Ухвала від 04.11.2025 по справі 344/21128/21

Справа № 344/21128/21

Провадження № 22-ц/4808/1528/25

Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Б. М.

Суддя-доповідач Луганська

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів Девляшевського В.А., Баркова В.М.,

за участю секретаря Кузів А.В.

учасники справи

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, Департамент інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради

особа, яка подала апеляційну скаргу Товариство з додатковою відповідальністю «Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу

за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельно-Монтажна фірма «Івано-Франківськбуд»

на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2025 року, постановлену судом у складі судді Атаманюка Б.М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним ордеру, визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконним та скасування розпорядження про приватизацію, визнання недійсним свідоцтва про право власності, припинення права власності, скасування рішення про державну реєстрацію права власності,

в с т а н о в и в:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення, в обґрунтування якого зазначила, що вона відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05 листопада 2021 року є власником кімнати № № НОМЕР_1 (об`єднана з кімнатою № НОМЕР_2 ) по АДРЕСА_1 , у якій вона зареєстрована та проживає разом із своїм малолітнім сином ОСОБА_3 .

В одній із кімнат проживає відповідач ОСОБА_2 , хоча має інше житло де зареєстрований.

ОСОБА_1 , посилаючись на те, що проживання ОСОБА_2 у належній їй кімнаті порушує її права власника та права малолітньої дитини на вільне розпорядження та користування вказаною кімнатою, створює незручності, відповідач не є членом їх сім`ї та проживає там незаконно, просила ухвалити рішення яким виселити відповідача з належної їй на праві власності кімнати № НОМЕР_2 .

У січні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним ордера серії ЛБ № 153 від 10 липня 2020 року, визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 05 серпня 2021 року № 1125, визнання незаконним та скасування розпорядження про приватизацію від 05 листопада 2021 року № 131-р, визнання недійсним свідоцтва про право власності від 05 листопада 2021 року, яке видано ОСОБА_1 та її сину ОСОБА_3 , припинення права власності, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційних записів про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Зустрічний позов обґрунтований тим, що станом на 10 липня 2020 року ОСОБА_1 мала дійсний ордер на кімнату № НОМЕР_1 , а щодо кімнати № НОМЕР_2 , то на момент видачі ордера № 153 дана кімната була зайнята, у ній проживав ОСОБА_2 , який заселився туди на підставі ордера № 97 серії ЛБ від 07 жовтня 2013 року, виданого директором ТДВ «БМФ «Івано-Франківськбуд».

Факт видачі ордера підтверджується журналом реєстрації видачі ордерів на проживання в будинку по АДРЕСА_1 . Те, що відповідач проживає в кімнаті АДРЕСА_2 підтверджується копіями квитанцій про оплату за проживання у гуртожитку, тому ордер, який видано ОСОБА_1 слід визнати недійсним.

Рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про об`єднання кімнат № 371 та № 372 є незаконним, оскільки такого об`єднання кімнат не було. ОСОБА_1 не могла подати для присвоєння адреси документи про право власності та копію технічного паспорту, оскільки таких документів на момент прийняття оскаржуваного рішення не існувало.

ОСОБА_1 ніколи не заселялася та не проживала у кімнаті № НОМЕР_2 , оскільки в ній на законних підставах проживав і проживає відповідач, а тому в неї не виникло право на приватизацію цієї частини житлового приміщення.

Оскільки ордер ОСОБА_1 видано на житлове приміщення яке не було вільним, то такий ордер, свідоцтво про право власності і записи в державному реєстрі необхідно визнати недійсними та скасувати.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсним ордер на житлове приміщення серії ЛБ № 153 виданий 10 липня 2020 року ОСОБА_1 на право зайняття житлового приміщення в будинку АДРЕСА_1 , кімнати № НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Визнано незаконним та скасовано пункт 1.31 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 05 серпня 2021 року № 1125 про присвоєння поштової адреси об`єднаним кімнатам № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 у гуртожитку, загальною площею 34,5 кв. м, житловою площею 28,8 кв. м. (замовники: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ) на АДРЕСА_3 .

Визнано незаконним та скасовано розпорядження заступника міського голови - директора Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики від 05 листопада 2021 року № 131-р про приватизацію квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на кімнату у гуртожитку яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 34,5 м. кв, видане ОСОБА_1 та ОСОБА_3 05 листопада 2021 року.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду від 03 березня 2023 року стягнено з ОСОБА_1 ОСОБА_3 , законним представником якого є ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 250,00 грн з кожного.

Постановою Верховного Суду від 08 січня 2025 року касаційні скарги Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-франківської області від 09 лютого 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2025 року провадження справі №344/21128/21 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради, третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про визнання недійсним ордеру, визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконним та скасування розпорядження про приватизацію, визнання недійсним свідоцтва про право власності, припинення права власності, скасування рішення про державну реєстрацію права власності закрито на підставі п. 7 ч.1ст. 255 ЦПК України.

Не погодившись з вказаною ухвалою, ТДВ «Будівельно-Монтажна фірма «Івано-Франківськбуд», як особа, яка не брала участі у справі, звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Івано-Франківського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2025 року та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що відсутні підстави для закриття провадження у справі та судом першої інстанції неправильно розтлумачено поняття правонаступництва.

Вказав, що згідно рішення Івано-Франківської міської ради від 18.10.2013 року №1234-38 вирішено: 1. прийняти у комунальну власність територіальної громади міста приміщення гуртожитку на АДРЕСА_4 , які належать ТДВ «Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» згідно додатку 1; 2. залишити право поселення та реєстрації за ТДВ «Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» у приміщення згідно додатку 2.

За змістом додатку 2 до вказаного рішення, право на поселення та реєстрацію осіб у кімнати 371, 372, належало виключно ТДВ «Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд». ОСОБА_2 було видано ордер на вселення у кімнату №372, який підписано керівником ТДВ згідно з його посадовими обов`язками. Разом з тим, жодних даних про те, що ця кімната в подальшому була передана у користування ОСОБА_1 у скаржника немає, рішення з цього приводу не приймалось. За даними ТДВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» кімната була зайнята ОСОБА_2 , оплати за кімнату від ОСОБА_1 не надходили, такі отримувались від ОСОБА_2 .

Скаржник вважає, що у спірних правовідносинах саме ТДВ «Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» є правонаступником ОСОБА_2 у справі за його зустрічною позовною заявою, оскільки є розпорядником майна шляхом поселення та реєстрації у спірній кімнаті, тому після смерті ОСОБА_2 кімната повинна бути повернута у розпорядження саме ТДВ «Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд».

Зазначає, що є обґрунтовані сумніви у законності виданого ордеру, оскільки приміщення на той час було зайнятим самим ОСОБА_2 , тому на переконання скаржника суд повинен був залучити ТДВ «Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» як належного розпорядника майном до участі у судовій справі.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження та роз`яснено учасникам справи право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

Від представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого зазначила, що відповідач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Своє правона зайняттякімнати АДРЕСА_5 ОСОБА_2 обґрунтовував наявністюордеру №97серії ЛБвід 07жовтня 2013року,виданого Дочірнимпідприємством «Лізингбуд»на складсім`ї одна особа.Довідкою від01квітня 2025року ТДВ« Будівельно-монтажнафірма «Івано-Франківськбуд»(засновникДП «Лізингбуд»)повідомило судпро те,що ордер ОСОБА_2 видавався узв`язку зспецифікою йогороботи,як директорадочірнього підприємства. Право на зайняття кімнати в гуртожитку виникає тільки на підставі виданого ордеру, а користування на підставі укладеного договору найму жилого приміщення. Відтак, відсутність вказаних в ордері інших членів сім`ї ОСОБА_2 та відповідно відсутність договору найму, укладеного з іншими особами, вказує на те, що таке право могло виникнути виключно в померлого і воно припинилось у зв`язку з його смертю і право найму не підлягає успадкуванню в розумінні норм цивільного законодавства.

Власником гуртожиткуна АДРЕСА_4 є територіальнагромада вособі Івано-Франківськоїміської ради.ТДВ «Будівельно-монтажнафірма «Івано-Франківськбуд»має правовиключно напоселення тареєстрацію уприміщення третьогоповерху,а неє розпорядникоммайна,як цепомилково вказуєскаржник. ТДВ «Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» використала своє право на поселення та реєстрацію у кімнаті, зокрема видавши 10 липня 2020 року ОСОБА_1 ордер №153 серії ЛБ на кімнати № НОМЕР_3 , та з 2020 року до даного часу у скаржника не виникало сумніву у законності даного ордеру. Окрім того, ОСОБА_1 на даний час є законним власником кімнати 371 у гуртожитку (об`єднаним кімнатам НОМЕР_3 ), право власності на яку зареєстровано відповідно до положень чинного законодавства, після отриманого у 2020 році ордеру на житлове приміщення, що вказує на безпідставність доводів скаржника щодо того, що він є розпорядником даної кімнати.

У даній справі спір стосувався усунення перешкод у доступі до житлового приміщення шляхом виселення ОСОБА_2 за первинним позовом та права на кімнату в гуртожитку ОСОБА_1 , яке оспорювалось ОСОБА_2 за зустрічним позовом. Спір був між двома фізичними особами стосовно майнового права, яке нерозривно пов`язане з особою і у зв`язку із смертю ОСОБА_2 відпали обставини судового спору.

Вважає, що аргументами ТДВ «Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» в апеляційні скарзі є інші обставини, які не відносяться до даного спору, та можуть бути предметом розгляду в рамках іншої судової справи.

У відзиві на апеляційну скаргу Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради заперечує проти доводів апеляційної скарги, зазначаючи, що спір був між двома фізичними особами стосовно майнового права, яке нерозривно пов`язане з особою і у зв`язку із смертю ОСОБА_2 відпали обставини судового спору.

У відзиві на апеляційну скаргу Департамент інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради зазначив, що скаржник не набув процесуального правонаступництва у спірних правовідносинах, оскільки скаржником не успадковано права та обов`язки ОСОБА_2 після його смерті, що також не підтверджено жодними доказами про такий перехід при поданні апеляційної скарги. Правонаступником наймача може бути особа, яка постійно проживала з ним, включена в ордер, спадкоємець, а не організація, яка видала ордер на вселення в житлове приміщення, оскільки вони є різними суб`єктами матеріального права. Дочірнє підприємство «Лізингбуд» видало ОСОБА_2 ордер на вселення в кімнату № НОМЕР_2 на склад сім`ї одна особа, в матеріалах справи відсутній договір найму, який є підтвердженням права користування спірною кімнатою, а тому таке право припинилось внаслідок смерті ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 не набув права власності на це житлове приміщення шляхом приватизації, а право користування не успадковується, в розумінні норм цивільного законодавства.

У судовому засіданні представник ТОВ «Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» - Думич О.І. підтримала апеляційну скаргу в межах її доводів.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 та представник Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради Бойчук І.І. заперечували проти доводів апеляційної скарги.

У судове засідання представник Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу в підсистемі «Електронний суд».

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини нерозривно пов`язані з особою позивача ОСОБА_2 і після його смерті правонаступництво не допускається, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України.

ТОВ «Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд», яке не є учасником справи, не погоджуючись з вказано ухвалою, звернулось з апеляційною скаргою на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2025 року, постановлену без його участі.

Згідно до ч.1 ст.352ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

За таких обставин, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Стаття 17ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У ст.18ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно до ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст.12ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом, у передбачених цим Кодексом випадках.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

ТОВ «Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд», яке не є учасником справи, звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2025 року, повинно обґрунтувати яке право, інтерес, обов`язок скаржника порушує, на його думку, прийнята ухвала, тобто скаржник повинен довести право на апеляційне оскарження такого судового рішення.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що за вказаних обставин, визначальним моментом є з`ясування того, яким чином ухвалене судове рішення впливає на права, інтереси осіб, які не брали участі у справі, але вважають порушеними свої права та інтереси.

В даній справі спір виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо права проживання та користування спірною кімнатою в гуртожитку АДРЕСА_5 .

З матеріалів справи вбачається, що 10 вересня 2013 року ОСОБА_5 директором ДП «Лізингбуд» видано ордер № 94 серії ЛБ на зайняття житлового приміщення в будинку на АДРЕСА_3 , житлова площа 12,80 кв. м, загальна площа 19,34 кв. м.

07 жовтня 2013 року директором ТДВ «БМФ «Івано-Франківськбуд» видано ОСОБА_2 ордер № 97 серії ЛБ на зайняття житлового приміщення в будинку на АДРЕСА_6 , житлова площа 16,00 кв. м, загальна площа 23,99 кв. м.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 18 жовтня 2013 року № 1234-38 приміщення гуртожитку на АДРЕСА_1 , кімната, які належать ТДВ «БМФ «Івано-Франківськбуд» прийнято безоплатно в комунальну власність територіальної громади міста.

Право поселення та реєстрації залишено за ТДВ «БМФ «Івано-Франківськбуд» у ряді приміщень третього поверху (згідно з додатком).

10 липня 2020 року ДП «Лізингбуд» видано ОСОБА_1 , ордер серія ЛБ № 153 на сім`ю у складі двох осіб ( її та сина ОСОБА_3 ) на право зайняття житлового приміщення в будинку на АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 житлова площа 28,80 кв. м, загальна площа 34,10 кв. м.

Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про від 05 серпня 2021 року № 1125 (пункт 1.31) присвоєно поштову адресу об`єднаним кімнатам АДРЕСА_7 у гуртожитку, загальною площею 34,5 кв. м, житловою площею 28,8 кв. м (замовники: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ) - АДРЕСА_3 .

Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21 жовтня 2021 року № 1431 надано дозвіл на передачу житлових приміщень у гуртожитках міста у власність, зокрема: житлове приміщення АДРЕСА_8 , ОСОБА_1 , склад сім`ї - 2 особи (вона та син ОСОБА_6 ).

Розпорядженням заступника міського голови - директора Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики від 05 листопада 2021 року № 131-р за результатами розгляду заяви наймача ОСОБА_1 на приватизацію жилого приміщення в гуртожитку прийнято рішення згідно з яким приміщення в якому вона мешкає за адресою: АДРЕСА_3 передано в приватну власність.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05 листопада 2021 року серії НОМЕР_4 кімната № НОМЕР_1 в гуртожитку на АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (сину) в рівних долях.

Згідно копії свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 помер .

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Фракнівської області від 09 вересня 2025 року провадження у даній справі закрито на підставі п. 7 ч.1ст. 255 ЦПК України.

Звертаючись з апеляційною скаргою, ТОВ «Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» зазначає, що є правонаступником ОСОБА_2 у справі за його зустрічною позовною заявою, оскільки є розпорядником майна шляхом поселення та реєстрації у спірній кімнаті.

Колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для набуття ТОВ «Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд», як особи, яка не брала участі у справі, права апеляційного оскарження судового рішення, є вирішення цим судовим актом питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків цієї особи.

В поданій апеляційній скарзі відсутнє будь-яке обґрунтування того, яке ж право, інтерес або обов`язок ТОВ «Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» порушує ухвала Івано-Франківського міського суду Івано-франківської області від 09 вересня 2025 року.

Скаржник зазначає, що є правонаступником ОСОБА_2 у справі за його зустрічною позовною заявою, оскільки є розпорядником майна шляхом поселення та реєстрації у спірній кімнаті.

З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 25ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов`язки може пов`язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Згідно зі статтею 55ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Таким чином, процесуальне правонаступництво настає в таких випадках: 1) у разі смерті фізичної особи чи припинення юридичної особи; 2) заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні; 3) в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.

Правонаступництвом у матеріальних правовідносинах є перехід прав або обов`язків їх учасника до іншої особи внаслідок певних юридичних фактів, у результаті яких один з учасників правовідносин вибуває з них і замінюється іншою особою.

Згідно зі статтею 1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1219ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема:1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

У справі, що переглядається, встановлено, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Предметом спору у цій справі є право користування кімнатою АДРЕСА_5 , яка не перебувала у власності ОСОБА_2 .

Право користування жилою площею в гуртожитках врегульовано нормами ЖК України.

Згідно зі статтею 127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.

Відповідно до статті 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Згідно зі статтею 130 цього ж Кодексу порядок користування визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Особливості користування жилою площею в гуртожитку, який підлягає передачі у власність територіальної громади, визначаються законом.

Згідно з пунктом 7 Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року № 498, користування жилою площею здійснюється: у гуртожитках державної та комунальної форми власності - виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера.

Відповідно до ст. 18 ЖК Української РСР управління житловим фондом здійснюється власниками або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.

Яквбачається ізматеріалів справи, ОСОБА_2 не буввласником кімнати АДРЕСА_5 .

З аналізу вказаних вище норм вбачається, що право на зайняття кімнати в гуртожитку виникає тільки на підставі виданого ордеру, а користування на підставі укладеного договору найму жилого приміщення. Відсутність вказаних в ордері інших членів сім`ї ОСОБА_2 та, відповідно, відсутність договору найму, укладеного з іншими особами, вказує на те, що таке право могло виникнути виключно у ОСОБА_2 і воно припинилось у зв`язку з його смертю.

Отже, спірні правовідносини щодо користування спірною кімнатою № НОМЕР_2 в гуртожиткупо вул.Тичини 8А,в м.Івано-Франківську нерозривно пов`язані з особою відповідача та позивача за зустрічним позовом, а тому такі правовідносини не допускають правонаступництва.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави вважати, що права скаржника порушені оскаржуваною ухвалою.

ТОВ «Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» не довело того, що суд першої інстанції вирішував питання про права, свободи та інтереси скаржника у спірних правовідносинах.

Посилання ТОВ «Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» не те, що скаржник є правонаступником ОСОБА_2 не заслуговують на увагу, з огляду на вищевикладене.

Відповідно до ч.1 ст.362ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: 1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги; 2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалися.

У постанові Верховного Суду ускладі Об`єднаноїпалати Касаційногоцивільного судувід 17лютого 2020року усправі №668/17285/13-цвказано,що судапеляційної інстанціїлише вмежах відкритогоапеляційного провадженнямає процесуальнуможливість зробитивисновок щодовирішення чине вирішеннясудом першоїінстанції питаньпро правата інтересиособи,яка небрала участіу розглядісправи судомпершої інстанціїта подалаапеляційну скаргупісля спливурічного строкуз дняскладання повноготексту судовогорішення.При цьому,якщо обставинипро вирішеннясудом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Згідно ч. 2 ст.362ЦПК України про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що ТОВ «Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» не довело факту порушення судом першої інстанції його прав, свобод, інтересів при постановленні ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2025 року.

Враховуючи викладене, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1ст. 362 ЦПК України, так як після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося

Керуючись ст. ст. 362, 381 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельно-Монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2025 року закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 06 листопада 2025 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Девляшевський

В.М. Барков