Постанова від 29.10.2025 по справі 202/1694/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9348/25 Справа № 202/1694/25 Суддя у 1-й інстанції - Недобитюк Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпра від 09 липня 2025 року у складі судді Недобитюк Н.В. у цивільній справі № 202/1694/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, пред`явленим до ОСОБА_2 , на предмет стягнення з останньої матеріальної шкоди в розмірі 1340 грн та моральної шкоди в розмірі 300000 грн, обґрунтовуючи це тим, що відповідач погрожує отруїти та застрелити собаку позивача породи «сенбернар» по кличці ОСОБА_3 , 2017 року народження, масть рудий з білим, чіп: НОМЕР_1 . Такими діями відповідач, на думку позивача, завдала моральну шкоду сім`ї, зокрема, сину ОСОБА_4 , 2014 року народження, який перебуває у стані стресу.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпра від 09 липня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодуванняматеріальної таморальної шкоди відмовлено /а.с.138-140/.

Рішення суду мотивовано недоведеністю позивачем негативних наслідків від дій відповідача, притягнення її до будь-якої відповідальності за такі дії, завдання з боку відповідача шкоди собаці Рексу, а інформація, викладені у довідці КЗ Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги ДОР від 06 лютого 2025 року №11, ґрунтується на припущеннях як практичного психолога, так і соціального психолога про наявність подій, на яких засновується позивач в своїх мотивах.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 у серпні 2025 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірно та необ`єктивно встановлені судом обставини, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Скаржник просив скасувати рішення суду та ухвалити нове із задоволення його позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції не було досліджено у повному обсязі причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та звернення позивача до Дніпровської міської державної лікарні ветеринарної медицини, за яким його собаці надавала невідкладна допомога, як і не було досліджено факт телефонної розмови між дружиною позивача та відповідачкою, де остання погрожувала отруєнням та фізичною розправою з собакою позивача. Суд першої інстанції не надав уваги повторному тиску зі сторони відповідача на родину позивача, що виразилось у провокуванні собаки та що посилило погіршення психоемоційного стану дитини позивача. Також скаржник вважав, що суд першої інстанції не повно дослідив надані в матеріалах справи письмові докази, що, на думку позивача, підтверджують нанесення з боку відповідача як матеріальної, так і моральної шкоди (а.с.142-145).

Відповідач, не скориставшись правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подавала, але, в силу ч.3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає розгляду скарги по суті.

Згідно з ч. 3 ст.3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції було досліджено письмові матеріали справи:

-копія характеристики на сім`ю позивача, за підписом голови СТ «Металург»,

-копія відповіді з РУП № 2 від 14 січня 2025 року № 50/659д, відповідно до якої не встановлено осіб, які вчинили протиправні дії,

-копія відповіді з РУП № 2 від 27 січня 2025 року № 50/1616д, відповідно до якої з ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду;

-копії пояснень, наданих у простій письмовій формі за підписом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .. Зазначені особи не допитувались у якості свідків, оригінали пояснень суду на огляд не надавалися;

-копія Акту з Лікарні ветеринарної медицини АНД та Індустріального району (ЄДРПОУ 00693552), відповідно до якого собаці Рексу проведений клінічний огляд, «24.12.2024 року результати лабораторного аналізу в межах норми»;

-копія результату лабораторних аналізів № 112874/188 523 від 24 грудня 2024 року, № 112874/188 524 від 24 грудня 2024 року;

-копія довідки від Комунального закладу «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» Дніпропетровської обласної ради від 06 лютого 2025 року № 11 на підтвердження психологічного стану дитини позивача;

-копія консультативного висновку спеціаліста щодо обстеження дитини ОСОБА_9 ;

-копія листа «Про надання інформації» від 21 травня 2025 року з Дніпровського міського центру соціальних служб щодо відвідування психолога диною позивача;

-копія Пояснення від 08 січня 2025 року відібраних дізнавачем ОСОБА_10 , у якому зазначено, що собака позивача не отруївся;

-скріншоти з месенджера щодо спілкування відповідачки та дружини позивача;

-копії документів на собаку Рекса;

-заява відповідача про приєднання доказів до матеріалів справи з додатками: виписка з ВРІТ на підтвердження лікування ОСОБА_11 після нападу на неї ОСОБА_12 ; лист призначення з ветеринарного кабінету та товарний чек; фото з пораненням собаки ОСОБА_11 ; копія ветеринарного паспорта ОСОБА_11 ; скріншоти з месенджера щодо спілкування відповідачки та дружини позивача.

Також судом першої інстанції допитані свідки з боку позивача ОСОБА_13 , яка є дружиною позивача, а також свідки з боку відповідачки: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ..

З показань свідків з боку відповідачки встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує конфлікт, який виник після того, як собака позивача завдала поранень французькому бульдогу по кличці ОСОБА_11 , власником якого є відповідачка. Проте, свідки не були присутні під час зазначених подій, їм лише відомо про наслідки (лікування собаки, важкий психоемоційний стан ОСОБА_2 ). Свідки позитивно характеризували ОСОБА_2 та запевнювали, що вона жодній собаці не завдасть шкоди, оскільки сама є власницею собаки і любить тварин.

Свідок з боку позивача - його дружина ОСОБА_13 навпаки підтримувала свого чоловіка та підтвердила обставини, викладені у позовній заяві.

Судом першої інстанції також досліджені відео, надані позивачем, які не свідчать про завдання шкоди позивачу та його сім`ї ОСОБА_2 , оскільки відео є настільки короткотривалими, що з них не можливо отримати інформацію стосовно предмета спору, встановити фактичні обставини, які обґрунтовують позовні вимоги. З відео вбачається лише наявність конфлікту між позивачем та відповідачем.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції вважав, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження його позовних вимог. Позивачем не доведено в судовому засіданні протиправність поведінки відповідача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною позивачеві та його родині шкодою.

З таким висновком суду першої інстанції повністю погоджується і колегія суддів та зазначає, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства. Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Згідно з частинами 1 та 2 ст.1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, вина боржника, завдані збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками.

Відповідно до ст.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Розмір відшкодування визначається з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Складовими елементами загальних підстав для відшкодування моральної шкоди є: власне шкода, тобто наявність втрат у немайновій сфері потерпілої особи; протиправне діяння особи, котра її завдала; причинний зв`язок між ними; вина заподіювача шкоди. Перераховані складові підстави для відповідальності за заподіяння моральної шкоди є колом тих обставин, які повинні бути встановлені судом. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

До компетенції суду віднесені питання встановлення факту настання негативних наслідків у немайновій сфері та визначення справедливого розміру грошового відшкодування моральної шкоди. Суд також враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також інші обставини, які мають істотне значення.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Колегія суддів, розв`язуючи аргументи скаржника, наголошує, що скаржником не надавалось як суду першої інстанції, так і при розгляді його апеляційної скарги доказів встановлення як вини заподіювача шкоди, тобто, відповідача ОСОБА_2 , так і наявність негативних наслідків для позивача, пов`язаних з такою винною поведінкою відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який є вмотивованим та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги висновків як суду першої інстанції, так і колегії суддів не спростовують, враховуючи, що судом першої інстанції вживались всі доступні процесуальні засоби у сприянні позивачеві здійснити його процесуальний обов`язок у доведенні своїх вимог.

Вимогами ч.1 ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи, поясненнями учасників процесу та поясненнями свідків з боку як позивача, так і відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпра від 09 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї ухвалення,але можебути оскарженав касаційномупорядку доВерховного Судупротягом тридцятиднів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 29 жовтня 2025 року.

Повний текст постанови складено 04 листопада 2025 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

Т.П. Красвітна