Постанова від 12.11.2025 по справі 910/6947/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2025 р. Справа№ 910/6947/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Хрипуна О.О.

за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 12.11.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська торгово-промислова компанія»

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 (повний текст складено 12.06.2025)

у справі № 910/6947/24 (суддя Балац С.В.)

за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська торгово-промислова компанія»

про стягнення 9 591 847,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровська торгово-промислова компанія» (далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (далі відповідач), у якому просило стягнути основний борг в сумі 8 061 000,00 грн. за поставлений товар та виконані роботи за договором поставки товару з монтажем № ВДТ 922-313/3-21 від 03.11.2021, також, нараховані за несвоєчасне виконання вказаного обов`язку, інфляційні втрати у сумі 56 507,61 грн. та 3 % річних у сумі 61 448,61 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6947/24 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження.

Водночас відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою у якій просив стягнути з позивача пеню в сумі 6 904 847,08 грн. та штраф в сумі 2 687 000,00 грн., нараховані за порушення позивачем строку виконання зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором поставки товару з монтажем № ВДТ922-313/3-21 від 03.11.2021.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2024 № 910/6947/24, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024, вказану позовну заяву повернуто заявнику на підставі ч. 5 ст. 180, п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 позовні вимоги за первісним позовом задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 21.11.2024 № 910/6947/24 ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 скасовано, матеріали оскарження передані до господарського суду м. Києва для продовження розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2024 зустрічну позовну заяву у справі №910/6947/24 прийнято до розгляду.

Зі змісту зустрічного позову вбачається, що відповідач нараховує пеню за період з 09.02.2023 по 09.08.2023 зазначаючи про те, що:

- за умовами спірного договору товар мав бути поставлений та змонтований не пізніше не 13.06.2022 (210 календарних днів з моменту отримання позивачем заявки відповідача та здійснення передоплати в розмірі 70 % (15.11.2021), проте поставка та монтаж відбулись лише 26.01.2024;

- з огляду на військову агресію відповідач звернувся до позивача з листом № 313/361 від 12.03.2022, у якому просив проінформувати про орієнтовну дату поставки товару, у відповідь на який позивач у листі № 214/22 від 17.03.2022 зазначив, що для виконання спірного договору було залучено ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод», яке є єдиним виробником обладнання, що є складовою об`єкту поставки, проте ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» законсервоване, у зв`язку з чим не здійснює жодної діяльності, що унеможливлює виконання зобов`язань за спірним договором, проте доказів на підтвердження вказаної інформації надано не було;

- разом з листом № 02/15 від 15.08.2022 позивач надав сертифікати Дніпропетровської ТПП про настання таких обставин: № 1200-22-0470 від 25.07.2022 (виданий ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод») і № 1200-220538 від 08.08.2022 (виданий позивачу), які засвідчують, що з 01.03.2022 і станом на дати їх видачі тривають обставини непереборної сили, які впливають на виконання договорів: між ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» і позивачем № 23/42-21 від 14.06.2021 щодо виготовлення та поставки запчастин до екскаватора (стріла 4-1472493, елементи надбудови ЕК 11/70 4-1560118) протягом 7 місяців після отримання 50% авансу до 12.06.2022, а також між позивачем та відповідачем № ВДТ 922-313/3-21 від 03.11.2021 щодо поставки та монтажу того ж товару протягом 210 днів з моменту отримання заявки й оплати до 12.06.2022;

- листом № 350/315 від 26.10.2022 ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» повідомив позивача про готовність товару до відвантаження, а листом № 048/07 від 07.11.2022 (отриманий відповідачем 10.11.2022) позивач повідомив відповідача про виготовлення в повному обсязі комплекту продукції, проте зазначив, що здійснити оплату за продукцію та отримати товар від виробника у повному комплекті не має змоги у зв`язку з відсутністю фінансової можливості, та просив відповідача розглянути питання щодо дострокової оплати за продукцію згідно договору у розмірі 8 061 000,00 грн., а також врахувати положення воєнного стану в Україні;

- отже станом на кінець жовтня 2022 року контрагент позивача виконав взяті на себе зобов`язання і вже не побував під дією форс-мажорних обставин;

- тобто, форс-мажорні обставини, які перешкоджали позивачу виконати свої зобов`язання перед відповідачем по поставці товару за спірним договором тривали з 01.03.2022 (дата призупинення виробництва ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод») по 26.10.2022 (дата повідомлення ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» про готовність товару до відвантаження), тобто 240 календарних днів, а починаючи з 07.11.2022 (дата листа позивача про готовність товару до відвантаження відповідачу) позивачем самостійно визнано припинення дії будь-яких об`єктивних та незалежних від нього перешкод для виконання ним своїх зобов`язань;

- з урахуванням термінів поставки товару (13.06.2022), які збільшуються на час існування обставин непереборної сили (240 календарних днів), поставка товару мала бути здійснена до 08.02.2023, а простроченим вказане зобов`язання є з 09.02.2023;

- з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, яка встановлює, що нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, відповідачем нараховано пеню за період з 09.02.2023 по 09.08.2023.

Позивач проти задоволення зустрічного позову заперечив, пославшись на те, що дія форс-мажорних обставин не закінчилася в жовтні 2022 року, а тривала впродовж всього 2023 року до моменту фактичного постачання продукції, а відповідач був поінформований про загальний період дії форс-мажорних обставин в рамках спірного договору, а саме: 24.02.22-26.01.24 та отримав копії відповідних сертифікатів (сертифікат ТПП № 1200-23-2417 від 19.05.2023 та сертифікат ТПП від 31.01.2024 № 1200-24-0217). Також, позивач просив суд зменшити розмір нарахованої пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі № 910/6947/24 зустрічний позов задоволено частково, до стягнення з позивача на користь відповідача присуджено штрафні санкції в сумі 5 000 000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 111 555,41 грн.

При розгляд зустрічного позову суд першої інстанції:

- встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт порушення позивачем виконання свого обов`язку по поставці та монтажу товару на 351 календарний день (з 09.02.2023 по 25.01.2024), з огляду на що відповідач, відповідно до приписів спірного договору, має право на стягнення пені та штрафу;

- встановивши, що визначений відповідачем період прострочення поставки товару з 09.02.2023 по 09.08.2023 становить 6 місяців та 1 день, врахувавши приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначив, що за розрахунком суду, здійсненим в період з 09.02.2023 по 08.08.2023 сума пені становить 6 609 283,82 грн.;

- визнав, що вимога про стягнення з позивача штрафу в сумі 2 687 000,00 грн. є обґрунтованою;

- дійшов висновку, що позивачем належним чином не підтверджено факт настання форс-мажорних обставин у період з 26.10.2022 по 26.01.2024, які б об`єктивно перешкоджали виконанню зобов`язання з поставки товару у визначений спірним договором строк, зазначивши, що позивач не довів причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажором і невиконанням зобов`язання, а після повідомлення про готовність товару невиконання обов`язку по поставці було зумовлено виключно фінансовими труднощами, що не є форс-мажорними обставинами за своєю природою;

- з посиланням на приписи ст. 223 ГК України, прийнявши до уваги повне виконання позивачем зобов`язання з постачання товару за спірним договором та відсутність завданих позивачеві за зустрічним позовом збитків, визнав справедливим, розумним та необхідним зменшити розмір штрафних санкцій до 5 000 000,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі № 910/6947/24 Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровська торгово-промислова компанія» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі № 910/6947/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 справа № 910/6947/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Тищенко О.В., Хрипун О.О.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що суд першої інстанції не врахував фактичні обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до постановлення спірного рішення.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції, а саме на те, що дія форс-мажорних обставин не закінчилася в жовтні 2022 року, а тривала впродовж всього 2023 року до моменту фактичного постачання продукції, зауваживши на тому, що:

- ним до ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» 13.01.2025 було направлено адвокатський запит з проханням надати інформацію про причини не поставки спірного обладнання у період між лютим 2022 року та жовтнем 2023 року (дата фактичної поставки) та про те, чи и була пов`язана затримка в постачанні продукції з дією форс-мажорних обставин або з не проведенням оплати з боку позивача у відповідь на яку ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» було вказано таке:

1) ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» проінформувало позивача листом від 17.03.2022 про неможливість виконання замовлення у зв`язку з зупинкою виробництва з 01.03.2022 внаслідок військової агресії з боку РФ, та була надана копія відповідного наказу № 64 від 28.02.2022. В подальшому, ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» повідомляло позивача про ступінь виконання замовлення листом від 21.06.2022 № 350/12-8, а також про ступінь готовності продукції листами від 26.10.2022 № 350/315, від 12.01.2023 № 350/334, від 12.02.2023 № 350/2;

2) додатковою угодою від 02.08.2023 № 3 було внесено зміни в частині строків поставки продукції, а саме вересень 2023 року. Зазначене зобов`язання було виконано у встановлений строк;

3) причиною затримки постачання виготовленої продукції та зміни строків поставки є настання дії форс-мажорних обставин, що зумовлені початком військових дій на території Донецької області та м. Краматорськ, де розміщено основні потужності виробництва ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод», а також зупиненням виробництва та оголошенням про призупинення дії трудових договорів з працівниками підприємства, що в свою чергу вплинуло на можливість постачання виготовленої продукції у строки, обумовлені контрактом до внесення змін додатковою угодою № 3 від 02.08.2023. Про факти дії форс-мажорних обставин ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» повідомляло позивача шляхом направлення листів та сертифікатів про форс-мажорні обставини. які було видано Дніпропетровською торгово-промисловою палатою (сертифікати № 1200-22-0470 від 25.07.2022 р. № 1200-23-2314 від 15.05.2023);

4) проведення чи не проведення позивачем оплати за виготовлену продукцію на підставі листа від 26.10.2022 № 350/315 не вплинуло б на строки постачання продукції, оскільки на час направлення зазначеного листа, продовжувалася дія форс-мажорних обставин;

5) ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» виконало свої зобов`язання в повному обсязі, однак станом на день надання відповіді на запит, підприємство так і не отримало жодної оплати від позивача. Наразі підприємством здійснюють дії щодо підготовки звернення до суду для стягнення заборгованості за контрактом № 23/42-21 від 14.06.2021;

- зміст вказаного листа, серед іншого, свідчить про те, що дія форс-мажорних обставин не закінчилася в жовтні 2022 року, а навіть якщо б позивач оплатив за виготовлену продукцію, ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» її все одно б не поставив у обумовлені строки до вересня 2023 року;

- суд першої інстанції не вірно оцінив лист ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» № 350/315 від 26.10.2022 як такий, що підтверджує готовність продукції та закінчення дії форс-мажорних обставин в жовтні 2022 року. Так, вказаний лист необхідно розцінювати у сукупності з відповіддю на адвокатський запит від 17.01.2025, де вказано, що навіть за отримання повної оплати, поставити товар не можливо через ведення бойових дій та дію форс-мажорних обставин;

- з листа № 350/315 від 26.10.2022 вбачається, що виготовлена продукція поставляється залізничним транспортом, виготовлені деталі важать 52 та 13 тон відповідно, а отже доставити вказані елементи автомобільним транспортом не було можливо. Суд першої інстанції не врахував вказаного моменту, не дослідив об`єктивну неможливість поставки товару саме в жовтні 2022 року і до вересня 2023 року з урахуванням сукупної інформації за листом № 350/315 від 26.10.2022 та відповіддю на адвокатський запит (17.01.2025);

- судом першої інстанції не враховано, що виготовлена продукція знаходилася на території Донецької області в той час, як неподалік від м. Краматорськ відбувалися активні бойові дії, що унеможливлювало відправку відповідного товару у погоджені строки, зокрема залізничним транспортом;

- суд першої інстанції, зосередившись виключно на готовності товару до відвантаження у жовтні 2022 року, помилково звузив поняття форс-мажору проігнорувавши тривалий вплив обставин непереборної сили на всю логістику та можливість фактичної передачі товару з зони бойових дій;

- при цьому, одразу після отримання необхідних елементів від ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод», позивач повідомив відповідача про готовність поставити виготовлені продукцію (лист від 22.09.2023 № 08/22);

- при цьому, у період з 21.11.2023 по 26.01.2024 відбувалося виконання робіт, що усуває противність будь-яких діянь позивача, а також усуває відповідальність за несвоєчасну поставу товару до 22.09.2023 на підставі дії форс-мажорних обставин;

- суд першої інстанції помилково послався на постанову Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 904/841/23 як на преюдиційний факт, що встановлює факт порушення позивачем своїх зобов`язань, оскільки у вказаній справі не досліджувались обставини форс-мажору та сертифікати, надані позивачем у справі № 910/6974/24.Постанова Верховного Суду у справі № 904/841/23 стосувалася виключно розподілу судових витрат, а не суті спору щодо прострочення виконання зобов`язань чи наявності форс-мажору;

- суд першої інстанції, хоч і зменшив розмір штрафних санкцій, проте стягнута сума у розмірі 5 000 000,00 грн. залишається несправедливою та непропорційною, враховуючи всі обставини справи. Так, судом першої інстанції не враховано наступні обставини справи:

1) повне виконання зобов`язання та відсутність доведених збитків;

2) об`єктивні причини прострочення (форс-мажор);

3) причини неналежного виконання зобов`язання (прострочення) були пов`язані з існуванням форс-мажорних обставин, а не з недобросовісністю чи виною позивача;

4) добросовісна поведінка сторін (сторони були обізнані про дію форс-мажорних обставин, не скористалися правом відмовитися від договору, а узгодили інший термін поставки, що свідчить про їхню добросовісну поведінку та намір виконати договір. Це підкреслює взаємну готовність сторін до адаптації у складних умовах, а не до зловживання правами);

- суд зменшив розмір штрафних санкцій лише на 48 % від первісної суми, проте у повному обсязі стягнув з позивача судовий збір.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 справа № 910/6947/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Тищенко О.В., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська торгово-промислова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі № 910/6947/24, постановлено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 910/6947/24 призначено до розгляду на 31.07.2025 об 11:10 год., витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6947/24.

