Постанова від 07.11.2025 по справі 640/30303/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2025 року

м. Київ

справа №640/30303/21

адміністративне провадження № К/990/38427/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіти України» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 (головуючий суддя Файдюк В.В., судді: Мєзєнцев Є.І., Собків Я.М.) у справі № 640/30303/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіти України» до Міністерства культури та інформаційної політики України, Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Громадська організація «Мапа Реновації», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Громадська організація «Зелена Хвилина», за участю Київської міської прокуратури, про визнання протиправними та скасування припису та наказів,

УСТАНОВИВ:

1. РУХ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство «Квіти України» (далі - ПрАТ «Квіти України) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України (далі також - відповідач 1, МКІП), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просило визнати протиправним та скасувати винесений 13.07.2021 Міністерством культури та інформаційної політики України припис № 801/6.11.6 про припинення проведення будівельних робіт на об`єкті «Реконструкція цілісного майнового комплексу з надбудовою для розміщення офісного центру з підземним паркінгом по вул. Січових Стрільців, буд. 49 у Шевченківському районі м.Києва».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2021 відкрито провадження у справі № 640/30303/21.

Також ПрАТ «Квіти України» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України, Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач 2, Департамент), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту охорони культурної спадщини від 29.07.2021 № 46;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства культури та інформаційної політики від 06.08.2021 № 625.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2021 відкрито провадження у справі № 640/26374/21.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2021 об`єднано в одне провадження адміністративні справи № 640/26374/21 і № 640/30303/21 та присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний № 640/30303/21.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2022 залучено Громадську організацію «Мапа Реновації» до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (далі - третя особа 1, ГО «Мапа Реновації»).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2022 ПрАТ «Квіти України» замінено правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Квіти України» (далі - позивач, ТОВ «Квіти України»).

Також ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2022 залучено до участі у справі Київську міську прокуратуру.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2022 позов задоволено повністю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2023 залучено Громадську організацію «Зелена Хвилина» (далі - третя особа 2, ГО «Зелена Хвилина») до розгляду справи № 640/30303/21 в рамках апеляційного провадження в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні Міністерства культури та інформаційної політики України, Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 апеляційні скарги ГО «Зберегти Квіти України», ГО «Мапа Реновації», Міністерства культури та інформаційної політики України, Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської прокуратури задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2022 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

16.11.2023 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Квіти України», у якій скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2022.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 23.11.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Квіти України» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі № 640/30303/21 та витребувано справу з Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06.11.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ані земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:91:166:002 за адресою: вул. Січових Стрільців, буд. 49 у Шевченківському районі м. Києва, яка відповідно до договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 28.12.1998, надана ПрАТ «Квіти України» в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років для експлуатації та обслуговування будівлі, ані Цілісний майновий комплекс, що належить на праві приватної власності ПрАТ «Квіти України» за цією ж адресою, станом на 13.07.2021 не обліковувалися у вказаному реєстрі, а отже не були пам`яткою архітектури та об`єктом культурної спадщини.

Також позивач вказував на те, що станом на момент винесення оскаржуваного припису межі історичних ареалів міста Києва, як того вимагають положення Закону України від 08.06.2000 № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 1805-ІІІ) з урахуванням підзаконних актів, належним чином не затверджені, що свідчить про відсутність правових підстав вважати, що цей об`єкт знаходиться у межах історичного ареалу міста Києва, що підтверджується численною та сталою судовою практикою Верховного Суду, правові висновки якого є обов`язковими для суду першої інстанції. У зв`язку з викладеним зазначив, що твердження відповідача щодо необхідності отримання дозволів та погоджень на реконструкцію будівлі є безпідставними.

Позивач наголошував, що генеральним підрядником на підставі зареєстрованого повідомлення здійснювалися виключно підготовчі будівельні роботи на об`єкті, а не будівельні роботи, які заборонили посадові особи Міністерства культури та інформаційної політики України в оскарженому приписі.

Отже, за твердженнями позивача, він діяв у рамках дозволеного виду робіт, не порушуючи жодних встановлених законодавством норм, отримавши всі необхідні для цього дозвільні документи.

Також позивач зауважував, що в оскаржуваному приписі Міністерства культури та інформаційної політики України не вказано, відсутність яких саме дозволів та погоджень стали підставою для його винесення. До того ж, за позицією позивача, перевірка проведена відповідачем 1 без дотримання жодних вимог Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V).

Обґрунтовуючи безпідставність наказів Департаменту охорони культурної спадщини від 29.07.2021 № 46 та Міністерства культури та інформаційної політики від 06.08.2021 № 625, позивач зазначив, що вони прийняті без урахування його участі у процесі прийняття рішень та з порушенням норм, які регламентують питання охорони культурної спадщини.

Наголосив, зокрема, на тому, що рішення про внесення об`єкта до Переліку об`єктів культурної спадщини не оформлене у вигляді розпорядження Голови Київської міської державної адміністрації, як це передбачено пунктом 4 розділу II Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 (далі - Порядок № 158), та не містить передбаченого вказаним пунктом підпису.

Вважає, що таке рішення взагалі не зумовлює виникнення правових підстав для внесення об`єкта до згаданого переліку та не може слугувати підставою для надання такому об`єкту статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

Також позивач зауважив, що облікову документацію створено з порушенням порядку, некомпетентними особами на замовлення некомпетентної установи, за відсутності правових підстав, на підставі помилкових, науково необґрунтованих, заангажованих висновків неуповноважених осіб, що свідчить про неприпустимість врахування викладених в зазначеній документації висновків під час вирішення питання про доцільність включення об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України місцевого значення.

Окремо позивач підкреслив, що протокол засідання Експертної комісії від 22.07.2021 не містить обґрунтування прийнятого рішення, саме засідання проведено у дистанційному режимі та такий формат унеможливлює з`ясування наявності кворуму, а також момент підписання протоколу засідання всіма членами Експертної комісії, а також їхньої обізнаності відносно змісту облікової документації та наявності у них необхідної кваліфікації для оцінки Облікової документації. До того ж, за твердженням позивача, указаний протокол містить грубі дефекти і суперечності щодо складу присутніх осіб та осіб, що в подальшому його підписали.

Також позивач наполягав на невідповідності критеріям для визначення пам`яткою культурної спадщини належної йому на праві власності будівлі, оскільки немає документальних свідчень, зокрема, історичних та літературних джерел, літературних творів видатних авторів про вагомі історичні події в місті Києві, його етапи розвитку або життя та діяльність відомих осіб, що є носіями важливої історичної інформації і пов`язані з об`єктом, який до того ж жодним чином не мав впливу на соціальний, економічний, науковий та культурний розвиток міста Києва, про що свідчать літературні та архівні джерела. Розвиваючи цю думку, позивач зауважував, що на сьогоднішній день будівля не зберегла своєї автентичності, оскільки її внутрішнє оздоблення та конструктивні частини було неодноразово переобладнано, зокрема, немає з незрозумілих підстав зазначених в обліковій документації гвинтових сходів у приміщенні атріуму, вітражів виставкового приміщення відкритого в атріум, вітражів на сходах вхідної групи, латунних світильників з круглими скляними плафонами в інтер`єрі двосвітного простору виставкової зали.

За твердженнями позивача, посилання осіб в обліковій документації на те, що забудова на вулиці Січових Стрільців та вулиці Гоголівській є унікальним твором архітектури - безпідставні та не ґрунтуються на дійсних обставинах, оскільки, забудова вказаних вулиць не має охоронного статусу, складається з різноманітних об`єктів, що побудовані у різних стилях та у різний час (в тому числі - нещодавній), а будь-які дані щодо унікальності подібної забудови об`єктивно відсутні, що свідчить про відсутність підстав вважати, що цілісний майновий комплекс «Квіти України» є унікальним радянським об`єктом, виходячи з унікальності вуличної забудови, через саму відсутність унікальності забудови вулиці Січових Стрільців та вулиці Гоголівської.

На думку позивача, висновок авторів облікової документації про те, що об`єкт є витвором відомого архітектора, який мав вплив на розвиток культури міста Києва, є суто суб`єктивним, зробленим без наведення жодних доказів і підстав, а викладений в обліковій документації висновок про те, що об`єкт «потребує беззастережної зміни користувача» грубо порушує права власника (позивача).

Окрім наведеного позивач посилався на те, що висновки стосовно необхідності повернення об`єкту первісного функціонального призначення порушують вимоги Закону України «Про охорону культурної спадщини», яким передбачені охорона і збереження об`єктів культурної спадщини, однак не передбачено відновлення та/або примушення приватних власників до відновлення колись існуючих об`єктів.

14.12.2021 представник відповідача-1 надав суду відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що згідно з Генпланом міста Києва на період до 2020 року, затвердженим рішенням сесії Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, та одночасно згідно з наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 № 599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва» земельна ділянка по вул. Січових Стрільців, 49 у Шевченківському районі міста Києва входить до меж історичного ареалу міста Києва. В зв`язку з цим, відповідно до пункту 14 частини другої статті 5 Закону № 1805-ІІІ до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить погодження програм та проєктів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проєктів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини. Отже, на думку відповідача, проєктна документація на будівництво/реконструкцію погоджується з Міністерством культури та інформаційної політики України, однак, позивач не погоджував проєктну документацію.

Також 14.12.2021 відповідач-2 надіслав пояснення у справі, в яких представник департаменту зазначає, що стосовно сусіднього будинку, під номером 47 Науково-проектною документацією «Межі і режими використання зон охорони пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення «Житловий будинок» на вулиці Січових Стрільців № 47», що затверджена наказом Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.04.2021 № 28, передбачено, що будівля за адресою: місто Київ, вулиця Січових Стрільців, 49 знаходиться в межах зони регулювання забудови пам`ятки, а тому в даній зоні реконструкція існуючих та будівництво нових будівель і споруд дозволяється за індивідуальними проєктами, погодженими у встановленому порядку, в тому числі з відповідним органом охорони культурної спадщини.

20.12.2021 представник позивача адвокат Сидорчук О.Є. подав відповідь на відзив відповідача-1, в якій представник позивача зазначає про відсутність затверджених меж історичних ареалів міста Києва, та виконання позивачем виключно підготовчих робіт, які не є будівельними роботами, просив суд задовольнити позовні вимоги позовної заяви шляхом скасування наказів та припису.

На обґрунтування своєї позиції представник позивача зазначає, що оскаржуваний позивачем Припис був датований 13.07.2021 та виданий на підставі Акту візуального обстеження від 07.07.2021, а наказ Міністерства культури та інформаційної політики України № 599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва», який був прийнятий лише 02.08.2021 (тобто після оскаржуваного припису) не може поширювати свою дію на спірні правовідносини, які виникнули ще в липні 2021 року.

Також представник позивача зазначив, що станом на дату видачі припису історичні ареали міста Києва не були затверджені, а прийняті накази Міністерством культури та інформаційної політики України, які нібито встановлюють такі межі, не відповідають вимогам містобудівної документації та чинного законодавства України. Представник позивача зауважив, що відповідач-1 не надав доказів на підтвердження того, що станом на 13.07.2021 до складу генерального плану міста Києва входила науково-проєктна документація про визначення історичних ареалів міста Києва, меж та режимів використання зон охорони, яку затверджено Міністерством культури України.

27.12.2021 від представника ГО «Мапа Реновації» надійшла заява про вступ до розгляду справи в якості третьої особи, без самостійних вимог на стороні відповідачів, в якій представник заявника зазначив, зокрема, що 20.07.2020 організація звернулась до Міністерства культури та інформаційної політики України із поданням про вирішення питання про занесення спірної будівлі до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. До подання додавалась також облікова документація, складена ГО «Мапа реновації» із залученням фахівців з певним науковим ступенем.

11.01.2022 представник позивача подав відповідь на пояснення третьої особи та відповідача-2, відповідно до якої представник позивача зазначає, що науково-проєктною документацією «Межі і режими використання зон охорони пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення «Житловий будинок» на вулиці Січових Стрільців № 47», що затверджена наказом Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.04.2021 № 28, будівля за адресою: місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 49 знаходиться в зоні регулювання забудови ІІ категорії та в свою чергу, в зоні регулювання забудови ІІ категорії дозволяється реконструкція існуючих та будівництво нових будівель і споруд за індивідуальними проєктами, погодженими у встановленому порядку, в тому числі з відповідним органом охорони культурної спадщини. Передпроєктні пропозиції були погоджені з Департаментом, а будівельні роботи з реконструкції будівлі - не проводилися взагалі.

01.02.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив від представника Міністерства культури та інформаційної політики України, в якому представник відповідача-1 зазначає, що Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 06.08.2021 № 625 «оранжерею, навчально-методичний павільйон «КВІТИ УКРАЇНИ» по вул. Січових Стрільців, 49 у м. Києві» внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятку архітектури монументального мистецтва місцевого значення (охоронний № 3065-Кв).

Підставою для занесення вказаної пам`ятки до Реєстру було подання ГО «Мапа реновації» від 20.07.2021 відповідно до пункту б частини першої статті 14 Закону № 1805-ІІІ. За твердженнями представника відповідача-1, оскаржуваний наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 06.08.2021 № 625 був виданий у межах своїх повноважень на основі і на виконання Конституції та Законів України.

09.02.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому Департамент просить відмовити в задоволенні позовних вимог ПрАТ «Квіти України» в повному обсязі, аргументуючи це тим, що оскільки наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 06.08.2021 № 625, об`єкт культурної спадщини за адресою вул. Січових Стрільців, 49 був занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, наказ Департаменту від 29.07.2021 № 46 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва», як акт одноразового застосування, вичерпав свою дію фактом занесення об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, тому він не може бути скасований чи змінений. За твердженнями представника відповідача-2 представником позивача було зроблено безпідставний висновок щодо протиправності винесення Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) наказу від 29.07.2021 № 46, оскільки він прийнятий на виконання вимог пункту 2 частини другої статті 14 Закону № 1805-ІІІ, відповідно до якої переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини. Керуючись викладеними вище обставинами, представник відповідача-2 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог адміністративного позову.

10.02.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва представник позивача подав відповідь на відзив Міністерства культури та інформаційної політики України, в якому представник позивача зазначив, що Міністерство культури та інформаційної політики України не дотримало вимогу Порядку № 158, оскільки облікова документація розроблена ГО «Мапа Реновації», яка не має повноважень для її розробки, не належить до наукових установ та/або закладів культури, а під час її розробки допущено порушення законодавства.

За твердженнями представника позивача, представником відповідача-1, з моменту виникнення спірних правовідносин та в ході розгляду судом цієї справи, не було надано жодного доказу, який би підтверджував, що ГО «Мапа Реновації» належить до наукових установ та/або закладів культури, Міністерство культури та інформаційної політики України жодним чином не спростовує твердження позивача, що ГО «Мапа Реновації» не має статусу наукової установи, в тому числі не має статусу закладу культури, одним із основних видів діяльності яких є проведення наукових досліджень у сфері охорони культурної спадщини.

Представник позивача зауважив, що цілісний майновий комплекс по вул. Січових Стрільців, 49 в м. Києві не має ознак об`єкта культурної спадщини згідно Методичних рекомендацій щодо визначення предмета охорони об`єктів історії, затверджених наказом Міністерства культури і туризму України від 02.11.2009 № 956/0/16-09, що виключає можливість віднесення такого об`єкта до переліку об`єктів культурної спадщини та пам`яток культурної спадщини.

Також представник позивача звертає увагу на те, що додана до відзиву облікова документація містить дані щодо направлення позивачу запрошення від імені голови ГО «Мапа Реновації», направленого 15.07.2021 (четвер), в той же час, в акті не вказано даних стосовно того чи вручено станом на 19.07.2021 (понеділок) запрошення позивачу, не вказано причини неявки позивача на відповідне обстеження будівлі. Крім того, в Акті стану збереження від 19.07.2021 № 1 не міститься підпису посадової особи органу охорони культурної спадщини (відповідача-2), повноваження якого поширюються на територію розміщення відповідного об`єкта.

За твердженнями представника позивача, Акт стану збереження № 1, який датований 19.07.2021, не може вважатися належним документом, який підтверджує стан будівлі по вул. Січових Стрільців, 49 в Шевченківському районі міста Києва, оскільки складений особами, які не мають на це відповідних повноважень, та без присутності власника будівлі і посадової особи органу охорони культурної спадщини, повноваження якого поширюються на територію розміщення відповідного об`єкта.

31.08.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва представником ГО «Мапа Реновації» були подані письмові пояснення щодо адміністративного позову в цій справі, в яких представник третьої особи з приводу аргументів та доводів представника позивача зазначив, що посилання представника позивача щодо того, що ГО «Мапа Реновації» не є науковою установою, оскільки основним видом економічної діяльності організації, визначеним відповідно до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, є діяльність інших громадських організацій, у зв`язку з чим остання не уповноважена бути розробником облікової документації щодо об`єктів культурної спадщини, є безпідставними та не відповідають дійсності, оскільки чинним законодавством встановлено, що розробником облікової документації може бути юридична особа зі статусом неприбуткової організації, для якої основним видом діяльності є здійснення фундаментальних досліджень у сфері культури, які не орієнтовані на безпосереднє практичне використання у сфері економіки.

Представник третьої особи зазначив, що відповідно до статуту громадської організації вбачається, що основною метою діяльності організації є, зокрема, але не виключно, виявлення, наукове вивчення пам`яток історії, архітектури, містобудування, садово-паркового, ландшафтного та монументального мистецтва, сприяння державним органам та органам місцевого самоврядування в їх охороні, збереженні та використанні.

Також у поданих письмових поясненнях представник третьої особи зауважив, що об`єкт культурної спадщини «оранжерея, навчально-методичний павільйон «КВІТИ УКРАЇНИ» був внесений відповідачем-2 до Переліку об`єктів культурної спадщини без порушень законодавства України, оскільки суб`єктами владних повноважень були вчинені відповідні дії, які повністю відповідають приписам вимог чинного законодавства.

Щодо доводів представника позивача про те, що об`єкт культурної спадщини «оранжерея, навчально-методичний павільйон «КВІТИ УКРАЇНИ» не відповідає критеріям пам`ятки культурної спадщини, представник третьої особи зазначив, що такі твердження є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ні позивач, ні представник позивача не мають відповідної вищої освіти, кваліфікації та спеціальних знань у галузі архітектури, мистецтва, літератури та історії, щоб оцінювати відповідність об`єкта критеріям, крім того, третя особа помилково зазначала, що нібито матеріали справи не містять висновку експерта, який би підтверджував висловлювання позивача щодо невідповідності об`єкта критеріям пам`ятки культурної спадщини. Натомість, представник третьої особи зазначає, що рішення про визнання об`єкта пам`яткою культурної спадщини було прийнято Експертною комісією з питань обліку об`єктів культурної спадщини на підставі облікової документації, що була розроблена спільними зусиллями наукової установи «Мапа Реновації», Харковенком Р.В., який є кандидатом історичних наук за спеціальністю «музеєзнавство, пам`яткознавство», та Баркар В. О., яка є спеціалістом за спеціальністю «архітектура будівель та споруд» відповідно до вимог Порядку № 158.

Представник ГО «Мапа Реновації» зазначив, що встановлення будівельного паркану-огорожі і є одним із видів підготовчих робіт згідно з Проектом підготовчих робіт, розробленим на замовлення позивача, тобто позивач почав здійснювати підготовчі роботи, які передбачені його проєктом підготовчих робіт, до 07.07.2021.

02.09.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва від Київської міської прокуратури надійшли пояснення, в яких представник Київської міської прокуратури зазначив, що занесення вказаного об`єкта культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини та Державного реєстру нерухомих пам`яток України відбулось відповідно до вимог чинного законодавства, а тому доводи позивача про порушення процедури надання пам`ятки охоронного статусу «Оранжереї, навчально-методичного павільйону «КВІТИ УКРАЇНИ» є безпідставними. За твердженнями представника прокуратури, проведення засідання експертної комісії в онлайн форматі не вплинуло на законність прийнятого рішення. Також, за твердженнями представника прокуратури, доводи ТОВ «Квіти України» про невідповідність облікової документації вимогам, у зв`язку з непідписанням Акта стану збереження об`єкта культурної спадщини від 19.07.2021 його власником є безпідставними, оскільки, останні спростовуються матеріалами справи, до яких долучено запрошення, направлене поштою за юридичною адресою позивача. На підставі викладених обставин, представник Київської міської прокуратури погодився з аргументами та доводами представників відповідачів щодо правомірності прийнятих останніми оскаржуваних рішень.

Не погоджуючись з позицією, викладеною представниками ГО «Мапа Реновації» та Київської міської прокуратури, 06.09.2022 представник позивача подав заперечення на пояснення, в яких останнім було зазначено таке.

Щодо належності ГО «Мапа Реновації» до наукових установ, які уповноважені на розробку облікової документації, представник позивача підтримав викладені раніше аргументи та доводи стосовно того, що третя особа не є науковою установою та не є суб`єктом наукової діяльності, а тому у останньої відсутні повноваження та передбачені законодавством підстави здійснювати підготовку облікової документації.

Щодо повноважень Харковенка Р.В. та Баркар В.О. на підписання облікової документації, представник позивача додатково зазначив, що облікова документація була підписана кандидатом історичних наук Харковенко Р.В., який мав право на підписання облікової документації, в той же час, Баркар В.О., яка є спеціалістом за спеціальністю «архітектура будівель та споруд», не маючи жодного наукового ступеня, не мала права на підписання облікової документації.

Щодо невідповідності Акта стану збереження вимогам Порядку № 158, представник позивача зазначив, що представник ГО «Мапа Реновації» вводить суд в оману, оскільки на аркушах 60, 61 облікової документації чітко зазначена дата відправки такого запрошення - це четвер, 15.07.2021, час відправлення - 20 год. 33 хв., а не 06.07.2021, та позивач не отримав жодного листа від ГО «Мапа Реновації».

Водночас сам акт був складений вже в понеділок, 19.07.2021, тобто через 1 (один) робочий день з дати відправки листа з запрошенням для складення акту, що очевидно унеможливило представникам позивача отримати такий лист завчасно, до дати складення акту.

Також представник позивача зазначив, що Порядок № 158 покладає на розробника облікової документації не лише запросити власника об`єкта культурної спадщини для складення акта, але й у випадку його неявки вказати причини такої неявки та додати до Акта стану збереження повідомлення про вручення поштового відправлення, однак матеріали Акта стану збереження не містять повідомлення про вручення поштового відправлення (ф. 119), затвердженого наказом від 12.05.2006 № 211 «Про затвердження та введення в дію Порядку пересилання поштових відправлень».

На підставі викладено, представник позивача зазначив, що Акт стану збереження не відповідає вимогам Порядку № 158, оскільки не містить підпису власника нерухомого майна та не містить повідомлення про вручення поштового відправлення, а також не містить підпису посадової особи органу охорони культурної спадщини, повноваження якого поширюється на територію розміщення відповідного об`єкта.

Щодо невідповідності об`єкта критеріям пам`ятки культурної спадщини, представник позивача зазначив, що позивач подав до суду достатні та належні докази, які підтверджують невідповідність нерухомого майна за адресою: місто Київ, вулиця Січових Стрільців, 49 критеріям пам`ятки культурної спадщини.

Так, позивач надав обґрунтований висновок наукової установи, складений згідно з вимогами чинного законодавства.

Водночас, до таких висновків дійшов не позивач чи його представник, не громадська організація чи інші об`єднання громадян, а спеціалізовані наукові установи, які мають відповідні повноваження на проведення такого роду досліджень, мають відповідну матеріально-технічну базу та досвід виконання аналогічних робіт, оскільки позивач залучив спеціалізовану організацію - комунальний заклад «Центр консервації предметів археології», який є науковою установою, та яким було підготовлено історико-архітектурну довідку, складену відповідно до Методичних рекомендацій щодо розроблення історичних (історико-архітектурних довідок).

Представник позивача наголосив, що до матеріалів справи залучено науковий звіт, складений Науково-дослідним інститутом теорії та історії архітектури, містобудування і дизайну «НДІ ТІАМД», який є науковою установою, та яким було підготовлено Науковий звіт «Загальний огляд технічного стану, визначення доцільності реконструкції і теоретичне дослідження містобудівної ситуації будівлі за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вулиця Січових Стрільців, 49», згідно з яким підстави для віднесення цього об`єкта до культурних споруджень та об`єктів культурної спадщини відсутні, а надана облікова документація є необґрунтованою.

Натомість, рішення Експертної комісії з питань обліку об`єктів культурної спадщини про визнання об`єкта пам`яткою культурної спадщини не містить жодних критеріїв, на підставі яких комісією зроблено висновок, що об`єкт є пам`яткою культурної спадщини. Невідповідність протоколу засідання Експертної комісії з питань обліку об`єктів культурної спадщини вимогам Методичних рекомендацій щодо визначення предмета охорони об`єктів історії, затверджених наказом Міністерства культури і туризму України від 02.11.2009 № 956/0/16-09, неодноразово зазначалася позивачем в позовній заяві та інших заявах по суті справи.

Щодо обставин виконання позивачем підготовчих та будівельних робіт, представник останнього звернув увагу, що відповідно до приписів вимог чинного законодавства встановлено, що будівництво - це нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об`єкта будівництва, водночас позивачем проводились підготовчі роботи, які мають окреме визначення, та не вважаються роботами з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, тобто в розумінні Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) підготовчі роботи не є будівництвом.

