Постанова

від 18.09.2006 по справі 20-3/298

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-3/298

 СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ    ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 14 вересня 2006 року  

Справа № 20-3/298

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Борисової Ю.В.,

суддів                                                                      Прокопанич Г.К.,

                                                                                          Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

позивача: Байрамової Камілли Володимирівни, довіреність № 8-7/31-06 від 17.07.2006;

відповідача: Смирнової Наталі Володимирівни, довіреність б/н від 07.10.2005;

розглянувши апеляційну скаргу Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини Кабінету Міністрів України в особі Севастопольського міського управління "Севастопольекокомресурси"  на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Гоголь Ю.М.) від 16.12.2005 у справі №20-3/298

за позовом           Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України (узвіз Кловський, 4,Київ,1021)

в особі Севастопольського міського управління "Севастопольекокомресурси" Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини Кабінету Міністрів України (вул. Хрустальова, 11-96,Севастополь,99029)

до           товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішметсервіс" (вул. Правди, 10, оф. 404,Севастополь,99014)

про стягнення 116547,15 грн.; за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнишметсервіс" до Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі Севастопольського міського управління "Севастопольекокомресурси" Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини Кабінету Міністрів України про визнання недійсним договору

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Позивач, Державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі Севастопольського міського управління „Севастопольекокомресурси”,  звернувся до суду з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Зовнішметсервіс” про стягнення суми заборгованості в розмірі 116547,15 грн., з яких 107531,70 грн. –основна заборгованість, 9015,45 грн. –пеня.

Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань згідно договору № 79 від 15.01.2003.

Відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю „Зовнішметсервіс”, 23.11.2005 звернувся до суду  із зустрічною позовною заявою до Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України в особі Севастопольського міського управління „Севастопольекокомресурси” про визнання договору № 79 від 15.01.2003 недійсним з посиланням на статтю 48 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року.

Ухвалою суду від 23.11.2005 зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю „Зовнішметсервіс” був прийнятий до розгляду та об'єднаний зі справою 20-3/298.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 16.12.2005  (суддя Ю.М. Гоголь) в позові відмовлено. У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю „Зовнішметсервіс” також відмовлено.

Не погодившись з вказаним судовим актом, позивач  - Державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України в особі Севастопольського міського управління „Севастопольекокомресурси” звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову і в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заявник апеляційної скарги посилається на те, що при прийнятті рішення, господарський суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Також позивач у скарзі стверджує, що судом невірно зроблено висновок про невиконання позивачем зобов'язань щодо розробки і організації впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), у зв'язку з чим у товариства з обмеженою відповідальністю „Зовнішметсервіс” повинно бути відсутнє зобов'язанння щодо оплати таких послуг.

З причин відпустки судді Щепанської О.А., на підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 здійснено її заміну на суддю Горошко Н.П.

З причин відпустки судді Прокопанич Г.К., на підставі розпорядження  заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 здійснено її заміну на суддю Гонтаря В.І.

У зв'язку із зайнятістю судді Горошко Н.П., на підставі розпорядження виконуючого обов'язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.09.2006 здійснено її замну на суддю Прокопанич Г.К.

                    Представником відповідача (за зустрічним позовом - позивача) в судовому засіданні, яке відбулось 23.02.2006, було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки ця справа пов'язана зі справою № 20-3/033 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішметсервіс" до Севастопольської митниці про визнання неправомірними дій, яка розглядається господарським судом міста Севастополя і висновки, зроблені судом у зазначеній справі матимуть преюдиціальне значення для правильного вирішення дійсного спору і задоволення вимог про визнання недійсним договору з позивачем за первісним позовом.

                    Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 у справі № 20-3/298 провадження у справі було зупинено до розгляду господарським судом міста Севастополя пов'язаної з нею справи № 20-3/033  та набрання чинності рішенням суду у зазначеній справі, оскільки питання про визнання неправомірними дій Севастопольської митниці з оформлення пакувальних листів державного підприємства "Укрекокомресурси" безпосередньо пов'язаний з недійсністю цих пакувальних листів та договору, який укладено між товариством з обмеженою відповідальністю "Зовнішметсервіс" та Севастопольським міським управлінням "Севастопольекокомресурси".

          23.08.2006 представник позивача звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду  із заявою про поновлення провадження у справі № 20-3/298, оскільки постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.08.2006 у справі № 20-3/033-7/106 рішення господарського суду міста Севастополя від 11-18 травня 2006 у справі № 20-3/033-7/106 змінено, у задоволені вимог щодо визнання неправомірними дій Севастопольської митниці з витребування та заповнення при митному оформленні товару аркушу про пакування та відсутність компетенції на контроль за визначенням в момент митного контролю обсягу послуг по збору, переробці та утилізації упаковки, в якій ввозяться товари на митну територію України - відмовлено.

