Ухвала від 05.11.2025 по справі 560/7493/25

Справа № 560/7493/25

УХВАЛА

05 листопада 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В.,

розглянувшиклопотання Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

До суду надійшло клопотання від Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

В обґрунтування клопотання відповідач вказує, що індексація грошового забезпечення позивача не виплачувалась за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та що її з 05.02.2024 виключено зі списків особового складу військової частини , всіх видів забезпечення, а в отриманій ним копії наказу про виключення зі списків особового складу частини повідомлено про розмір та вид нарахованих і отриманих ним грошових виплат, відтак він пропустив строк звернення до адміністративного суду, подавши позовну заяву тільки 05.05.2024.

Розглянувши клопотання, суд зазначає таке.

Приписами частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд зазначає, що положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

У той же час, частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон №2352-ІХ) внесені зміни до КЗпП України.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Закону №2352-ІХ, цей Закон набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 19.07.2022.

Внаслідок набрання чинності Законом №2352-ІХ зазнало змін правове регулювання правовідносин, які виникли з питань стягнення заробітної плати.

Зокрема, з 19.07.2022 в КЗпП України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату, без обмеження будь-яким строком.

При цьому, стаття 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19.07.2022 року, окремо взагалі не врегульовує питання щодо строку звернення до суду працівника з позовом про стягнення заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці.

Натомість, частиною 1 статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19.07.2022 року, встановлений загальний строк звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору, який становить три місяця з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Частиною 2 статті 233 КЗпП України, в редакції, чинній з 19.07.2022 року, встановлені спеціальні строки звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору:

- у справах про звільнення працівника місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення;

- у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Водночас, Закон №2352-ІХ не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії у часі.

Отже, Закон №2352-ІХ містить норми прямої дії та поширює свою дію тільки на ті правовідносини, які виникли та існують після набрання ним чинності, тобто з 19.07.2022 року.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп, частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, зміст суб`єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Тобто, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.

При цьому, тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.

Таке правозастосування узгоджується з нормою частини 4 статті 3 КАС України, відповідно до якої закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Отже, незважаючи на те, що з цим позовом ОСОБА_1 звернулася до суду 05.05.2025 року, суд виходить з того, що при вирішенні питання щодо дотримання ним строку звернення до суду має застосовуватися норма частини 2 статті 233 КЗпП України, в редакції до внесення змін Законом № 2352-ІХ, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин і передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

За таких обставин і правових підстав, суд відхиляє аргументи відповідача щодо пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із цим позовом.

Відтак, у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Головуючий суддя Є.В. Печений