09.07.2025 до суду від відповідача надійшла з заява про участь у судовому засіданні, яке призначено на 31.07.2025 об 11:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2025 вказану заяву задоволено.

17.07.2025 матеріли цієї справи надійшли Північного апеляційного господарського суду.

24.07.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на те, що суд першої інстанції:

- правильно та законно дійшов висновку про відсутність форс-мажорних обставин у період з 26.10.2022 року (дата повідомлення заводу-виготовлювача про готовність товару) по 26.01.2024 у (дата поставки товару);

- правильно, об`єктивно та правомірно, оцінив докази у цій справі, зокрема, і листи ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» та позивача;

- справедливо та правомірно критично віднісся до наявних в матеріалах справи сертифікатів ТПП, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин в період з 26.10.2022 (дата повідомлення заводу-виготовлювача про готовність товару) по 26.01.2024 (дата поставки товару), оскільки оцінив їх саме в сукупності з іншими доказами, що наявні в матеріалах справи;

- правомірно та законно взяв до уваги встановлений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 904/841/23 факт порушення позивачем своїх зобов`язань, що не потребує доказування в рамках розгляду судом цієї справи, оскільки є преюдиційним фактом. Представник скаржника свідомо перекручує факти та акцентує увагу в апеляційній скарзі на розгляд судом виключно факту розподілу судових витрат, а не суті спору щодо прострочення чи наявності форс-мажору, проте у справі № 904/841/23 судами розглядалося саме порушення скаржником умов спірного договору, а саме прострочення поставки товару.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 № 09.1-08/1763/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6947/24 у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці у період з 28.07.2025 по 01.08.2025 включно.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 справа № 910/6947/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Іоннікова І.А., Хрипун О.О.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 № 09.1-08/1799/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6947/24 у зв`язку з участю судді Іоннікової І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у навчанні з 29.07.2025 по 31.07.2025.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 справа № 910/6947/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Коробенко Г.П., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 справу № 910/6947/24 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Коробенко Г.П., Хрипун О.О.), учасників справи повідомлено, що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська торгово-промислова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі № 910/6947/24 відбудеться у раніше визначені дату та час, а саме 31.07.2025 об 11:10 год.

31.07.2025 до суду від позивача надішли додаткові пояснення, в яких заявник підтримав власну правову позицію, зауваживши на тому, що:

- відповідачем не вказано в чому полягає невідповідність сертифікатів Дніпропетровської ТПП № 1200-23-2314 від 15.05.2023, № 1200-23-2414 від 19.05.2023, № 1200-23-0217 від 31.01.2024 вимогам ч. 2 ст. 77 ГПК України;

- з тексту постанови Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2024 та постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2025 р. не вбачається, що суди взагалі дослужували наявність форс-мажорних обставин, ці дані не встановлено зазначеними рішеннями.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2025 розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.09.2025 о 12:00 год.

04.08.2025 до суду від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі № 910/6947/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 вказану заяву задоволено.

09.09.2025 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю представника відповідача в інших судових засіданнях.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 розгляд апеляційної скарги відкладено на 08.10.2025 о 13:20 год. , постановлено провести у судове засідання в режимі відеоконфренції.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 № 09.1-08/2264/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6947/24 у зв`язку з перебуванням судді Коробенка Г.П., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці у період з 06.10.2025 по 09.10.2025.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 справа № 910/6947/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 справу № 910/6947/24 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.), учасників справи повідомлено, що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська торгово-промислова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі № 910/6947/24 відбудеться у раніше визначені дату та час, а саме 08.10.2025 о 13:20 год.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська торгово-промислова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі № 910/6947/24 відкладено на 23.10.2025 о 13:00 год.

20.10.2025 (судом зареєстровано 21.10.2025) представник відповідача звернувся до суду з заявою про участь у судовому засіданні у справі № 910/6947/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 вказану заяву задоволено.

В судовому засіданні 23.10.2025 оголошено перерву до 03.11.2025 о 12:00 год.

27.10.2025 представник відповідача звернувся до суду з заявою про участь у судовому засіданні у справі № 910/6947/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2025 вказану заяву задоволено.

31.10.2025 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких зауважив на тому, що окрім сертифікатів про настання форс-мажорних обставин ТПП № 1200- 22-0538 та №1200-22-0470, що були отримані ТОВ «ДТПК» та ПрАТ НКМЗ та долучені до матеріалів справи, які зокрема підтверджують наявність форс-мажорних обставин з урахуванням положень Указу Президента України від 24.02.2022. № 64/2022 «Про введення воєнного станув Україні» та Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.22. «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року», яким до відповідних територій що постраждали від військової агресії РФ проти України був віднесений зокрема Краматорський район Донецької області, що є місцем розташування ПрАТ «НКМЗ», що є виробником обладнання, зобов`язання щодо постави та оплати якого обумовлені договором ВДТ 922-313/3-21, що на думку відповідача є належним доказом того, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 № 09.1-08/2427/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6947/24 у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці у період з 03.11.2025 по 07.11.2025.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 справа № 910/6947/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 справу № 910/6947/24 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О..), розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська торгово-промислова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі № 910/6947/24 призначено на 12.11.2025 о 10:30 год. в режимі відеоконференції.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «ФПК «ГРОСС» проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «Гержик проти України») суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 ГПК України.

Конвенція в першу чергу також гарантує «процесуальну» справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та ініш проти Греції) (dйc.)). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Miroпubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).

З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.

Так, ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження.

Бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 30).

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) з незалежних від суду причин, враховуючи поведінку сторін; з метою належного повідомлення усіх учасників апеляційного провадження, враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» та інші чинники.

Станом на 12.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву інших письмових пояснень, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

03.11.2021 відповідач (постачальник) та позивач (покупець) уклали договір поставки товару з монтажем № ВДТ 922-313/3-21 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця стрілу та елементи надбудови екскаватора ЕК 11/70 (далі - товар) (код 43640000-1 відповідно до ДК 021:2015 частини екскаваторів) з монтажем на умовах даного договору, а покупець зобов`язується його прийняти і сплатити за нього грошову суму у строки та в порядку, передбаченому умовами даного договору.

Найменування, номенклатура, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару, що буде поставлятись покупцю зазначаються у специфікації (додаток № 1), яка після її підписання є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 1.4 договору товар монтується на об`єкті покупця - ремонтний майданчик на кар`єрі № 7 філії «ІГЗК» АТ «ОГХК».

Сторонами у пункті 3.1 Договору погоджено, що постачальник зобов`язується поставити покупцю товар у повному обсязі протягом 210 календарних днів з моменту отримання постачальником заявки покупця та здійснення покупцем першого платежу, передбаченого п. 8.2.1 договору. Постачальник має право на дострокову поставку товару за погодженням з покупцем.

Поставка товару здійснюється постачальником залізничним транспортом у місце поставки за адресою: станція Нова Борова (код станції 346007) Південно-Західної Залізниці на умовах DDP в розумінні термінів Правил Інкотермс-2010 (п. 3.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.3 Договору датою поставки товару є дата передачі товару постачальником покупцю відповідно до накладної на відпуск товару (видаткової накладної).

Перехід права власності на товар та перехід ризику випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару від постачальника до покупця відбувається в момент завершення монтажу товару, що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт (п. 3.5 Договору).

Постачальник виконує монтаж товару протягом 60 календарних днів з моменту переміщення товару покупцем на ремонтний майданчик на кар`єрі № 7 філії «ІГЗК» АТ «ОГХК». Покупець зобов`язаний повідомити постачальника не пізніше, ніж за 5 робочих днів про планову дату виконання монтажу шляхом відправки електронного листа на електронну пошту постачальника tovdtpk@ukr.net (п. 3.6 Договору).

Факт проведення монтажу товару на об`єкті покупця підтверджується відповідним актом виконаних робіт, підписаним уповноваженими особами та скріпленим печатками (п. 3.7 Договору).

Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем за кількістю - на підставі підписаної уповноваженими особами сторін та скріпленої печатками сторін накладної на відпуск товару (видаткової накладної), за якістю - на підставі акту виконаних робіт, підписаним сторонами та скріпленим печатками (п. 7.2 Договору).

Ціна договору становить 26 870 000,00 грн. (з ПДВ) (п. 8.1 Договору).

Вартість за одиницю товару визначена у специфікації. Вартість монтажних робіт врахована у вартості товару та окремо не оплачується покупцем. Вартість товару визначається в національній валюті України - гривні та включає в себе вартість тари та упаковки товару, всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, що сплачуються постачальником, вартість доставки товару до місця поставки, вартість страхування, завантаження, розвантаження та вартість монтажних робіт та всі інші витрати постачальника, пов`язані з виконанням даного договору (п. 8.2 Договору).