          Ухвалою суду від 29.08.2006 провадження у справі № 20-3/298 поновлено.

          У запереченнях на апеляційну скаргу від 14.09.2006 представник відповідача за первісним позовом просить апеляційну скаргу Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України в особі Севастопольського міського управління „Севастопольекокомресурси” залишити без задоволення.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

15.01.2003 між Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України в особі Севастопольського міського управління „Севастопольекокомресурси” (компанія) та товариством з обмеженою відповідальністю „Зовнішметсервіс”(підприємство) укладено договір № 79, згідно якого позивач зобов'язується розробити і організувати впровадження системи надання послуг щодо збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), ввезеної підприємством на територію України.

Відповідно до пункту 2.2 договору, підставою для оплати послуг компанії є аркуш про пакування та вантажна митна декларація, оформлені відповідно до чинного законодавства.

Також даним договором передбачено, що підприємство зобов'язується прийняти надані компанією послуги оформленням відповідного акту та оплатити їх у відповідності з аркушем пакування і вантажної митної декларації, згідно тарифів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 915 зі змінами внесеними Постановою КМУ від 26.07.2002 №1084. Договір підтверджує пряме добровільне волевиявлення підприємства  надати до митного оформлення аркуш пакування.

Згідно з частиною 1 пунктом „б” Закону України „Про відходи” суб'єкти   господарської  діяльності  у  сфері  поводження  з відходами  зобов'язані забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних  матеріалів  і тари,  в яких знаходилася продукція цих підприємств,  установ та  організацій  -  суб'єктів  господарської діяльності,  або укладати угоди з відповідними організаціями на  їх збирання  та  утилізацію.

Таке забезпечення проводиться шляхом укладення договорів про надання послуг зі збирання, сортування, перевезення, переробки та утилізації використаної тари (упаковки) з компанією чи іншими спеціалізованими підприємствами, що мають відповідні ліцензії і умови для надання таких послуг на території України, де реалізується та утворюється відповідна використана тара (упаковка), а також здійснення оплати за надання обумовлених послуг згідно із загальним обсягом тари (упаковки), яка використовується для пакування та перевезення продукції за затвердженими тарифами.

Відповідно до положення про Севастопольське міське управління „Севастопольекокомресурси” Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси” Управління є структурним підрозділом Державної компанії „Укрекокомресурси”. Управління реалізує в місті Севастополі програми Компанії, які спрямовані на розроблення та впровадження систем і здійснення робіт із заготівлі, збирання, сортування, транспортування, переробки, утилізації та реалізації відходів як вторинної сировини, підвищення ефективності у сфері поводження з відходами споживання виробництва.

Згідно абзацу підпункту 5 частини 5 Постанови № 915 (з наступними змінами та доповненнями) плата за надання компанією зазначених послуг встановлюється відповідно до тарифів, затверджених пунктом 2 цієї постанови, та вноситься підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, що використовують тару (упаковку) для пакування і перевезення продукції і не забезпечують її приймання та утилізацію, на спеціальний рахунок Компанії щокварталу до 15 числа місяця, що настає за звітним періодом, а підприємствами - імпортерами продукції в тарі (упаковці) - не пізніше семи днів від дати митного оформлення.

Згідно з пунктом 3 договору, обов'язок по здійсненню розрахунків за договором виникає у товариства з обмеженою відповідальністю „Зовнішметсервіс” з дня митного оформлення вантажу і повинен бути виконаний не пізніше 7-денного строку з дня його виникнення, незалежно від термінів надання компанією акту виконаних робіт.

Відповідно до пункту 2.2 договору підставою для оплати послуг компанії є аркуш про пакування, оформлений відповідно до чинного законодавства.

В основу рішення суду першої інстанції покладено висновки про те, що Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України в особі Севастопольського міського управління „Севастопольекокомресурси” послуги щодо розробки і організації впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки) відповідачу не надавались.

Однак, такі висновки, на думку судової колегії, є помилковими та необґрунтованими.

Отже, перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи і повноти їх встановлення в рішенні суду першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України в особі Севастопольського міського управління „Севастопольекокомресурси”  підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Як вказує позивач та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю „Зовнішметсервіс” з 17.01.2003 по 14.06.2005 здійснило митне оформлення товарів, які поступають в тарі (упаковці), що підтверджується  відповідними аркушами про пакування на суму 107531,70 грн.

Відповідач вказану суму не погасив, порушуючи тим самим прийняті на себе зобов'язання за договором № 79 від 15.01.2003, що є підставою для стягнення заборгованості у розмірі 116547,15 грн., у тому числі 107531,70 грн. –сума основного боргу, 9015,45 грн. пені.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, судова колегія вважає вимоги державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України в особі Севастопольського міського управління „Севастопольекокомресурси” за первісним позовом щодо стягнення основного боргу у сумі 116547,15 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Твердження відповідача за первісним позовом про те, що надання послуг зі збору, сортування, перевезення, переробки та утилізації використаної тари не було предметом укладеного між сторонами договору, спростовуються змістом самого договору, який передбачає з цього приводу відповідні права та обов'язки сторін, а також відповідний порядок розрахунків між ними, згідно яких сплата вказаних послуг проводиться після надання послуг, а у відповідності до листа про упаковку та вантажної митної декларації і не пізніше семиденного строку з дня митного оформлення вантажу.

Крім того, відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені  рішенням господарського суду  (іншого органу,  який  вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи,  не  доводяться  знову  при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.08.2006 постанову господарського суду міста Севастополя від 11-18 травня 2006 у справі № 20-3-033-7/106 за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю „Зовнішметсервіс” до Севастопольської митниці, третя особа - Севастопольське міське управління „Севастопольекокомресурси” державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України про визнання неправомірними дій змінено, у задоволені вимог щодо визнання неправомірними дій Севастопольської митниці з витребування та заповнення при митному оформленні товару аркушу про пакування та відсутність компетенції на контроль за визначенням в момент митного контролю обсягу послуг по збору, переробці та утилізації упаковки, в якій ввозяться товари на митну територію України - відмовлено.

Відповідно до пункту 4.2 договору за несвоєчасну оплату послуг Компанії Підприємство сплачує пеню виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року № 543/96 -ВР (із змінами і доповненнями) розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, умова договору № 79 від 15.01.2003 стосовно розміру пені відповідає чинному законодавству.

Разом з тим, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого  висновку стосовно відмови товариству з обмеженою відповідальністю „Зовнішметсервіс” у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

За правилами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Договір  може  бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у  разі  істотного  порушення  договору другою  стороною  та в інших випадках,  встановлених договором або законом.

          Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна і довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Зовнішметсервіс” про визнання договору недійсним не підлягають задоволенню, як не доведені.

Таким чином, суд першої інстанції при розгляді справи та прийнятті рішення не взяв до уваги та не надав належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про нез'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору, що дає підстави для скасування рішення господарського суду в частині відмови у задоволені позову Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі Севастопольського міського управління "Севастопольекокомресурси" про стягнення 116547,15 грн. з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 1165,47 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню в сумі 118,00 грн.

                    Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1 пункти 2, 3), 105 Господарського процесуального кодексу України, Севастопольський апеляційний господарський суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

          1. Апеляційну скаргу Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України в особі Севастопольського міського управління "Севастопольекокомресурси" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 16.12.2005  у справі № 20-3/298 в частині відмови у задоволені позову Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі Севастопольського міського управління "Севастопольекокомресурси" про стягнення 116547, 15 грн. - скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

          Позов Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі Севастопольського міського управління "Севастопольекокомресурси" задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішметсервіс" ( юридична адреса: вул. Соловйова, 6, м. Севастополь, Ленінський район, 99029; фактична адреса: вул. Правди, 10, офис 404, м. Севастополь, р/р 2600201883384 СФ ВАТ „Укрэксимбанк”, МФО 384986, ідентифікаційний код 31467811) на користь Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі Севастопольського міського управління "Севастопольекокомресурси" (вул. Хрустальова, 11, офіс 96, м. Севастополь, 99029, р/р 26008060039034 в СФ КБ „Приватбанк” МФО 324935, ідентифікаційний код 20077743) заборгованість у сумі 116547, 15 грн., у тому числі 107531, 70 грн. –сума основного боргу, 9015, 45 грн. пені, а також витрати по оплаті державного мита в сумі 1165, 47 грн. та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню в сумі 118, 00 грн.

4. В частині відмови у задоволені зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішметсервіс" рішення господарського суду залишити без змін.

          5. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.                              

Головуючий суддя                                                  Ю.В. Борисова

Судді                                                                                Г.К. Прокопанич

                                                                                В.І. Гонтар