Ухвала від 04.11.2025 по справі 757/23925/17-к

Справа № 757/23925/17-к

Провадження № 1-кп/991/173/19

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

4 листопада 2025 рокумісто Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

його захисників ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції) та ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42016000000003697.

(1) Короткий зміст клопотання

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні.

09.09.2025 до суду надійшло клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42016000000003697.

У клопотанні прокурор указує, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується в тому, що будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище - суддею Київського апеляційного адміністративного суду, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, отримав від ОСОБА_11 , кошти в сумі 5 000 доларів США. Він одержав її як неправомірну вигоду за винесення судового рішення апеляційної інстанції у справі за позовом ТОВ «Безпечні технології утилізації» в інтересах зазначеного товариства, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_10 , у вчиненні злочину, повністю підтверджується доказами, зібраними під час досудового розслідування, а саме: протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, документами, допитами свідків сторони обвинувачення тощо, які долучені до судової справи та досліджені судом.

Прокурор зазначає, що під час судового розгляду встановлено наявність передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) ризику переховування ОСОБА_10 від суду, який виправдовує тримання ОСОБА_10 під вартою.

Так, ОСОБА_10 , маючи статус обвинуваченого, усупереч вимогам п. 1 ч. 7 ст. 43 КПК систематично та безпідставно ухиляється від участі у судовому розгляді справи. Його було завчасно викликано судом для участі у судовому засіданні призначеного на 09:00 13.08.2025.

У зазначений час обвинувачений ОСОБА_10 не з`явився до суду через власні засоби зв`язку в режимі відеоконференції, а лише повідомив секретаря, що о 09:37 він знаходиться на зупинці, о 10:00 - їхав у госпіталь, о 10:33 - забувся свої документи в автобусі та тепер йому необхідно їх знайти. Також, ОСОБА_10 , повідомив, що намагався підключитися до підсистеми Zoom, проте з`єднання не було. Жодних доказів поважності причин неприбуття обвинуваченим не надано. Зазначені відомості зазначені у протоколі судового засідання від 13.08.2025.

Окрім того, впродовж судового розгляду обвинувачений неодноразово безпідставно не з`являвся до суду для участі у судовому розгляді, за що судом на нього накладалось грошове стягнення.

Обвинувачений ОСОБА_10 не прибув у судове засідання у справі призначене на 11.12.2024 будучи належним чином повідомлений про дату й час.

Так, у зв`язку з проходженням військової служби обвинуваченим, 26.09.2024 судом направлено лист командиру військової частини, в якій служить обвинувачений з проханням повідомити чи може він брати участь у призначених судом судових засідання, зокрема, у засіданні, що призначене на 11.12.2024.

У відповідь, командир військової частини листом від 30.09.2024 повідомив суд, що ОСОБА_10 зможе брати участь у судових засіданнях шляхом прибуття до приміщення Вищого антикорупційного суду.

У судовому засідання, яке відбулося 20.11.2024 та на якому був присутній ОСОБА_10 , суд повідомив, що наступне судове засідання призначено на 11.12.2024.

10.12.2024 від обвинуваченого до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на вказану дату. У своєму клопотанні, він зазначив, що у зв`язку з хворобою та госпіталізацією, він не має можливості прибути та прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Таку причину він мотивував тим, що перебуває на стаціонарному лікуванні у лікарні та неможливістю покинути медичний заклад.

27.01.2025 обвинувачений направив до суду копію виписки № 7022 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого. Згідно з нею, ОСОБА_10 перебував на стаціонарному лікуванні з 4 по 23 грудня 2024 року.

Інших доказів, неможливості прийняти участь у судовому засіданні, зокрема, і в режимі відеоконференції з власних технічних засобів (смартфона, планшета, комп`ютера, ноутбука) до суду не надійшло.