Згідно з пунктом 9.1 договору оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що зазначений у даному договорі.

Оплата товару здійснюється покупцем наступним чином:

- попередню оплату в розмірі 70% від вартості товару у сумі 15 674 166,67 грн., ПДВ 20% - 3 134 833,33 грн., всього з ПДВ 18 809 000,00 грн. покупець здійснює протягом 15 банківських днів з дати отримання рахунку на оплату від постачальника, що виставляється останнім протягом 10 банківських днів з дня отримання заявки від покупця;

- остаточний розрахунок в розмірі 30 % у сумі 6 717 500,00 грн., ПДВ 20% - 1 343 500,00 грн., всього з ПДВ 8 061 000,00 грн. сплачується покупцем протягом 20 банківських днів після запуску в експлуатацію та підписання видаткової накладної (акту приймання) (п. 9.2 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.08.2022 включно, з подальшою його пролонгацією (п. 16.1, 16.2 Договору).

Закінчення строку дії даного договору не звільняє жодну зі сторін від виконання своїх зобов`язань по договору та від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії даного договору (п. 16.2. Договору).

Специфікацією до Договору (додаток № 1 до Договору) сторони погодили найменування товару - стріла кр. 4-1472493 та елементи надбудови екскаватора ЕК11/70 кр. 4-1560118; од. вим. - комплект; ціну за комплект, його загальну вартість з ПДВ у сумі 26 870 000,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач, на виконання пункту 3.1 Договору направив на адресу позивача заявку № 313/2102 від 04.11.2021 та повідомлення № 313/2101 від 04.11.2021 про готовність прийняти товар, а також здійснив попередню оплату у розмірі 18 809 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 16888 від 15.11.2021, № 16827 від 12.11.2021, № 16676 від 10.11.2021, № 16640 від 09.11.2021 та № 16520 від 08.11.2021, що становить 70 % вартості товару.

Зі свого боку, позивач, 26.01.2024 поставив обумовлений сторонами товар на загальну суму 26 870 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1 від 26.01.2024. Цього ж дня (26.01.2024) постачальником було поставлено та проведено монтаж стріли кр. 4-1472493, елементів надбудови екскаватора ЕК 11/70 кр. 4-1560118, про що свідчить акт виконаних робіт від 26.01.2024, підписаний обома сторонами без зауважень. При цьому, у даному акті сторони зазначили, що вартість змонтованого комплекту включає його монтаж та складає 26 870 000,00 грн., а підписаний акт виконаних робіт підтверджує факт проведення монтажу товару на об`єкті покупця та перехід права власності на товар від постачальника до покупця з 26.01.2024.

З огляду на вказані обставини у червні 2024 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, у якому просив стягнути основний борг в сумі 8 061 000,00 грн. за поставлений товар та виконані роботи за Договором, також нараховані за несвоєчасне виконання вказаного обов`язку інфляційних втрат у сумі 56 507,61 грн. та 3 % річних у сумі 61 448,61 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 позовні вимоги за первісним позовом задоволено повністю.

Вказані вище факти встановлені рішенням Господарського суду м. Києва у справі №910/6947/24 від 12.11.2024, яке набрало законної сили, а відтак, в силу приписів ч. 4 ст.75 ГПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.

Водночас предметом розгляду в цьому судовому провадженні є вимоги відповідача про стягнення з позивача пені в сумі 6 904 847,08 грн. та штрафу в сумі 2 687 000,00 грн., які нараховані за порушення позивачем строку виконання зобов`язання з поставки товару за Договором.

Правові позиції сторін детально наведені вище.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Колегія суддів зазначає про те, що Договір є договором змішаної форми, оскільки він містить в собі елементи як договору підряду, так і договору поставки.

Відповідно до ч. 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У п. 3.1 Договору сторонами погоджено, що постачальник зобов`язується поставити покупцю товар у повному обсязі протягом 210 календарних днів з моменту отримання постачальником заявки покупця та здійснення покупцем першого платежу, передбаченого п. 8.2.1 договору.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач, на виконання пункту 3.1 Договору, направив на адресу позивача заявку № 313/2102 від 04.11.2021 та повідомлення № 313/2101 від 04.11.2021 про готовність прийняти товар, а також здійснив попередню оплату у розмірі 18 809 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 16888 від 15.11.2021, № 16827 від 12.11.2021, № 16676 від 10.11.2021, № 16640 від 09.11.2021 та № 16520 від 08.11.2021, що становить 70 % вартості товару.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, виходячи з умов Договору, з урахуванням терміну поставки, що становить 210 календарних днів, та попередньої оплати (15.11.2021), поставку товару позивач мав здійснити не пізніше 13.06.2022, проте поставку та монтаж товару здійснено 26.01.2024.

Щодо посилань позивача на наявність правових підстав для звільнення його від відповідальності через форс-мажорні обставини, колегія суддів зазначає про таке.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 ЦК України, згідно з якою особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пунктом 13.1 Договору визначено, що при настанні обставин непереборної сили (обставин форс-мажору), тобто неможливості повного або часткового виконання будь-якою із сторін зобов`язань по цьому договору внаслідок обставин непереборної сили, а саме: пожежі, стихійного лиха, урядових заборон, блокади, війни, військових дій будь-якого характеру або інших незалежних від сторін обставин, термін (строк) виконання зобов`язань продовжується (переноситься) на такий термін (строк), протягом якого будуть діяти вищевказані обставини та їх наслідки. Сторона, для якої наступили обставини непереборної сили, зобов`язана письмово протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту настання цих обставин повідомити іншу Сторону про це, вказати орієнтовний термін (строк) дії обставин непереборної сили, а також вжити заходів для зменшення заподіяння збитків другій стороні.

Факт настання обставин непереборної сили повинен підтверджуватися сертифікатом торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональною торгово-промисловою палатою (п. 13.3 Договору).

За умовами погодженими сторонами у Контракті настання форс-мажорних обставин повинно бути документально підтверджено саме Торговельно-промисловою палатою України.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Листами № 313/361 від 12.03.2022 та № 313/735 від 07.06.2022 відповідач звертався до позивача з проханням проінформувати про орієнтовну дату поставки товару за Договором, проте, останній, посилаючись на дію форс-мажорних обставин, не надав обґрунтованої відповіді щодо строків поставки (лист № 214-22 від 17.03.2022 та № 4/5 від 08.06.2022).

Позивач, у строк, визначений пунктом 3.1. Договору, товар не поставив, що стало підставою для звернення відповідача до позивача з претензією № 324/837 від 20.06.2022 про здійснення поставки товару, а у разі неможливості здійснення поставки товару - повернення грошових коштів в сумі попередньої оплати у розмірі 18 809 000,00 грн.

У відповідь на претензію листами №11/24 від 24.06.2022, № 02/15 від 15.08.2022 та № 02/17 від 17.08.2022 позивач підтвердив отримання від покупця попередньої оплати в розмірі 18 809 000,00 грн., та запропонував продовжити строк дії зобов`язань щодо поставки товару та період дії форс-мажорних обставин, а також надав сертифікати Дніпропетровської ТПП про настання таких обставин: № 1200-22-0470 від 25.07.2022 (виданий ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод») і № 1200-220538 від 08.08.2022 (виданий позивачу ). Сертифікати засвідчують, що з 01.03.2022 і станом на дати їх видачі тривають обставини непереборної сили, які впливають на виконання договорів: між ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» і позивачем № 23/42-21 від 14.06.2021 щодо виготовлення та поставки запчастин до екскаватора (стріла 4-1472493, елементи надбудови ЕК 11/70 4-1560118) протягом 7 місяців після отримання 50% авансу до 12.06.2022, а також між позивачем та відповідачем № ВДТ 922-313/3-21 від 03.11.2021 щодо поставки та монтажу того ж товару протягом 210 днів з моменту отримання заявки й оплати до 12.06.2022.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 26.10.2022 № 350/315 ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» повідомив позивача про готовність товару до відвантаження.

Надалі, листом №048/07 від 07.11.2022 позивач повідомив відповідача про виготовлення в повному обсязі комплекту продукції, а саме: стріли кр. 4-1472493 - 1 шт.; елементів надбудови ЭШ 11/70 кр. 4-1560118 - 1 шт., проте зазначив, що здійснити оплату за продукцію та отримати товар від виробника у повному комплекті не має змоги у зв`язку з відсутністю фінансової можливості, та просив відповідача розглянути питання щодо дострокової оплати за продукцію згідно договору у розмірі 8 061 000,00 грн., а також врахувати положення воєнного стану в Україні.

Листом № 313/1482 від 11.11.2022 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення прохання останнього щодо здійснення дострокової оплати за товар в сумі 8 061 000,00 грн.

05.02.2024 позивач направив відповідачу лист №031/02 щодо підтвердження дії форс-мажорних обставин в рамках договору в період: 24.02.2022 - 26.01.24 та надав сертифікати ТПП від 19.05.2023 №1200-23-2414 (дата настання - 24.02.2022 та дата закінчення: тривають на 19.05.2023) та від 31.01.2024 №1200-24-0217 (дата настання - 20.05.2023 та дата закінчення - 26.01.2024) виданих позивачу.

