Постанова

від 05.12.2007 по справі 20-7/394

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-7/394

ПОСТАНОВА

і м е н е

м     У к р а ї н и

"05" грудня 2007 р.  17:38                                                                               

м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя у складі:

головуючого

- судді Ілюхіної Г.П.,

при секретарі -Юренковій І.В.,

за участю представників:

від прокурора          -не з'явився,

від позивача          -Ягунов В.П., податковий інспектор

юридичного відділу, довіреність № 10-004/270 від 05.07.2007,

від відповідача          -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні матеріали справи

за          Державної податкової інспекції у

Ленінському районі м. Севастополя

адміністративним          (99011, м.

Севастополь, вул. Кулакова, 37)

позовом

до          Суб'єкта підприємницької діяльності -

Фізичної особи -підприємця

          ОСОБА_1

          (АДРЕСА_1)

про          стягнення суми заборгованості перед

бюджетом по сплаті фінансовий (штрафних) санкцій в розмірі 2250,00 грн., -

Суть спору:

05.11.2007 (вх.№3783) Державна

податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя звернулась до

господарського суду м. Севастополя з адміністративним позовом  до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про

стягнення суми заборгованості перед бюджетом по сплаті фінансовий (штрафних)

санкцій в розмірі 2250,00 грн., з посиланням на статті 1, 3, 6, 10 Закону

України „Про порядок погашення зобов'язань 

платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, статтю

10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.

Ухвалою суду від 06.11.2007

відкрито провадження по справі, прийнято рішення про призначення підготовчого

провадження та проведення попереднього судового засідання з метою всебічного та

об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом

розумного строку в порядку статті 110 Кодексу адміністративного судочинства

України (арк. с. 1-2).

Ухвалою суду від 19.11.2007

призначено судовий розгляд в порядку статті 121 Кодексу адміністративного

судочинства України (арк.с.63-64).

Відповідач в судове засідання явку

уповноважених представників не забезпечив, вимоги ухвал суду від 06.11.2007,

19.11.2007 не виконав, витребувані документи та письмові заперечення на позов

не надав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду

справи повідомлений належним чином та своєчасно за адресою, зазначеною в

позовній заяві, та адресі реєстрації (арк.с.30-57, 66-69).

Згідно частини другої статті 128

Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без

поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове

засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для

розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у

справі суд може відкласти її розгляд.

При викладених обставинах,

враховуючи, що відповідач викликався в попереднє та судове засідання,

зобов'язувався надати необхідні документи, але в судове засідання не з'явився,

витребуваних документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, суд

вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідача.

Розглянувши

матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення

представника позивача суд, -

в с т а н о в

и в:

16.09.2003 ОСОБА_1зареєстрована Ленінською

районною державною адміністрацією м. Севастополя в якості суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи, про що зроблено запис в журналі

обліку реєстрації під № НОМЕР_1, перебуває на обліку в Державній податковій

інспекції у Ленінському районі м. Севастополя в якості платника податку з

18.09.2003 під № 10326-5 (арк.с.5, 6 ).

Відповідач є платником податків і

зборів (обов`язкових платежів) відповідно до статті 1 Закону України від

21.12.2000 № 2181-III „Про порядок погашення зобов'язань платників податків

перед бюджетами та державними цільовими фондами” (надалі - Закон № 2181),

згідно з якої платники податків -це, зокрема, фізичні особи, які мають статус

суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно

з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори

(обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

20.06.2007 позивачем проведена

перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері

готівкового та безготівкового обігу відповідачем, за результатами якої складено

Акт перевірки № 27020328 від 20.06.2007, в якому зафіксовано порушення

відповідачем п.1, п.2, п.5, п.6 ст.3 Закону України «Про застосування

реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та

послуг»№ 1776-ш від 01.06.2000 зі змінами та доповненнями, ст..3. п.1 ст.7

Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»№

98/96-ВР від 23.06.1996, ст. 15 Закону України «Про державне регулювання

виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних

напоїв та тютюнових виробів»№ 481/95-ВР від 19.12.1995 зі змінами та

доповненнями, а саме:

-          не проведена розрахункова операція на

повну суму покупки (надання послуги) 10,00 грн. через зареєстровані, опломбовані

у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори

розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів,

що підтверджують виконання розрахунковий операцій, або у випадках, передбачених

цим законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку

розрахункових книжок;

-          не видано особі, яка отримує або

повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий

документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

-          розрахунки проведені без використання

книги обліку розрахункових операцій і розрахункової книжки;

-          порушений порядок використання

торгового патенту;

-          роздрібна торгівля тютюновими

виробами здійснювалась без наявності ліцензії (арк.с.7-8).

За зазначені порушення п.1, п.2,

п.5, п.6 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових

операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 1776-ш від

01.06.2000 зі змінами та доповненнями, ст.3. п.1 ст.7 Закону України «Про

патентування деяких видів підприємницької діяльності»№ 98/96-ВР від 23.06.1996,

ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту

етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових

виробів»передбачена відповідальність, яка застосована до відповідача

відповідними рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій:

08.08.2007 позивачем було винесене

рішення про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій

№000315233/0 на  суму 390,00 грн.

08.08.2007 позивачем було винесене

рішення про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій

№000316233/0 на  суму 1700,00 грн.

08.09.2007 позивачем було винесене

рішення про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій №000340233/0

на  суму 160,00 грн. (арк.с.10-13).

Зазначені вище рішення повернулись

на адресу позивача з відміткою установи пошти: „адресат вибув”, відповідно до

„Порядку  направлення органами державної

податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень

про застосування штрафних (фінансових) санкцій”, затвердженого Наказом

Державної податкової адміністрації України № 253 від 21.06.2001, зі змінами та

доповненнями, ці рішення були поміщені на „Дошку податкових повідомлень”

23.08.2007, про що складено Акт від 23.08.2007 (арк.с.17-18).

Штрафні (фінансові) санкції

відповідачем не сплачені.

Отже, заборгованість відповідача по

сплаті штрафних (фінансових) санкцій складає 2250,00 грн., що

підтверджується обліковою карткою платника податку, доданою до матеріалів

справи (арк.с.22-24).

Спір виник у зв'язку з порушенням

відповідачем встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Правовідносини сторін регулюються

статтями 4, 9, 14  Закону України “Про

систему оподаткування” № 1251-ХІІ від 25.06.1991, зі змінами та доповненнями

(далі -Закон № 1251-ХІІ), статтями 1, 3 Закону України „Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”

від 21.12.2000 № 2181-III зі змінами та доповненнями (надалі - Закон № 2181),

статтями 3, 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових

операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР від

06.07.1995 зі змінами та доповненнями (далі -Закон № 265/95-ВР), статтями 3, 7

Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” №

98/96-ВР від 23.06.1996 зі змінами та доповненнями (далі -Закон № 98/96-ВР),

статтями 15, 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва та обігу

спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових

виробів” № 481/95-ВР від 19.12.1995 зі змінами та доповненнями (далі -Закон №

481/95-ВР).

Згідно з пунктом 11 статті 10

Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові

інспекції в районах,  містах без

районного поділу, районах у містах, міжрайонні 

та  об`єднані  державні податкові інспекції подають до

судів  позови  до 

підприємств,  установ, організацій

та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход  держави коштів, одержаних ними за такими

угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом

підстав, а також  про  стягнення 

заборгованості перед бюджетом і державними цільовими  фондами 

за  рахунок  їх майна.

Відповідно до пункту 3.1.1 статті 3

Закону № 2181 активи платників податків можуть бути примусово стягнуті в

рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.

Контроль за надходженням грошових

коштів, що підлягають внесенню до бюджету, здійснює позивач.

Згідно зі статтею 4  Закону № 1251-ХІІ платниками податків і зборів

(обов`язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами

України покладений обов`язок сплачувати податки і збори (обов`язкові платежі).

Згідно зі статтею пунктом 3 статті

9 Закону № 1251-ХІІ платники податків і зборів (обов`язкових платежів)

зобов`язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов`язкових платежів) у

встановлені законом терміни.

Відповідно до пункту 19 статті 14

Закону № 1251-ХІІ плата за торговий патент на деякі види підприємницької

діяльності віднесена до загальнодержавних податків і зборів (обов`язкових

платежів), в силу чого обов`язкова до сплати.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини

першої статті 17 Закону №265/95 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів

підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари

(послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України

застосовуються фінансові санкції у таких розмірах, зокрема:

-          у п'ятикратному розмірі вартості

проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі

проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів

(наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через

реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного

розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або

проведення її без використання розрахункової книжки;

-          двадцять неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій

непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого

або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових

операцій;

-          двадцять неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій

у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку

розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином

розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або

використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових

операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових

книжок протягом встановленого терміну;

-          у п'ятикратному розмірі вартості

проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі

проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів

(наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через

реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного

розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або

проведення її без використання розрахункової книжки.

Відповідно до статті 25 Закону

№265/95 суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону,

підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного

бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної

податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Згідно зі статтею 3 Закону

№98/96-ВР, патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється

суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими)

підрозділами у пунктах продажу товарів.

Під торговельною діяльністю у цьому

Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у

торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші

готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Відповідно до статті 7 Закону №

98/96-ВР, торговий патент повинен бути розміщений, зокрема:

-          на фронтальній вітрині магазину, а у

разі її відсутності - біля касового апарату;

-          на фронтальній вітрині малої

архітектурної форми;

-          на табличці - для автомагазинів, розвозок

та інших видів пересувної торговельної мережі, а також для лотків, прилавків та

інших видів торгових точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності.

Торговий патент має бути відкритим

та доступним для огляду.

Статтею 8 Закону № 98/96-ВР встановлено,

що суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність,

операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг

у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог цього

Закону несуть відповідальність, зокрема, за порушення порядку використання

торгового патенту, передбаченого частиною першою статті 7 цього Закону,

сплачують штраф у розмірі вартості торгового патенту за один календарний

місяць.

Статтею 15 Закону № 491/95-ВР

передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами

може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у

тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Ліцензії на право роздрібної

торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими

Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах,

районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта

підприємницької діяльності терміном на один рік і підлягають обов'язковій

реєстрації в органі державної податкової служби, а у сільській місцевості - і в

органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької

діяльності.

Згідно зі статтею 17 Закону №

481/95-ВР, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові

санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі: оптової (включаючи імпорт та

експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом

етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим,

алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200

відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.

Відповідно до статей 70, 71 Кодексу

адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять

інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не

стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати

належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням

закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні

бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися

ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не

виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті

обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків,

встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач не скористався своїм

правом на участь в справі, письмових заперечень на позов, контрозрахунку суми

податкового зобов'язання, доказів погашення податкового зобов'язання не надав.

Враховуючи викладене, суд вважає

доводи позивача обґрунтованими та такими, що підтверджені відповідними

доказами, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пункту 4 статті 94

Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є

суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові

витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись

статтями 4, 9, 14  Закону України “Про

систему оподаткування”, статтями 1, 3 Закону України „Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами”, статтями 3, 17 Закону України „Про застосування реєстраторів

розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”,

статтями 3, 7 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької

діяльності”, статтями 15, 17 Закону України „Про державне регулювання

виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних

напоїв та тютюнових виробів”, статтями 70, 71, 94, 121-122, 128, 158-163,

Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити

повністю.

2.          Стягнути з

Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1;

індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2, відомості про поточні рахунки в

матеріалах справи відсутні) заборгованість до бюджету по сплаті фінансових

(штрафних) санкцій в розмірі:

390,00 грн. на

п/р № 31112104700007, код платежу 21080900, МФО 824509, одержувач УДКУ в м.

Севастополі,

160.00 грн.

на п/р 31418541700007, код платежу 21080900, МФО 824509, одержувач УДКУ в м.

Севастополі,

1700,00 грн.

на п/р 31110106700007, код платежу 21081111, МФО 824509, одержувач УДКУ в м.

Севастополі.

Постанова може бути оскаржена в

апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду

через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення

постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20

днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в

порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку

заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але

апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після

закінчення цього строку.

Суддя                                                                                           

Г.П. Ілюхіна

Постанова складена та підписана

в порядку частини 3 статті 160 КАС

України

10.12.2007 о 10 год. 55 хв.