Ухвала

від 15.09.2006 по справі 2-8/9663-2006а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-8/9663-2006А

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

11 вересня 2006 року  

Справа № 2-8/9663-2006А

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Латиніна О.А.,

суддів                                                                      Маслової З.Д.,

                                                                                          Котлярової О.Л.,

секретар судового засідання                                        Наконечний О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Пустовітенко І.В., дов. б/н від 12.12.2005 року;

відповідача: не з`явився;

третьої особи: не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Ялтинської міської ради на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А. ) від 06 червня 2006 року у справі № 2-8/9663-2006А

за позовом           приватного підприємства "Південно-Кримське бюро подорожей" (вул. Комунарів, 7-а, м.Ялта, АР Крим, 98600)  

до          Ялтинської міської ради (пл. Радянська, 1, м.Ялта, АР Крим, 98600)

3-тя особа  Ялтинське міське управління земельних ресурсів  (вул. Руданського, 7, м.Ялта, АР Крим, 98600)

                    про визнання частково нечинним рішення

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду АР Крим від 06.07.2006 року у справі № 2-8/9663-2006А позов приватного підприємства "Південно-Кримське бюро подорожей" задоволено. Суд визнав протиправним і нечинним  рішення Ялтинської міської ради 18-ої сесії 24-го скликання від 16.01.2004 року №50 в частині встановлення для передаваємої позивачеві в оренду земельної ділянки площею 1,5 га по вул. Комунарів, 7а у м.Ялта по коду УКЦВЗ-1.11.6 "комерційне використання іншого значення" визначивши його функціональне використання як "землі рекреаційного призначення" по коду УКЦВЗ - 1.17.  

При прийнятті постанови, суд першої інстанції виходив з того, що, відповідно до статті 50 Земельного кодексу України, до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів, а у відоповідності до статті 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації. Спірна земельна ділянка до передачі її в оренду позивачу відносилась до земель рекреації, зміна категорії земельної ділянки у встановленому законом порядку не відбувалось, а встановлення коефіціенту функціонального використання, не відповідаючого  законодавству і фактичним обставинам справи, порушує законні права позивача та його охоронювані законом інтереси.

Не погодившись з постановою господарського суду АР Крим, Ялтинська міська рада звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, у позові приватного підприємства „Південно-Кримське бюро подорожей” відмовити.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, полягають у тому, що Ялтинською міською радою було правомірно змінено цільове призначення спірної земельної ділянки, а оскаржуване рішення прийняте в рамках компетенції місцевої ради.

Представник третьої особи –Ялтинського міського управління земельних ресурсів у судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином ухвалою та повісткою від 29.08.2006 року.

Від Ялтинської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`зку з неможливістю забезпечення явки представника у судове засідання. Судова колегія виходить з того, представництво юридичної особи у суді не обмежується колом певних осіб, до того ж відповідачем не надано належних доказів взагалі неможливості забезпечення явки представника. За таких обставин судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представників відповідача та третьої особи.

З причини відпустки судді Заплава Л.М., на підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду, у складі судової колегії було здійснено заміну на суддю Маслову З.Д.

Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови господарського суду АР Крим виходячи з наступного.

Судовою колегією встановлено, що на підставі договору від 17.12.2004 року Ялтинською міської Радою було надано в орендне користування приватному підприємству „Південно-Кримське бюро подорожей”  забудовану земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 1,5 га, розташовану в АР Крим, м. Ялта по вул. Комунарів, 7а. Пунктом 5.1 Договору передбачено, що земельна ділянка надається в оренду для обслуговування будиночків та автостоянки.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень представника позивача, на відведеній земельній ділянці розташоване нерухоме майно: будиночки з №38 по №56, збудовані у 1917 році із деревини загальною площею 599,5 кв.м., майно колишньої автостоянки, яка використовується як гостьова: будівля диспетчерської літ.”Ч”, збудована у 1948 році з ракушки, а також споруди (підпірні стіни, сходини паркові, огорода, та інш. допоміжні об'єкти) -  колишнє майно пансіонату „Заря”, яке було придбане позивачем на підставі договору купівлі-продажу  від 20.07.2001 року, укладеного із ДП „Ялтакурорт” ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” та додаткової угоди до нього 27.12.2002 року. Право власності приватного підприємства „Південно-Кримське бюро подорожей” на це майно підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25.07.2003 року.

Судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що до передачі в орендне користування позивачу, спірна земельна ділянка відносилась до земель рекреаційного призначення, що підтверджується низкою землевпорядних документів для проекту відводу земельної ділянки: Актом обстеження меж земельної ділянки, земельно-кадастровою інформацією, яка складалась товариством з обмеженою відповідальністю „Земельний кадастр” для відведення земельної ділянки, пояснювальною запискою до проекту відводу, тощо.

Відповідно до статті 50 Земельного кодексу України, до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Статтею 51 Земельного кодексу України встановлено, що до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів.

Згідно зі статтею 52  Земельного кодексу України, землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Порядок грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Державного комітету України у справах містобудування і архітектури, Української академії аграрних наук від 27.11.1995 року № 76/230/325/150, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30.11.1995 року за № 427/963, який діяв на час прийняття спірного рішення, передбачав, що коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф), враховують відносну прибутковість наявних в її межах видів економічної діяльності.

Український класифікатор цільового використання землі (УКЦВЗ), затверджений листом Держкомзему України від 24.04.1998 року за №14-1-7/1205 у розділі 1 „Землі населених пунктів” містить спеціальний підпункт 1.17 –землі рекреаційного призначення, тобто враховує відносну прибутковість земель, розташованих під об'єктами рекреації, яка повинна відрізнятися від земель, виділених в інші позиції з функціонального призначення. Тому, не є обгрунтованим віднесення земельної ділянки, яка належать до земель рекреаційного призначення і використовуються для цілей рекреації, до іншої категорії землі.

Відповідно до пункту 3.5 нової редакції Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Мінагрополітики, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006р. №18/15/21/11, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 05.04.2006 року за № 388/12262, віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.

Згідно з довідкою № 09/2-5-01/2864 Головного управління статистики в АР Крим Державного комітету статистики України, виданої 26.12.2002 року, видами діяльності приватного підприємства „Південно-Кримське бюро подорожей” за ОКОНХ є: „1620 туризм”, а за КВЕД „63.30.0 туристичні агенства та бюро подорожей”, які відповідають діяльності, яка ведеться на землях рекреаційного використання.

За таких обставин, господарський суд дійшов правомірного висновку, що рішення  Ялтинської міської ради від 16.01.2004 року за №50 (1.24) в частині встановлення для передаваємої в оренду приватному підприємству „Південно-Кримське бюро подорожей” земельної ділянки (кадастровий номер 0111900000:01:023:0043) площею 1,5 га по вул. Комунарів,7 у м.Ялті коду по УКЦВЗ –1.11.6 „комерційне використання іншого призначення”, є необгрунтованим, не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам.

Враховуючи те, що коефіціенти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки, встановлені  наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Державного комітету України у справах містобудування і архітектури, Української академії аграрних наук від 27.11.1995р. № 76/230/325/150 та наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Мінагрополітики, Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006р. №18/15/21/11, значним чином відрізняються за позиціями „землі рекреаційного призначення” та „землі іншого комерційного використання”, що впливає на розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки та орендної плати, прийняттям оспорюваним рішенням, яке не відповідає вимогам діючого законодавства, та яким порушуються права позивача як землекористувача.

При цьому безпідставними є твердження апелянта про незвернення судом  першої інстанції уваги на те, що з деяких землевпорядчих документів витікає, що проект відводу передбачає „перевод отводимого з/у из земель рекреационного назначения в земли „Иной коммерческой деятельности, код согласно УКЦИЗ 1.11.6” і це було істотною умовою для відводу  земельної ділянки ПП „Південно-Кримське бюро подорожей”.

Як зазначено вище і підтверджується матеріалами справи, позивач є власником нерухомого майна, яке придбане та застосовується ним як об'єкт рекреації. Земельним законодавством України передбачено, у якості обов'язку  такого власника, оформлення землевпорядної документації та отримання документу, який посвідчує право користування земельною ділянкою, так і його право на застосування до нього передбачених законом приписів (у тому числі, щодо встановлення ставок, норм, коефіціентів) шляхом прийняття обґрунтованого, тобто з урахуванням усіх обставин, безстороннього, неупередженого,  з дотриманням принципу рівності перед законом, рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування.

Згідно зі статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єктів владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи його окремих положень із зазначенням способу його здійснення, зобов'язання відповідача –суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Статтею 200 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки при винесенні господарським судом АР Крим оскарженої постанови порушення норм матеріального та процесуального права не виявлено, підстави для її скасування відсутні.

                    Керуючись статтями 198 п.1, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

                                                            УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ялтинської міської ради залишити без задоволення, постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 червня 2006 року у справі №2-8/9663-2006А залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

                    Ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                        О.А.Латинін

Судді                                                                      З.Д. Маслова

                                                                      О.Л. Котлярова