Вирок від 06.11.2025 по справі 344/17115/25

Справа № 344/17115/25

Провадження № 1-кп/344/1350/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2025 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , уродженця м.Веймар, Німеччина, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 , начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_2 , військове звання - майор, учасника бойових дій, раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 вчинив: зловживання владою та службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе використання службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що завдало тяжкі наслідки державним інтересам.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

Так, ОСОБА_5 з 29.07.2013 року проходить військову службу за контрактом в Збройних Силах України.

Разом з тим, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 24.02.2022 №42 майора ОСОБА_5 призначено на посаду начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту даної військової частини.

Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині майор ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст.9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб на всій території України.

В подальшому, строк дії введеного на території Україні воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні та триває на даний час.

Згідно ст.ст.82, 83 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник служби бригади в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, бойову підготовку, виховання, військову дисципліну і морально-психологічний стан особового складу, підпорядкованих підрозділів і служби, а також зобов`язаний: керувати діяльністю служби і бойовою підготовкою підпорядкованих підрозділів, підтримувати в них внутрішній порядок; вести облік і складати звітність у встановленому порядку, щомісяця проводити з підрозділами і підпорядкованим складом бригади звірку облікових даних, в установлені терміни проводити перевірку підрозділів відповідно до своїх обов`язків із складанням відповідних актів.

Відповідно до ст.86 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту начальник служби екологічної безпеки бригади підпорядковується командирові бригади і є прямим начальником особового складу підрозділу радіаційного, хімічного, біологічного захисту бригади, тобто майор ОСОБА_5 є прямим начальником особового складу служби та взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_2 .

У відповідності до вимог ст.6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

За приписами ст.ст.7, 8 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України внутрішньою службою у військових частинах та підрозділах керують їх командири. У разі розташування в одному приміщенні кількох підрозділів, командири яких не мають спільного безпосереднього начальника, керівництво внутрішньою службою, наказом командира військової частини покладається на командира одного з цих підрозділів.

Відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.

Згідно ст.16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

У відповідності до ст.ст.58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

Командир (начальник) зобов`язаний, зокрема, завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності, встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України, проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об`єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові).

Згідно з приписами п.1 Примітки до ст.425 КК України під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

Таким чином, майор ОСОБА_5 , будучи начальником служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_2 , наділеним організаційно-розпорядчими функціями щодо усього особового складу служби та взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту даної військової частини та адміністративно-господарськими функціями щодо усього майна вказаної служби та взводу, є військовою службовою особою.

Згідно ст.22 Закону України Про запобігання корупції військовим посадовим особам забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.3 ст.24 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

У відповідності до ст.ст.5, 6 Дисциплінарного татуту Збройних Сил України, затвердженого ЗУ від 24.03.1999 за №551-ХІV (у редакції, чинній на час вчинення правопорушення, надалі Дисциплінарний статут ЗСУ) за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного ЗУ Про оборону України.

Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Командир зобов`язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосування насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставленням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, які підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.

Згідно зі ст.45 Дисциплінарного статуту ЗСУ за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовслужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

Проте, майор ОСОБА_5 , у порушення вимог вказаних нормативних актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою незаконного збагачення, став на шлях злочинної діяльності та вчинив кримінальне правопорушення, пов`язане із зловживанням службовим становищем.

Так, згідно ч.2 ст.24 ЗУ Про військовий обов`язок і військову службу військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Військовслужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Разом з тим, механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (надалі Порядок).

Відповідно до п.1 Розділу І Порядку підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:

- штат військової частини (установи, організації) (далі військова частина);

- накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;

- накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;

- накази про присвоєння військових звань;

- грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Згідно з п.4 Розділу І Порядку грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає, зокрема, інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.

За приписами п.15 Розділу І Порядку грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.

У відповідності до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (надалі Постанова КМУ №168) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцями строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Таким чином, з урахуванням наведених вище приписів законодавства, грошове забезпечення військовослужбовця (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення), у тому числі додаткова винагорода у відповідності до Постанови КМУ №168 (30 000 грн.) не виплачується військовослужбовцям за час відсутності на службі без поважних причин тривалістю понад одну добу і більше.

