Рішення від 05.11.2025 по справі 260/4401/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2025 року м. Ужгород№ 260/4401/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судового засідання Грига Н.В.,

за участі сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:

представника прокуратури Роман М.С.,

представник Департаменту культури Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації Руснак І.М.,

представника відповідача 1 Никитюк Н.О.,

представника відповідача 2 Кібарова Н.Г.,

представника відповідача 3 не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Берегівське лісове господарство ДСГП Ліси України, Акціонерного товариства Українська залізниця, Королівська селищна рада Берегівського району Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 лютого 2025 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 20 лютого 2025 року.

Берегівська окружна прокуратура (далі - позивач) в інтересах держави в особі Департаменту культури Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі відповідач 1) в особі філії «Берегівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» (далі відповідач 2), Королівська селищна рада Берегівського району Закарпатської області (далі відповідач 3), якою просить:

1) прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

2) визнати бездіяльність ДП «Ліси Україна» в особі філії «Берегівське лісове господарство» щодо не укладення охоронного договору з Департаментом культури Закарпатської обласної військової адміністрації відносно об`єкту культурної спадщини пам`ятки культурної спадщини національного значення «Стоянка», що знаходиться у селищі Королево, датування 1,5 мільйона - 10 тисяч років до нашої ери, яка постановою Кабінету Міністрів України № 928 від 03.09.2009 внесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, як пам`ятка культурної спадщини національного значення у Закарпатській області, охоронний номер 070007-Н;

3) зобов`язати ДП «Ліси Україна» в особі філії «Берегівське лісове господарство» укласти охоронний договір з Департаментом культури Закарпатської обласної військової адміністрації відносно об`єкта культурної спадщини - пам`ятки культурної спадщини національного значення «Стоянка», що знаходиться у селищі Королево, датування 1,5 мільйона - 10 тисяч років до нашої ери, яка постановою Кабінету Міністрів України № 928 від 03.09.2009 внесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, як пам`ятка культурної спадщини національного значення у Закарпатській області, охоронний номер 070007-Н.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з інформацією Департаменту культури Закарпатської обласної військової адміністрації на території Королівської селищної ради Берегівського району (колишнього Виноградівського району) Закарпатської області розташована пам`ятка археології національного значення: «Стоянка», 1,5 мільйона - 10 тисяч років до нашої ери, яка постановою Кабінету Міністрів України № 928 від 03.09.2009 року занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, охоронний № 070007-Н. Вказаний об`єкт культурної спадщини є однією із найдавніших стоянок людей раннього палеоліту та відповідно до паспорту об`єкта взята під охорону рішенням виконавчого комітету Закарпатської обласної Ради депутатів трудящих №191 від 06.07.1976 року. Відповідно до листа Департаменту культури Закарпатської обласної військової адміністрації № 01-12/782 від 18.06.2024 охоронний договір на пам`ятку археології національного значення «Стоянка», 1,5 мільйона - 10 тисяч років до нашої ери, охоронний № 070007-Н не укладено, до органу охорони культурної спадщини облдержадміністрації не надходило звернень від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо укладення охоронного договору.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що пам`ятка культурної спадщини національного значення «Стоянка» на території Королівської селищної ради Берегівського (колишнього Виноградівського) району Закарпатської області внесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України охоронний № 070007-Н у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 року №928 «Про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України». У відповідності до діючих на момент внесення пам`ятки культурної спадщини національного значення «Стоянка» до Державного реєстру нерухомих пам`яток України нормативно-правових актів Закону України «Про охорону культурної спадщини», Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини обов`язок з укладення охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини покладався на власника такої пам`ятки або на уповноважений ним орган (особу). Виникнення у власника пам`ятки культурної спадщини національного значення або уповноваженого ним органу (особи) обов`язку з укладення охоронного договору передувала обов`язкова видача центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини або іншим органом охорони культурної спадщини за делегованим від центрального органу повноваженням, власнику пам`ятки або уповноваженому ним органу свідоцтва про реєстрацію об`єкта культурної спадщини як пам`ятки. Твердження позивача про те, що відповідач як власник пам`ятки культурної спадщини національного значення «Стоянка», або уповноважений ним орган, не виконав свій обов`язок з укладення охоронного договору, є абсолютно безпідставним.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду залучено до участі в адміністративній справі № 260/4401/24 в якості співвідповідача - Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Акціонерним товариством «Українська залізниця» подано до суду відзив на позовну заяву відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що предметом спору у цій справі є питання додержання вимог законодавства щодо охорони об`єкту культурної спадщини відповідачем - м в частині законодавчо встановленого обов`язку відповідача укласти охоронний договір з Департаментом культури Закарпатської військової адміністрації щодо об`єкта культурної спадщини - пам`ятки культурної спадщини національного значення «Стоянка», датування 1,5 мільйона - 10 тисяч років до нашої ери, що знаходиться у селищі Королево, на земельній ділянці за кадастровим номером 2121281900:04:002:0047, площею 21,3938 га, яка внесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, як пам`ятка культурної спадщини національного' значення у Закарпатській області, взята під охорону відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 за № 928, охоронний номер 070007-Н.

AT «Укрзалізниця» не є власником (користувачем) пам`ятки культурної спадщини національного значення «Стоянка», датування 1,5 мільйона - 10 тисяч років до нашої ери, що знаходиться у селищі Королево, на земельній ділянці за кадастровим номером 2121281900:04:002:0047, площею 21,3938 га, оскільки дана земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні ДП «Ліси України» в особі філії «Берегівське лісове господарство» (правонаступника ДП «Виноградівське лісове господарство»). Вважає, що порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини, зокрема, відносно зазначеного об`єкта культурної спадщини, з боку AT «Укрзалізниця» відсутнє.

Берегівською окружною прокуратурою подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої зазначає, що об`єкт культурної спадщини національного значення: «Стоянка», розташована на земельній ділянці за кадастровим номером 2121281900:04:002:0047, площею 21,3938 га та згідно з даними Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на майно знаходиться у державній власності та перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України» в особі філії «Берегівське лісове господарство». Однак, відповідно до інформації інженера - землевпорядника Зигар М.С., яким в сою чергу здійснено викопіювання із кадастрової карти за встановленими GPS координатами об`єкта культурної спадщини із визначенням меж зони охорони такої пам`ятки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини встановлено, що охоронна зона об`єкту археологічної спадщини національного значення археологічної спадщини національного значення «Стоянка» накладається також на земельну ділянку за кадастровим номером 2121281900:04:002:0004. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а також інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка за кадастровим номером 2121281900:04:002:0004 перебуває у постійному користуванні ПАТ «Укрзалізниця». Отже, юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду залучено до участі в адміністративній справі № 260/4401/24 в якості відповідача 3 - Королівську селищну раду Берегівського району Закарпатської області.

Королівською селищною радою Берегівського району Закарпатської області подано до суду відзив на позовну заяву відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що предметом спору у даній справі є питання додержання вимог законодавства щодо охорони об`єкту культурної спадщини в частині законодавчо встановленого обов`язку відповідачів - ДП «Ліси України» в особі філії «Берегівське лісове господарство», АТ "Українська залізниця" та Королівської селищної ради укласти охоронні договори з Департаментом культури Закарпатської військової адміністрації щодо об`єкта культурної спадщини - пам`ятки культурної спадщини національного значення «Стоянка», датування 1,5 мільйона - 10 тисяч років до нашої ери, яка внесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, як пам`ятка культурної спадщини національного значення у Закарпатській області, взята під охорону відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 за № 928, охоронний номер 070007-Н. Королівська селищна рада не є власником (користувачем) пам`ятки культурної спадщини національного значення «Стоянка», не є власником (користувачем) земельних ділянок за кадастровим номером 2121281900:04:002:0004 та 2121281900:04:002:0047, на території яких розташована пам`ятка археології «Стоянка», не є власником пам`ятки чи уповноваженим ним органом, який забезпечує розроблення технічної документації із землеустрою щодо визначення меж території пам`ятки, що є складовою облікової документації на пам`ятку, вважаємо що порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини, зокрема, відносно зазначеного об`єкта культурної спадщини, з боку Королівської селищної ради відсутнє.

В судовому засіданні представники прокуратури та представник позивача підтримали вимоги позовної заяви, просили їх задовольнити.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача 3 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надійшла заява про розгляд справи без його участі. В задоволенні позовних вимог заперечує повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та представників відповідачів, а також пояснення спеціаліста-археолога Ларисою Кулаковською завідуючою відділом Археологічний музей Інституту археології НАН України, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави, у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 № З-рп/99 визначив, що прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до цього рішення Конституційного Суду України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, на який покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах на захист інтересів держави.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У даному випадку, суд враховує, що інтерес держави полягає у необхідності неухильного дотримання вимог законодавства в галузі охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, насамперед, задля збереження національного природного надбання нашої країни.

Судом встановлено, що на території, зокрема Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області розташована пам`ятка археології національного значення: «Стоянка», 1,5 мільйона - 10 тисяч років до нашої ери, яка постановою Кабінету Міністрів України № 928 від 03.09.2009 року занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, охоронний № 070007-Н. Відповідно до паспорта вказаного об`єкту, пам`ятка археології національного значення «Стоянка» була виявлена у 1973 старшим науковим співробітником Зоологічного музею АН УРСР ОСОБА_1 , котрий впродовж 1974-1976 років провів розкопки стоянки. Вказаний об`єкт культурної спадщини є однією із найдавніших стоянок людей раннього палеоліту та відповідно до паспорту об`єкта взята під охорону рішенням виконавчого комітету Закарпатської обласної Ради депутатів трудящих №191 від 06.07.1976 року.

Відповідно до листа Департаменту культури Закарпатської обласної військової адміністрації № 01-12/782 від 18.06.2024 року охоронний договір на пам`ятку археології національного значення «Стоянка», 1,5 мільйона - 10 тисяч років до нашої ери, охоронний №070007 не укладено, до органу охорони культурної спадщини облдержадміністрації не надходило звернень від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо укладення охоронного договору. Згідно листа Королівської селищної ради, Берегівського району, Закарпатської області №04-08/932 від 30.05.2023 року охоронний договір селищною радою не укладався, оскільки земельна ділянка, на якій знаходиться вказана пам`ятка археології національного значення знаходиться за межами населених пунктів територіальної громади, відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Виноградівське ЛГ».

Відповідно до листа філії «Берегівське лісове господарство» ДП «Ліси України №201/21.29-2024 від 18.06.2024 року встановлено, що остання є правонаступником ДП «Виноградівське лісове господарство».

Листом від 18.06.2024 року №201/21.29-2024 лісове господарство повідомило, що земельна ділянка за кадастровим номером 2121281900:04:002:0047, площею 21.3938 га, в межах якої знаходиться об`єкт археології національного значення «Стоянка» знаходиться у державній власності та перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України» в особі філії «Берегівське лісове господарство».

Відомостями з Державного земельного кадастру про вищевказану земельну ділянку та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на майно № 383602336 від 19.06.2024 вбачається, що право постійного користування земельною ділянкою за кадастровим номером 2121281900:04:002:0047, площею 21.3938 га, в межах якої знаходиться об`єкт археології національного значення «Стоянка» зареєстровано за ДП «Ліси України».

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 вересня 2022 року № 1003 «Деякі питання реформування управління лісової галузі», утворено державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.

Пунктом 5 вказаної постанови визначено, що державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником майна, прав та обов`язків спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються; права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, затверджених матеріалів лісовпорядкування, затверджених розрахункових лісосік, затверджених поділів лісів на категорії, виділених особливо захисних лісових ділянок спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються.

Згідно пункту 1.1 Положення про Філію «Берегівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженого наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 28.12.2022 року № 122 Філія «Берегівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Відповідно до п. 3.1 вказаного Положення, Філія «Берегівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є відокремленим підрозділом Підприємства, який немає статусу юридичної особи, Філія діє від імені Підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані Підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Підприємства.

Пунктом 10.5.6 Положення передбачено, що до повноважень Філії належить представництво Підприємства в судах, в тому числі в місцевих загальних судах, господарських та адміністративних судах, а також в міжнародних арбітражах у справах пов`язаних з діяльністю Філії, вести претензійну роботу, виступати позивачем в тому числі цивільним та відповідачем у судах всіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом позивачу, цивільному позивачу , відповідачу і третій особі, з правом підпису усіх процесуальних документів в межах своїх повноважень, передбачених цим Положенням. Отже, філія «Берегівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до повноважень якого входить представництво інтересів ДП «Ліси України».

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» (надалі - Закон).

Зі змісту преамбули Закону вбачається, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Положеннями ст. 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що археологічними пам`ятками культури є рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Статтею 1 Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини від 16.01.1992, що ратифікована Україною Законом України «Про ратифікацію Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини «переглянутої» від 10.12.2003 передбачено, що складовими частинами археологічної спадщини вважаються всі матеріальні залишки та об`єкти, а також будь-які інші сліди існування людства у минулих епохах, збереження і вивчення, яких допомагає з`ясувати розвиток історії людства та його зв`язок з природним середовищем, головними джерелами отримання інформації відносно яких є розкопки або знахідки й інші методи дослідження історії людства та середовища, що його оточує, які знаходяться у будь-якому місці, що знаходяться під юрисдикцією сторін. Археологічна спадщина включає споруди, архітектурні ансамблі розбудовані та облаштовані ділянки території, рухомі об`єкти, інші пам`ятки, а також їхній контекст, незалежно від місця розташування на суходолі або під водою.

Згідно зі статтею 2 зазначеної Європейської конвенції, кожна сторона зобов`язується запровадити за допомогою діючих процедур правову систему охорони археологічної спадщини, яка передбачає ведення обліку археологічної спадщини та визначення пам`яток і територій, що підлягають охороні, створення археологічних заповідників навіть там, де на суходолі або під водою відсутні наявні сліди, з метою збереження матеріальних свідчень, які будуть вивчатися прийдешніми поколіннями, зобов`язання для осіб, що випадково знаходять об`єкти археологічної спадщини, доповідати про це компетентним органам і надавати їх для вивчення.

Статтею 4 Європейської конвенції передбачено, що для фізичного збереження археологічної спадщини кожна сторона зобов`язується вживати заходів, які передбачають придбання або охорону державними органами за допомогою інших відповідних засобів територій, які мають стати археологічними заповідниками, збереження та підтримання в належному стані археологічної спадщини у місці їхнього знаходження, облаштування належних сховищ археологічних залишків, які були вилучені з місця їхнього первісного розташування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини», пам`ятка археології (далі - археологічна пам`ятка) - археологічний об`єкт національного або місцевого значення, занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує як найменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Частиною 3 ст. 24 Закону «Про охорону культурної спадщини», до визначення у встановленому порядку режиму використання пам`ятки відповідно до частини другої цієї статті режим використання пам`ятки встановлюється відповідно до режимів використання, рекомендованих в обліковій документації або в охоронному договорі.

Статтею 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Основним завданням охоронного договору є встановлення режиму використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована, видів і термінів виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`ятко охоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

До охоронного договору додаються:

- акт візуального обстеження (форма якого визначається МКІП) на момент укладення охоронного договору. Для комплексів (ансамблів) складається окремий акт на кожну їх складову. Акт візуального обстеження поновлюється не рідше ніж раз на п`ять років. Якщо стан пам`ятки значно змінився після проведення робіт на пам`ятці, - протягом п`яти календарних днів після його зміни;

- план території пам`ятки;

- паспорт пам`ятки археології (форма якого визначається МКІП).

Тобто саме такий договір є першочерговим документом, що встановлює гарантії збереження індивідуально визначеної пам`ятки культурної спадщини, що враховує її цінність, особливості та стан.

Охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та власника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Укладання охоронних договорів має імперативний характер та спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`ятко охоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Законом передбачено обов`язкове укладення власником або уповноваженим ним органом, користувачем пам`ятки чи її частини, охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини вже після переходу права власності.

Отже, враховуючи свою правову природу, зміст, суб`єктний склад та мету, охоронний договір, укладений на підставі ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», є адміністративним договором.

Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №806/1536/18.

Частиною 3 ст. 23 Закону передбачено, що порядок укладення охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 12 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (далі Порядок), власник (користувач) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у власність (користування) укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Органами охорони культурної спадщини, з якими необхідно укласти охоронний договір, відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 6 Закону, є органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції.

Відповідно до п. 18 Порядку охоронний договір на пам`ятку археології чи її частину укладається власником (користувачем) земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Об`єкт культурної спадщини національного значення: «Стоянка», розташована на земельних ділянках згідно з даними Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на майно знаходиться у державній власності та перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України» в особі філії «Берегівське лісове господарство» за кадастровим номером 2121281900:04:002:0047, площею 21,3938 га та згідно з даними Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на майно знаходиться у державній власності та перебуває у постійному користуванні АТ «Укрзалізниця» за кадастровим номером 2121281900:04:002:0004, площею 16,6984 га.

Однак, відповідачами не укладено охоронний договір щодо вказаного об`єкту. Обов`язок укладення охоронного договору покладається саме на власника (користувача) пам`ятки, а не на орган охорони культурної спадщини і саме від власника (користувача) повинна виходити ініціатива укладення охоронного договору, що спростовує твердження відповідачів про відсутність у них обов`язку вчиняти дії, зокрема через не повідомлення як позивачем так і прокурором про необхідність вжиття цих заходів.

Такий висновок підтверджується й судовою практикою, зокрема постановою Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №826/4605/16 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.09.2015 у справі №826/10265/14.

Таким чином, як вбачається з вищевикладених норм чинного законодавства, юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про департамент культури Закарпатської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації начальника обласної військової адміністрації №25 від 09.01.2023 (далі Положення), Департамент забезпечує реалізацію державної політики на території області та у межах своїх повноважень у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини; дотримання Конституції і законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства культури та інформаційної політики, інших центральних органів виконавчої влади та здійснює контроль за їх реалізацією; у межах своїх повноважень захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до пункту 3.17 Положення, Департамент укладає охоронні договори на пам`ятки культурної спадщини.

ДП «Ліси України» в особі філії «Берегівське лісове господарство» та АТ «Укрзалізниця» з моменту реєстрації права постійного користування земельними ділянками на котрій знаходиться об`єкт культурної спадщини пам`ятка археології національного значення «Стоянка», дотепер не виконують свого обов`язку з укладення охоронного договору на вказану пам`ятку археології з органом охорони культурної спадщини.

Верховний Суд у Постанові у справі №464/2638/17 від 19.06.2018, триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Оскільки, пам`ятка археології національного значення «Стоянка», розташована на земельних ділянках , що перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України» в особі філії «Берегівське лісове господарство» та АТ «Укрзалізниця», якому в силу Закону належать правомочності її користувача, відтак саме: ДП «Ліси України» в особі філії «Берегівське лісове господарство» та АТ «Укрзалізниця» зобов`язані укласти з Департаментом культури Закарпатської обласної військової адміністрації охоронний договір.

Предметом спору у цій справі є питання додержання вимог законодавства щодо охорони об`єкту культурної спадщини відповідачами в частині законодавчо встановленого обов`язку відповідачів укласти охоронний договір з Департаментом культури Закарпатської військової адміністрації щодо об`єкта культурної спадщини - пам`ятки культурної спадщини національного значення «Стоянка», датування 1,5 мільйона - 10 тисяч років до нашої ери, що знаходиться у селищі Королево, на земельних ділянках за кадастровим номером 2121281900:04:002:0047 площею 21,3938 га та 2121281900:04:002:0004 площею 16.6984 га, яка внесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, як пам`ятка культурної спадщини національного значення у Закарпатській області, взята під охорону відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 за № 928, охоронний номер 070007-Н.

З огляду на викладене, а також на те, що правопорушення у вигляді не укладення договору, допущене відповідачами є триваючим, а отже, відповідачі зобов`язані укласти охоронний договір на об`єкт культурної спадщини пам`ятку археології національного значення «Стоянка», 1,5 мільйона - 10 тисяч років до нашої ери, охоронний № 070007-Н, з Департаментом культури Закарпатської обласної військової адміністрації.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

У відповідності до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. З огляду на вищенаведене положення ч. 2 ст. 139 КАС України, судовий збір у даній справі з відповідача стягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 205, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Берегівське лісове господарство» ДСГП Ліси України, Акціонерного товариства «Українська залізниця», Королівська селищна рада Берегівського району Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

2. Визнати бездіяльність ДП «Ліси Україна» в особі філії «Берегівське лісове господарство» та Акціонерного товариства «Українська залізниця» щодо не укладення охоронного договору з Департаментом культури Закарпатської обласної військової адміністрації відносно об`єкту культурної спадщини пам`ятки культурної спадщини національного значення «Стоянка», що знаходиться у селищі Королево, датування 1,5 мільйона - 10 тисяч років до нашої ери, яка постановою Кабінету Міністрів України № 928 від 03.09.2009 внесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, як пам`ятка культурної спадщини національного значення у Закарпатській області, охоронний номер 070007-Н;

3. Зобов`язати ДП «Ліси Україна» в особі філії «Берегівське лісове господарство» та Акціонерне товариство «Українська залізниця» укласти охоронний договір з Департаментом культури Закарпатської обласної військової адміністрації відносно об`єкта культурної спадщини - пам`ятки культурної спадщини національного значення «Стоянка», що знаходиться у селищі Королево, датування 1,5 мільйона - 10 тисяч років до нашої ери, яка постановою Кабінету Міністрів України № 928 від 03.09.2009 внесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, як пам`ятка культурної спадщини національного значення у Закарпатській області, охоронний номер 070007-Н.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець