Постанова від 05.11.2025 по справі 202/8070/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 202/8070/23

провадження № 61-12227св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А, Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Швецова Надія Володимирівна,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2024 року в складі судді Мачуського О. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2024 року в складі колегії суддів: Городничої В. С., Петешенкової М. Ю., Красвітної Т. П.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Швецова Н. В., про визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_1 , яка на день смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 3,52 га, що розташована на території Ляшківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Він протягом тривалого часу постійно проживає у Федеративній Республіці Німеччина. На похорон матері він приїхати не зміг, так як був карантин, а його не могли довго чекати. Він планував приїхати в м. Дніпро у березні 2022 року, але його плани змінилися, адже в Україні розпочалась війна. Авіасполучення з Україною було припинено, тому поїздка була скасована.

З відповідачем він не спілкувався, тому йому не було відомо про те, чи подав він заяву про прийняття спадщини, і якщо подав, то яким нотаріусом відкрито спадкову справу. Його друзі надали йому список нотаріусів, щоб він подав заяву про прийняття спадщини. Йому не було відомо про те, що в заяві можна було вказати не конкретного нотаріуса, а компетентний орган.

08 квітня 2022 року він звернувся до нотаріуса у місті Ахен Федеративної Республіки Німеччина Мартіна Рудесдорфа, яким була завірена його заява на ім`я приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Маєвської М. В. про прийняття спадщини після смерті матері. До заяви були долучені копії документів, що встановлюють особу, копія свідоцтва про народження. Документи були легалізовані 04 травня 2022 року.

Вказані документи ним були направлені його родичам в м. Дніпро для передачі нотаріусу, але в серпні 2022 року родичі йому повідомили, що спадкова справа не знаходиться у нотаріуса Маєвської М. В., а перебуває у нотаріуса Швецової Н. В. Нотаріус Маєвська М. В. відмовилась прийняти його заяву та передати її нотаріусу Швецовій Н. В., оскільки відсутня довіреність від його імені. Нотаріус рекомендувала повернути йому документи та направити їх поштою на ім`я нотаріуса Швецової Н. В.

Його документи щодо прийняття спадщини були повернені йому наприкінці листопада 2022 року, а 24 грудня 2022 року він направив поштою документи про прийняття спадщини після смерті матері приватному нотаріусу Швецовій Н. В . Також він надав довіреність на ім`я адвоката Маркело В. О. в м. Дніпрі, щоб вона займалась оформленням його спадкових прав. Приватний нотаріус Швецова Н. В. отримала його заяву про прийняття спадщини 30 січня 2023 року.

Проте постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23 березня 2023 року приватний нотаріус Швецова Н. В. відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в зв`язку з тим, що ним пропущений строк на подання заяви про прийняття спадщини. Крім того, іншому спадкоємцю (відповідачу) 15 листопада 2022 року було видано свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно, яке належало спадкодавцю ОСОБА_1 .

Позивач вважав, що строк для прийняття спадщини пропущений ним з поважних причин.

ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк тривалістю два місяці для подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2024 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері - ОСОБА_1 , тривалістю два місяці, який обчислювати з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1 073,60 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, вказав, що при обґрунтуванні позовних вимог та поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини позивач вказував на те, що він у шестимісячний строк не подавав заяву нотаріусу про прийняття спадщини після смерті матері, адже проживав у Федеративній Республіці Німеччина та не зміг приїхати в Україну спочатку у зв`язку з карантином, а потім через війну. Проте 08 квітня 2022 року він звернувся до нотаріуса у місті Ахен Федеративної Республіки Німеччина Мартіна Рудесдорфа, яким була завірена його заява на ім`я приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Маєвської М. В. про прийняття спадщини після смерті матері. Вказані документи він направив родичам в м. Дніпро для передачі нотаріусу, але в серпні 2022 року він дізнався, що спадкова справа не знаходиться у нотаріуса Маєвської М. В., а знаходиться у нотаріуса Швецової Н. В. Нотаріус Маєвська М. В. відмовилася прийняти його заяву та передати її нотаріусу Швецовій Н. В., так як була відсутня довіреність від його імені. Нотаріусом було рекомендовано повернути йому документи та направити їх поштою на ім`я нотаріуса Швецової Н. В. 24 грудня 2022 року він направив поштою документи про прийняття спадщини приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Швецовій Н. В. Також він надав довіреність на ім`я адвоката Маркело В. О., щоб вона займалася оформленням його спадкових прав. Приватний нотаріус Швецова Н. В. отримала його заяву про прийняття спадщини 30 січня 2023 року.

Вказані обставини достовірно підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_4 та дослідженою судом копією матеріалів спадкової справи № 24/2022 після померлої ОСОБА_1 .

Суд також враховав, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) на території України з 19 грудня 2020 року було встановлено карантин, який було продовжено до 30 червня 2023 року.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому було продовжено.

Суди вважали, що зазначені обставини об`єктивно перешкоджали приїхати позивачу в Україну.

Позивач в шестимісячний строк виявив бажання прийняти спадщину після смерті матері та дійсно у шестимісячний строк подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, яка була завірена нотаріусом у місті Ахен Федеративної Республіки Німеччина, яка нотаріусом в Україні прийнята не була за відсутності довіреності. Заява позивача від 08 квітня 2022 року про прийняття спадщини після смерті матері надійшла до приватного нотаріуса лише 30 січня 2023 року.

Таким чином, позивач з об`єктивних причин не зміг реалізувати своє право на спадщину у шестимісячний строк після смерті матері. При цьому позивач у короткий проміжок часу звернувся до суду за захистом свого права після відмови йому нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину. Отже, суд вважав поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, що є підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Доводи апеляційної скарги про відсутність поважних причин щодо пропуску строку для прийняття спадщини є власним тлумаченням вказаних обставин, які не спростовують висновків суду.

Аргументи апеляційної скарги про те, що запровадження карантинних мір у зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19 не є поважними причинами апеляційний суд до уваги не взяв, оскільки вказана оцінка є суто суб`єктивною оцінкою особи, яка подала апеляційну скаргу. Поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19 по всьому світу та запровадження у зв`язку з цим карантинних мір є загальновідомим фактом та не потребує доказування. Ця обставина є об`єктивною причиною, яка перешкоджала приїзду позивача до України. Разом з цим, позивач протягом дії вказаного карантину вчиняв інші дії направленні на прийняття спадщини і вказані дії підтверджуються належними та допустимими доказами. Особа, яка подала апеляційну скаргу, не надала будь-яких доказів, які б це спростовували, а також не наведено об`єктивних підстав вважати, що позивач умисно ухилявся від вчинення дій щодо своєчасного прийняття спадщини.

Посилання в апеляційній скарзі про те, що повномасштабне вторгнення та оголошення в країні воєнного стану не є поважною причиною, є безпідставними.

Доводи скарги про те, що позивач під час воєнного стану не приїжджав до України через те, що він є особою призивного віку є припущеннями, а доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Посилання особи, яка подала апеляційну скаргу, на висновки Верховного суду в інших справах колегія суддів не бере до уваги, оскільки обставини в тих справах є відмінними від обставин у цій справі.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У серпні 2024 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

невідомо яким чином суд встановлював особу позивача, адже у матеріалах справи відсутня належно завірена копія паспорта громадянина України;

позивач у справі є рідним братом відповідача. Їхня матір ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 3,52 га, кадастровий номер 1225681100:01:002:0161, що розташована на території Ляшківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області. За життя їхня матір заповіту не складала. 15 березня 2022 року він звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Швецової Н. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері. Таким чином, він належним чином прийняв спадщину після смерті мами. 15 листопада 2022 року, тобто через рік після смерті матері, він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно (земельну ділянку). На час видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом будь-хто, у тому числі і позивач із заявою про прийняття спадщини, про видачу свідоцтва про право на спадщину не звертався. Отже, позивач пропустив строк для подачі заяви про прийняття спадщини та вважається таким спадкоємцем, який не прийняв спадщину належним чином. Строк для подачі заяви про прийняття спадщини позивач пропустив без поважної причини;

суди безпідставно прийняли до уваги доводи позивача та безпідставно визнали причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини поважними. Так, суди не взяли до уваги, що позивач посилався на те, що тривалий час постійно проживає в іншій державі - Федеративній Республіці Німеччина, але про факт смерті матері, день її смерті, день її поховання йому було достовірно відомо. За його поясненнями він не міг приїхати у зв`язку із запровадженням карантинних обмежень і суди визнали цю обставину як поважну причину пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини. Так, в Україні діяло відповідне законодавство щодо обмежень у зв`язку з введенням карантинних мір, але обмежень щодо в`їзду до України при наявності відповідних медичних документів (негативні тести на наявність хвороби) не було. Тобто, позивач мав зробити тест на відсутність хвороби та безперешкодно приїхати до України, проте зазначене суди проігнорували. Більш того, на всій території України лише з 01 липня 2023 року скасований карантин, який був встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, і це не завадило позивачу ще у січні 2023 року направити заяву про прийняття спадщини нотаріусу;

позивач посилався на те, що за місцем свого проживання 08 квітня 2022 року склав заяву про прийняття спадщини після смерті матері та передав документи родичам в м. Дніпро, які начебто мали займатись його спадковою справою. Саме цей факт суди помилково вважали обставиною того, що позивач здійснив дії щодо прийняття спадщини. Лише 30 січня 2023 року заява позивача про прийняття спадщини надійшла до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Швецової Н. В., у якої і було заведено спадкову справу та яка постановою відмовила у вчиненні нотаріальної дії. Крім того, позивач зазначав про те, що повинен був приїхати до України в березні 2022 року, але розпочалася війна, поїздку він скасував. Із засобів масової інформації позивачу начебто було відомо про масовий виїзд з України і що не було відомо, як будуть розгортатись події. Суди безпідставно визначили, що ці події об`єктивно перешкоджали позивачу приїхати в Україну;

воєнні події, масовий виїзд з країни, невизначеність майбутнього у конкретному випадку для прийняття спадщини позивачем не мають суттєвого значення. Суб`єктивне прийняття ситуації не може вважатись поважною причиною пропуску для подачі заяви про прийняття спадщини. Більш того, позивач є особою, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тобто станом на 24 лютого 2022 року (початок війни) йому виповнилось 56 років, а він вважався особою призовного віку. Саме ризик бути мобілізованим на захист Вітчизни спонукав його перебувати за межами України, а не карантинні обмеження та військовий стан в державі. Проте ці обставини не можуть бути поважними причинами пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини, як це вважали суди першої та апеляційної інстанцій. Крім того, війна в Україні має тривалий характер, жителі держави у стані війни продовжують здійснювати свою професійну діяльність;

сам факт перебування спадкоємця за межами держави не є поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, але суди фактично визнали таку причину поважною. При цьому норми законодавства України передбачають альтернативні варіанти процедури прийняття спадщини, що спрощує процес реалізації прав спадкоємців;

за життя їхня мама вирішила питання щодо належного їй майна і за договором дарування подарувала позивачу належну їй трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Тому належна їй земельна ділянка повинна була бути успадкована саме ним.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 подав до суду відзив, який підписаний представником Маркело В. О . Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Відзив обґрунтований тим, що:

під час розгляду справи суди достовірно встановили, що ОСОБА_1 пропустив строк на подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поважних причин. Суди дали належну оцінку доказам у справі та дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

він не міг особисто приїхати до України для подання заяви про прийняття спадщини з об`єктивних підстав, а саме через карантин та війну;

посилання у касаційній скарзі на те, що він не приїхав до України через ризик бути мобілізованим, є припущенням. Під час розгляду справи суди обґрунтовано врахували, що він вчасно (у шестимісячний строк) звернувся до нотаріуса за місцем постійного проживання та належним чином оформив заяву про прийняття спадщини, вона була легалізована. Фактично з об`єктивних підстав його заява не була вчасно отримана нотаріусом в Україні, яким була відкрита спадкова оправа;

заява про прийняття спадщини, ким би вона засвідчена не була (в тому числі і консульською установою), повинна бути направлена нотаріусу, який відкрив спадкову справу. Йому ж не було відомо про те, яким саме нотаріусом відкрито спадкову справі, а відповідач при поданні заяви про прийняття спадщини вказав на відсутність інших спадкоємців, тобто діяв недобросовісно;

відповідач до смерті його матері не спілкувався з нею та не прийшов на її поховання. Його матір поховали за його рахунок колишня дружина відповідача, яка протягом тривалого часу на його прохання доглядала за нею, надавала їй необхідну допомогу.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 202/8070/23 та витребувано справу із суду першої інстанції.

У жовтні 2024 року матеріали справи № 202/8070/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 23 вересня 2024 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 2516/1356/12-ц, від 13 квітня 2023 року у справі № 607/13549/21; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпро померла ОСОБА_1 , після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно.

Згідно з повідомленням відділу обліку проживання фізичних осіб управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 05 жовтня 2022 року № 14/5-8795 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Інші зареєстровані особи за вказаною адресою на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 відсутні.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_1 є її діти: позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 .

Шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_1 сплив 09 травня 2022 року.

У встановлений законом шестимісячний строк після відкриття спадщини відповідач ОСОБА_2 15 березня 2022 року подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті матері, у зв`язку з чим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Швецовою Н. В. було заведено спадкову справу № 24/2022.

Як вбачається з копії матеріалів спадкової справи №24/2022, на підставі заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину відповідач ОСОБА_2 15 листопада 2022 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері, яка складається із земельної ділянки площею 3,52 га, що розташована на території Ляшківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Інші спадкоємці, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину після померлої ОСОБА_1 , відсутні, що підтверджується копією спадкової справи №24/2022.

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Швецової Н. В. від 23 березня 2023 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину спадкового майна після померлої матері ОСОБА_1 , адже він пропустив встановлений статтею 1270 ЦК України шестимісячний строк для прийняття спадщини (заяву про прийняття спадщини не подавав, на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, фактично спадщину не прийняв). Крім того, іншому спадкоємцю (відповідачу) 15 листопада 2022 року було видано свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно, яке належало спадкодавцю ОСОБА_1

08 квітня 2022 року позивач звернувся до нотаріуса у місті Ахен Федеративної Республіки Німеччина Мартіна Рудесдорфа, яким була завірена його заява на ім`я приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Маєвської М. В. про прийняття спадщини після смерті матері. Проте ця заява надійшла нотаріусу лише 30 січня 2023 року, зареєстрована за № 23.

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 24/2022 24 грудня 2022 року позивач направив поштою документи про прийняття спадщини після смерті матері приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Швецовій Н. В. Також він надав довіреність на ім`я адвоката Маркело В. О. Приватний нотаріус Швецова Н. В. отримала його заяву про прийняття спадщини 30 січня 2023 року.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях; 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Таким чином, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини. Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визнання додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій (див. постанови Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17).

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (див. пункти 53 - 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18), на яку є посилання у касаційній сказі, зроблено висновок, що «за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України). Таким чином, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини».

У постанові Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі № 607/13549/21 (провадження № 61-562св23) зазначено, що

«суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, він не скористався правом на прийняття спадщини, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17, провадження № 61-48230св18, від 11 серпня 2021 року у справі № 720/1079/19, провадження № 61-14663св20, від 22 січня 2020 року у справі № 592/18695/18, провадження № 61-13558св19.

Правозастосовча практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є незмінною та усталеною.

Суди попередніх інстанцій встановили, що в червні 2019 року ОСОБА_1 дізнався про існування заповіту, складеного батьком на його користь, оскільки приїхав в Україну для прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_4 , проте лише в липні 2021 року звернувся до нотаріуса з усним зверненням щодо прийняття спадщини після смерті батька, де йому було відмовлено, та в серпні 2021 року звернувся в суд з даним позовом, тобто через два роки з того моменту, коли дізнався про існування заповіту.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку, що перебування за межами країни не є поважними причинами пропуску строку для подання позивачем заяви про прийняття спадщини, які унеможливили чи в інший спосіб перешкодили йому вчасно здійснити таку дію.

[…] законодавство України передбачає альтернативні варіанти процедури прийняття спадщини, що спрощує процес реалізації прав спадкоємців».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) вказано, що:

«113. Також Велика Палата Верховного Суду відхиляє інші доводи касаційної скарги про те, що у заявника існували додаткові перешкоди для своєчасного подання ним заяви про прийняття спадщини, зокрема догляд за матір`ю, зайнятість на роботі, карантинні обмеження, спрямовані на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19).

114. Зазначені доводи були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій, які зробили обґрунтовані висновки про те, що наведені позивачем обставини, як-от зайнятість на роботі, карантинні обмеження, догляд за матір`ю, не перешкоджали ОСОБА_7 реалізувати свої спадкові права шляхом подання відповідної заяви про прийняття спадщини, зокрема й через засоби поштового чи електронного зв`язку.

115. До того ж суд апеляційної інстанції, оцінивши подані позивачем докази, встановив, що надана позивачем копія амбулаторної картки його матері ОСОБА_8 та відомості, зазначені в ній, не підтверджують те, що остання потребувала постійного стороннього догляду, а також те, що ОСОБА_7 здійснював цей догляд до 12 січня 2022 року.

116. Враховуючи те, що на підставі частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати обставини справи та переоцінювати докази, належна оцінка яких здійснена судами першої та апеляційної інстанцій, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що переглядається, вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач не надав належних, достатніх та допустимих доказів існування об`єктивних та непереборних обставин, які перешкодили йому подати заяву про прийняття спадщини після смерті батька у визначений законом шестимісячний строк, до 12 січня 2022 року.

117. Належних та достатніх доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність перешкод для подання такої заяви, позивач до суду не подав. Натомість безпідставне визначення додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента верховенства права та є незаконним втручанням у права відповідача як спадкоємця, який прийняв спадщину».

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні до суду ОСОБА_1 зазначав, що пропустив строк звернення з приводу прийняття спадщини з поважних причин, зокрема у зв`язку з перебуванням його спадкоємця за межами території України, встановленими Кабінетом Міністрів України карантинними обмеженнями та початком війни в Україні. Крім того, він вчиняв дії, які були спрямовані на подання заяви про прийняття спадщини;

при задоволенні позову суди виходили з того, що:

- позивач у шестимісячний строк не подавав заяву нотаріусу про прийняття спадщини після смерті матері через існування поважних причин, адже проживав у Федеративній Республіці Німеччина та не зміг приїхати в Україну спочатку в зв`язку з карантином, а потім через війну в Україні;

- позивач в шестимісячний строк (08 квітня 2022 року) виявив бажання прийняти спадщину після смерті матері та дійсно у шестимісячний строк подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, яка була завірена нотаріусом у місті Ахен Федеративної Республіки Німеччина, але яка нотаріусом в Україні прийнята не була за відсутності довіреності. Заява позивача від 08 квітня 2022 року про прийняття спадщини після смерті матері надійшла до приватного нотаріуса лише 30 січня 2023 року;

на переконання судів, зазначені обставини об`єктивно перешкоджали приїхати позивачу в Україну та реалізувати своє право на спадщину у шестимісячний строк після смерті матері. При цьому позивач у короткий проміжок часу звернувся до суду за захистом свого права після відмови йому нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину. Оскільки позивач з поважних причин пропустив строк для прийняття спадщини, то існують підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини;

проте суди не врахували, що законодавство України передбачає альтернативні варіанти процедури прийняття спадщини, що спрощує процес реалізації прав спадкоємців;

при цьому безпідставне визначення додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента верховенства права та є незаконним втручанням у права відповідача як спадкоємця, який прийняв спадщину;

з урахуванням встановленого судами, об`єктивні та непереборні обставини, які позбавили позивача можливості своєчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, відсутні.

За таких обставин суди зробили помилковий висновок про задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержанням норм процесуального і матеріального права. Тому колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу слід задовольнити; оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи задоволення касаційної скарги, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної та касаційної скарг, у загальному розмірі 3 757,60 грн (1 610,40 грн + 2 147,20 грн).

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2024 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Швецова Надія Володимирівна, про визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір, сплачений за подання апеляційної та касаційної скарг, у загальному розмірі 3 757,60 грн.

З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2024 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2024 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко