Ухвала від 30.10.2025 по справі 643/8642/21

Дата документу 30.10.2025Справа № 643/8642/21 Провадження № 1-кп/554/582/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«30» жовтня 2025року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в режимі відео конференції кримінальне провадження №12020220470005251 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст. 185, ч.3 ст. 186, ч.3 ст. 187 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Шевченківського районного суду міста Полтави перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст. 185, ч.3 ст. 186, ч.3 ст. 187 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів. Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисних корисливих тяжких та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, ніде не працює, а отже не має постійного джерела доходів та засобів існування, а тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення та, з метою ухилення від кримінального покарання, може без перешкод залишити місце свого проживання, переховуватися від суду. Таким чином, прокурор вважає, що існують наступні ризики, а саме обвинувачений може: вчинити інше кримінальне правопорушення та переховуватися від суду. Також існує ризик незаконного впливу на учасників провадження, які ще не допитані та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, а тому вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому просить продовжити ОСОБА_3 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Обвинувачений ОСОБА_3 просив розглянути клопотання прокурора на розсуд суду.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 підтримав думку свого підзахисного.

Суд, вислухавши клопотання прокурора, думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків:

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 331 КПК України під чассудового розглядусуд заклопотанням сторониобвинувачення абозахисту маєправо своєюухвалою змінити,скасувати,обрати абопродовжити запобіжнийзахід щодообвинуваченого. Вирішенняпитання судомщодо запобіжногозаходу відбуваєтьсяв порядку,передбаченому главою18КПК України. Занаявності клопотаньсуд підчас судовогорозгляду зобов`язанийрозглянути питаннядоцільності продовженнязапобіжного заходудо закінченнядвомісячного строкуз дняйого застосування.За результатамирозгляду питаннясуд своєювмотивованою ухвалоюскасовує,змінює запобіжнийзахід абопродовжує йогодію настрок,що неможе перевищуватидвох місяців.

З вимог ч. 1 ст. 131 КПК України вбачається, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно ч. 1 ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі інші обставини, визначені у вказаній статті.

Так, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Слідчий суддя, суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, визначених ч.5 ст. 194 КПК України. Обов?язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються (ч. ч. 1-5, 7 ст. 194 КПК України).

Порядок продовження тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч.ч.3,4,5 ст. 199 КПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст. 185, ч.3 ст. 186, ч.3 ст. 187 КК України,

Відносно останнього на досудовому розслідуванні обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який під час судового розгляду неодноразово продовжувався. Надалі, ухвалою суду від 04.09.2025 року запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 у виді тримання під вартою був продовжений із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 130 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 393 640 грн.

Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 раніше обраногозапобіжного заходуу виглядітримання підвартою, суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні нападу з метою заволодіння майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаного з проникненням у сховище. Крім того, ОСОБА_3 обвинувачується у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у сховище, а також вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у інше приміщення, вчиненого у великих розмірах. За вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення передбачено покарання до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Також обвинувачений ніде не працює, а отже не має постійного джерела доходів та засобів існування, в нього відсутні міцні соціальні зв?язки, а тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення та, з метою ухилення від кримінального покарання може без перешкод залишити місце свого проживання та переховуватися від суду.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушеньможе вдатися до відповідних дій.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись судом у контексті чинників, пов?язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв?язками та усіма видами зв?язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а відсутність постійного та законного джерела доходів може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити нове кримінальне правопорушення.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане,якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу,який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, особу обвинуваченого, відсутність міцних соціальних зв?язків, відсутність постійного місця роботи, а отже постійного та законного джерела доходу, його майновий стан, фактичні обставини кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_3 , а саме вчинення правопорушень проти власності, поєднані із погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, проникненням у сховища та інші приміщення, що свідчить про їх небезпечність для суспільства, а отже і про наявний у цьому кримінальному провадженні суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства та потерпілих.

Суд погоджується з доводами прокурора лише щодо наявності ризиків передбачених п. п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Крім того, існування ризиків, передбачених п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України об`єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні, які не були спростовані доводами захисту.

Щодо ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, який зазначений у клопотанні прокурора, на сьогодні у суду відсутні підстави вважати, що вказаний ризик з певним ступенем ймовірності справдиться, оскільки потерпілі та свідки, на допиті яких наполягала сторона обвинувачення та допитати яких зміг суд, всі допитані. Прокурор в судовому засіданні зазначила, що докази сторони обвинувачення всі досліджені.

Крім того, слід зазначити, що зважаючи на ведення воєнного стану в Україні, зайнятість правоохоронних органів у діяльності з відсічі збройної агресії рф, фактор настання існуючих ризиків в даних умовах, як то ухилення від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, значно збільшується, а застосування більш м?якого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе перешкодити обвинуваченому вчинити спроби ухилення від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень.

З урахуванням вимог ст. 331 КПК України, виходячи з положень ст.ст.177,178, 183,194, 199 КПК України,суд вважаєнеобхідним клопотанняпрокурора пропродовження ОСОБА_3 раніше обраногозапобіжного заходуу виглядітримання підвартою задовольнити,оскільки вважає,що саметакий запобіжнийзахід єобґрунтованим,відповідає особіобвинуваченого,характеру татяжкості діянь,які йомуінкримінують,не надаєможливості перешкоджанняінтересам правосуддя,зокрема,ухиленню обвинуваченоговід суду,вчиненню новогокримінального правопорушення,ризики чогоє реальнимита дійсними,з часомне зменшилисьта незмінились. Обрання більш м?якого запобіжного заходу, не пов?язаного із триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого в процесі розгляду кримінального провадження в суді. До того ж обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.

Отже, для досягнення мети застосування запобіжного заходу, яка вказана у ст. 177 КПК України, тобто забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання ризикам, визначених у ч.1 вказаної статті, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 слід продовжити обраний під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_3 його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Разом з тим, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, тривалість судового провадження, викликаного його складністю, часу, який минув з моменту прийняття рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та інших обставин, суд вважає можливим залишити обвинуваченому ОСОБА_3 , раніше визначений альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Приписи ч. 4 ст. 182 КПК України визначають, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов?язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому, пункт 3 частини п`ятої статті 182 КПК України передбачає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсотрозмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб.У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого кримінального правопорушення, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 п.3 ч. 5 ст. 182 КПК).

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 складає 3028 грн.

У свої рішеннях ЄСПЛ зазначав, що розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов?язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу фактично призвело б до подальшого його ув?язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Суд звертає увагу, що положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.

З урахуванням обставин кримінальних правопорушень, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу, обставин вчинення кримінальних правопорушень, ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, суд приходить до висновку, що визначений раніше розмір застави у розмірі 130 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на сьогодні становить 393 640,00 грн., у даному випадку, є цілком достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов?язків по кримінальному провадженню і перспектива втрати такого грошового забезпечення, у випадку порушення ним встановлених обов?язків, послужить достатнім стримуючим фактором, що виключить з його сторони будь-яке бажання переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення або вчиняти інші дії, спрямовані на перешкоджання судового розгляду кримінального провадження.

Крім того, в порядку частини п?ятої статті 194 КПК України, при визначенні альтернативного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки: прибувати за викликом до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за наявності).

Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 199, 331, 369-372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання процесуального прокурора ОСОБА_4 про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 28 грудня 2025 року, включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 130 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 393 640 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі суду протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого обов?язки, визначені ч.5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за викликом;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт/паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в?їзд в Україну.

Термін дії обов?язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити на строк 2 /два/ місяці, тобто до 30 грудня 2025 року.

Визначити строк дії ухвали в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 28 грудня 2025 року, включно.

Копію ухвали надіслати ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23», до виконання, а учасникам кримінального провадження, до відома.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

У разі, якщо особа перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Шевченківського районного суду

міста Полтави: ОСОБА_6