В свою чергу, майор ОСОБА_5 , використовуючи умови введеного в Україні воєнного стану, достовірно знаючи свої права та обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, які регламентують порядок виконання військового обов`язку, проходження військової служби, облік особового складу і порядок дій командира при виявленні ознак кримінального правопорушення у діях підлеглого військовослужбовця, порядок нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, у тому числі додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ №168, підстави для припинення виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди, будучи військовою службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями щодо підлеглого особового складу служби і взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення використав свою владу та службове становище всупереч інтересам служби за наступних обставин.

Так, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 10.03.2022 №56 солдата ОСОБА_7 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення даної військової частини і призначено на посаду хіміка відділення радіаційної, хімічної, біологічної розвідки взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_2 .

Однак, солдат ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою уникнення будь-якої можливості участі у веденні бойових дій, в період часу з 10.03.2022 по 29.04.2025 ухилявся від несення обов`язків військової служби шляхом обману, а саме перебував у вказаний період часу поза межами військової частини НОМЕР_2 , що за адресою: АДРЕСА_1 , проводячи при цьому час на власний розсуд, хоча згідно відповідної службової документації даної військової частини перебував на службі та отримував грошове забезпечення і додаткову винагороду.

При цьому, майор ОСОБА_5 , обіймаючи посаду начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_2 , що за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, свідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в період часу з 10.03.2022 по 29.04.2025, зловживаючи своєю владою та службовим становищем щодо підлеглого особового складу, використовуючи їх всупереч інтересам служби, жодним чином не реагував на перебування без будь-яких поважних на те причин поза межами військової частини НОМЕР_2 содата ОСОБА_7 , на невиконання останнім при цьому обов`язків військової служби та проведення часу на власний розсуд, погоджуючи та підписуючи при цьому всю необхідну документацію щодо виплати солдату ОСОБА_7 грошового забезпечення та додаткової винагороди.

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_5 , хімік відділення радіаційної, хімічної, біологічної розвідки взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем вказаної військової частини, безпідставно перебував поза межами розташування даної військової частини, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 10.03.2022 по 29.04.2025 року, не виконуючи при цьому обов`язки військової служби та проводячи час на власний розсуд, у зв`язку із чим останньому безпідставно нараховано грошове забезпечення та додаткову винагороду за вказаний період часу на загальну суму 1 405 933,98 грн.

Водночас, ОСОБА_7 , безпідставно отримуючи грошове забезпечення та додаткову винагороду за вказаний період часу, щоразу після зняття вказаних грошових коштів із карткового рахунку, передавав їх в повному обсязі ОСОБА_5 .

У зв`язку з цим, військовій частині НОМЕР_2 заподіяно шкоду на загальну суму 1 405 933,98 грн., що у відповідності до примітки ст.364 КК України, є тяжкими наслідками.

25 вересня 2025 року між прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_5 , за участі захисника ОСОБА_4 було укладено угоду про визнання винуватості, згідно з умовами якої прокурор та підозрюваний дійшли згоди, що кримінальне правопорушення підозрюваним було вчинено саме при викладених вище обставинах, підозрюваний беззастережно визнав свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

Згідно вказаної угоди сторони дійшли згоди, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч.2 ст.364 КК України, як зловживання владою та службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе використання службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що завдало тяжкі наслідки державним інтересам. Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше несудимий, щиро кається в учиненому, відшкодував завдані військовій частині НОМЕР_2 збитки в сумі 1 405 933,98 грн., позитивно характеризується за місцем проживання та служби, є учасником бойових дій, сторони узгодили призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади , пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих, адміністративно-господарських функцій та функцій представника влади на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, на строк 3 (три) роки та зі штрафом в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. З урахуванням обставин, що пом`якшують покарання та керуючись положеннями ч.2 ст.75 ККУкраїни сторони прийшли до згоди про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання й звільнення його судом на підставі ст.75 КК України від відбування основного покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки з випробуванням. При цьому сторони угоди погодились на застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язків згідно ст.76 КК України. Обвинувачений ОСОБА_5 , якому роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, дав згоду на призначення узгодженого покарання.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину у вказаному кримінальному правопорушенні визнав повністю та беззастережно, згоду на застосування узгодженого виду покарання підтримав, а угоду про визнання винуватості від 25.09.2025 року просив затвердити.

Захисник ОСОБА_4 підтримав думку обвинуваченого та просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Прокурор вважає, що угода відповідає встановленим вимогам закону і може бути затверджена судом з призначенням узгодженого сторонами покарання.

Представник потерпілого ОСОБА_6 в судовому засідванні надав письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості.

Суд, роз`яснивши обвинуваченому ОСОБА_5 в ході розгляду справи суть обвинувачення та вид узгодженого покарання, його права передбачені ч.4 ст.474 КПК України та наслідки укладення і затвердження угоди передбачені ч.2 ст.473 КПК України, з`ясувавши при цьому, що обвинувачений правильно розуміє зміст наданих йому прав та правові наслідки відмови від таких, що виходить також і з вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, статей 468-475 КПК України, які передбачають, що суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінального провадження шляхом спрощеного і скороченого розгляду, а також роз`яснивши сторонам, що у такому випадку вони будуть обмежені в підставах апеляційного та касаційного оскарження вироку, прийшов до висновку, що сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого відносно визнання винуватості та укладенні відповідної угоди немає і це не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз чи обіцянок.

Суд також враховує наступне.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні визнав себе винним, відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, внаслідок якого шкода завдана лише державним інтересам, та виходячи з положень статей 468, 469 КПК України угода про визнання винуватості при викладених вище обставинах може бути укладена.

Зміст угоди відповідає положенням обвинувального акта та вимогам ст.472 КПК України, а обвинувачення, з яким погоджується обвинувачений ОСОБА_5 , є обґрунтованим і свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, що підтверджуються доказами та відповідає фактичним обставинам, не суперечить інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб.

Правильною є і узгоджена сторонами кваліфікація діянь обвинуваченого за ч.2 ст.364 КК України, як зловживання владою та службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе використання службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що завдало тяжкі наслідки державним інтересам.

Кваліфікація діянь ОСОБА_5 є правильною оскільки вона ґрунтується на зазначених вище обставинах вчинення кримінального правопорушення і відповідно до ст.349 КПК України при визнанні обвинуваченим своєї вини не потребує підтвердження іншими доказами.

При узгодженні покарання сторонами враховано як ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і особу обвинуваченого, фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, на обліках в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, позитивно характеризується по місцю служби та проживання, є учасником бойових дій.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставиною, що обтяжує покарання, згідно ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину в умовах воєнного стану.

Визначаючись у призначенні покарання, із врахуванням особи обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання, сторони обґрунтовано вважають за можливе призначити покарання обвинуваченому за ч.2 ст.364 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих, адміністративно-господарських функцій та функцій представника влади на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, на строк 3 (три) роки та зі штрафом в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. А також, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу ОСОБА_5 , а саме те, що він повністю визнав вину у скоєному, щиро розкаюється у вчиненому, активно сприяв у розкритті кримінального правопорушення, позитивно характеризується за місцем служби, раніше не судимий, добровільно відшкодував завдані збитки, що підтверджується квитанціями №74275688 від 25.09.2025 року, №73475495 від 30.06.2025 року, №N05ZF5775M від 30.06.2025 року, сторони умотивовано дійшли згоди про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та звільнення його судом на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання у виді трьох років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих, адміністративно-господарських функцій та функцій представника влади на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, на строк 3 (три) роки та зі штрафом в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. При цьому сторони угоди погодились на застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язків згідно ст.76 КК України.

Суд, визначаючись у питанні можливості затвердження угоди виходить з того, що кваліфікація діянь ОСОБА_5 є правильною, а запропоноване угодою покарання також відповідає положенням ст.65 КК України щодо тяжкості кримінального правопорушення, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, конкретних обставин справи та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

З врахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи інших дій, ніж ті що передбачені в угоді, відповідає фактичним обставинам правопорушення, не суперечать інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб, відповідає встановленим національними та міжнародними законодавчими актами вимогам і підлягає затвердженню з призначенням узгодженої сторонами міри покарання.

Достатніх підстав для зміни, скасування чи обрання іншого запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 судом не встановлено, а отже, запобіжний захід у вигляді застави до вступу вироку в законну силу слід залишити без змін.

Питання речових доказів вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України покласти на обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ч.15 ст. 615, ст.ст. 368, 370, 373, 374, 468-476 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Угоду про визнання винуватості від 25 вересня 2025 року укладену між прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_5 затвердити.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України та призначити покарання - 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих, адміністративно-господарських функцій та функцій представника влади на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, на строк 3 (три) роки та зі штрафом в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або служби; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді застави до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 702 496 (сімсот дві тисячі чотириста дев`яносто шість) гривень, внесену згідно ухвали Івано-Франківського міського суду суду від 01.05.2025 року, повернути заставодавцям:

- 352 496 (триста п`ятдесят дві тисячі чотириста дев`яносто шість) гривень ОСОБА_8 , реєстраційний номер 3043619293 (квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № N1IYO4322M від 02.05.2025 року);

- 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) гривень ОСОБА_5 , реєстраційний номер 2235722031 (квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № N05ZF4727M від 02.05.2025 року);

Речові докази:

- документи на 179 арк. та робочий зошит, котрі були вилучені 30.04.2025 року під час обшуку у приміщенні військової частини НОМЕР_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , документи на 291 арк. вилучені 30.04.2025 року під час обшуку на території військового аеродрому, а саме у будівлі яка розташована не земельній ділянці з кадастровим номером 2610192001:25:007:0837, які постановою слідчого від 01.05.2025 року визнані речовими доказами та передані на зберігання ТУ ДБР у м.Львові повернути представнику військової частини НОМЕР_2 ;

- мобільний телефон марки Samsung S22 з сім картою, який постановою слідчого від 01.05.2025 року визнаний речовим доказом та переданий на зберігання ТУ ДБР у м.Львові повернути ОСОБА_9 ;

- мобільний телефон ОСОБА_10 , який постановою слідчого від 01.05.2025 року визнаний речовим доказом та переданий на зберігання ТУ ДБР у м.Львові повернути ОСОБА_10 ;

- мобільний телефон марки Samsung Galaxy A20, дві банківські картки Swetbank із номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , мобільний телефон марки Redmi Nobe 10 Pro з серійним номером НОМЕР_5 із сім картою, записник із написом Wolf, які постановою слідчого від 01.05.2025 року визнані речовими доказами та передані на зберігання ТУ ДБР у м.Львові повернути ОСОБА_7 ;

- військовий квиток НОМЕР_6 ОСОБА_7 та моб-перепустку №671 на ім`я ОСОБА_7 , які постановою слідчого від 01.05.2025 року визнані речовими доказами та 01.07.2025 року повернуті ОСОБА_7 вважати повернутими за належністю;

- мобільний телефон марки Samsung, Imei1: НОМЕР_7 Іmei2: НОМЕР_8 , мобільний телефон марки Iphone 7, Imei1: НОМЕР_9 , ноутбук марки Dell 4F41A22FCB15-4A32-A6E5-14ED725E55D7 разом з зарядним пристроєм, флешкарту чорно-білого кольору, які постановою слідчого від 01.05.2025 року визнані речовими доказами та передані на зберігання ТУ ДБР у м.Львові повернути ОСОБА_5 ;

- системний блок марки HP, серійний номер CZC24953F4, жорсткий диск марки WD, серійний номер - WCC4J2464732, які постановою старшого слідчого від 01.05.2025 року визнані речовими доказами та передані на зберігання ТУ ДБР у м.Львові - повернути ОСОБА_5 , арешт накладений ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 06.05.2025 року скасувати;

- банківські картки НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , які постановою слідчого від 01.05.2025 року визнані речовими доказами та передані на зберігання ТУ ДБР у м.Львові повернути ОСОБА_11 ;

- мобільний телефон марки Iphone 14 Pro Mах, мобільний телефон марки Iphone 13 mini, мобільний телефон марки Iphone 11 чорного кольору, які постановою слідчого від 01.05.2025 року визнані речовими доказами та 30.07.2025 року повернуті ОСОБА_12 для передання власникам вважати повернутими за належністю;

- мобільний телефон марки Iphone 14 Pro, imei: НОМЕР_16 , imei2: НОМЕР_17 , мобільний телефон марки Samsung Galaxy S8, imei: НОМЕР_16 imei2: НОМЕР_18 , які належить ОСОБА_13 та які постановою слідчого від 05.06.2025 року визнані речовими доказами та 12.08.2025 року повернуті ОСОБА_12 для передання ОСОБА_13 вважати повернутими за належністю;

- мобільний телефон марки Xiaomi Hyper OS, imei: НОМЕР_19 з сім картою НОМЕР_20 imei2: НОМЕР_21 з сім картою НОМЕР_22 , який постановою слідчого від 05.06.2025 року визнаний речовим доказом та 24.09.2025 року повернутий ОСОБА_5 вважати повернутим за належністю;

- аркуш паперу із чорновими записами та три патрони, які постановою слідчого від 01.05.2025 року визнані речовими доказами та передані на зберігання ТУ ДБР у м.Львові знищити.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь держави, процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 42 787 (сорок дві тисячі сімсот вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України.

Суддя ОСОБА_14