ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем
України
РІШЕННЯ
"03" грудня 2007 р.
справа № 20-7/342
За позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
(м. АДРЕСА_1)
до відповідача: Товариства з обмеженою
відповідальністю „Севмолторг”
(99003, м. Севастополь, вул.
Токарєва, 3)
третя особа, Закрите акціонерне товариство
яка не заявляє „Комерційний Банк „Приватбанк”
самостійних вимог в особі Севастопольської філії
на предмет спору, на (99029, м. Севастополь, пр. Гер.
Острякова, 15)
стороні позивача:
про стягнення заборгованості за
поставлену продукцію в сумі 18442,02 грн., з яких: 9014,68грн. -основний борг,
1226, 08 грн. -індекс інфляції, 4692,26 грн. -пеня, 385,66 грн. -3% річних,
3123,34 грн. - збитки,
Суддя Ілюхіна
Г.П.
Представники
сторін:
від позивача: - ОСОБА_2., представник,
довіреність ВКА № 006328 від 13.11.2007;
від відповідача: - не
з'явився;
від третьої особи: - не
з'явився,
Суть спору:
03.10.2007 (вх.№ 3505) Фізична
особа - підприємець ОСОБА_1(далі -Фізична особа -підприємець ОСОБА_1.)
звернулась до господарського суду м. Севастополя з позовними вимогами до
Товариства з обмеженою відповідальністю „Севмолторг” (далі -ТОВ „Севмолторг”)
про стягнення заборгованості за поставлену продукцію в сумі 18442,02 грн., з
яких: 9014,68грн. -основний борг, 1226, 08 грн. -індекс інфляції, 4692,26 грн.
-пеня, 385,66 грн. - 3% річних, 3123,34 грн. - збитки, з посиланням на статті 161, 203, 214
Господарського кодексу України, статті 16, 625, 655, 692 Цивільного кодексу
України.
Ухвалою суду від 08.10.2007
порушено провадження по справі, в порядку статті 27 Господарського
процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої
особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
Закрите акціонерне товариство „Комерційний Банк „Приватбанк” в особі
Севастопольської філії (арк. с. 1-2).
Ухвалою суду від 03.12.2007 позовні
вимоги в частині стягнення 4692,26 грн. пені, 1226,08 грн. -індексу інфляції,
3123,34 грн. -відсотків по кредиту залишені без розгляду в порядку пункту 5
частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України у
зв'язку з тим, що позивачем без поважних причин не виконані вимоги ухвал суду в
частині надання обґрунтованого розрахунку пені, індексу інфляції та відсотків
по кредиту, необхідних для вирішення спору по суті.
Заявою позивач в порядку статті 22
Господарського процесуального кодексу України змінив підставу позову: Договір
від 01.01.2005, та збільшив позовні вимоги до 22088,09 грн., збільшивши період
стягнення: станом на 14.11.2007, без відповідного обґрунтованого розрахунку
стягуваної суми, без надання доказів сплати державного мита по збільшеним
позовним вимогам та доказів направлення заяви про збільшення позовних вимог
відповідачу, у зв'язку з чим судом в цій частині заява до розгляду не
приймається та не розглядалась (арк.с.79).
Позивач не позбавлений можливості
звернутись з окремим позовом в загальному порядку з дотриманням статті 54
Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач явку уповноважених
представників в судові засідання 24.10.2007, 14.11.2007, 03.12.2007 не
забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від
08.10.2007, 24.10.2007, 14.11.2007 не виконав, витребуваних документів та
доказів, відзиву на позов не надав, про час, дату та місце судового засідання
повідомлений належним чином та своєчасно.
В матеріалах справи міститься
повернення документів (вх.№№1557, 2848), надісланих на адресу відповідача, з
відміткою установи пошти: „за зазначеною адресою не знаходиться” (арк.с.12-15,
39-42).
Згідно витягу з Єдиного Державного
реєстру підприємств та організацій України № 16-2/2851 від 02.11.2007
(вх.№50125 від 08.11.2007) ТОВ
„Севмолторг” зареєстрований за адресою: 99003, м. Севастополь, вул.
Токарева, 3 (арк.с.43).
Тобто відповідач повідомлявся про
судові засідання за юридичною адресою, зазначеною в довідці Управління
статистики та позовній заяві.