Також представник позивача зауважив, що виконання підготовчих робіт на підставі окремого повідомлення, до початку проєктування та до етапу будівництва допускається вимогами чинного законодавства України, при цьому, обов`язок наявності затвердженої проєктної документації та її подання до органів державного архітектурно-будівельного контролю передбачена виключно для етапу будівництва, тобто для виконання будівельних робіт.

Таким чином, за твердженнями представника позивача, наведені в письмових поясненнях обґрунтування щодо необхідності розробки та затвердження проєктної документації до початку підготовчих та будівельних робіт стосуються виключно порядку проєктування та будівництва, тобто робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту, однак чинне законодавство України окремо визначає також підготовчі роботи, які можуть бути здійснені окремо, до етапу будівництва.

Щодо доводів про порушення позивачем зони охорони пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення «Житловий будинок» по вул. Січових Стрільців, 47, представник позивача зауважив, що в зоні регулювання забудови II категорії дозволяється реконструкція існуючих та будівництво нових будівель за індивідуальними погодженими проєктами, а тому, зважаючи на те, що погодження проєкта має здійснюватися для таких видів будівництва як «будівництво нових будівель», тобто нове будівництво та «реконструкція існуючих будівель», тобто реконструкція, вказані види діяльності охоплюються поняттям будівництва згідно з визначенням, яке міститься в Законі № 3038-VI.

Водночас жодних робіт з реконструкції існуючих чи будівництва нових будівель позивач не здійснював на момент прийняття оскаржуваних рішень, а виконував виключно підготовчі роботи згідно із зареєстрованим повідомленням про початок виконання підготовчих робіт, що також підтверджується і змістом акту візуального обстеження, складеним відповідачем.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Квіти України» (правонаступник ПрАТ «Квіти України») є власником нерухомого майна: цілісний майновий комплекс загальною площею 3 139,9 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 49, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.06.2021 № 260579953.

16.11.2020 позивач отримав Містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єктів будівництва, зареєстровані Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за реєстраційним номером ЄДЕССБ MU01:5194-3570-5824-2147, реєстраційним номером 21188/0/7-1-20, назва об`єкта: «Реконструкція цілісного майнового комплексу з надбудовою для розміщення офісного центру з підземним паркінгом».

Суди встановили, що 29.12.2020 ПрАТ «Квіти України» подало та зареєструвало у Департаменті з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, реєстраційний номер КВ020201229557, Генеральний підрядник - ТОВ «Амбас», замовник - ПрАТ «Квіти України».

Суд першої інстанції встановив, що ПрАТ «Квіти України» листом від 07.06.2021 № 68 звернулося до МКІП з проханням надати дозвіл на проведення земляних робіт на об`єкті: «Реконструкція цілісного майнового комплексу з надбудовою для розміщення офісного центру з підземним паркінгом по вул. Січових Стрільців, 49, у Шевченківському районі м. Києва».

Листом від 19.07.2021 № 825/6.11.1 Міністерство культури та інформаційної політики України повідомило ПрАТ «Квіти України», що згідно з актуальними вимогами законодавства у сфері охорони культурної спадщини дозвіл на проведення робіт на території історичного ареалу населеного пункту надається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, на підставі, у тому числі, погодженої у встановленому порядку з відповідним органом охорони культурної спадщини проєктної документації. У зв`язку з цим відповідач-1 повідомив позивача, що Міністерство повернеться до розгляду можливості видачі зазначеного дозволу після надання підтвердження погодження в порядку, встановленому законодавством і державними нормами, у тому числі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, проєктної документації об`єкта реконструкції.

Також суди встановили, що на підставі звернення народного депутата України Д.О. Гуріна від 29.06.2021 № 419д9/7-2021/212860 працівниками Міністерства культури та інформаційної політики України 07.07.2021 було проведено візуальне обстеження земельної ділянки по вул. Січових Стрільців, 49 у Шевченківському районі м. Києва та зафіксовано встановлення будівельного паркану, наявність ознак проведення підготовчих будівельних робіт.

Висновки обстеження зафіксовані в акті візуального обстеження на території історичного ареалу м.Києва від 07.07.2021, в якому поряд з іншим зазначено, що за результатами перевірки електронної бази документообігу МКІП встановлено, що станом на момент складання цього акта погоджень проєктів будівництва, реконструкцій та дозволів на проведення будь-яких робіт за вказаною адресою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, не надавалося.

У зв`язку з цим в акті зроблено висновок, що здійснення робіт із будівництва на території історичного ареалу міста за відсутності погодженої у встановленому порядку проєктної документації та без відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, містить ознаки порушень частини четвертої статті 32 Закону № 1805-ІІІ.

За результатами вказаного обстеження Міністерством культури та інформаційної політики України 13.07.2021 на адресу ПрАТ «Квіти України» винесено припис № 801/6.11.6, в якому містилися вимоги:

1. Негайно припинити проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті «Реконструкція цілісного майнового комплексу з надбудовою для розміщення офісного центру з підземним паркінгом по вул. Січових Стрільців, буд. 49 у Шевченківському районі м. Києва», які виконуються в межах історичного ареалу м. Києва (рішення Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 «Про затвердження Генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року») з порушенням вимог частини четвертої статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини;

2. Вжити заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини;

3. Надати пояснення по суті викладених у п. 1 зазначеного Припису фактів порушення законодавства про охорону культурної спадщини.

Втім, 21.07.2021 ГО «Мапа Реновації» звернулася до міністра культури та інформаційної політики України із поданням про занесення об`єкта культурної спадщини - оранжереї, навчально-методичного павільйону «Квіти України».

До цього подання було додано облікову документацію на об`єкт культурної спадщини у складі облікової картки, історичної довідки, графічних матеріалів, акта стану збереження, копій дипломів, витягу з реєстру речових прав.

За результатами розгляду цього подання Експертною комісією з питань обліку об`єктів культурної спадщини ухвалено рішення про те, що об`єкт культурної спадщини «Оранжерея, навчально-методичний павільйон «Квіти України» по вул. Січових Стрільців, 49 у м. Києві відповідає критеріям пам`ятки архітектури, монументального мистецтва та категорії місцевого значення.

Указане рішення оформлено протоколом засідання Експертної комісії з питань обліку об`єктів культурної спадщини в онлайн форматі від 22.07.2021 № 5/21.

Міністерством культури та інформаційної політики України до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було надіслано лист від 23.07.2021 № 8590/6.11.7 із обліковою документацією на об`єкт «Оранжерея, навчально-методичний павільйон «Квіти України» по вул. Січових Стрільців, 49 у м. Києві та протокол засідання Експертної комісії з питань обліку об`єктів культурної спадщини від 22.07.2021 № 5/21 для внесення зазначеного об`єкта до Переліку об`єктів культурної спадщини.

Із покликанням на приписи статті 14 Закону № 1805-ІІІ, розділу IV Порядку № 158, враховуючи лист МКІП від 23.07.2021 № 8590/6.11.7 та протокол засідання Експертної комісії з питань обліку об`єктів культурної спадщини, в онлайн форматі від 22.07.2021 № 5/21 Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийняв наказ від 29.07.2021 № 46 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва».

Пунктом 1 цього наказу приписано внести до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва об`єкт згідно з додатком, а саме «Оранжерея, навчально-методичний павільйон «Квіти України» по вул. Січових Стрільців, 49 у м. Києві, що належить ПрАТ «Квіти України», дата утворення 1983-1985 роки, вид - архітектура, монументальне мистецтво, автентичність - збережено.

Про прийняття відповідного наказу Департамент повідомив МКІП листом від 29.07.2021 № 066-2376.

У подальшому, відповідно до статей 5, 14 Закону № 1805-ІІІ, враховуючи рішення засіданні Експертної комісії з питань обліку об`єктів культурної спадщини (протокол від 22.07.2021 № 5/2021), розділу IV Порядку № 158, на підставі подання ГО «Мапа Реновації» від 20.07.2021 (вхідний номер МКІП від 21.07.2021 № 21614/20.1-21) Міністерством культури та інформаційної політики України 06.08.2021 був прийнятий наказ № 625, яким занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за видом пам`ятки архітектури, монументального мистецтва та категорією місцевого значення об`єкт культурної спадщини «Оранжерея, навчально-методичний павільйон «Квіти України» по вул. Січових Стрільців, 49 у м. Києві, охоронний № 4065-Кв.

Не погоджуючись із приписом Міністерства культури та інформаційної політики України від 13.07.2021 № 801/6.11.6, наказом Департаменту охорони культурної спадщини від 29.07.2021 № 46 та наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 06.08.2021 № 625, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2022 позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції виходив з того, що наявними у матеріалах справи документами підтверджується, що на об`єкті проводилися саме підготовчі, а не будівельні роботи. Такі роботи здійснювалися на підставі зареєстрованого повідомлення про початок виконання підготовчих будівельних робіт, що свідчить про виконання позивачем законодавчих вимог для початку проведення саме підготовчих будівельних робіт.

Отже, за позицією суду, вимоги оскаржуваного припису Міністерства культури та інформаційної політики України про припинення будівельних робіт є необґрунтованими, оскільки відповідач-1 належними і допустимими доказами не довів, що будівельні роботи взагалі виконував позивач.

Також суд першої інстанції, з посиланням на ряд позицій Верховного Суду, зазначив, що в установленому порядку межі історичного ареалу у місті Києві не були затверджені належним чином, що свідчить про відсутність у позивача обов`язку з отримання у відповідача-1 дозволу на проведення земляних робіт, адже земельна ділянка не знаходиться у межах історичного ареалу міста Києва.

Окремо суд підкреслив, що в оскаржуваному приписі Міністерства культури та інформаційної політики України відсутня конкретизація дій, які має вчинити ТОВ «Квіти України» для усунення порушення вимог законодавства. А сам припис взагалі прийнятий без наявних на те правових підстав, оскільки перевірка дотримання позивачем вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини проведена без дотримання жодних вимог Закону № 877-V.

Визнаючи протиправними та скасовуючи наказ Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.07.2021 № 46 та наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 06.08.2021 № 625, суд першої інстанції наголосив, що до статутних завдань ГО «Мапа Реновації» не належать питання охорони культурної спадщини, що свідчить про перебування цього об`єднання громадян поза межами кола осіб, які можуть бути ініціатором розгляду питань занесення об`єкта культурної спадщини до відповідного реєстру.

На думку суду першої інстанції, ГО «Мапа Реновації» не надала докази на підтвердження факту, що остання проводить фундаментальні наукові дослідження, а отже суд прийшов до висновку, що вона не здійснює наукову діяльність та не є науковою установою відповідно до приписів чинного законодавства, адже не відповідає необхідним для цього критеріям.

Таким чином, за висновками суду, ГО «Мапа Реновації» не була наділена повноваженнями на розробку облікової документації та не мала права бути її розробником, що безпідставно не було враховано Міністерством культури та інформаційної політики України.

В цьому контексті суд першої інстанції зазначив, що у складі осіб, залучених ГО «Мапа Реновації» до підготовки облікової документації, діяв кандидат історичних наук зі спеціальності музеєзнавство, пам`яткознавство Харковенко Р.В. , який здійснив оцінку автентичності та цінності об`єкта з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового, художнього погляду, однак він не є фахівцем в галузі архітектури. У складі таких осіб діяла також архітектор Баркар В.О., яка не мала наукового ступеня кандидата наук або доктора наук. Викладене, на переконання суду першої інстанції, додаткового підтверджує, що облікова документація була створена та підписана особами, які не відповідають вимогам чинного законодавства для вчинення таких дій.

Також суд наголосив, що Акт стану збереження, датований 19.07.2021, не може вважатися належним документом, який підтверджує стан будівлі по вул. Січових Стрільців, 49 в Шевченківському районі міста Києва, оскільки складений особами, які не мають на це відповідних повноважень, без присутності власника будівлі і посадової особи органу охорони культурної спадщини, повноваження якого поширюються на територію розміщення відповідного об`єкта.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що Міністерство культури та інформаційної політики України, отримавши на розгляд облікову документацію, розроблену ГО «Мапа Реновації», вийшло за межі своїх повноважень, оскільки не мало правових підстав розглядати вказані документи на засіданні експертної комісії, адже облікова документація не відповідала вимогам чинного законодавства, що породжувала у відповідача-1 обов`язок повернути таку облікову документацію ініціатору з обґрунтуванням підстав у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня їх надходження.

Суд першої інстанції також звернув увагу, що Експертна комісія з питань обліку об`єктів культурної спадщини не була уповноважена проводити засідання дистанційно та протокол її засідання підписаний особами, які не брали у такому засіданні участі взагалі. Водночас всупереч вимог чинного законодавства у протоколі засідання відсутні обґрунтування прийнятого рішення взагалі.

Окремо суд в ході розгляду цієї справи дослідив питання відповідності (невідповідності) цілісного майнового комплексу загальною площею 3 139,9 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 49, критеріям, за наявності яких об`єкт визнається пам`яткою, за результатами якого суд першої інстанції дійшов висновку, що він не може належати до пам`яток, будівля перебуває в аварійному стані та громадські організації і відповідачі перешкоджали позивачу запобігти її подальшому руйнуванню, чим також і позбавили його права на мирне володіння майном.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що 28.03.2002 на IX сесії XXIII скликання Київською міською радою було прийнято рішення № 370/1804 «Про затвердження Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року», який є основним планувальним документом, що містить принципові рішення, в тому числі щодо охорони природи та історико-культурної спадщини та повинен відповідати вимогам щодо збереження історико-культурної спадщини. Відповідно до розділу 7 «Збереження та охорона історико-культурної спадщини» текстової частини Генерального плану міста Києва до 2020 року на історико-містобудівному плані позначено: межі історичних районів та історичних ареалів міста, історико-архітектурних та історико-культурних заповідників.

Оскільки Генеральний план міста Києва є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування з питань планування території населеного пункту, він є обов`язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території, як це встановлено частиною першою статті 73 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР).

Суд апеляційної інстанції критично оцінив аргументи позивача щодо незатвердження меж історичного ареалу міста Києва у встановленому законом порядку та застосував правові висновки, сформовані в постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 640/8728/21.

Так, згідно з правовою позицією Верховного Суду у справі № 640/8728/21 незатвердження науково-проектної документації із визначення меж історичного ареалу відповідно до статті 32 Закону № 1805-ІІІ:

по-перше, не зумовлює автоматично нечинності Генерального плану або його скасування, не нівелює вимоги законодавства стосовно обов`язковості цього документа і врахування його вимог під час провадження містобудівної діяльності;

по-друге, не може скасовувати закріпленого на нормативному рівні правового статусу відповідної території як об`єкта культурної спадщини, виводити її з під державної охорони (охорони законом) й порушувати баланс інтересів, досягнутий при затвердженні Генерального плану міста Києва, який розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, є чинним і обов`язковим до виконання, надавати необґрунтовану перевагу приватним інтересам над громадським інтересом територіальної громади міста Києва до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства, який визнається Україною згідно з домовленостями Сторін, досягнутими у Рамковій конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що в зонах охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, встановлено особливий режим регулювання забудови.

Зокрема, у таких зонах забороняється проведення будівельних робіт без попереднього отримання дозволу в органах охорони культурної спадщини, зокрема, Міністерства культури та інформаційної політики України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Суд апеляційної інстанції наголосив, що згідно із абзацом першим пункту 5 Містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.12.2020 № 1287, замовнику будівництва - ПрАТ «Квіти України», було приписано розробляти проектну документацію з урахуванням положень Закону № 1805-ІІІ та Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318.

Також суд апеляційної інстанції врахував, що з метою отримання дозволу на проведення земляних робіт по об`єкту: «Реконструкція цілісного майнового комплексу з надбудовою для розміщення офісного центру з підземним паркінгом по вул. Січових Стрільців, 49, у Шевченківському районі м. Києва» позивач листом від 07.06.2021 № 68 звернувся до МКІП з відповідним проханням.

Проте відповідний дозвіл позивачу відповідачем-1 не видавався з огляду на те, що проєктна документації об`єкта реконструкції не була погоджена у порядку, встановленому законодавством, зокрема, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Щодо проведення позивачем лише підготовчих робіт, дозвіл на здійснення яких підприємство набуло в установленому законом порядку, суд апеляційної інстанції зазначив, що виконанню підготовчих робіт передують отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проєктної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 Закону № 3038-VI, її експертизи; затвердження проектної документації.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зауважив, що матеріали справи не містять доказів затвердження в установленому законодавством порядку проєктної документації на об`єкт будівництва «Реконструкція цілісного майнового комплексу з надбудовою для розміщення офісного центру з підземним паркінгом по вул. Січових Стрільців, 49, у Шевченківському районі м. Києва».

Натомість наявний у матеріалах справи проєкт підготовчих робіт «Реконструкція цілісного майнового комплексу з надбудовою для розміщення офісного центру з підземним паркінгом по вул. Січових Стрільців, 49, у Шевченківському районі м. Києва» сам по собі є лише складовою проєктної документації, затвердження якої у повному обсязі породжує можливість здійснювати підготовчі роботи після реєстрації відповідного повідомлення або отримання дозволу.

Водночас дозвіл на проведення робіт на об`єкті будівництва за адресою: вул. Січових Стрільців, 49 у Шевченківському районі міста Києва Департаментом не надавався, проектна документація відповідачем-2 не затверджувалася.

Про відсутність відповідних погоджень вказувалося позивачу й у листі відповідача-1 від 19.07.2021 № 825/6.11.1, в якому МКІП повідомило ПрАТ «Квіти України» про те, що Міністерство повернеться до розгляду можливості видачі зазначеного дозволу після надання підтвердження погодження в порядку, встановленому законодавством і державними нормами, у тому числі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, проєктної документації об`єкта реконструкції.

Отже, на думку суду, за відсутності погодженої у встановленому порядку проєктної документації та без відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади, що формує та реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, такі дії містять ознаки порушень частини третьої статті 6-1, частини третьої статті 32 та частини першої статті 35 Закону № 1805-ІІІ.

Також суд апеляційної інстанції зауважив, що приймаючи оскаржуване рішення у формі припису, МКІП фактично не здійснювало заходів державного контролю, оскільки не перебувало на території будівництва, не здійснювало перевірку суб`єкта містобудівної діяльності, а лише вживало охоронних заходів шляхом проведення візуального огляду та перевірку електронної бази даних, що свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень Закону № 877-V.

Суд апеляційної інстанції, із покликанням на наявні у справі публікації новин, встановив, що вже 12.07.2021 (тобто до прийняття спірного припису) позивачем було розпочато роботи з демонтажу окремих частин будівлі.

Проте наявний у матеріалах справи проєкт підготовчих робіт «Реконструкція цілісного майнового комплексу з надбудовою для розміщення офісного центру з підземним паркінгом по вул. Січових Стрільців, 49, у Шевченківському районі м. Києва», як частина проєктної документації, проведення робіт із демонтажу окремих частин будівлі взагалі не передбачав.

Також суд апеляційної інстанції зауважив, що в оскаржуваному приписі МКІП чітко зазначено про необхідність негайного припинення будь-яких будівельних робіт на об`єкті як таких, що здійснюються з порушенням вимог частини четвертої статті 32 Закону № 1805-ІІІ без відповідних погоджень і дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, а також вжиття заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог чинного законодавства, тобто отримання необхідних погоджень і дозволів.

Надаючи оцінку позиції Окружного адміністративного суду міста Києва про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування наказу Департаменту охорони культурної спадщини № 46 від 29.07.2021 та наказу Міністерства культури та інформаційної політики № 625 від 06.08.2021, суд апеляційної інстанції зазначив, що ні приписи розділу IV Порядку № 158, ні норми розділу ІІІ останнього, які встановлюють вимоги до облікової документації, не містять вимог щодо подання ініціатором документів, які підтверджують його повноваження та право звернутися до Мінкультури з відповідним поданням, що спростовує висновки суду першої інстанції щодо відсутності у матеріалах справи належних і допустимих доказів, що на етапі отримання від ГО «Мапа Реновації» документів відповідачем-1 було забезпечено перевірку повноважень згаданого об`єднання громадян бути ініціатором внесення об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Задекларовані у Статуті ГО «Мапа Реновації» завдання є такими, що спрямовані, зокрема, на охорону культурної спадщини, а отже указане об`єднання громадян має право бути ініціатором розгляду питань занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією пам`ятки місцевого значення.

Щодо висновків Окружного адміністративного суду міста Києва, що ГО «Мапа Реновації» не належить до наукових установ, адже не проводить фундаментальних наукових досліджень, не має необхідної науково-дослідної та дослідно-експериментальної бази, відповідного штату співробітників, а отже не було наділене повноваженнями з розробки облікової документації, судом апеляційної інстанції зазначено, що визначення ГО «Мапа Реновації» одним з головних напрямів її діяльності наукового вивчення пам`яток архітектури та містобудування і відповідність цього об`єднання громадян базовим ознакам закладу культури дає підстави вважати, що ГО «Мапа Реновації» у розумінні положень п. 2 розділу ІІІ Порядку № 158 може бути розробником облікової документації.

Звернув увагу суд і на те, що до розробки облікової документації ініціатором було залучено кандидата історичних наук за спеціальністю «Музеєзнавство. Пам`яткознавство» Харковенка Р.В. (диплом кандидата наук серії НОМЕР_1 ), чим виконано вимоги п. 2 розд. ІІІ Порядку № 158 в частині необхідності залучення для проведення досліджень особи, що має науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук або доктора наук) за спеціальністю «музеєзнавство, пам`яткознавство» або архітектури - для об`єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також ландшафтних. Водночас, зазначаючи на обґрунтування дефектності, наданої облікової документації, про те, що Харковенко Р.В. не є фахівцем у галузі архітектури, суд першої інстанції не врахував, що неодноразово згаданий вище пункт 2 розділу ІІІ Порядку № 158 вимагає від такого фахівця або науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук або доктора наук) за спеціальністю «музеєзнавство, пам`яткознавство» або архітектури - для об`єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також ландшафтних. Отже, відсутність відомостей про те, що Харковенко Р.В. не є фахівцем саме у галузі архітектури не позбавляє останнього права на підписання облікової документації як особу, яка є кандидатом історичних наук за спеціальністю «музеєзнавство, пам`яткознавство».

Підписання ж історичної довідки поряд з Харковенком Р.В. архітектором Баркар В.О. (диплом спеціаліста серії НОМЕР_2 за спеціальністю: «Архітектура будівель і споруд»), на переконання суду апеляційної інстанції, жодним чином не вказує на її невідповідність вимогам пункту 5 розділу ІІІ Порядку № 158. Указана норма права не встановлює неможливості підписання її декількома особами, а містить лише вимогу про те, що така довідка в обов`язковому порядку має бути підписана, зокрема, особою, що має науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук або доктора наук) за спеціальністю «музеєзнавство, пам`яткознавство», до яких належить, як було встановлено вище, Харковенко Р.В.

Щодо не підписання акта стану збереження власником об`єкта культурної спадщини та посадовою особою органу охорони культурної спадщини, суд апеляційної інстанції зазначив, що третьою особою-1 були виконані вимоги щодо запрошення власника об`єкта культурної спадщини до складання акта збереження, а відсутність у відповідному акті підпису посадової особи органу охорони культурної спадщини як окремий недолік не може бути безумовною підставою для визнання його таким, що містить недостовірні відомості.

Стосовно проведення засідання Експертної комісії в онлайн форматі суд відзначив, що за умови проведення останнього в офлайн форматі немає підстав вважати, що рішення щодо облікової документації на об`єкт культурної спадщини «Оранжерея, навчально-методичний павільйон «Квіти України» по вул. Січових Стрільців, 49 у м. Києві» було б іншим. Належних обґрунтувань (у площині застосованої Окружним адміністративним судом міста Києва позиції Верховного Суду) щодо наявності правових підстав для протилежного висновку, мотиви оскаржуваного судового рішення не містять. Тим більше протокол відповідного засідання підписали усі члени Експертної ради, що брали участь у її засіданні.

Водночас, оскільки суд першої інстанції окремо зупинився на дослідженні питання відповідності (невідповідності) цілісного майнового комплексу загальною площею 3 139,9 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 49, критеріям, за наявності яких об`єкт визнається пам`яткою, суд апеляційної інстанції наголосив, що в історичній довідці, яка була надані ГО «Мапа Реновації» у складі облікової документації, зазначено, зокрема, що будинок зберіг свою автентичність, форми та матеріально-технічну структуру. Будинок становить архітектурну цінність як невід`ємний елемент забудови вулиці Січових Стрільців та вулиці Гоголівської. Є прикладом громадської споруди другої половини ХХ століття в стилі пізнього модернізму. Будівля типологічно унікальна. Конструкція будівлі в частині перекриття атріуму є надскладним технологічним рішенням свого часу, демонструє технологічні досягнення епохи.

Отже, за своїм змістом історична довідка містить інформацію про автентичність об`єкта, його цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду, дані історико-архівних досліджень, архітектурних, мистецтвознавчих, бібліографічних та містобудівних вишукувань. До того ж, як було встановлено раніше, остання складена відповідно до вимог пункту 5 розділу III Порядку № 158.

Також суд апеляційної інстанції звернув увагу на практику Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 03.05.2023 у справі № 460/1864/20, згідно із якою оцінка історичним та архітектурним цінностям об`єкта має надаватись на стадії вирішення питання занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Оцінюючи правомірність рішення про включення об`єкта до Переліку об`єктів культурної спадщини, суд має перевірити чи вчинені такі дії уповноваженим органом, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто виключно щодо дотримання уповноваженим органом процедури занесення об`єкта до Переліку об`єктів культурної спадщини.

Проте суд першої інстанції, перевіряючи правомірність оскаржуваних у цій справі наказів, фактично визнав необґрунтованими відомості, викладені в обліковій документації, яка слугувала підставою прийняття таких рішень. Поряд із цим, Окружним адміністративним судом міста Києва досліджений та врахований зміст історико-архітектурної довідки на магазин-оранжерею «Квіти України», а також науковий звіт «Загальний огляд технічного стану, визначення придатності до експлуатації і теоретичне дослідження містобудівної ситуації будівлі за адресою: Київ, Шевченківський район вулиця Січових Стрільців, 49». Оцінивши такі докази у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що будинок, розташований за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Січових Стрільців, 49, не містить ознак, притаманних об`єктам культурної спадщини у розумінні статей 1, 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Втім, суд апеляційної інстанції наголосив, що суд не наділений повноваженнями та спеціальними знаннями в галузі історії та архітектури, у зв`язку з чим не може досліджувати та надавати оцінку наявності або відсутності історичної та архітектурної цінності будинку, розташованого за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Січових Стрільців, 49, встановлювати відповідність його критеріям, необхідним для визнання пам`яткою.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що, по-перше, суд апеляційної інстанції невірно застосував законодавство в частині розмежування підготовчих та будівельних робіт, адже підготовчі роботи мають окреме визначення та не вважаються роботами з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, тобто, в розумінні Закону № 3038-VI підготовчі роботи не є будівництвом.

На думку скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов суперечливих висновків щодо можливості виконання підготовчих робіт без отримання відповідного дозволу від органів охорони культурної спадщини.

Скаржник стверджує, що така позиція є суперечливою, оскільки суд фактично здійснив тлумачення норми права та визначив, який саме зміст законодавець вкладав в поняття «будівельні роботи», яке використане в Законі № 1805-ІІІ, а також керуючись логікою, що до складу підготовчих робіт включаються, зокрема, роботи з підготовки земельної ділянки, влаштування огородження будівельного майданчика та знесення будівель і споруд, порушення елементів благоустрою в межах відведеної земельної ділянки, та початку їх проведення в межах історичного ареалу населеного пункту має передувати як погодження органом охорони культурної спадщини проєктної документації, так і надання ним дозволу на виконання будівельних робіт, суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки щодо необхідності погодження органом охорони культурної спадщини виконання підготовчих робіт зі складування будівельних матеріалів, вишукувальних робіт (до яких належать інженерні вишукування), видалення зелених насаджень тощо. Очевидно, що такі роботи не потребують будь-яких погоджень, оскільки не є містобудівними, архітектурними чи ландшафтними перетвореннями, будівельними, меліоративними, шляховими, земляними роботами.

По-друге, на думку скаржника, однією з підстав позову в частині визнання протиправними та скасування наказу Департаменту охорони культурної спадщини від 29.07.2021 № 46 та наказу Міністерства культури та інформаційної політики від 06.08.2021 № 625 є неналежність облікової документації, яка не відповідає вимогам Порядку обліку об`єктів культурної спадщини в занесенні об`єкта культурної спадщини. Так, відповідно до пункту 2 Розділу III Порядку № 158, розробником облікової документації є наукові установи, в тому числі заклади культури, одним із основних видів діяльності яких є проведення наукових досліджень у сфері охорони культурної спадщини, та які мають у своєму складі чи залучають для проведення досліджень особу, що має науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук або доктора наук) за спеціальністю «музеєзнавство, пам`яткознавство» або таких наук: мистецтвознавство, культурологія, архітектура - для об`єктів монументального мистецтва; архітектури - для об`єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також ландшафтних; історії - для археологічних, історичних об`єктів та об`єктів науки і техніки.

Тобто, розробниками облікової документації можуть бути виключно наукові установи, або ж заклади культури, одним із основних видів діяльності яких є проведення наукових досліджень у сфері охорони культурної спадщини.

Проте облікова документація у цій справі, яка нібито містила дослідження архітектурної та історичної цінності будівлі, збереження її автентичності тощо, була розроблена некомпетентною установою, а саме ГО «Мапа Реновації», яка не мала права на її розробку. Намагання апеляційного суду наділити ГО «Мапа Реновації» статусом закладу культури фактично нівелює вимоги Порядку № 158 до розробника облікової документації, оскільки за логікою апеляційного суду, кожна громадська організація, в статуті якої прописана мета діяльності «захист культурної спадщини», але яка при цьому не має жодного досвіду, матеріально-технічної бази, працівників, які спеціалізуються на дослідженні об`єктів культурної спадщини, може бути розробником облікової документації.

Окрім того історична довідка була розроблена особою, яка не має наукового ступеня доктора філософії (кандидата наук або доктора наук) - Віталією Баркар. В оскаржуваній постанові зазначено, що підписання історичної довідки Баркар Віталією (яка має диплом спеціаліста за спеціальністю: «Архітектура будівель і споруд»; т. 1 а.с. 238), на переконання судової колегії, жодним чином не вказує на її невідповідність вимогам пункту 5 розділу III Порядку № 158. Указана норма права не встановлює неможливості підписання її декількома особами, а містить лише вимогу про те, що така довідка в обов`язковому порядку має бути підписана, зокрема, особою, що має науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук або доктора наук) за спеціальністю «музеєзнавство, пам`яткознавство», до яких належить, як було встановлено вище, Харковенко Р.В . Втім якщо пані Баркар В.О. є співавтором історичної довідки, це означає, що Баркар В.О. брала участь в створенні історичної довідки і є розробником облікової документації, що є порушенням пункту 2 Розділу III Порядку № 158, оскільки пані Баркар В.О. не має ступеня кандидата чи доктора наук. Однак суд апеляційної інстанції не встановив, яку саме частину історичної довідки розробила пані Баркар В.О. , оскільки така історична довідка могла бути розроблена в цілому вказаною особою Баркар В.О. , хоча і підписана формально Харковенком Р.В .

По-третє, скаржник стверджує, що не відповідає вимогам Порядку № 158 і Акт стану збереження, який є складовою частиною облікової документації. Акт стану збереження підписує: керівник розробника облікової документації; власник об`єкта культурної спадщини або уповноважений(на) ним орган (особа); посадова особа органу охорони культурної спадщини, повноваження якого поширюється на територію розміщення відповідного об`єкта; особа, що має другий (магістерський) рівень вищої освіти за спеціальністю «Музеєзнавство» або «Пам`яткознавство» або: для об`єктів монументального мистецтва, архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також ландшафтних об`єктів - «Архітектура та містобудування»; для археологічних, історичних об`єктів, об`єктів науки і техніки - «Історія та археологія» (абз.1 пункту 6 Розділу III Порядку).

У разі відсутності підпису власника об`єкта культурної спадщини або уповноваженого(ної) ним органу (особи) на акті стану збереження має бути відмітка про причини його відсутності. До акта в цьому разі додаються матеріали, що підтверджують факт запрошення власника об`єкта культурної спадщини або уповноваженого(ної) ним органу (особи) для складання акта із зазначенням часу та місця, надісланого рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Щодо висновків суду апеляційної інстанції про дотримання ГО «Мапа Реновації» вимог розробки облікової документації, її направлення на адресу ПрАТ «Квіти України» та запрошення останнього для складання акта, скаржник зазначив таке.

Так, на думку позивача, ГО «Мапа Реновації» відправила запрошення у четвер, 15.07.2021, час відправлення - 20 год. 33 хв., проте ПрАТ «Квіти України» не отримувало жодного листа від ГО «Мапа Реновації».

З цього приводу стверджує, що суд апеляційної інстанції не дослідив копію накладної АТ «Укрпошта», в якій замість номеру телефону позивача був вказаний хаотичний номер НОМЕР_3 , який не є номером телефону позивача, у зв`язку з чим йому не надходило жодних сповіщень щодо необхідності отримання листа від ГО «Мапа Реновації». Сам акт був складений вже в понеділок, 19.07.2021, тобто через 1 (один) робочий день з дати відправки листа з запрошенням для складення Акта, що очевидно унеможливило представникам ПрАТ «Квіти України» отримати такий лист завчасно, до дати складення Акта.

Стверджує, що Порядок № 158 покладає на розробника облікової документації не лише запросити власника об`єкта культурної спадщини для складення акта, але й у випадку його неявки вказати причини такої неявки та додати до Акта стану збереження повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте зміст Акта стану збереження не містить повідомлення про вручення поштового відправлення форми 119.

На думку скаржника, відсутність підпису представника Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) є окремою ознакою невідповідності облікової документації вимогам, установленим розділом III Порядку № 158 (пункт 6), та є підставою для повернення їх ініціатору на підставі пункту 2 розділу IV цього Порядку.

По-четверте, Протокол засідання експертної комісії від 22.07.2021 № 5/21 також не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Скаржник наголошує, що протокол засідання Експертної комісії від 22.07.2021 № 5/21, який наявний в матеріалах справи, Денисенко Г.Г. , яка нібито була присутня на засіданні, не підписувала, а члени Експертної комісії Романченко О.Д. та Прокопенко І.В., були взагалі відсутні, однак їх підписи з невідомих причин наявні на вказаному протоколі.

На думку скаржника, наведений Протокол не містить обґрунтування прийнятого рішення у зв`язку з чим неможливо встановити, яким саме критеріям об`єкта культурної спадщини відповідає будівля, яку саме архітектурну чи історичну цінність вона несе.

По-п`яте, скаржник наполягає на невідповідності об`єкта за адресою: м.Київ, вул. Січових Стрільців, 49, критеріям пам`ятки культурної спадщини, про що позивач надавав відповідні історичні довідки та звіти, підготовлені компетентними науково-дослідними установами.

Скаржник не погоджується із обґрунтуванням судом апеляційної інстанції спростування оцінки судом першої інстанції наявності або відсутності історичної та архітектурної цінності будинку та вважає, що апеляційної інстанції суд не наділений повноваженнями та спеціальними знаннями в галузі історії та архітектури, у зв`язку з чим не може досліджувати та надавати оцінку наявності або відсутності історичної та архітектурної цінності будинку, розташованого за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Січових Стрільців, 49, встановлювати відповідність його критеріям, необхідним для визнання пам`яткою.

По-шосте, скаржник звертає увагу на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині врахування листа Департаменту з питань Державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2021 № 073-10539, згідно з яким, на думку суду, на час проведення підготовчих робіт позивачем у липні 2021 року відповідних проєктів підготовчих робіт (на демонтаж окремих елементів фасаду будівлі) у розпорядженні профільного департаменту міста Києва не перебувало.

Проте, на думку скаржника, вказана відповідь Департаменту з питань Державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не містить жодного формулювання щодо наявності чи відсутності в Департаменті проєктів підготовчих робіт, які передбачали демонтаж частин фасаду будівлі.

Стверджує, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційних скарг, а саме ГО «Мапа Реновації» в межах розгляду справи в суді першої інстанції та в тексті апеляційної скарги зазначала, що є науковою установою. В судовому засіданні, яке відбулося 31.10.2023, представником ГО «Мапа Реновації» було додатково зазначено, що остання є науковою установою, яка здійснює наукові фундаментальні та прикладні дослідження. Проте вказана громадська організація не довела, що є закладом культури і вказану позицію ніколи не висвітлювала в жодному поданому документі, у зв`язку з чим не позиціонувала себе як заклад культури.

Проте суд апеляційної інстанції, вийшовши за межі доводів апеляційної скарги, проаналізував статутні документи ГО «Мапа Реновації» на предмет наявності ознак закладу культури, вказавши, що остання відповідає вказаним ознакам, а тому може бути розробником облікової документації.

Міністерство культури та інформаційної політики України у відзиві на касаційну скаргу, заперечуючи проти її задоволення, підтримало висновки суду апеляційної інстанції, зазначивши при цьому, що останнім повністю дотримана процедура занесення об`єктів культурної спадщини, яка визначена статтею 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та розділу IV Порядку обліку об`єктів культурної спадщини.

Відповідач наголосив, що до складу Експертної комісії з питань обліку об`єктів культурної спадщини входять провідні історики України: Титова О.М. , Шидловський П.С., Баранов В.І , Денисенко Г.Г та інші. На відповідному засіданні членами Експертної комісії було одноголосно прийнято рішення щодо відповідності об`єкта «Оранжерея, навчально-методичний павільйон «Квіти України»» по вул. Січових Стрільців, 49 у м. Києві критеріям пам`ятки архітектури, монументального мистецтва та категорії пам`ятки місцевого значення.

Додатково Міністерством культури та інформаційної політики України проінформовано, що Будівля «Оранжерея, навчально-методичний павільйон «Квіти України»» по вул. Січових Стрільців, 49 у м.Києві відповідно до загальновідомої інформації є модерністською будівлею, автором проєкту є народний архітектор Микола Левчук. Проєкт, який переміг на конкурсі в 1979 році, оголошеному серед архітекторів «Київпроекту», після його реалізації отримав премію Спілки архітекторів України як «будинок року» (1986 рік). Будинок був споруджений у 1983-1985 роках та є прикладом громадської споруди другої половини XX ст. в стилі пізнього модернізму. Вітражні роботи українського художника-живописця Одайника С.В. , який розробив вітражі для інтер`єру є важливою частиною загального процесу становлення монументального мистецтва України XX ст. Будівля є витвором відомих архітекторів, які мали вплив на розвиток культури м. Києва: М.А. Левчук, Є.Д. Гончаренко, Б.М. Лавров та ін. У зв`язку з цим відповідач наголосив, що збереження об`єктів культурної спадщини здійснюється задля можливості їх використання у суспільному житті в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь та є пріоритетним конституційним завданням держави.

Департамент охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) у відзиві на касаційну скаргу, заперечуючи проти її задоволення також підтримав висновки суду апеляційної інстанції, зазначивши при цьому, що наказ від 29.07.2021 № 46 про занесення об`єкта «Оранжерея, навчально-методичний павільйон «Квіти України» за адресою: вул. Січових Стрільців, 49 до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва прийнято Департаментом у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами України та з дотриманням процедури занесення спірного будинку до вказаного Переліку.

ГО «Мапа Реновації» у відзиві на касаційну скаргу, заперечуючи проти її задоволення, зазначила про безпідставність аргументів скаржника та просила залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Київська міська прокуратура у відзиві на касаційну скаргу, заперечуючи проти її задоволення, також підтримала висновки суду апеляційної інстанції, зазначивши при цьому, що присвоєння «Оранжерея, навчально-методичний павільйон «Квіти України» статусу об`єкта культурної спадщини жодним чином не позбавляє ТОВ «Квіти України» права власності на вказаний будинок, а лише встановлює обов`язок товариства на укладення з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронного договору та утримання пам`ятки в належному стані, захисту її від пошкодження, руйнування або знищення. Беручи ж до уваги, що товариство вказує на володіння оранжереєю більше 20 років, та безпосередньо по тексту касації зазначає про її аварійний стан на момент надання пам`ятко-охоронного статусу, то логічним є висновок про те, що ТОВ «Квіти України» відповідальне за такий аварійний стан будівлі, а отже в цьому випадку не йдеться про добросовісність власника щодо об`єкта культурної спадщини.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

Відповідно до частин першої-третьої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частинами четвертою, п`ятою статті 54 Конституції України встановлено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Конституція України також закріплює за кожним обов`язок не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (стаття 66).

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон № 1805-ІІІ, у преамбулі до якого зазначено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1805-ІІІ:

- історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України;

- історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла старовинний вигляд, розпланування та форму забудови, типові для певних культур або періодів розвитку;

- об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

- пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Суд звертає увагу й на те, що Законом України від 19.09.2013 № 581-VII «Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства» Україною ратифіковано Рамкову конвенцію Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства.

Відповідно до преамбули до Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства Сторони цієї Конвенції, у тому числі й Україна, наголошуючи, зокрема, на значенні й потенціалі розумного використання культурної спадщини як ресурсу сталого розвитку та якості життя в постійно мінливому суспільстві, посилаючись на різні документи Ради Європи, особливо на Європейську культурну конвенцію (1954 року), Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи (1985 року), Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини (переглянуту) (1992 року) та Європейську ландшафтну конвенцію (2000 року), домовилась: визнавати індивідуальну та колективну відповідальність стосовно культурної спадщини; наголошувати на тому, що збереження культурної спадщини та її стале використання спрямовані на розвиток людського потенціалу та якості життя; уживати необхідних заходів для застосування положень Конвенції стосовно:

- ролі культурної спадщини у створенні мирного та демократичного суспільства, а також у процесах сталого розвитку культурного різноманіття та сприяння йому;

- найліпшої ефективної реалізації повноважень усіх відповідних громадських, інституційних та приватних учасників (пункти b), c), d) статті 1 Конвенції).

Згідно із статтею 5 Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства Сторони зобов`язуються, зокрема: визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства; підвищувати цінність культурної спадщини через її виявлення, вивчення, тлумачення, захист, збереження та представлення; сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості; визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на територіях під їхньою юрисдикцією, незалежно від її походження; розробляти інтегровані стратегії для сприяння виконанню положень цієї Конвенції (пункти a), b), e), f), g) цієї статті Конвенції).

Отже, згідно з наведеними приписами правових норм національного законодавства і положень актів міжнародного права, ратифікованих Україною, культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об`єктів, що становлять культурну цінність, до яких Закон № 1805-ІІІ відносить і території, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність, зокрема, історичні ареали населених місць.

Збереження об`єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає, у тому числі, у запобіганні їхньому руйнуванню або заподіянню шкоди, зокрема, у результаті здійснення несанкціонованої господарської діяльності, забезпеченні захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь є одним із пріоритетних та головних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Водночас Україна взяла міжнародне зобов`язання визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства, сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості, визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на її території як в цілому, так і у певних населених пунктах - історичних населених містах України.

З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України та на виконання статті 32 Закону № 1805-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 затверджено Список історичних населених міст України (міста і селища міського типу), до якого внесено і місто Київ.

Абзацами першим-третім пункту 2 вказаної постанови Кабінету Міністрів України Державному комітетові будівництва, архітектури та житлової політики разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями постановлено забезпечити протягом 2001- 2003 років розроблення та затвердження науково-проектної документації з визначення меж історичних ареалів населених місць, включених до зазначеного Списку.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 28.03.2002 на IX сесії XXIII скликання Київська міська рада прийняла рішення № 370/1804 «Про затвердження Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року».

Надаючи оцінку цьому Генеральному плану міста Києва в контексті закріплення на момент виникнення спірних правовідносин на нормативному рівні меж історичного ареалу міста Києва, Верховний Суд у постанові від 31.01.2023 у справі № 640/8728/21 виснував, що Генеральний план міста Києва є основним планувальним документом, який містить принципові рішення, в тому числі, щодо охорони природи та історико-культурної спадщини та повинен відповідати вимогам щодо збереження історико-культурної спадщини.

Ураховуючи особливий правовий статус міста Києва як міста з цінною історико-культурною спадщиною, занесеного до Спису історичних населених міст України, у його складі повинні обов`язково виконуватися додаткові матеріали, а саме: історико-архітектурний та історико-містобудівний плани, у яких з метою захисту традиційного характеру середовища визначаються, зокрема, території, що мають особливу історико-культурну цінність, у тому числі й історичні ареали міста Києва, позначаються межі цих територій у вигляді графічних матеріалів.

Відповідно до розділу 7 «Збереження та охорона історико-культурної спадщини» текстової частини Генерального плану міста Києва до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, на історико-містобудівному плані позначено: межі історичних районів та історичних ареалів міста, історико-архітектурних та історико-культурних заповідників.

Графічний матеріал Генерального плану - додаток до Генерального плану міста Києва «Історико-містобудівний опорний план міста», міститься також в загальному доступі в мережі Інтернет.

Отже, межі історичного ареалу міста Києва були закріплені на нормативному рівні згідно з історико-містобудівним опорним планом міста Києва, який входить до складу «Генерального плану міста Києва» та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року», затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804.

Генеральний план міста Києва до 2020 року є нормативно-правовим актом, який офіційно оприлюднено, а історико-архітектурні опорні плани, у яких визначено межі історичних ареалів, є науково-проєктною документацією, яка розробляється у складі генеральних планів історичних населених місць, є основою для проєктних рішень у генеральних планах та детальних планах територій історичних населених місць. Проєкти реконструкції забудови та території історичних ареалів населених пунктів базуються на матеріалах історико-архітектурних опорних планів як науково-проектної документації з визначенням меж та режимів використання зон охорони пам`яток культурної спадщини.

Водночас, розробляючи, приймаючи та затверджуючи Генеральний план міста Києва, Київська міська рада діяла як представницький орган місцевого самоврядування (такий статус визначено частиною першою статті 10 Закону № 280/97-ВР) та представляла територіальну громаду, здійснювала закріплені за нею повноваження щодо планування території міста від імені громади та в її інтересах, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини.

Оскільки Генеральний план міста Києва є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування з питань планування території населеного пункту, він є обов`язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території, як це встановлено частиною першою статті 73 Закону № 280/97-ВР.

Водночас обов`язковість виконання вимог генерального плану, у складі якого виконано історико-містобудівний план із визначенням меж історичного ареалу міста Києва, а отже і виконання цієї частини генерального плану, виникає у момент його затвердження Київською міською радою.

Враховуючи наявність на момент винесення оскаржуваного припису затверджених меж історичного ареалу міста Києва та встановлення судами попередніх інстанцій фактичного знаходження спірної земельної ділянки у межах цього історичного ареалу, колегія суддів критично оцінює доводи скаржника щодо оспорювання позивачем цих обставин.

Також колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції цілком слушно дійшов висновку, що спірними у цій справі правовідносинами охоплюються не лише відносини у сфері охорони культурної спадщини, а й відносини у сфері містобудівної діяльності, які регламентовані нормами спеціального законодавства, зокрема, Законом України від 20.05.1999 № 687-XIV «Про архітектурну діяльність», частина перша статті 9 якого визначає, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом № 3038-VI.

Обов`язковість дотримання вимог містобудівної документації, зокрема й вимог генеральних планів населених пунктів, всіма суб`єктами містобудування визначалась й частиною п`ятою статті 3 Закону України від 20.04.2000 № 1699-ІІІ «Про планування і забудову територій» (чинного станом на час затвердження генерального плану), а також встановлена статтею 5 Закону № 3038-VI, чинного станом на момент оформлення відповідачем спірного припису про припинення проведення будівельних робіт.

У силу вимог частини першої статті 26 Закону № 3038-VI позивач як суб`єкт містобудування під час проєктування об`єкта будівництва й отримання документа, який дає право на виконання підготовчих і будівельних робіт, а також при виконанні цих робіт, був зобов`язаний додержуватися положень Генерального плану м. Києва.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 32 Закону № 1805-ІІІ на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Частиною першою статті 37-1 цього ж Закону також установлено, що об`єкти всесвітньої спадщини, що розташовані на території України, є предметом особливої охорони.

Відповідно до статті 53 та статті 54 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Відповідно до пункту 17 частини другої статті 5 Закону № 1805-ІІІ до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема, надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, об`єктах всесвітньої спадщини, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.

Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 495 (далі - Положення № 495), Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини.

Отже, зі змісту наведених правових норм вбачається, що в зонах охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, встановлено особливий режим регулювання забудови. Зокрема, у таких зонах забороняється проведення будівельних робіт без попереднього отримання дозволу в органах охорони культурної спадщини, зокрема, Міністерства культури та інформаційної політики України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 826/12524/18, від 14.08.2018 у справі № 826/14581/14 та від 16.03.2020 у справі № 826/6522/15, зокрема, про те, що місто Київ внесено до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878. В зонах охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до такого Списку, встановлено особливий режим регулювання забудови, а тому на виконання будівельних робіт на території, що знаходяться у межах історичного ареалу м. Києва, необхідно отримувати дозвіл Мінкультури.

Як встановив суд апеляційної інстанції, абзацом першим пункту 5 Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.12.2020 № 1287, було приписано замовнику будівництва - ПрАТ «Квіти України», розробляти проєкту документацію з урахуванням положень Закону № 1805-ІІІ та Порядку № 318.

Більше того, з метою отримання дозволу на проведення земляних робіт на об`єкті: «Реконструкція цілісного майнового комплексу з надбудовою для розміщення офісного центру з підземним паркінгом по вул. Січових Стрільців, 49, у Шевченківському районі м. Києва» ПрАТ «Квіти України» листом від 07.06.2021 № 68 звернулося до МКІП з відповідним проханням.

Однак відповідний дозвіл позивачу відповідач-1 не видавав з огляду на те, що проєктна документація об`єкта реконструкції не була погоджена у порядку, встановленому законодавством, зокрема, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

У зв`язку з чим Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що ПрАТ «Квіти України» було обізнане про особливий статус земельної ділянки та неможливість проведення на ній будівельних робіт без попереднього отримання дозволу в органах охорони культурної спадщини, зокрема, Міністерства культури та інформаційної політики України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій ТОВ «Квіти України» також не заперечувало сам факт облаштування будівельного майданчика, здійснення підготовчих робіт за відсутності дозволу від Міністерства культури України на здійснення відповідних будівельних робіт.

Водночас у наведеній вище постанові від 31.01.2023 у справі № 640/8728/21 Верховний Суд, підсумовуючи застосування наведених вище положень чинного законодавства (положення статті 32 Закону № 1805-ІІІ у сукупності з положеннями Порядку № 318), у контексті виникнення подібних до цієї справи правовідносин виснував, що відповідно до імперативних вимог пункту 17 частини другої статті 5 Закону № 1805-ІІІ будівельні та будь-які інші роботи в межах історичного ареалу населеного пункту не можуть здійснюватися без отримання дозволу від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Викладене спростовує посилання скаржника на неправильне застосування судом апеляційної інстанції законодавства в частині розмежування підготовчих та будівельних робіт, оскільки отримання дозволу органу охорони культурної спадщини передує виконанню не лише будівельних, а й будь-яких інших робіт у межах історичного ареалу населеного пункту.

Позивач помилково виокремлює «підготовчі роботи» (зокрема встановлення паркану) як такі, що не потребують погодження. Частина четверта статті 32 Закону № 1805-ІІІ прямо забороняє виконання без дозволу будівельних, меліоративних, шляхових і земляних робіт. Будь-які роботи, що змінюють фізичний стан земельної ділянки або об`єкта в історичному ареалі, потенційно впливають на культурну спадщину і потребують дозволу органу охорони культурної спадщини. Це узгоджується із метою Закону - запобігання будь-яким втручанням, здатним змінити історичне середовище без попереднього фахового контролю.

Водночас як встановлено судами, фактичні дії позивача включали демонтаж окремих елементів будівлі, що виходить за межі заявлених «підготовчих робіт» і свідчить про початок змін об`єкта без належних погоджень.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, працівник Міністерства культури та інформаційної політики України 07.07.2021 провів візуальне обстеження земельної ділянки по вул. Січових Стрільців, 49 у Шевченківському районі м. Києва та зафіксував встановлення будівельного паркану, наявність ознак проведення підготовчих будівельних робіт.

Суд апеляційної інстанції також зауважив, що згідно з інформацією в певних публікаціях новин, наявною у матеріалах справи вже 12.07.2021 (тобто до прийняття спірного припису), ПрАТ «Квіти України» розпочало роботи з демонтажу окремих частин будівлі. Висновки обстеження, зафіксовані в акті візуального обстеження на території історичного ареалу міста Києва від 07.07.2021, в якому поряд з іншим зазначено, що за результатами перевірки електронної бази документообігу МКІП встановлено, що станом на момент складання цього акта погоджень проєктів будівництва, реконструкцій та дозволів на проведення будь-яких робіт за вказаною адресою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, не надавалося. У зв`язку з цим в акті зроблено висновок, що здійснення робіт із будівництва на території історичного ареалу міста за відсутності погодженої у встановленому порядку проєктної документації та без відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, містить ознаки порушень частини четвертої статті 32 Закону № 1805-ІІІ.

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що Міністерство культури та інформаційної політики України під час прийняття оскаржуваного припису діяло у межах повноважень, визначених Законом № 1805-ІІІ і Положенням № 495, та на виконання покладеного на МКІМ завдання щодо охорони історичного ареалу населеного пункту.

В цьому контексті є такими, що не потребують окремого обґрунтування посилання позивача на врахування судом апеляційної інстанції листа Департаменту з питань Державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2021 № 073-10539, згідно з яким на час проведення підготовчих робіт позивачем у липні 2021 року відповідних проєктів підготовчих робіт (на демонтаж окремих елементів фасаду будівлі) у розпорядженні профільного департаменту міста Києва не перебувало.

Щодо правомірності занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

За змістом частини першої статті 14 Закону № 1805-III занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки.

Також об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини. Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини (частина друга статті 14 Закону № 1805-III).

Відповідно до пунктів 1, 4 розділу II Порядку № 158 взяття на облік об`єкта культурної спадщини забезпечують уповноважені органи, повноваження яких поширюється на територію розміщення такого об`єкта, шляхом занесення його до Переліку об`єктів культурної спадщини; рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку приймається у формі розпорядження голови місцевої державної адміністрації або акта Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яке в день прийняття оприлюднюється на веб-сайті уповноваженого органу та має містити таку інформацію про об`єкт: найменування; власник або уповноважений ним орган (у разі наявності); місцезнаходження; дата утворення; вид; автентичність (збережено, збережено частково); цінність об`єкта з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.03.2018 № 381 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.05.2020 № 771) затверджено Положення про Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до пункту 5.26 якого цей Департамент приймає рішення (видає накази) про затвердження переліку об`єктів культурної спадщини, розташованих на території міста Києва, та про занесення об`єктів культурної спадщини до цього переліку в установленому порядку.

Водночас за приписами абзаців 3 та 4 частини першої статті 1 Закону № 1805-III об`єктом культурної спадщини є визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 1805-III за видами об`єкти культурної спадщини поділяються, зокрема, на:

історичні - будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із залишками бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов`язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів;

об`єкти архітектури - окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів.

За правилами статті 2 Закону № 1805-III об`єкти культурної спадщини поділяються за типами, зокрема на: споруди (витвори) - це твори архітектури та інженерного мистецтва, твори монументальної скульптури та монументального малярства, археологічні об`єкти, печери з наявними свідченнями життєдіяльності людини, будівлі або приміщення в них, що зберегли автентичні свідчення про визначні історичні події, життя та діяльність відомих осіб (частини перша); та видами, зокрема на об`єкти архітектури - окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів (частина друга).

Згідно із частиною першою статті 13 Закону № 1805-III об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки:

а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання;

б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання (частина перша статті 14 Закону № 1805-III).

Частиною другою статті 14 Закону № 1805-III передбачено, що об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Отже, взяття на облік об`єкта культурної спадщини шляхом занесення його до Переліку об`єктів культурної спадщини - це перший етап у процедурі державної реєстрації об`єктів культурної спадщини.

Розділ II Порядку № 158 регламентує механізм взяття на облік об`єкта культурної спадщини, згідно із пунктом 1 якого взяття на облік об`єкта культурної спадщини забезпечують уповноважені органи, повноваження яких поширюється на територію розміщення такого об`єкта, шляхом занесення його до Переліку об`єктів культурної спадщини (далі - Перелік).

Якщо об`єкт розміщений на території двох або більше адміністративно-територіальних одиниць, взяття на облік забезпечується спільним рішенням відповідних уповноважених органів.

Уповноважений орган розглядає питання про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку за власною ініціативою або за зверненням фізичних, юридичних осіб або інших громадських формувань (пункт 2 Порядку № 158).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 158 питання про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку розглядається на підставі:

фотофіксації об`єкта: фото загального вигляду, фото об`єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об`єкта, фото рухомих об`єктів (деталей), фото загроз (дії негативних чинників);

історичної довідки, яка містить інформацію про автентичність об`єкта, його цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду, дані історико-архівних досліджень, архітектурних, мистецтвознавчих, бібліографічних та містобудівних вишукувань, складеної у відповідності до вимог пункту 5 розділу III цього Порядку або витяг із наукового звіту дослідника археологічної спадщини.

Відповідно до пункту 5 розділу III Порядку № 158 історичну довідку підписує особа, що має науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук або доктора наук) за спеціальністю «музеєзнавство, пам`яткознавство» або таких наук:

мистецтвознавство, культурологія, архітектура - для об`єктів монументального мистецтва;

архітектури - для об`єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також ландшафтних;

історії - для археологічних, історичних об`єктів та об`єктів науки і техніки.

До історичної довідки додаються копії документів, що підтверджують науковий ступінь особи, що її підписала, якщо вимоги до наявності наукового ступеню встановлені цим Порядком.

Верховний Суд у постанові від 02.05.2023 у справі № 460/1864/20 за подібних правовідносин сформував правовий висновок, відповідно до якого «…питання про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку вирішується на підставі вичерпного переліку документів, а саме: фотофіксації об`єкта; історичної довідки або витягу із наукового звіту дослідника археологічної спадщини.

При цьому обов`язковою вимогою до складання історичної довідки законодавець визначає її підписання особою, що має науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук або доктора наук) за спеціальністю «музеєзнавство, пам`яткознавство» або архітектури - для об`єктів архітектури та загальні вимоги щодо її змісту стосовно інформації, яка має міститись у ній в залежності від класифікації об`єктів культурної спадщини».

Верховний суд зазначає, що відповідно до пункту 6 розділу II Порядку № 158 в занесенні об`єкта культурної спадщини до Переліку за зверненням фізичних, юридичних осіб або інших громадських формувань може бути відмовлено у разі неподання документів, передбачених пунктом 3 цього розділу, або відсутності в історичній довідці обґрунтувань автентичності об`єкта, його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.

Відмова уповноваженого органу не перешкоджає повторному поданню документів з врахуванням зауважень уповноваженого органу.

У справі № 460/1864/20 Верховний Суд також виклав правовий висновок про те, що оцінка історичним та архітектурним цінностям об`єкта має надаватись на стадії вирішення питання занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру. Оцінюючи правомірність рішення про включення об`єкта до Переліку, суд має перевірити, чи вчинені такі дії уповноваженим органом, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто виключно щодо дотримання уповноваженим органом процедури занесення об`єкта до Переліку.

Отже, при наданні оцінки рішенню уповноваженого органу про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку, перевірці підлягали: 1) повнота та відповідність документів, передбачених пунктом 3 цього розділу; 2) наявність в історичній довідці інформації про автентичність об`єкта, його цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду, даних історико-архівних досліджень, архітектурних, мистецтвознавчих, бібліографічних та містобудівних вишукувань; 3) підписання особою, що має науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук або доктора наук) за відповідною спеціальністю залежно від класифікації об`єктів культурної спадщини.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 21.07.2021 ГО «Мапа Реновації» звернулася до Міністра культури та інформаційної політики України із поданням про занесення об`єкта культурної спадщини оранжереї, навчально-методичного павільйону «Квіти України».

До цього подання було додано облікову документацію на об`єкт культурної спадщини у складі облікової картки, історичної довідки, графічних матеріалів, акта стану збереження, копій дипломів, витягу з реєстру речових прав.

За результатами розгляду цього подання Експертною комісією з питань обліку об`єктів культурної спадщини ухвалено рішення (оформлене протоколом засідання Експертної комісії з питань обліку об`єктів культурної спадщини в онлайн форматі від 22.07.2021 № 5/21) про те, що об`єкт культурної спадщини «Оранжерея, навчально-методичний павільйон «Квіти України» по вул. Січових Стрільців, 49 у м. Києві відповідає критеріям пам`ятки архітектури, монументального мистецтва та категорії місцевого значення.

Міністерством культури та інформаційної політики України до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було надіслано лист від 23.07.2021 № 8590/6.11.7 із обліковою документацією на об`єкт «Оранжерея, навчально-методичний павільйон «Квіти України» по вул. Січових Стрільців, 49 у м. Києві та протокол засідання Експертної комісії з питань обліку об`єктів культурної спадщини від 22.07.2021 № 5/21 для внесення зазначеного об`єкта до Переліку об`єктів культурної спадщини.

На підставі, зокрема, статті 14 Закону № 1805-ІІІ, розділу IV Порядку № 158, враховуючи лист МКІП від 23.07.2021 № 8590/6.11.7 та протокол засідання Експертної комісії з питань обліку об`єктів культурної спадщини, в онлайн форматі від 22.07.2021 № 5/21 Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято наказ від 29.07.2021 № 46 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва».

Пунктом 1 цього наказу приписано занести до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва об`єкт згідно з додатком, саме - «Оранжерея, навчально-методичний павільйон «Квіти України» по вул. Січових Стрільців, 49 у м. Києві, що належить ПрАТ «Квіти України», дата утворення 1983-1985 роки, вид - архітектура, монументальне мистецтво, автентичність - збережено.

Колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 6 Порядку визначення категорій пам`яток, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 № 452 (далі - Порядок № 452) відповідність об`єктів культурної спадщини ознакам, передбаченим пунктами 3 і 4 цього Порядку, встановлюється під час їх внесення до Реєстру в установленому законодавством порядку.

За такого правового регулювання та встановлених судами обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності у справі об`єктивних доказів та у суду спеціальних знань і повноважень в цій ситуації для встановлення факту відповідності чи невідповідності будинку критеріям, визначеним у Порядку № 452.

Водночас питання відповідності чи невідповідності критеріям, визначеним у Порядку № 452, а отже і оцінка історичним та архітектурним цінностям об`єкта має вирішуватись на стадії прийняття рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, проте позивач не надав та суди не встановили обставини та факти, які спростовують правомірність такого рішення та, відповідно, наявність підстав для переоцінки судом рішення щодо включення об`єкта культурної спадини до Переліку і Реєстру.

Подібна за змістом правова позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом й у постанові від 08.05.2023 у справі № 640/28045/20.

За цих же підстав, у межах розгляду цієї справи, є необґрунтованими і заперечення позивача факту належності будинку до об`єктів культурної спадщини, за встановленими законодавством критеріями, на підтвердження чого ним надані історико-архітектурна довідка на магазин-оранжерею «Квіти України», а також науковий звіт «Загальний огляд технічного стану, придатності до експлуатації і теоретичне дослідження містобудівної ситуації будівлі за адресою: Київ, Шевченківський район вулиця Січових Стрільців, 49».

Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, проаналізував та надав оцінку саме історичній довідці та додатків до неї, що входять до обов`язкового переліку документів до звернення про включення об`єкта до Переліку, з точки зору відповідності Порядку № 158, дійшовши обґрунтованого висновку про відповідність оспорюваного у цій справі наказу відповідача критеріям, визначеним статтею 2 КАС України.

Щодо підписання історичної довідки поряд з Харковенком Р.В. архітектором Баркар В.О. слід зазначити, що, як вказано вище, обов`язковою вимогою до її складання законодавець визначає підписання останньої особою, що має, зокрема, науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук або доктора наук) за спеціальністю «музеєзнавство, пам`яткознавство», до яких власне і належить Харковенко Р.В . У зв`язку з чим слушним є висновок суду апеляційної інстанції, що підписання історичної довідки архітектором Баркар В.О. жодним чином не вказує на її невідповідність вимогам пункту 5 розділу ІІІ Порядку № 158, як і не засвідчує, що вона могла бути розроблена в цілому Баркар В.О. , адже відповідальність за її складання несе особа, підпис якої є обов`язковим.

Щодо висновків Окружного адміністративного суду міста Києва, що ГО «Мапа Реновації» не належить до наукових установ, адже не проводить фундаментальних наукових досліджень, не має необхідної науково-дослідної та дослідно-експериментальної бази, відповідного штату співробітників, а отже не було наділене повноваженнями з розробки облікової документації, слід зазначити, що відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 158 розробником облікової документації є наукові установи, в тому числі заклади культури, одним із основних видів діяльності яких є проведення наукових досліджень у сфері охорони культурної спадщини, та які мають у своєму складі чи залучають для проведення досліджень особу, що має науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук або доктора наук) за спеціальністю «музеєзнавство, пам`яткознавство» або таких наук:

мистецтвознавство, культурологія, архітектура - для об`єктів монументального мистецтва;

архітектури - для об`єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також ландшафтних;

історії - для археологічних, історичних об`єктів та об`єктів науки і техніки.

До суб`єктів діяльності у сфері культури відповідно до статті 12 Закону України від 14.12.2010 № 2778-VI «Про культуру» належать, зокрема, об`єднання громадян, які провадять діяльність у сфері культури.

Такі об`єднання громадян, з урахуванням наведеного вище правового регулювання, можуть належати до закладів культури, якщо вони здійснюють діяльність, зокрема, із збереження, охорони та популяризації національного культурного надбання; проведення наукових досліджень у сфері культури.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно з пунктом 2.1 Статуту ГО «Мапа Реновації» основною метою діяльності організації є захист законних прав і свобод мешканців Києва, в тому числі членів організації, задоволення їх спільних інтересів у сфері охорони культурної спадщини, урбанізації та культурно-просвітницькій діяльності.

Підпунктами 2.2.3, 2.2.8 пункту 2.2 Статуту закріплено, що для реалізації своєї мети організація здійснює наступні напрями діяльності, зокрема, виявлення, наукове вивчення пам`яток історії, архітектури, містобудування, садово-паркового, ландшафтного та монументального мистецтва, сприяння державним органам та органам місцевого самоврядування і їх охороні, збереженні та використанні; ініціювання розгляду питання занесення об`єктів культурної спадщини до Реєстру об`єктів культурної спадщини, внесення змін до відомостей Реєстру об`єктів культурної спадщини

Водночас на підтвердження здійснення такої діяльності ГО «Мапа Реновації» було надано до суду першої інстанції скрін-шот інтернет сторінки освітнього курсу «На пошуки закинутого Подолу», інтерактивну мапу закинутої цінної забудови Києва, відомості щодо ведення телеграм-боту «МапаМістоБота».

Сукупність наведених обставин та їх правового регулювання свідчить, що ГО «Мапа Реновації» у розумінні положень пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 158, може бути розробником облікової документації, адже забезпечення участі громадськості у питаннях охорони, зокрема, архітектурної спадщини, є невід`ємною частиною складової активного громадянського суспільства, формування та становлення якого наразі відбувається в Україні.

Водночас Верховний Суд відхиляє посилання позивача на вихід судом апеляційної інстанції за межі апеляційних скарг з тих підстав, що ГО «Мапа Реновації» в межах розгляду справи зазначала, що є науковою установою, адже в розумінні зазначеного вище пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 158 заклади культури охоплюються поняттям наукові установи.

Отже, скаржник помилково обмежує тлумачення п. 2 розділу ІІІ Порядку № 158. Ця норма встановлює, що розробником можуть бути наукові установи, в тому числі заклади культури, для яких проведення наукових досліджень є одним із основних видів діяльності. Відповідно до статті 12 Закону «Про культуру», об`єднання громадян, які провадять діяльність у сфері культури, можуть належати до закладів культури. Оскільки статутні завдання ГО «Мапа Реновації» прямо передбачають наукове вивчення пам`яток, вона відповідає ознакам «закладу культури», що є достатньою підставою для визнання її розробником відповідно до Порядку № 158.

Щодо непідписання акту стану збереження власником об`єкта культурної спадщини та посадовою особою органу охорони культурної спадщини Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 158 акт стану збереження підписує: керівник розробника облікової документації; власник об`єкта культурної спадщини або уповноважений(на) ним орган (особа); посадова особа органу охорони культурної спадщини, повноваження якого поширюється на територію розміщення відповідного об`єкта та особа, що має другий (магістерський) рівень вищої освіти за спеціальністю «Музеєзнавство» або «Пам`яткознавство» або:

для об`єктів монументального мистецтва, архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також ландшафтних об`єктів - «Архітектура та містобудування»;

для археологічних, історичних об`єктів, об`єктів науки і техніки - «Історія та археологія».

У разі відсутності підпису власника об`єкта культурної спадщини або уповноваженого(ної) ним органу (особи) на акті стану збереження має бути відмітка про причини його відсутності. До акта в цьому разі додаються матеріали, що підтверджують факт запрошення власника об`єкта культурної спадщини або уповноваженого(ної) ним органу (особи) для складання акта із зазначенням часу та місця, надісланого рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

До акта стану збереження додаються документи, що підтверджують освітній рівень осіб, що її підписали, якщо вимоги до наявності освітнього рівня встановлені цим Порядком.

Суди попередніх інстанцій установили, що акт стану збереження від 19.07.2021 № 1 підписаний Харковенком Р.В. , Баркар В.О. та керівником розробника облікової документації Євтуховою Д.О.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зауважив, що у складі облікової документації ГО «Мапа Реновації» було надано копію накладної АТ «Укрпошта» № 0405349774747 від 15.07.2021 та копію фіскального чека від 15.07.2021, зі змісту яких вбачається, що 15.07.2021 розробником облікової документації було направлено на адресу ПрАТ «Квіти України» запрошення для складання акта, що з урахуванням дати складання акта було достатнім, щоб забезпечити власника об`єкта культурної спадщини можливістю бути присутнім та надати власні зауваження до акту.

Вищенаведені обставини встановлені судом апеляційної інстанції та суд касаційної інстанції не має права їх переоцінювати.

За такого правового регулювання та встановлених судами обставин, ГО «Мапа Реновації» були виконані вимоги щодо запрошення власника об`єкта культурної спадщини (позивача) для складання акта збереження, як того вимагає пункт 6 розділу ІІІ Порядку № 158.

Щодо відсутності в акті стану збереження підпису посадової особи органу охорони культурної спадщини, повноваження якого поширюється на територію розміщення відповідного об`єкта, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відсутність у відповідному акті підпису посадової особи органу охорони культурної спадщини як окремий недолік не може бути безумовною підставою для визнання його таким, що містить недостовірні відомості, оскільки позивач не надав, а суди не встановили обставини, які спростовують зміст зафіксованих в акті обставин.

Так, у постанові від 18.01.2023 у справі № 826/10888/18, на яку власне і послався позивач, Верховний Суд зауважив, що саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акту, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом з тим, не кожен дефект акту робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то залежно від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність. Отже, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

За такого правового регулювання встановлених судами обставин та сталої судової практики, Верховний Суд наголошує, що оскільки подальше рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва приймається тим самим органом охорони культурної спадщини, що за умови невідповідності облікової документації встановленим вимогам може відмовити у занесенні об`єкта культурної спадщини до відповідного Переліку, а відомості, які мають бути зазначені в акті стану збереження, як то: загальний стан об`єкта, стислий опис стану, збереження автентичності об`єкта тощо, фіксуються з урахуванням фактичного стану збереження об`єкта, що за відсутності формального підпису посадової особи органу охорони культурної спадщини не може вплинути на вирішення питання відповідності об`єкта критеріям культурної спадщини, то допущене процедурне порушення у вигляді відсутності в акті стану збереження підпису посадової особи органу охорони культурної спадщини не могло вплинути на правильність відповідного рішення.

Щодо проведення засідання Експертної комісії в онлайн форматі слід відзначити, що, по-перше, Порядок № 158 не містить заборони проведення засідання Експертної комісії в онлайн форматі, а, по-друге, за умови проведення останнього в офлайн форматі, як слушно зауважив суд апеляційної інстанції, немає підстав вважати, що рішення щодо облікової документації на об`єкт культурної спадщини «Оранжерея, навчально-методичний павільйон «Квіти України» по вул. Січових Стрільців, 49 у м. Києві» було б іншим.

Водночас пунктом 2 розділу IV Порядку № 158 передбачено, що Мінкультури здійснює перевірку поданих документів на їх комплектність та відповідність вимогам, визначеним цим Порядком. Подання документів, визначених пунктом 1 цього розділу, не в повному обсязі або невідповідність облікової документації вимогам, установленим розділом III цього Порядку, є підставою для повернення їх Ініціатору з обґрунтуванням підстав у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня їх надходження.

Згідно з пунктом 3 розділу IV Порядку № 158 якщо за результатами перевірки встановлено, що документи подані в повному обсязі та у відповідності до вимог розділу III цього Порядку, вони підлягають обов`язковому розгляду Експертною комісією у строк, що не перевищує 14 робочих днів.

Відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку № 158 за результатами розгляду поданих документів Експертною комісією оформлюється протокол, який містить: висновок щодо відповідності (невідповідності) об`єкта культурної спадщини критеріям; висновок щодо відповідності (невідповідності) заявленій категорії пам`яток; обґрунтування прийнятого рішення, інші думки членів Експертної комісії (за наявності).

Протокол підписують усі члени Експертної комісії, що брали участь у її засіданні.

Скаржник наголошує, що протокол засідання Експертної комісії від 22.07.2021 № 5/21, який наявний в матеріалах справи, Денисенко Г.Г. , яка нібито була присутня на засіданні, не підписувала, а члени Експертної комісії Романченко О.Д. та Прокопенко І.В., були взагалі відсутні, однак, їх підписи з невідомих причин наявні на вказаному протоколі.

Проте, на підставі оцінки змісту вказаного протоколу суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що його підписали усі члени Експертної комісії, які брали участь у її засіданні та протокол засідання Експертної комісії від 22.07.2021 № 5/21 є дійсним, та суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями переоцінити ці висновки.

За таких обставин, оцінюючи правомірність рішення про включення об`єкта - «Оранжерея, навчально-методичний павільйон «Квіти України» до Переліку, суд апеляційної інстанції всебічно перевірив наявність підстав у своїй сукупності та дотримання уповноваженим органом процедури занесення цього об`єкта до Переліку.

Отже, касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанції. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судів та щодо яких не наведено мотивів відхилення кожного з аргументів.

Верховний Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Водночас цей Висновок наголошує на тому, що очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Верховний Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, КАС України, Верховний Суд,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіти України» залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі № 640/30303/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Судді Верховного Суду С.М. Чиркін

Я.О. Берназюк

В.М. Шарапа