Рішення від 11.11.2025 по справі 243/8137/25

Номер провадження 2/243/1887/2025

Номер справи 243/8137/25

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

(Заочне)

11 листопада 2025 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Гончарової А.О.,

за участю: секретаря судового засідання Слободкіної Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі наказу № 29-к «Про впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області» від 10 травня 2022 року, цивільну справу за позовною заявою Комунального некомерційного підприємства «Обласна дитяча лікарня м. Слов`янськ» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

КНП «Обласнадитяча лікарням.Слов`янськ» звернулосядо Слов`янськогоміськрайонного судуДонецької областіз позовноюзаявою до ОСОБА_1 провизнання особитакою,що втратилаправо користуванняжитловим приміщенням,яку обґрунтованотим,що завиділені цільовібюджетні грошовікошти позивачембуло придбаноп`ять квартир,зокрема,і однокімнатнаквартира заадресою АДРЕСА_1 ,які,рішенням виконавчогокомітету Слов`янськоїміської радивід 07.02.2020№ 209включені дочисла службовихжитлових приміщеньта закріпленіза Комунальнимзакладом охорониздоров`я «Обласнадитяча лікарням.Слов`янськ». З урахуваннямтого,що відповідачказ 05.08.2016року працювалав КНП«Обласна дитячалікарня м.Слов`янськ»,однокімнатна квартира,розташована заадресою: АДРЕСА_1 ,була переданав користуваннявідповідачу -лікарю педіатру ОСОБА_1 як молодомуспеціалісту.На підставіприйнятих рішень ОСОБА_1 з 13.05.2020року фактичнопроживала тапо теперішнійчас зареєстрованаза вказаноюадресою: АДРЕСА_1 в однокімнатнійквартирі,яка належитьпозивачу. З 2022 року ОСОБА_1 не проживала за місцем реєстрації, перестала виходити на зв`язок з роботодавцем.

В зв`язку з викладеним, позивач просить суд визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , такою, що втратила право користування службовим жилим приміщенням - однокімнатною квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить позивачу, та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 3028 грн сплачений судовий збір та 20000 грн витрати на отримання правової допомоги.

Представник позивача, адвокат Кочуков Д.Г., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АН №1764938 від 18 серпня 2025 року, до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов просив задовольнити.

Відповідач, ОСОБА_1 , повідомлялася про розгляд справи в суді, а також про необхідність надати відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують її відзив.

У відповідності до п.3, п.4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач своєчасно і належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду справи, не використала наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах справи доказами та ухвалити заочне рішення.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.

01жовтня 2019року Розпорядженнямголови Донецькоїобласної державноїадміністрації,керівника Донецькоїобласної військово-цивільноїадміністрації затвердженоПорядок використаннякоштів,передбачених вобласному бюджетіна 2019 рік на забезпечення службовим житлом медичних працівників закладів охорони здоров`я, які знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебуває у управлінні Донецької обласної ради, розташованих на території м. Слов`янська.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06 грудня 2019 року, КЗОЗ «Обласна дитяча лікарня м. Слов`янськ» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Таранушенко В.М. 06 грудня 2019 року та зареєстрованого в реєстрі за №6836, належить право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 07.02.2020 №209 вказана квартира включена до числа службових житлових приміщень та закріплена за КЗОЗ «Обласна дитяча лікарня м. Слов`янськ».

Рішенням № 4 від 10.02.2020 року комісії з придбання на вторинному ринку впорядкованого житла (квартир) для забезпечення службовим житлом медичних працівників КНП «Обласна дитяча лікарня» м. Слов`янськ», затвердженим Рішенням виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 15.04.2020 року № 709, однокімнатна квартира загальною площею 29,0 кв.м, житловою площею 14,5 кв.м. розташована за адресою: АДРЕСА_1 , передана в користування лікарю педіатру ОСОБА_1 .

Відповідно до повідомлення Відділу з ведення реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування фізичних осіб від 21.08.2024 №20-16/2-3133, за Реєстром Слов`янської територіальної громади за адресою: АДРЕСА_1 , з 13.05.2020 по теперішній час зареєстрована ОСОБА_1 .

Наказом по КНП «Обласна дитяча лікарня» м. Слов`янськ» № 6/к/тр/к від 29.01.2025 року у зв`язку з відсутністю працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль п.8-3 ст.36 КЗпП України ОСОБА_1 була звільнена.

Відповідно до акту обстеження вказаної службової квартири від 27.08.2024 комісією, створеною для перевірки службового житла належного позивачу встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , ніхто не проживає.

Згідно з довідкою голови ЖБК № 27 «Родина», який обслуговує будинок АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 має заборгованість за надані комунальні послуги з 2022 року, яка складає 34 522 грн.

28.08.2025 року комісія в складі працівників КНП «Обласна дитяча лікарня» м. Слов`янськ» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та мешканців будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яка є головою ЖБК-27 «Родина», склали Акт, згідно з яким за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживає з лютого 2022 року по теперішній час.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.71 ЖК УРСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до ст.72 ЖК УРСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року зазначав, що поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було в законному порядку встановлене, а залежить від фактичних обставин, а саме - існування достатніх і тривалих зв`язків із конкретним місцем. Утрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання в право на житло.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі статті 71 ЖК УРСР, предметом доказування є причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УPCP), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресування кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Згідно з повідомленням Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 17.09.2025, ОСОБА_1 виїхала з України 05.08.2022 року.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач хоча і зареєстрована у спірному житловому приміщенні, однак з лютого 2022 року в ньому не проживає, ним не цікавиться, комунальні послуги не сплачує. Реєстрація відповідача за спірною адресою носить формальний характер.

Відповідно ст.ст.71,72 ЖК України, у разі відсутності без поважних причин в житловому приміщенні більше шести місяців наймача або членів його сім`ї в судовому порядку зазначені особи визнаються такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

Отже, відповідно до вказаних положень закону, підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є відсутність цієї особи без поважних причин протягом встановленого законом строку в жилому приміщенні, право користування яким має ця особа.

Аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 02.08.2023 у справі №761/9063/21.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд зазначає, що наявність реєстрації відповідача у спірній квартирі перешкоджає позивачеві в повній мірі розпоряджатись належним йому майном, з метою забезпечення житлом працівників підприємства чи іншим чином.

Таким чином, враховуючи наявність достатніх доказів не проживання відповідача у спірній квартирі більше шести місяців, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги та визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, що розташоване за вищевказаною адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Враховуючи задоволення позову в повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені витрати по справі в сумі 3028,00 грн.

Стосовно вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 20000 грн., суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд відмічає, що, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 за №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 за № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Боттацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: договір про надання правничої (правової) допомоги №30.07.25 від 30.07.2025 року, укладений між КНП «Обласна дитяча лікарня м. Слов`янськ»» та Адвокатським бюро «Дмитра Кочукова», акт приймання-передачі наданих послуг від 15.08.2025 року, згідно з п.2 якого вартість наданих послуг склала 20000 грн.; орієнтовний розрахунок витрат на надання правової допомоги на суму 20000 грн., платіжна інструкція №2190 від 15.08.2025 року на суму 20 000 грн.

При визначенні судом розміру витрат на професійну правничу допомогу судом враховується, що спори вказаної категорії є поширеними та не мають особливої складності, а обсяг наданих адвокатом послуг фактично складається лише зі складення позовної заяви, підготовки та друку необхідних документів.

Отже, суд приходить до висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи. Тож, керуючись принципами співмірності, справедливості та верховенства права, заявлена позивачем вартість таких витрат підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 4 000 грн., саме така сума, на думку суду, буде обґрунтованою та відповідати принципу розумності, є співмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді та витраченим часом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.71, 72 ЖК УРСР, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального некомерційного підприємства «Обласна дитяча лікарня м. Слов`янськ» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , такою, що втратила право користування службовим жилим приміщенням - однокімнатною квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального некомерційного підприємства «Обласна дитяча лікарня м. Слов`янськ», розташованого за адресою: Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Ярослава Мудрого, 12, ЄДРПОУ 01991168, судовий збір у розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) та витрати на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 13 листопада 2025 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області А.О. Гончарова