Третя особа явку уповноважених
представників в судове засідання не забезпечила, про причини неявки суд не
повідомила, в поясненнях на позов (вх.№51922) пояснив, що ЗАТ КБ „Приватбанк”
не є стороною в Договорі поставки від 01.01.2005, тому не вбачає можливого
впливу судового рішення по цій справі на взаємні правовідносини з позивачем по
договору кредиту № 00-4000м від 30.05.2006 (арк.с.96).
Розгляд справи відкладався в
порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Справа розглядається за наявними
матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України,
оскільки відсутність представників відповідача не перешкоджає розгляду спору по
суті, тому що матеріали справи в повній мірі характеризують правовідносини
сторін.
Розглянувши матеріали справи,
дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
в с т а н о в
и в:
З`ясовані наступні обставини:
01.01.2005 між Фізичною особою -
підприємцем ОСОБА_1. (Постачальник) та ТОВ „Севмолторг” (Покупець) укладено
Договір поставки б/н, згідно з яким Постачальник зобов'язується поставляти та
передавати Товар у власність Покупця в обумовленому цим договором порядку, а
Покупець зобов'язується прийняти зазначений товар та оплатити його на умовах
цього Договору; предметом поставки є товар в кількості, асортименті та по
цінам, визначеним в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору з
моменту їх підписання або іншого узгодження в порядку, встановленому діючим
законодавством (арк.с.47).
Згідно з пунктами 4.1, 4.2.
Договору вартість кожної партії товару, що поставляється, визначається в
накладній; Покупець зобов'язаний здійснити оплату за товару в готівковій або
безготівковій формі з відстроченням платежу на 14 календарних днів з дня
поставки зазначеної в накладній.
Пунктом 6.4. Договору передбачено,
що за несвоєчасну оплату за товар Покупець сплачує пеню в розмірі 0,1 %
вартості товару за кожен день прострочення оплати до моменту повного виконання
Покупцем свого обов'язку по оплаті.
Відповідно до пункту 6.5. Договору,
за невиконання своїх зобов'язань по цьому Договору протягом 30 днів винувата
Сторона сплачує штраф в розмірі 7 %
вартості товару, зазначеного в накладних або в заявках.
На виконання умов зазначеного вище
Договору, позивач поставляв відповідачу Товар з 02.11.2004 на загальну суму
19741,04 грн., не оплаченим залишився товар по накладним з 18.08.2005, що
підтверджується накладними, оригінали яких оглядались в судовому засідання:
- № 2633 від 18.08.2005 на суму 418,57
грн.,
- № 2638 від 20.08.2005 на суму 127,01
грн.,
- № 2661 від 30.08.2005 на суму 729,13
грн.,
- № 2663 від 30.08.2005 на суму 183,91
грн.,
- № 2674 від 06.09.2005 на суму 559,14
грн.,
- № 2678 від 07.09.2005 на суму 741,72
грн.,
- № 2696 від 20.09.2005 на суму 762,02
грн.,
- № 2698 від 20.09.2005 на суму 647,55
грн.,
- № 2711 від 04.10.2005 на суму 871,58
грн.,
- № 68 від 15.03.2006 на суму 168,89
грн.,
- № 183 від 20.06.2006 на суму 560,99
грн.,
- № 198 від 28.06.2006 на суму 394,88
грн.,
- № 207 від 05.07.2006 на суму 233,87
грн.,
- № 209 від 06.07.2006 на суму 420,34
грн.,
- № 217 від 08.07.2006 на суму 322,05
грн.,
- № 224 від 12.07.2006 на суму 228,03
грн.,
- № 236 від 18.07.2006 на суму 145,06
грн.,
- № 238 від 20.07.2006 на суму 703,41
грн.,
- № 265 від 02.08.2006 на суму 113,96
грн.,
- № 280 від 12.08.2006 на суму 334,92
грн.,
- № 346 від 13.09.2006 на суму 393,38
грн. (арк.с.55-75).
Оплачено згідно Акту звірки
взаєморозрахунків, підписаному сторонами, 15500,00 грн. (арк.с.7-8).
Згідно Акут звірки
взаєморозрахунків, оформленому та підписаному сторонами в установленому законом
порядку, заборгованість відповідача перед позивачем за даними відповідача
складає 8670,56 грн., з урахуванням поверненого товару на суму 44,08 грн.
(арк.с.7-8).
Спір виник у зв'язку з неповною
оплатою відповідачем отриманого Товару за Договором поставки від 01.01.2005.
Правовідносини сторін регулюються
статтями 193, 230-232 Господарського
кодексу України, статтями 525, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 629, 691, 692, 712
Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу
України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських
відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно
до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог
щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно
ставляться.
До виконання господарських договорів
застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням
особливостей, передбачених Цивільним кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх
заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи
інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій,
передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій
до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від
обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено
законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття
виконання зобов'язання.
Не допускаються одностороння відмова
від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова
від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони
за іншим договором не було виконано належним чином.
Аналогічні положення містяться в
статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 712 Цивільного
кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює
підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк
(строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій
діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або
іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і
сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються
загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором,
законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтями 691, 692 Цивільного
кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною,
встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у
договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що
визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій
рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або
вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний оплатити
товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього,
якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк
оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити
продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути
передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до статей 527, 530
Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а
кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або
законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов'язанні встановлений
строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 629 Цивільного
кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 549 Цивільного кодексу
України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно,
які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником
зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що
обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного
зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється
у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен
день прострочення виконання.
Згідно зі статтями 610, 611
Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або
виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне
виконання).
У разі порушення зобов'язання
настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата
неустойки.
Відповідно до статей 230-232
Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються
господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку
учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним
правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного
виконання господарського зобов'язання.
Законом щодо окремих видів
зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за
погодженням сторін не допускається.
У разі якщо розмір штрафних санкцій
законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому
договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у
відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній,
визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання
незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості
товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення
грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається
обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими
коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відсотки за неправомірне
користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів
кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків
інший строк.
Нарахування штрафних санкцій за
прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або
договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало
бути виконано.
Штраф, передбачений зазначеними
вище вимогами діючого законодавства та пунктом 6.5. Договору, за розрахунками
позивача складає 606,92 грн. та підлягає стягненню в повному обсязі.
Статтею 625 Цивільного кодексу
України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового
зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з
урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не
встановлений договором або законом.
15.07.2005 Інформаційним листом
№3.2-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох
процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та
625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового
зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з
урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не
встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед
кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу
інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з
інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією
за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти
річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені
боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати
як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити
до санкцій.
Згідно розрахунку позивача 3%
річних складають 455,10 грн., які підлягають стягненню в повному обсязі.
Основний борг в сумі 8670,56
грн. підтверджується матеріалами справи, а відповідач не скористався своїм
правом на участь в справі, письмового відзиву і заперечень, контррозрахунку
заборгованості чи доказів погашення заборгованості не надав.
Дії відповідача свідчать про
зловживання своїми процесуальними правами, направлені на ухилення від
відповідальності за невиконання зобов'язань по Договору.
При викладених обставинах, позовні
вимоги підлягають задоволенню з урахуванням зменшення частково в сумі 9732,58
грн., з яких: 8670,56 грн. -основний борг, 455,10 грн. -3% річних, штраф в
розмірі 7 % в сумі 606,92 грн.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського
процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на
які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються
сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті
докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до
законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статей 44, 49
Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на оплату
державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених
позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись
статтями 193, 230-232 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 527,
530, 549, 610, 611, 629, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 22,
33, 34, 44, 49, 75, 77, 81, 82-85, 90 Господарського процесуального кодексу
України, суд -
ВИРІШИВ:
1.
Позовні вимоги
задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою
відповідальністю „Севмолторг” (99003, м. Севастополь, вул.
Токарєва, 3, ідентифікаційний код 30746838, п/р №260070203501 в „Фінанси та
кредит”, МФО 384812) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
(м. АДРЕСА_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р № НОМЕР_2в СФ
КБ „Приватбанк”, м. Севастополь, МФО НОМЕР_3) заборгованість в сумі 8670,56
грн., 3% річних в розмірі 455,10 грн., штраф в розмірі 7 % в сумі 606,92
грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 97,32 грн. та
витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 62,27 грн.
Наказ видати після набрання
рішенням законної сили.
3. В задоволенні позовних вимог в частині
стягнення основного боргу в сумі 344,12 грн. відмовити.
Суддя
Г.П. Ілюхіна
Рішення оформлено і підписано
в порядку статті 84 ГПК України
10.12.2007
Суд | Господарський суд м. Севастополя |
Дата ухвалення рішення | 03.12.2007 |
Оприлюднено | 01.02.2008 |
Номер документу | 1317402 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд м. Севастополя
Ілюхіна Г.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні