Рішення від 29.10.2025 по справі 440/10410/25

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/10410/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.

за участю:

секретаря судового засідання Лазірської Ж.Е.,

представника позивача - Коровяковської Т.В.,

представника відповідача - Солопа І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П. РІТЕЙЛ" до Головного управління ДПС в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

29 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "П. РІТЕЙЛ" (надалі також - позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Полтавській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «С» №00049040705 від 21.04.2025 Головного управління ДПС в Полтавській області про застосування відносно ТОВ «П.РІТЕЙЛ» штрафних санкцій на загальну суму 3867270,88 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач наголошував, що ТОВ «П.РІТЕЙЛ» категорично не погоджується із висновками викладеними в акті фактичної перевірки, оскільки вони є хибними, не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства та не відповідають дійсним обставинам справи, а також з податковим повідомленням-рішенням №00049040705 від 21.04.2025 року та вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Щодо висновків податкового органу про реалізацію паливно-мастильних матеріалів та алкогольних напоїв з порушенням порядку ведення обліку товарних запасів на АЗС, зазначив, що відповідно до підпунктів 10.2.1, 10.2.10 пункту 10.2 цієї Інструкції приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками АЗС за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними ТТН у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. На підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою №17-НП. Згідно з пунктом 10.4 Інструкції №281 на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС №17-НП. Під час приймання-передавання зміни оператори АЗС: визначають залишки нафтопродуктів на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни (цей залишок переноситься з графи обліковий залишок попередньої зміни), надходження нафтопродуктів за зміну, які підтверджено відповідними документами, та кількості відпущених за зміну нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників усіх ПРК, ОРК (обліковий залишок); вимірюють загальний рівень нафтопродуктів і рівень підтоварної води в кожному резервуарі та за результатами вимірювань визначають об`єм нафтопродуктів (фактичний залишок); роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виконаних розрахункових операцій, що заносяться до фіскальної пам`яті; передають залишок готівки; перевіряють наявність та фіксацію у місцях, передбачених експлуатаційним документом, свинцевих пломб з відбитком повірочного тавра та відповідність відбитку цих тавр у формулярах на ПРК, ОРК. Таким чином, на господарській одиниці автозаправної станції документами, що підтверджують походження та облік товарних запасів пального, є товарно-транспортні накладні, змінні звіти за формою 17-НП, 14-ГС, облікові дані з РРО згідно Z-звіту, Х-звіту. Наголосив, що висновки про порушення обліку пального можуть застосовуватись виключно у випадку реалізації не облікованого товару, без проведення розрахунків за нього через реєстратор розрахункових операції. Враховуючи викладене, після оприбуткування нафтопродуктів дані лічильника сумарного обліку паливно-роздавальних колонок, система керування паливно-роздавальними колонками та реєстратори розрахункових операцій діють як одне ціле та не повинні мати розбіжностей даних більш ніж на 0,1%. Як наслідок, дані про оприбутковане за даними бухгалтерського обліку пальне повинні відповідати даним реєстратора розрахункових операцій, який є носієм доказової інформації про обіг пального на АЗС. Виходячи з аналізу нормативних актів, якими врегульовано облік нафтопродуктів, способом перевірки наявності необлікованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС за формою №16-НП, №17-НП та даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів. Таким чином, єдиним можливим способом перевірки наявності необлікованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС та даних РРО із фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів. Фактичною перевіркою не встановлено надлишків чи нестачі нафтопродуктів, які перевищують значення гранично допустимої похибки.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до судового розгляду та провадження у справі за даним позовом відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти задоволення позову заперечував /а.с. 162-164, т.1/. Зазначив, що Перевіркою встановлено, зокрема, наступні порушення ТОВ «П. РІТЕЙЛ» вимог чинного законодавства пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265), а саме: неведення в порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів, а саме: на початок проведення перевірки АЗС, перевіряючим не надано документа (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів на підакцизні товари, що зазначені в акті зняття залишків (додано до акту перевірки) на загальну суму 3867270,88 грн, які на момент перевірки знаходились у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому, зазначеним Законом було уведено обов`язок суб`єктів господарювання надавати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів. Зміни до Закону № 265 передбачають розширене коло обов`язків суб`єкта господарювання та збільшену кількість підстав, за яких може бути накладено відповідальність. Закон № 265 встановлює обов`язок платника надати документи щодо наявного на момент податкової перевірки товару, що підтверджують його облік та походження, та встановлює відповідальність за невиконання такого обов`язку. Також вказує, що Верховний Суд у постанові від 03.10.2023 у справі № 420/534/20 зазначив, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами п. 44.6 ст. 44 ПК України до їх відсутності.

