесенню до Автоматизованої системи виконавчого провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 09 липня 2019 року у справі № 910/15888/17 зазначено, що відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження щодо рішення, яке було скасовано не остаточно, адже в іншій частині воно підлягає виконанню. Виконавцю не надано повноважень щодо закінчення виконавчого провадження у частині, яка підлягає виконанню. У випадку закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» знімається арешт, накладений на майно боржника, а відомості про нього виключаються з Єдиного реєстру боржників, що у даному випадку є недоречно.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 725/3052/21, від 29 вересня 2023 року у справі № 336/1212/23, від 30 травня 2024 року у справі № 541/1409/22.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою про арешт майна боржника від 29 серпня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , про що внесено відомості, зокрема, до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (витяг № 93292112 від 29 серпня 2024 року, реєстраційний номер обтяження 31523864).

Постановою від 27 листопада 2024 року у цьому виконавчому провадженні накладено арешт на майнові (корпоративні) права, що належать ОСОБА_1 , про що внесено відомості, зокрема, до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (витяг № 94833446 від 28 листопада 2024, реєстраційний номер обтяження 31681245).

До автоматизованої системи виконавчого провадження внесено відомості щодо цього виконавчого провадження, зокрема, постанови про арешт майна боржника від 29 серпня 2024 року та 27 листопада 2024 року.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що постанова про арешт майна боржника від 29 серпня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та постанова про арешт майна боржника від 27 листопада 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 є процесуальними рішеннями виконавця, на підставі яких до відповідних державних реєстрів, в тому числі Державного реєстру обтяжень рухомого майна, було внесено записи про обтяження майна боржника, а витяги ж лише посвідчують факт проведення реєстрації обтяження на виконання зазначених постанов; технічна процедура реєстрації обтяжень, внаслідок якої сформовано такі витяги, а також відомості щодо направлення повідомлень, не є виконавчими діями у розумінні Закону № 1404-VIII.

Доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм права при розгляді скарги ОСОБА_1 є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 та частини четвертої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 квітня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник