Рішення від 10.11.2025 по справі 718/3223/24

Справа № 718/3223/24

Провадження 2/718/839/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2025 р. м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області під головуванням судді Скорейка В.В., за участю секретаря судового засідання Безушко М.Д., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Гусакової О.Б., представника відповідача адвоката Зіненко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання батьківства та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства над дитиною ОСОБА_3 , народженою нею ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення аліментів. На обґрунтування позову посилалася на те, що з лютого 2020 року позивач перебувала у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем. При реєстрації народження доньки запис про батька зроблений за вказівною матері, що відповідає вимогам ч.1 ст.135 СК України.

Зазначає, що з ОСОБА_2 розірвано стосунки з липня 2021 і з того часу сторони не підтримували будь-якого спілкування. Відповідач доньку ОСОБА_4 жодного разу не бачив, не цікавиться її розвитком та здоров`ям, участі у вихованні не бере, в добровільному порядку відмовився подавати заяву про реєстрацію його як батька ОСОБА_4 , що змусило позивача звернути до суду із цим позовом.

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11.10.2024 прийнято позов до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 16.12.2024 у справі призначено судово-генетичну експертизу, виконання якої доручено експертам Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (м.Чернівці вул. Героїв Майдану,77Д) та попереджено їх про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України. Провадження у справі зупинено.

28.04.2025 поновлено провадження у справі у зв`язку із неможливість проведення вказаної вище експертизи через неявку до експертної установи ОСОБА_2

21.05.2025 у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, виконання якої доручено експертам Державної спеціалізованої установи «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» (ЄДРПОУ 01985239, м.Дніпро, площа Соборна, 14) та попереджено їх про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України. Провадження у справі зупинено.

19.08.2025 поновлено провадження в справі в зв`язку із неможливістю проведення вказаної вище експертизи через неявку до експертної установи ОСОБА_2

02.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Задоволено клопотання про виклик свідків.

Сторона позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, з підстав зазначених у позовній заяві, просила їх задовольнити в повному обсязі, оскільки це відповідатиме інтересам дитини. Зокрема позивачка повідомила, що з 2020 року перебувала з відповідачем у стосунках та з грудня 2020 року вони почали проживати разом однією сім`єю. У серпні 2021 року сторони припинили відносини і в той момент позивачка була на 8 місяці вагітності. Після народження дитини відповідача вже поряд не було, тому його не зазначено батьком дитини. Три роки позивачка не зверталася до суду через відсутність фізичної можливості це зробити. У поза судовому порядку не пробувала врегулювати це питання з відповідачем. Відповідач надавав кошти після народження дитини, однак «без призначення платежу».

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, мотивує тим, що відповідач не може прибути до експертної установи через перебування на військовій службі на «бойовій позиції». Позивачка цим позовом лише хоче отримати право на виплати у разі його загибелі. У відповідача вже є двоє неповнолітніх дітей і визнання його батьківства щодо третьої дитини дало б йому право на звільнення з військової служби, однак відповідач цього не хоче. У 2020-2021 р.р. у сторін було декілька зустрічей, які мали характер «близьких». З січня 2024 по даний час відповідач бере участь у бойових діях.

Представник третьої особи Дніпровського відділу ДРАЦС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Ірина Бабенко скерувала до суду заяву, в якій вказала, що не заперечує проти задоволення позовних вимог та просить винести рішення відповідно до вимог чинного законодавства, а розгляд справи провести без її участі.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні на момент призначення у справі двох молекулярно-генетичних експертиз відповідач ОСОБА_2 перебував на військовій службі по мобілізації, що підтверджується довідкою № 1187 від 01.03.2025.

Процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Отже, для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п.2 частини першої ст.251 ЦПК України, в матеріалах цивільної справи мають бути докази не лише перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а й докази того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема приймають участь у виконанні бойових завдань на час розгляду справи.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан о 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на даний час його дію не припинено.

Згідно з ст.1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що військове формування це створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об`єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв`язку та кібербезпеки; органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

З довідки Військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2025 № 1188 встановлено, що ОСОБА_2 дійсно в період з 14.01.2024 та 30.11.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області Бахмутський район.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що військова частина, в якій наразі проходить службу ОСОБА_2 , переведена на воєнний стан та/або залучена до проведення антитерористичної операції на час розгляду цієї справи судом, також з наданих відповідачем доказів, не можливо встановити факт перебування його на теперішній час у зоні бойових дій.

Окрім того, інтереси відповідача в судовому засіданні представляє адвокат Зіненко А.О., що свідчить про відсутність у відповідача реальних перешкод для реалізації своїх процесуальних прав у цій справі.

Долученою до матеріалів справи довідкою № 1188 від 01.03.2025 підтверджено лише той факт, що ОСОБА_2 в певний період, а саме з 14.01.2024 та 30.11.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ, а тому суд не вбачає наявності підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України. Проти розгляду справи по суті також не заперечувала і представник відповідача - адвокат Зіненко А.О..

Так, відповідно до ст.121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 12 5цього Кодексу.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду (ч.2 ст.125 СК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 01.10.2021 ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьками дитина записано ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Відповідно до ч.1 ст.126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

У випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (ч.1 ст.135 СК України).

Таким чином, під час розгляду справи встановлено, що запис про батька ОСОБА_3 зроблено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері на підставі ст.135 СК України, оскільки матір ОСОБА_1 на момент народження дитини не перебувала у зареєстровано шлюбі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Сімейний кодекс України не визначає будь-яких особливостей щодо предмету доказування у цій категорії справ.

Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (ч.ч. 3, 4 ст.128 СК України).

Отже, спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Ухвалою суду від 16.12.2024 призначено судово-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проведення експертизи доручено експертам Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Листом судовий експерт Буздуга І.М. повідомив суд про неможливість проведення експертизи у зв`язку з неявкою до експертної установи ОСОБА_2 .

Поштова кореспонденція з ухвалою про призначення експертизи, яка адресована відповідачу, повернулася до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Після поновлення провадження у справі представник відповідача адвокат Зіненко А.О. надала пояснення, що ОСОБА_2 позову не визнає. Крім того, вказала, що відповідач проходить військову службу у військові частині НОМЕР_1 , займає керівну посаду і йому підпорядкована значна кількість людей, а суд та призначена судом експертна чинить на нього тиск.

Ураховуючи те, що одним із доказом щодо походження дитини у цій категорії справ є відповідний висновок судового експерта, а сторонами не надані висновки експертів із цих самих питань, враховуючи територіальну близькість м. Дніпро до місця проходження військової служби відповідачем, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання позивача та призначив у справі судово-генетичну експертизу, проведення якої доручив експертам Державної спеціалізованої установи «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи».

18.08.2025 на адресу суду повернулися матеріали цивільної справи разом з ухвалою про призначення експертизи без виконання, оскільки відповідач не з`являвся для відібрання зразків та подальшого проведення експертизи.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ч 2 ст. 89 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду для суду заздалегідь встановленої сили, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що СК України не визначає особливостей предмету доказування у цій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (постанова Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18, провадження № 61-18333св19)

У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).

Суд зазначає, що неявка відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, свідчить про його небажання отримати висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про його батьківство відносно дитини, тому розцінює поведінку відповідача як ухилення від проведення зазначеної експертизи.

Доводи сторони відповідача про перебування ОСОБА_2 на військові службі, що створює йому перешкоди для явки до експертної установи, суд оцінює критично, адже ним не надано жодного доказу того, що він позбавлений можливості виїзду до місця проведення експертизи, перебуваючи на військовій службі, як і не надано доказів, що він не має права на відпустку. Крім того, експерти заздалегідь повідомляють про день та час проведення призначеної генетичної експертизи, що дозволяло відповідачу своєчасно підготуватись до такого виїзду чи врахувати бажану для відповідача дату забору біологічних зразків.

Встановивши обізнаність відповідача про розгляд справи щодо визнання його батьківства відносно малолітньої ОСОБА_4 та про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, логічне усвідомлення значення для вирішення спору результатів експертизи, а також наслідків його неявки для її проведення, неповідомлення причин неможливості такої явки, суд доходить до висновку про наявність підстав для застосування наслідків ухилення відповідача від явки для проведення експертизи, передбачених статтею109 ЦПК України.

Крім того, з наданих показів свідка ОСОБА_6 - рідної сестри позивачки - встановлено, що в грудні 2020 року вона познайомилася з відповідачем, - з часу, коли сторони у справі вирішили жити однією сім`єю. Вони проживали разом в АДРЕСА_1 . Стосунки у них були романтичні, вони обіймалися, цілувалися. Свідок часто відвідувала ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , разом святкували Новий рік і Різдво. Сестра завагітніла, вони чекали дитину. Перед народженням ОСОБА_7 і ОСОБА_8 розсталися і з пологового будинку він сестру не забрав.

Такі ж обставини повідомив і свідок ОСОБА_9 - чоловік сестри позивачки.

Свідок ОСОБА_10 - мама позивачки - повідомила суду, що 26.12.2020 ОСОБА_8 звільнився з армії і приїхав до них в АДРЕСА_1 , де вони орендували трикімнатну квартиру. ОСОБА_8 і ОСОБА_7 проживали в окремій кімнаті. Протягом вагітності ОСОБА_8 був поряд. Разом купували дитячі речі, посуд, планували партнерські пологи. ОСОБА_2 пішов від ОСОБА_7 у серпні 2021 року.

З досліджених в судовому засіданні світлин встановлено, що вони демонструють теплі відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки відображають щасливу пару, що обіймається, створюючи відчуття затишку та близькості. На одній із світлин на тлі різдвяної ялинки відповідач обіймає вагітну позивачку, торкаючись її плеча та спини. На устах усмішки.

З наданих виписок з карткового рахунку позивача суд встановив, що 09.12.2020, 31.12.2020, 18.11.2021, 13.12.2021, 26.01.2022, 22.02.2022, 08.03.2022, 23.03.2022 ОСОБА_11 переказував кошти ОСОБА_12 .

Скріншот переписки сторін з додатку WhatsApp суд оцінює критично, оскільки позивачем не доведено, що номер телефону НОМЕР_3 належить відповідачеві. У заявах та додаткових поясненнях представника відповідача номер телефону позивача зазначено - НОМЕР_4 .

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок з доказування потрібно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним ніж протилежний.

Відповідно до ст.ст.263, 265 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

На підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження (ст.134 CK України).

З боку відповідача, на якого положеннями ЦПК України покладається обов`язок спростування доводів позивача належними та допустимими доказами у разі заперечення проти позовних вимог, не надано жодного доказу.

Ураховуючи надані позивачем докази, а також наслідки неявки відповідача до експертної установи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про встановлення батьківства є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до абз.11 п.20 гл.1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з п.2.13.1 Розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про визнання батьківства (материнства).

Відповідно до п. 2.16.4 Розділу ІІ вказаних Правил, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

За таких обставин, встановивши батьківство ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно доручити органу ДРАЦС внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини в частині відомостей про батька дитини та по батькові дитини.

Крім того, за змістом статей 180, 181, 182 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Встановивши факт батьківства ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд приходить до висновку, що у відповідача виник обов`язок утримувати доньку до досягнення нею повноліття, а тому вимоги позивачки про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки ґрунтуються на вимогах закону.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Судом встановлено, що відповідач має сталий заробіток, оскільки мобілізований та проходить військову службу в частині НОМЕР_1 , однак довідку про доходи ОСОБА_2 не надав. Відповідач 04.07.2023 зареєстрував шлюб із ОСОБА_13 і в цьому шлюбі у них народився син ОСОБА_14 . Крім того, від першого шлюбу ОСОБА_2 має дочку ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є дитиною з інвалідністю, однак доказів на її лікування чи утримання не надав. Будь-які інші докази та обставини, які можуть вплинути на розмір аліментів суду не надано.

Отже, врахувавши право визначення способу стягнення аліментів, яке належить позивачу, з яким проживає дитина, суд доходить до висновку, що з метою забезпечення потреб та інтересів дитини, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму відповідного віку дитини, розміру мінімальної заробітної плати та обставини, які зазначені в ст. 182 СК України, а саме те, що відповідач є працездатним та може надавати утримання своїй дочці,тому розмір аліментів слід визначити у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення повноліття.

Згідно з ст. 191 ч. 1 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Позов подано до суду 09.10.2024, тому стягнення слід розпочати з 09.10.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Так, позивачкою при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмір 1211,20 грн. А тому, враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за необхідне судові витрати в даній справі стягнути з відповідача на користь позивача.

Крім цього, на підставі ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позивачка при зверненні до суду з позовною вимогою про стягнення аліментів була звільнена від сплати судового збору і позов задоволено у повному обсязі, суд покладає судові витрати на відповідача, та стягує з нього на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 7, 12, 13, 19, 76-82, 109, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.180-183, 191 Сімейного Кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання батьківства та стягнення аліментів - задовольнити в повному обсязі.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за № 972 від 01.10.2021, складеного Шевченківським відділом ДРАЦС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управлінця Міністерства юстиції (м.Дніпро) та вказати в графі батько « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України». Прізвище дитини залишити « ОСОБА_16 », по батькові змінити з « ОСОБА_17 » на « ОСОБА_8 » та видати нове свідоцтво про народження.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.10.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць піддати негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211, 20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211, 20 грн.

Рішення не проголошувалося на підставі ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації АДРЕСА_3 .

Третя особа Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), місце знаходження м.Дніпро проспект Гагаріна, 112, Дніпропетровської області.

Суддя Василь СКОРЕЙКО