09 вересня, 21 та 23 жовтня 2025 року до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача по суті справи /ас. 198-200, 218-220, т.1; 152-155, т.2/.

В ході підготовчого засідання, призначеного на 19 вересня 2025 року судом протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті.

22 жовтня 2025 року до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача по суті справи /а.с. 94-102, т.2/.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши вступне слово представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю "П. РІТЕЙЛ" створене та зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб 15.06.2022 року, номер запису 1000681020000063404. Основним видом здійснення Товариством господарської діяльності згідно КВЕД є: роздрібна торгівля пальним (основний) (47.30), а також іншими супутніми товарами.

Господарська діяльність ТОВ "П. РІТЕЙЛ" здійснюється на автозаправних станціях, що знаходиться в користуванні товариства на підставі договорів оренди, зокрема на АЗС, що знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Колоденка, вул. Зелена, 55.

ГУ ДПС у Рівненській області відповідно до наказу від 18.03.2025 № 820-п та на підставі направлень від 19.03.2025 № 1339/ж3/17-00-09-01-11 та від 18.03.2025 №№ 1360/ж3/17-00-09-01-11, 1340/ж3/17-00-09-01-11 проведено фактичну перевірку автозаправної станції з магазином (далі - АЗС), розташованих за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Колоденка, вул. Зелена. 55, де здійснює діяльність ТОВ «П. РІТЕЙЛ», за результатами якої складено акт перевірки від 28.03.2025 № 5229/Ж5/17-00-09-01-12/44796056 /надалі по тексту - Акт перевірки, а.с. 168-171, т.1/.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення ТОВ «П. РІТЕЙЛ» вимог чинного законодавства: пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265), а саме: неведення в порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів, а саме: на початок проведення перевірки АЗС, перевіряючим не надано документа (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів на підакцизні товари, що зазначені в акті зняття залишків (додано до акту перевірки) на загальну суму 3867270,88 грн, які на момент перевірки знаходились у місці продажу (господарському об`єкті).

Не погодившись з висновками акту перевірки, ТОВ «П. РІТЕЙЛ» надано заперечення на акт фактичної перевірки від 28.03.2025 № 5229/Ж5/17-00-09-01-12/44796056 /а.с. 24-28, т.1/.

На підставі матеріалів перевірки та з урахуванням розгляду заперечень ГУ ДПС у Полтавській області прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 21.04.2025 № 00049040705 згідно якого до ТОВ «П. РІТЕЙЛ» застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 3867270,88 грн (3867270,88 грн х 100 %), за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку /а.с. 142-144, т.1/.

За результатами адміністративного оскарження Рішенням ДПС України від 23.06.2025 № 18085/6/99-00-06-03-02-06 податкове повідомлення-рішення від 21.04.2025 № 00049040705 залишено без змін, а скаргу без задоволення /а.с. 120-134, 178-182, т.1/.

Вважаючи свої права порушеними таким податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначено нормами Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше: 2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю, відповідно до статей 39 і 39-2, пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу; 1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту; 1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту; 1095 днів - для документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.

Пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 30.09.2025 у справі №520/22949/24, від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22, від 27.08.2024 у справі №300/2879/22.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «П.РІТЕЙЛ» пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265), а саме: неведення в порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів, а саме: на початок проведення перевірки АЗС, перевіряючим не надано документів в паперовій або електронній формі, що підтверджують походження товарних запасів на АЗС з магазином, а саме:

13357 л бензину А-95 Євро5- ВО по ціні реалізації 54,48 грн за 1 л,

41799 л ДП -3-Євро5- ВО по ціні реалізації 49,98 грн за 1 л,

6398 л ДП -3-Євро5- ВО по ціні реалізації 52,98 грн. за 1 л,

6180 л газу нафтового скрапленого по ціні реалізації 35,78 грн. за 1 л,

8522 л бензину А-95 Євро5- ВО по ціні реалізації 53,48 грн. за 1 л

та алкогольних напоїв в асортименті на суму 34624,5 грн, що зазначені в акті зняття залишків (додано до акту перевірки) на загальну суму 3867270,88 грн, які на момент перевірки знаходились у місці продажу (господарському об`єкті).

Як наголошено представником відповідача у додаткових поясненнях, актом про ненадання документів підтверджується, що платником з 19.03.2025 - 28.03.2025 не надано документів, які б підтверджували походження товарів, які фактично знаходяться в продажу та вказані в Акті зняття залишків.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Водночас, згідно зі статтею 20 зазначеного Закону до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності.

Відповідно до частини 1, 2, 5 статті 8 Закону №996-ХIV бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Згідно статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів.

Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Разом з тим, Інструкція № 281/171/578/155, встановлюючи обов`язок суб`єкта господарювання вести передбачені нею форми обліку нафтопродуктів, регулює оперативний контроль підприємства за обігом нафтопродуктів. Відсутність чи недоліки в оформленні передбачених Інструкцією документів (журналів обліку, змінних звітів) не може бути єдиною підставою для висновку про порушення порядку ведення обліку палива за місцем його продажу та застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Як встановлено з матеріалів справи, контролюючим органом було вручено менеджеру АЗС ОСОБА_1 письмове запит про надання документів (копій документів) №1 від 19.03.2025, яким встановлено термін для подання документів до 10:00 21.03.2025 /а.с. 173-172, т.1/.

У встановлений контролюючим органом строк ТОВ «П.РІТЕЙЛ» не надало жодних документів, що підтверджується актом 28.03.2025 №5229/Ж5/17-00-09-01-12/44796056 /а.с. 172, т.1/.

Стосовно наданих 28.03.2025 Пояснень в рамках фактичної перевірки, суд зауважує, що у додатках значаться: ліцензії на право торгівлі пальним; товарно-транспортні накладні, договір постачання, договір оренди АЗС, дозвола Держпраці на роботи та на устаткування; свідоцтва про повірку рівнемірів-лічильників, формуляри на ПРК; журнали обліку надходження нафтопродуктів та газу вуглеводного скрапленого, змінні звіти за формою №17-НП, №14-ГС; Витяг з державного реєстру речових прав нерухоме майно (земельні ділянки); Акт готовності об`єкту до експлуатації, накази на призначення директора.

Серед доданих до вказаних пояснень документів наявні шість товарно-транспортних накладних:

1) ТТН від 19.03.2025 № 79375 на перевезення ДП -3-Євро5- ВО у кількості 10560 л (місце розвантаження: Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Котика Валі, 172А, що не відповідає перевіряємому господарському об`єкту: Рівненська область, Рівненський район, с. Колоденка, вул. Зелена. 55);

2) ТТН від 19.03.2025 № 79378 на перевезення бензину А-95 Євро5- ВО у кількості 4500 л;

3) ТТН від 19.03.2025 № 79371 на перевезення бензину А-95 Євро5- ВО у кількості 5000 л;

4) ТТН від 19.03.2025 № 000020243 на перевезення газу скрапленого у кількості 800 л (у якій відсутні ПІБ, підпис отримувача);

5) ТТН від 19.03.2025 № 79374 на перевезення ДП -3-Євро5- ВО у кількості 640 л; 6) ТТН від 19.03.2025 № 79373 на перевезення бензину А-95 Євро5- ВО у кількості 4550 л.

Тобто, загальний обсяг пального згідно наданих ТТН становить: ДП -3-Євро5- ВО у кількості 11200 л (з урахуванням ТТН від 19.03.2025 № 79375, яка не підтверджує переміщення пального на АЗС на перевіряємий господарський об`єкт: Рівненська область, Рівненський район, с. Колоденка, вул. Зелена. 55); бензин А-95 Євро5- ВО у кількості 14050 л; газ скраплений у кількості 800 л.

Розбіжність між актом зняття залишків та ТТН, долученими до пояснень в рамках фактичної перевірки становить: ДП -3-Євро5- ВО у кількості 36997 л; бензин А-95 Євро5- ВО у кількості 7829 л; газ скраплений у кількості 5380 л.

Вказане спростовує твердження представника позивача, що контролюючому органу при проведенні фактичної перевірки було надано документи, що підтверджують облік та походження.

В свою чергу, під час перевірки, а також до вказаних вище пояснень, не надано видаткових накладних або актів приймання-передачі товарів платнику, тобто первинних документів, які б підтверджували походження товарів, які фактично знаходяться в продажу.

Згідно заперечень на акт фактичної перевірки додатками до останніх платником визначено: копії товарно-транспортних накладних на пальне, копії товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, відомостей про вантаж на алкогольні напої, копії журналів обліку надходження газу скрапленого та нафтопродуктів, копії змінних звітів за формою 17-НП, 14-ГС, копії Z-звітів за 19.03.2025, копію пояснень в рамках фактичної перевірки.

Вказаний перелік не містить видаткових накладних на пальне, що спростовує твердження представника позивача про надання до заперечень документів, які б підтверджували походження товарів, які фактично знаходяться в продажу та вказані в акті зняття залишків.

При цьому на початок проведення перевірки АЗС, перевіряючим не надано документів в паперовій або електронній формі, що підтверджують походження товарних запасів на АЗС з магазином, що підтверджується актом про ненадання документів.

При цьому, позивачем недоведено наявність обставин, які унеможливили надати первинні документи, які витребувані контролюючим органом починаючи саме 19.03.2025, як про це зазначено у запиті від 19.03.2025.

Пунктом 85.4 ст. 85 ПК України визначено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Аналогічно п. 85.8 ст.85 ПК України передбачено право посадових (службових) осіб контролюючих органів, які проводять перевірку, у випадках, передбачених ПК України, отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Тобто запитувати необхідні для здійснення перевірки документи є правом контролюючого органу, натомість надавати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки є саме обов`язком суб`єкта господарювання, який виникає після початку перевірки та не залежить від наявності вимоги про надання/витребування таких документів контролюючим органом.

Верховний Суд у постанові від 17.10.2024 у справі №160/9989/22 зауважив наступне: «Крім того, Суд зауважує, що в акті перевірки зафіксовано не надання платником податків на запит податкового органу запитуваних документів.

Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Така позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 травня 2020 року (справа №826/678/16), від 16 квітня 2020 року (справа №826/7760/15), а також у постановах від 06 серпня 2019 року (справа №160/8441/18), від 29 травня 2020 року (справа №826/27811/15), від 13 листопада 2020 року (справа №813/6362/13-a), від 28 жовтня 2021 року (справа №802/880/18-а), від 06 вересня 2022 року (справа №640/772/21), від 14 грудня 2022 року (справа № 640/637/19), від 07 лютого 2023 року (справа №640/9880/19).»

Таким чином, суд погоджується із висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки щодо порушення позивачем п.12 ч. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині не ведення обліку товарних запасів.

Відповідачем надані суду переконливі докази щодо наявності у місці продажу підакцизних товарів на суму 3867270,88 грн без відповідних підтверджуючих документів щодо обліку товарних запасів, як-то Акт зняття залишків підакцизних товарів, які фактично знаходяться в реалізації на момент проведення перевірки на АЗС з магазином.

Окрім того, суд звертає увагу позивача, що транспортні документи, надані позивачем разом із поясненнями від 28.03.2025 року призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначають взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Як зазначено Верховним Судом в постанові від 24 червня 2025 року у справі № 420/25683/23, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" (852-15), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведеним вище нормам Закону № 996-ХIV кореспондують норми пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення).

Отже, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, їх особистий підпис є обов`язковим реквізитом первинного документа, оскільки зазначення саме цієї інформації дає змогу ідентифікувати учасників господарських операцій. Вказаний правовий висновок зазначений в постанові Верховного Суду від 05 травня 2023 року у справі № 1340/5998/18.

Враховуючи викладене, відсутність у наданих ТОВ П.РІТЕЙЛ видаткових накладних, ТТН ПІБ, підписів з боку отримувача свідчить про їх недійсність та неможливість використання на підтвердження отримання товарів.

Такий недолік має системний характер, що у сукупності з іншими обставинами у справі об`єктивно ставить під сумнів правдивість інформації у видаткових накладних щодо зафіксованої в них господарської операції.

Пунктом 112.2. ст. 112 Податкового кодексу України передбачено, що особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Суд зазначає, що позивачем не вжито всіх необхідних та належних заходів задля дотримання норм Податкового кодексу України під час проведення фактичної перевірки.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені судом обставини, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності при безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11,12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 229, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "П. РІТЕЙЛ" (вул. Чумацький шлях, буд.64, м. Полтава, 36034, ідентифікаційний код 44796056) до Головного управління ДПС в Полтавській області (вул. Європейська, буд.4, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код ВП 44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на дане рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 5 листопада 2025 року.

Суддя І.Г. Ясиновський