Ухвала від 10.11.2025 по справі 638/2296/25

Справа № 638/2296/25

Провадження № 2-ві/638/40/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2025 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Шамраєва М.Є., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Шевченківського районного суду м. Харкова Рибальченко Людмили Миколаївни у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Виконавчий комітет Олександрівської міської ради Кіровоградської області як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,-

У С Т А Н О В И В :

У провадженні судді Шевченківського районного суду м. Харкова Рибальченко Л.М. перебуває цивільна справа № 638/2296/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Виконавчий комітет Олександрівської міської ради Кіровоградської області як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав.

06 листопада 2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід головуючого судді Рибальченко Л.М.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Харкова Рибальченко Л.М. від 07.11.2025 указану заяву про відвід визнано необґрунтованою та постановлено передати її разом із матеріалами справи іншому судді, який не входить до складу суду та визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України, для розгляду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2025 заява про відвід судді Рибальченко Л.М. передано в провадження судді Шамраєва М.Є.

Вивчивши заяву про відвід, суд дійшов наступного висновку.

Заява про відвід мотивована порушенням суддею Рибальченко Л.М. при постановленні ухвал норм процесуального права встановлені ЦПК, яких вона повинна дотримуватись при постановленні ухвал, що свідчить про те, що суддею Рибальченко Л. М. при постановленні ухвал порушуються норми процесуального права встановлені ЦПК, не зважаючи на те, що ухвалене рішення згідно ст. 263 ЦПК повинно бути законним і обґрунтованим та ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цивільної справи з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а також невиконанням вимог ЦПК щодо змісту ухвал суду ст. 260 ЦПК і відповідності ухвали вимогам щодо законності і обґрунтованості судових рішень, при вирішенні заяви ОСОБА_1 , про відвід судді Рибальченко Л. М., та постановлення завідомо необґрунтованої ухвали суду від 14.10.2025, що є порушенням ст. 260, 263 Цивільного процесуального кодексу України. що є обставиною, яка

На переконання заявника указані обставини викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності судді Рибальченко Л. М., що є згідно ст. 36 ЦПК підставою для її відводу, оскільки свідчать про заінтересованість судді Рибальченко Л.М. у результаті розгляду справи на користь ОСОБА_2 і обставини розгляду справи, за яких була складена ухвала свідчать про упередженість судді Рибальченко Л. М. і відсутність об`єктивності судді при розгляді справи.

Крім того заявник зазначає, що підставою для відводу судді Рибальченко Л.М. стала не незгода з процесуальними рішеннями судді, а порушення суддею Рибальченко Л.М. при розгляді справи норм Цивільного процесуального кодексу України. Посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 вважає, що суддею Рибальченко Л.М. при розгляді справи № 638/2296/25 не було забезпечено відсутності будь-яких сумнівів у безсторонності суду, навпаки дії судді свідчать про її пряму чи побічну заінтересованість у результаті вирішенні справи на користь ОСОБА_2 , що викликаютє сумнів в неупередженості та об`єктивності судді.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Відповідно до ч.1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Як визначено ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід має бути вмотивованим.

Стандарт неупередженості (безсторонності) ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини, адже відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Дійсно згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

- "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

- "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

У судовій практиці використовується презумпція особистої безсторонності суду, яка передбачає такий стан, допоки не надано доказів протилежного (зокрема, ухвала ВС від 15 липня 2019 р. у справі № 9901/116/19).

Відтак суд не погоджується з доводами заявника про те, що нічим не підкріплений сумнів сторони в безсторонності судді за практикою Європейського суду з прав людини повинен мати наслідком задоволення заяви про відвід.

У рішенні у справі «Бочан проти України» від 3 травня 2007 року ЄСПЛ вказує, що безсторонність, у значенні, наведеному в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви із цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів.

Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі «Мироненко та Мартиненко проти України». У пунктах 66, 69, 70 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за допомогою об`єктивного та суб`єктивного критеріїв. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, які розглядаються, такі природу і ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в безсторонності судді.

Як визначено ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом. Суддя не зобов`язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом.

Відвід, що розглядається, заявлений на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України у зв`язку з наявністю, на думку заявника, інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Обґрунтовуючи наявність таких обставин, заявник посилається, зокрема на необґрунтованість, на його думку, постановлених суддею у справі ухвал.

З цього приводу суд зазначає, що ухвали, у тому числі, якими визнається необґрунтованість заявленого відводу, є процесуальним рішенням судді, незгода з якими відповідно ч. 4 ст. 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу. Тож суд відхиляє доводи заявника про те, що підставою для відводу судді Рибальченко Л.М. є не незгода з процесуальними рішеннями судді, а порушення суддею Рибальченко Л.М. при розгляді справи норм Цивільного процесуального кодексу України.

Суд враховує також, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності («Волчлі проти Франції» (Walchli v.France, No 35787/03, 26 липня 2007 року; «ТОВ «Фріда» проти України» (Frida, LLC v. Ukraine, No 24003/07, 08 грудня 2016 року).

Суд зазначає, що одним із найважливіших принципів судочинства є принцип - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника справи можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, правова позиція яких його не влаштовує.

Відтак суд доходить висновку, що наведені у заяві про відвід мотиви не можуть слугувати підставою для відводу судді Рибальченко Л.М., оскільки ґрунтуються виключно на оціночних судженнях заявника, будь-які факти прояву суддею упередженості чи небезсторонності заявником не доведені.

Керуючись ст. 36, 40 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Шевченківського районного суду м. Харкова Рибальченко Людмили Миколаївни у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Виконавчий комітет Олександрівської міської ради Кіровоградської області як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарження не підлягає.

Суддя Шамраєв М.Є.