28.01.2025 судом направлено лист до лікарні, де він проходив лікування з проханням повідомити необхідну інформацію. До суду надійшла відповідь від Обласної клінічної травматологічної лікарні за підписом трьох осіб - лікуючого лікаря, завідуючого травматологічним відділенням та генерального директора. Згідно з нею, ОСОБА_10 перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні лікарні з 4 по 23 грудня 2024 року; військовослужбовцям заборонено покидати медичний заклад, так як за відсутності пацієнта протягом 3 годин, його буде автоматично виписано за порушення внутрішнього лікарняного режиму.

Також, з відповіді лікарні, де обвинувачений проходив лікування, на останнє запитання суду надано відповідь про те, що стан хворого дозволяв йому брати участь у відеоконференції за допомогою технічних засобів з приміщення лікарні.

Отож, ОСОБА_10 мав можливість брати участь у судовому засіданні навіть не покидаючи приміщення лікарні з власних технічних засобів. Для прикладу, у судовому засіданні 05.02.2025 обвинувачений ОСОБА_10 покинув залу суду у зв`язку з оголошеною тривогою та спустився до сховища, з якого, за допомогою власних технічних засобів, без проблем продовжив участь у засіданні.

За вказане порушення, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 30.04.2025 на ОСОБА_10 накладено грошове стягнення у розмірі 6 056 гривень.

Аналогічне стягнення було накладено судом на обвинуваченого ОСОБА_10 за неявку без поважних причин у судове засідання призначене на 12.03.2025 (ухвала від 12.03.2025) та судове засідання 30.04.2025 (ухвала від 30.04.2025). Це свідчить про переховування обвинуваченого від суду.

Прокурор указує, що при визначенні ймовірності переховування обвинуваченого від суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК слід враховувати тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у злочині, у вчиненні якого він обвинувачується. Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії», де суд визначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування).

У цьому кримінальному провадженні, ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні тяжкого корупційного злочину, передбаченого, ч. 3 ст. 368 КК України, який карається позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Звільнення від покарання з іспитовим строком відповідно до ст. 75 КК України в даному випадку не допускається, як і призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, як про це йдеться у ч. 1 ст. 69 КК України.

Вказане свідчить, що ОСОБА_10 , перебуваючи на волі та будучи обізнаним про суворість передбаченого законом покарання перешкоджатиме кримінальному провадженню шляхом переховування від суду.

Прокурор указує, що застосування до ОСОБА_10 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а саме особистого зобов`язання, особистої поруки, застави чи домашнього арешту, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків. Інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування, тому стосовно обвинуваченого необхідним і обґрунтованим є застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор зазначив, що враховуючи злочин, у якому обвинувачується ОСОБА_10 , суму обумовленої неправомірної вигоди, особу обвинуваченого та його поведінку, високий рівень встановленого ризику, він вважає, що розмір застави слід визначити у розмірі триста тридцять розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 000 000 (один мільйон) гривень. Такий розмір, з урахуванням майнового стану обвинуваченого та його індивідуальних обставин, зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження. Указаний розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження.

Прокурор просив застосувати стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів. При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави у сумі 1 000 000 (один мільйон) гривень, що складає триста тридцять розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб. У разі внесення застави покласти на обвинуваченого на два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави наступні обов`язки: 1) прибувати до Вищого антикорупційного суду у визначені дати; 2) повідомляти Вищий антикорупційним суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

(2) Позиції учасників провадження

Прокурор підтримав подане клопотання, просив його задовольнити з підстав, у ньому зазначених. Вказав, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, ризик переховування його від суду дає підстави для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому, з огляду на поведінку ОСОБА_10 , більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти встановленому ризику. Просив визначити заставу у розмірі 330 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 000 000 гривень. Саме такий розмір застави з урахуванням обставин справи зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Сторона захисту заперечувала з приводу клопотання.

Захисник ОСОБА_12 указав, що наразі немає жодних правових підстав для застосування запобіжного заходу. Наразі до ОСОБА_10 не застосовано жодного запобіжного заходу і не покладено жодного обов`язку. Ризики, передбачені ст. 177 КПК відсутні. Якщо особа не прибуває до судових засідань, то вона ухиляється, а не переховується і до неї треба застосовувати інші заходи, передбачені КПК. Просив відмовити у задоволенні клопотання.

Захисник ОСОБА_13 вказав, що стороною захисту додано відповідні документи на підтвердження поважності причин неприбуття в деякі судові засідання, відомості щодо його майнового стану, інші документи. Наразі слід відрізняти ухилення від явки в судове засідання та ризик переховування від суду. Такий ризик відсутній. ОСОБА_10 завжди повідомляє про поважність причин своєї неявки в судові засідання. Обвинувачений є військовослужбовцем, сумлінно виконує свій конституційний обов`язок і суд зобов`язаний зупинити судове провадження стосовно нього. Наразі він перебуває в одній з найгарячіших точок. Суд застосовував грошові стягнення за неявку в судові засідання, але ОСОБА_10 звернувся з клопотаннями про скасування грошових стягнень. До них були долучені належні докази на підтвердження поважності причин неприбуття. Такі клопотання наразі судом не вирішені. ОСОБА_10 має міцні соціальні зв`язки, він одружений, має дітей, раніше не судимий. Відсутні жодні докази перетинів кордону. Вважає, що стороною обвинувачення не доведено можливість переховування ОСОБА_10 від суду, а клопотання є необґрунтованим. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, не застосовувати запобіжний захід до ОСОБА_10 .

Обвинувачений ОСОБА_10 вказав, що наразі він виконує обов`язки військової служби. Перебуваючи в різних місцях по службі, він завжди з`являвся у судові засіданні з власних технічних засобів. У випадку його неявки були поважні причини такого неприбуття. Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу є безпідставним та має на меті порушити його права. Взяття його під варту буде означати втручання в діяльність Збройних Силах України. Розмір застави для нього є непомірним. Наразі він перебуває на посаді старшого офіцера юридичної служби у в/ч НОМЕР_1 . До його обов`язків входить розслідування самовільного залишення військової частини, надання інформаційної підтримки щодо військовослужбовців, роз`яснення їхніх прав та обов`язків, повернення їх на бойові позиції, надання допомоги та консультацій командиру військової частини.

(3) Мотиви, з яких виходив суд при вирішенні клопотання

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та матеріали провадження, суд доходить висновку, що слід застосувати до ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Розділ ІІ КПК визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК, віднесено також запобіжні заходи. Статтею 132 КПК встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження - вони не допускаються, якщо прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням.

Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК.

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК запобіжними заходами є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Частина третя ст. 176 КПК встановлює, що суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено частиною першою статті 178 КПК.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Частина третя цієї ж статті визначає, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Стаття 184 КПК визначає вимоги до змісту клопотання прокурора про застосування запобіжних заходів.

Згідно зі ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення (1), наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор (2), недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (3).

З аналізу зазначених вище норм законодавства можна підсумувати, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу необхідно перевірити:

1) чи відповідає подане клопотання вимогам, визначеним у ст. 184 КПК?

2) чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_10 кримінального правопорушення?

3) чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК?

4) чи наявні інші обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК?

5) чи наявні відомості на переконання того, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам кримінального провадження?

6) чи можливо застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_10 та який строк дії буде доцільним у даному випадку?

7) яким необхідно визначити розмір застави як альтернативного триманню під вартою запобіжного заходу?

8) які обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК, необхідно покласти на ОСОБА_10 у випадку внесення застави?

Суду необхідно дослідити окремо кожне із зазначених питань, за результатами чого постановити відповідне рішення.

(3.1) Клопотання про застосування запобіжного заходу, відповідає вимогам, визначеним у ст. 184 КПК

Зміст клопотання містить в загальних рисах усі необхідні відомості, що визначені ч. 1 ст. 184 КПК. Виконано вимоги ч. 2 ст. 184 КПК, а саме копію клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надано ОСОБА_10 за три години до початку його розгляду. До клопотання додано документи, визначені ч. 3 ст. 184 КПК.

(3.2) Чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_10 кримінального правопорушення?

Варто вказати, що при обранні запобіжного заходу судом не перевіряється висунуте ОСОБА_10 обвинувачення на предмет обґрунтованості. Законодавство містить вимогу виключно щодо перевірки на етапі досудового розслідування підозри на предмет обґрунтованості. Водночас, під час судового процесу закон не вимагає від суду обґрунтовувати обвинувачення при вирішенні питання про обрання/застосування запобіжного заходу. Така оцінка є предметом судового розгляду, що надається судом на підставі поданих доказів при ухваленні кінцевого рішення у справі.

(3.3) Суд вважає доведеним існування ризиків вчинення обвинуваченим дій, визначених статтею 177 КПК

Ризик вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

У клопотанні прокурор вказує на ризик переховуватися суду.

На переконання суду, ризик переховування від суду є реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_10 , суворість можливого покарання, пов`язані із цим негативними для особи наслідками та інші обставинами.

Останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Санкція відповідної частини статті відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права.

Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від суду. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.

Разом з тим, суд звертає увагу на наступні обставини.

Під час розгляду цієї справи у Вищому антикорупційному суді, 04.03.2022 ОСОБА_10 був призваний за мобілізацією.

З того часу, обвинувачений брав участь у судових засіданнях з власних технічних пристроїв, часто не з`являвся у засідання з різних причин.

Неможливість нормального проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції та відсутність можливості у обвинуваченого прибувати до суду стало підставою для зупинення судового провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 ухвалою суду від 02.11.2022.

27.02.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_2 суд направив лист з проханням повідомити чи продовжує проходити ОСОБА_10 службу в Збройних Силах України. Окрім цього, суд просив повідомити чи виконання ним службових обов`язків за посадою та якість інтернет зв`язку у місці його перебування перешкоджає йому брати участь у судових засіданнях.

У відповідь, 03.05.2023 до суду надійшов лист командира військової частини НОМЕР_2 . Відповідно до нього, станом на 03.05.2023 капітан юстиції ОСОБА_10 продовжує проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 на посаді помічника командира бригади з правової роботи-начальника юридичної групи. Виходячи із обсягу виконуваних ним службових обов`язків, ОСОБА_10 має можливість брати участь у судових засіданнях, шляхом прибуття до приміщення суду, використання ним відеоконференцзв`язку з власних технічних засобів за допомогою застосунку в мобільному телефоні ZOOM та з приміщення будь-якого найбільш територіально наближеного до його місця дислокації суду у режимі відеоконференції.

У зв`язку з можливістю обвинуваченого ОСОБА_10 брати участь у судових засіданнях, для забезпечення завдань кримінального провадження, ухвалою суду від 25.05.2023 відновлено судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 .

У подальшому, суд щоразу повідомляв командира військової частини про заплановані дати судових засідань та просив не залучати у цей час ОСОБА_10 до будь яких заходів з метою надання йому можливості взяти безпосередню участь у судових засіданнях.

Однак, маючи можливість бути присутнім у судових засіданнях, ОСОБА_10 часто просив їх відкласти з різних підстав, хворів та перебував у лікувальних закладах, запізнювався в засідання тощо.

22.07.2024 до суду надійшло чергове клопотання обвинуваченого про відкладення судового засідання. У ньому він вказав, що вибув у район виконання завдань по службовій необхідності з метою виконання спеціальних завдань військової служби в районі ведення бойових дій. Таке ж за змістом клопотання, надійшло до суду 09.09.2024.

12.09.2024 суд направив лист тимчасово виконуючому обов`язки командира військової частини, в якій ОСОБА_10 проходив військову службу. 26.09.2024 аналогічний за змістом лист направлено командиру військової частини. В цих листах, суд, як і раніше, просив повідомити чи має можливість обвинувачений брати участь у судових засіданнях. Також, суд повідомив конкретні дати та час, на які судові засідання у цій справі були призначені.

У відповідь, надійшов лист від 30.09.2024 за підписом командира військової частини. Згідно з ним, майор юстиції ОСОБА_10 , перебуваючи на посаді старшого офіцера юридичної служби зможе брати участь у судових засіданнях, зазначених у запиті суду, шляхом прибуття до приміщення суду.

Згідно з наказом командира військової частини від 08.10.2024 № 289 ОСОБА_10 надано відрядження до Вищого антикорупційного суду терміном на 3 доби з 8 по 10 жовтня 2024 року. 8 жовтня 2024 року ОСОБА_10 звернувся до суду з клопотанням про проведення судового засідання, призначеного на 9 жовтня 2024 року в режимі відеоконференції. Однак, судом це клопотання не розглядалося, адже суд був повідомлений про те, що обвинувачений вибув у відрядження до суду для безпосередньої участі в судовому засіданні. Це було доведено до відома ОСОБА_10 . Незважаючи на це, 9 жовтня 2024 року обвинувачений не прибув до зали суду, та самовільно приїхав до Харківського апеляційного суду для участі в засіданні в режимі відеоконференції з його приміщення.

На наступний день, 10.10.2024 до суду надійшло клопотання від обвинуваченого про зупинення судового провадження. У ньому він зазначив, що він призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації. На даний час він виконує обов`язки військової служби у відповідному підрозділі ЗСУ в районі ведення бойових дій у складі сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації. А тому, він не має можливості приймати участь у судових засіданнях.

Ухвалою суду від 18.10.2024 відмовлено у клопотанні обвинуваченого про зупинення провадження. Мотивами для прийняття такого рішення стало те, що обвинувачений ОСОБА_10 , хоча і призваний для проходження військової служби, однак він має можливість брати участь у судових засідання та фактично бере у них участь. Будь-які об`єктивні перешкоди для продовження судового провадження у цьому кримінальному провадженні відсутні, що виключає необхідність у його зупиненні. Суд також врахував, що ОСОБА_10 перебуває на посаді старшого офіцера юридичної служби, в званні майора юстиції, що очевидно не передбачає його фактичне знаходження на лінії зіткнення та безпосередньої участі у бойових діях. За весь час військової служби обвинуваченого, жодне судове засідання не відбувалося за його участі, безпосередньо з польових фортифікаційних споруд, які служать вогневою позицією та простим укриттям живої сили. ОСОБА_10 завжди перебував в приміщенні суду або ж приміщенні військової частини, звідки в режимі відеоконференції, за його участі і проводилися судові засідання. Також, суд врахував ту обставину, що у травні 2022 року Вищим антикорупційним судом готувалася хронологічна довідка з детальною інформацією про хід судового розгляду у справі за обвинуваченням ОСОБА_10 . Вона була підготовлена та направлена на запит Міністерства юстиції України в межах розгляду справи за зверненням ОСОБА_10 проти України до Європейського суду з прав людини. За результатами його заяви, ЄСПЛ виніс рішення, яким констатував порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині надмірної тривалості провадження де він є обвинуваченим.

31.03.2025 до суду надійшло чергове клопотання обвинуваченого про зупинення судового провадження. Відповідно до поданих ОСОБА_10 доказів та наданих пояснень, він знову переведений в іншу військову частину, яка зараз дислокується на Рівненщині.

Водночас, будь-яких доказів того, що обвинувачений позбавлений можливості приймати участь у судових засіданнях (у тому числі за допомогою власних технічних засобів - мобільного телефону, ноутбуку тощо), ОСОБА_10 не надав.

Ухвалою суду від 11.04.2025 відмовлено у його клопотанні про зупинення. Суд, зокрема, врахував, що ОСОБА_10 перебуває на посаді офіцера юридичного відділу, що очевидно не передбачає його фактичне знаходження на лінії зіткнення та безпосередньої участі у бойових діях.

Незважаючи на думку та позицію командирів військових частин, які дозволяють обвинуваченому брати участь у судових засіданнях, ОСОБА_10 має власну думку, яка полягає у тому, що проходження ним військової служби заважає проводити судовий розгляд справи за його обвинуваченням. А тому, він постійно звертається з клопотаннями про зупинення судового провадження. У призначені судові засідання він часто не прибуває без поважних причин, постійно просить відкласти розгляд справи, запізнюється, періодично перебуває на лікарняному з різних причин, заявляє не передбачені законом клопотання. Його дії повністю суперечать позиції командирів військових частин, які дозволяють ОСОБА_10 брати участь у судових засіданнях. При цьому, з огляду на його посаду, навряд чи він безпосередньо виконує бойові завдання у відповідному підрозділі ЗСУ на передових позиціях. Як пояснив ОСОБА_10 , він перебуває на посаді старшого офіцера юридичної служби. До його обов`язків входить розслідування самовільного залишення військової частини, надання інформаційної підтримки щодо військовослужбовців, роз`яснення їхніх прав та обов`язків, повернення їх на бойові позиції, надання допомоги та консультацій командиру військової частини.

Процесуальна поведінка обвинуваченого свідчить про затягування судового розгляду всіма можливими способами.

Також, за час проходження військової служби ОСОБА_10 , судом неодноразово накладалися грошові стягнення на нього у зв`язку з неповажними причинами неприбуття до суду.

Ухвалою суду від 12.03.2025 причини неприбуття обвинуваченого ОСОБА_10 в судове засідання призначене у цей же день визнано неповажними та накладено на нього грошове стягнення.

Так, 12.03.2025 о 07:31 год (за півтори години до початку засідання) до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_9 про відкладення судового засідання. У ньому захисник повідомив, що 11.03.2025 о 08:50 год він мав телефонну розмову з підзахисним, який попросив його подати клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з терміновим відрядженням, а в місці його перебування немає інтернет-зв`язку. Через це, він сам власноруч не може подати документи про неприбуття.

Також, 12.03.2025 о 07:40 год (за півтори години до початку засідання) до суду надійшло клопотання ОСОБА_10 про відкладення судового засідання, у зв`язку з вибуттям у відрядження по виконанню обов`язків військової служби. А тому, він не може прийняти участь у судовому засіданні (в тому числі з власних засобів).

У самому клопотанні, ОСОБА_10 не обґрунтував, яким чином відрядження унеможливлює його з`явлення на виклик або ж можливість взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції з власних технічних засобів (смартфона, планшета, комп`ютера, ноутбука). Будь-яких доказів, які об`єктивно унеможливлювали прийняти участь у судовому засіданні до суду не надано.

Ухвалою суду від 30.04.2025 причини неприбуття обвинуваченого ОСОБА_10 в судове засідання призначене у цей же день визнано неповажними та накладено на нього грошове стягнення.

30.04.2025 о 07:44 год (за півтори години до початку засідання) до суду надійшло клопотання обвинуваченого про відкладення судового засідання. У ньому, ОСОБА_10 вказує, що у зв`язку з відсутністю матері та необхідності стороннього догляду за хворою донькою, йому військовою частиною надано відпустку за сімейними обставинами. За станом здоров`я донька потребує стороннього догляду та нагляду, а тому він не може прийняти участь у судовому засіданні 30.04.2025, у тому числі, у форматі відеоконференції.

При цьому, ОСОБА_10 не обґрунтував обставини, що унеможливлювали можливість взяти йому участь у засіданні в режимі відеоконференції з власних технічних засобів (смартфона, планшета, комп`ютера, ноутбука), не покидаючи житло та залишаючи доньку саму.

Ухвалою суду від 30.04.2025 причини неприбуття в судове засідання 11.12.2024 обвинуваченого ОСОБА_10 визнано неповажними та накладено грошове стягнення

10.12.2024 від обвинуваченого до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на вказану дату. У своєму клопотанні, він зазначив, що у зв`язку з хворобою та госпіталізацією, він не має можливості прибути та прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Таку причину він мотивував тим, що перебуває на стаціонарному лікуванні у лікарні та неможливістю покинути медичний заклад.

При цьому, ОСОБА_10 не обґрунтував обставини, що унеможливлювали можливість взяти йому участь у засіданні в режимі відеоконференції з власних технічних засобів (смартфона, планшета, комп`ютера, ноутбука), не покидаючи медичний заклад. Хоча, як убачається з відповіді лікарні, де він проходив лікування, його стан дозволяв йому брати участь у судовому засіданні в такому режимі. Також, він не надав докази на підтвердження своїх доводів.

Отож, ОСОБА_10 тричі не виконав свого процесуального обов`язку щодо прибуття до суду за викликом, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений судом завчасно та належним чином.

Окрім цих випадків, ОСОБА_10 часто не з`являється у судові засідання і з інших підстав - поламався транспорт, яким він добирався до суду, необхідність термінового проходження МРТ, забувся рюкзак у громадському транспорті та викликав поліцію.

Ці приклади неявки обвинуваченого, які хоча і не зазначені у клопотанні прокурора є своєрідною узагальненою характеристикою виконання ним обов`язків обвинуваченого під час судового розгляду.

Загалом, його процесуальна поведінка свідчить про затягування такого розгляду. Це проявляється у постійних проханнях про відкладення розгляду справи, періодичному перебуванні на лікарняному з різних причин, запізненнями у судові засідання, постійними переведеннями у різні військові частини для військової служби, заявлення непередбаченим законом клопотань, неявками у судові засідання без поважних причин. І на переконання суду така поведінка жодним чином не пов`язана з виконанням ОСОБА_10 його службових обов`язків, а лише для прикриття ними.

При цьому, ОСОБА_10 є військовослужбовцем, і він зобов`язаний підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до військових та забезпечення впевненості суспільства в їх чесності.

Отож, ОСОБА_10 може переховуватися з огляду на покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Досліджені судом матеріали кримінального провадження свідчать про реальну можливість ОСОБА_10 впродовж тривалого часу ухилятися від кримінальної відповідальності та в такий спосіб, переховуватись від суду.

На цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного провадження.

Доводи сторони захисту про відсутність такого ризику не спростовують наведених вище висновків суду.

(3.4) Судом враховуються обставини на підставі наданих сторонами матеріалів

При вирішенні питання про застосування стосовно ОСОБА_10 запобіжного заходу, крім встановленого ризику кримінального провадження, суд, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності такі обставини:

- злочин, у вчиненні якого обвинувачується останній, відноситься до тяжких. До того ж, він є корупційним;

- наразі обвинуваченому виповнилося 59 років;

- ОСОБА_10 одружений, має на утриманні двох дітей, з яких одна неповнолітня. Однак, суд не вбачає соціальні зв`язки обвинуваченого такими, що нівелюють ризик кримінального провадження;

- ОСОБА_10 є військовослужбовцем, наразі він перебуває на посаді старшого офіцера юридичної служби. Судом досліджено подяки та грамоти надані йому за зразкове та сумлінне виконання військового обов`язку;

- суд бере до відома, надані ОСОБА_10 матеріали, що стосуються його роботи на посаді судді;

- згідно відомостей про нараховані доходи, з червня по жовтень 2025 року він отримав заробітну плату у сумі 181 972,58 гривень;

- ОСОБА_10 раніше не судимий;

- згідно наявних матеріалів, до ОСОБА_10 у цьому кримінальному провадженні застосовувався запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, строк його дії закінчився у 2017 році;

- відомостей щодо вчинення ОСОБА_10 інших кримінальних правопорушень суду не надано;

- згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_10 , будучи суддею Київського апеляційного адміністративного суду, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, отримав від ОСОБА_11 , кошти в сумі 5 000 доларів США. Він одержав її як неправомірну вигоду за винесення судового рішення апеляційної інстанції у справі за позовом ТОВ «Безпечні технології утилізації» в інтересах зазначеного товариства.

(3.5) На думку суду, застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризику, встановленого у пункті 3.3 цієї ухвали

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленому ризику, зважаючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт, особисте зобов`язання та ін., не зможуть запобігти визначеному ризику за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Суд, постановляє ухвалу за результатами розгляду відповідного клопотання на підставі дослідження всіх матеріалів справи та оцінки доказів, наданих сторонами на підтвердження певних обставин. Під час такого розгляду підлягають застосуванню і засади законності, змагальності та диспозитивності, встановлені ст. 9, 22, 26 КПК.

Так, на думку суду, застосування стосовно ОСОБА_10 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання реалізації ним встановленого ризику переховування від суду.

Окрім того, суд ґрунтує свої твердження на підставі сукупного аналізу як і обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, так і зазначених характеризуючих відомостей про особу обвинуваченого.

Суд також враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному розгляді цього кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризику кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки застосування інших запобіжних заходів відтерміновує можливість його виконання, що, з урахуванням особистої зацікавленості обвинуваченого під час судового розгляду, створює можливості для його позапроцесуальних дій, може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому етапі.

На думку суду, наявність на утриманні дітей не є достатніми фактором, що безсумнівно може вказувати на міцні соціальні зв`язки у місці проживання, що виступало б фактором стримування від реалізації описаного вище ризику кримінального провадження.

Так, зважаючи на доволі високий встановлений при розгляді клопотання ризик переховування обвинуваченого від суду, з урахуванням його особистих характеристик, процесуальної поведінки обвинуваченого, суд дійшов висновку, що останньому слід застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

(3.6) До обвинуваченого необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів

Строк дії ухвали суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання обвинуваченого - з моменту затримання. (ч. 1, 2 ст. 197 КПК).

Зважаючи на ризик, встановлений під час розгляду цього клопотання, суд вбачає обґрунтованим застосувати до обвинуваченого тримання під вартою на строк 60 днів. Такий строк необхідно обраховувати з моменту взяття обвинуваченого під варту.

(3.7) ОСОБА_10 необхідно визначити альтернативний триманню під вартою запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначити з урахуванням описаних нижче обставин

Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК).

У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 182 КПК).

Визначаючи розмір застави у передбачених законом межах, суд враховує реальність та ймовірність реалізації обвинуваченим ризику переховування від суду та його майновий стан.

Альтернативний запобіжний захід у вигляді застави має бути достатнім стимулюючим фактором, який би обвинувачений або інша особа (заставодавець) боялася б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків.

На переконання суду, такій меті цілком може відповідати застава в сумі, що складає 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.

Саме такий розмір є співрозмірним з майновим станом обвинуваченого, він є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження, зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого, запобігти встановленому ризику кримінального провадження та не є завідомо непомірним для нього.

Разом з тим, суд не вбачає виключність цього кримінального провадження. Оцінка вказаних обставин не свідчить про те, що при визначенні розміру застави, необхідно вийти за межі, визначені п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК.

(3.8) Щодо покладення обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

У зв`язку з застосуванням до ОСОБА_10 альтернативного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, у вигляді застави, суд вважає за необхідне визначити обов`язки, про які зазначає прокурор у клопотанні.

А тому, слід зобов`язати ОСОБА_10 прибувати до Вищого антикорупційного суду у визначені дати.

Також, зважаючи на встановлений ризик переховування слід зобов`язати обвинуваченого повідомляти Вищий антикорупційним суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Вказані обов`язки за своїм характером не є занадто обтяжливими для останнього та покладаються на нього строком на два місяці.

Суд звертає увагу, що згідно зі ст. 198 КПК висловлені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

На підставі викладеного, суд постановив:

1. Клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42016000000003697 задовольнити частково.

2. Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, з дня його фактичного затримання.

3. Визначити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.

4. Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_3 .

5. У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді застави.

6. Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу, протягом дії ухвали.

7. У випадку внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов`язки:

- прибувати до Вищого антикорупційного суду у визначені дати;

- повідомляти Вищий антикорупційним суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

8. Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити на два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.

9. Роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава може бути звернута в дохід держави.

10. Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня оголошення ухвали безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Судді

ОСОБА_14 ОСОБА_15