З матеріалів справи слідує, що відповідач у зустрічному позові нараховує пеню за період з 09.02.2023 по 09.08.2023 зазначаючи про те, що:

- з початком військової агресії, враховуючи надані виробником продукції (ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод») та позивачем сертифікати Дніпропетровської ТПП розпочалась дія форс-мажорних обставин;

- водночас, з огляду на те, що листом № 350/315 від 26.10.2022 ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» повідомив позивача про готовність товару до відвантаження, а листом № 048/07 від 07.11.2022 (отриманий відповідачем 10.11.2022) позивач повідомив відповідача про виготовлення в повному обсязі комплекту продукції, станом на кінець жовтня 2022 року контрагент позивача виконав взяті на себе зобов`язання і вже не побував під дією форс-мажорних обставин;

- тобто, форс-мажорні обставини, які перешкоджали позивачу виконати свої зобов`язання перед відповідачем по поставці товару за Договором тривали з 01.03.2022 (дата призупинення виробництва ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод») по 26.10.2022 (дата повідомлення ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» про готовність товару до відвантаження), тобто 240 календарних днів, а починаючи з 07.11.2022 (дата листа позивача про готовність товару до відвантаження відповідачу) позивачем самостійно визнано припинення дії будь-яких об`єктивних та незалежних від нього перешкод для виконання ним своїх зобов`язань;

- з урахуванням термінів поставки товару (13.06.2022), які збільшуються на час існування обставин непереборної сили (240 календарних днів), поставка товару мала бути здійснена до 08.02.2023, а простроченим вказане зобов`язання є з 09.02.2023.

В свою чергу позивач наполягає на тому, що дія форс-мажорних обставин не закінчилася в жовтні 2022 року та тривала впродовж всього 2023 року до моменту фактичного постачання продукції, що підтверджується:

- наданими ним сертифікатами Дніпропетровської ТПП від 19.05.2023 №1200-23-2414 (дата настання - 24.02.2022 та дата закінчення: тривають на 19.05.2023) та від 31.01.2024 №1200-24-0217 (дата настання - 20.05.2023 та дата закінчення - 26.01.2024).

- отриманим на адвокатський запит позивача листом ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» № 350/11-599 від 17.01.2025, у якому останній зазначив про те, що:

1) ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» проінформувало позивача листом від 04.03.2022 про неможливість виконання замовлення у зв`язку з зупинкою виробництва з 01.03.2022 в наслідок військової агресії з боку РФ, та була надана копія відповідного наказу № 64 від 28.02.2022. В подальшому, ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» повідомляло позивача про ступінь виконання замовлення, про готовність продукції до відвантаження та про можливість відновлення поставки після поновлення виробництва ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод»;

2) після часткового відновлення роботи підприємства та поновлення виконання замовлення для позивача, в рамках контракту № 23/42-21 від 14.06.2021, було укладено до додаткові угоди № 3 від 02.08.2023 та № 4 від 04.09.2023, якими були внесені зміни в частині умов поставки, а саме вересень 2023 року. Зазначене зобов`язання було виконано у встановлений строк;

3) причиною затримки постачання виготовленої продукції та зміни строків поставки є настання дії форс-мажорних обставин, що зумовлені початком військових дій на території Донецької області та м. Краматорськ, де розміщено основні потужності виробництва ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод», а також зупиненням виробництва та оголошенням про призупинення дії трудових договорів з працівниками підприємства, що в свою чергу вплинуло на можливість постачання виготовленої продукції у строки, обумовлені контрактом до внесення змін додатковою угодою № 3 від 02.08.2023. Про факти дії форс-мажорних обставин ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» повідомляло позивача шляхом направлення листів та сертифікатів про форс-мажорні обставини, які було видано Дніпропетровською торгово-промисловою палатою (сертифікати № 1200-22-0470 від 25.07.2022 № 1200-23-2314 від 15.05.2023);

4) проведення позивачем оплати за виготовлену продукцію на підставі вимог у 2022 році не вплинуло б на строки постачання продукції, оскільки на той час продовжувалась дія форс-мажорних обставин, що не залежали від волі сторін.

Щодо вказаного колегія суддів зазначає про таке.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Слід врахувати правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, згідно з якою:

- сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати;

- таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних;

- звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Зі змісту сертифікатів Дніпропетровської ТПП від 19.05.2023 №1200-23-2414 (дата настання - 24.02.2022 та дата закінчення: тривають на 19.05.2023) та від 31.01.2024 №1200-24-0217 (дата настання - 20.05.2023 та дата закінчення - 26.01.2024) слідує, що фактично вказані сертифікати видані з огляду на продовження дії форс-мажорних обставин щодо яких Дніпропетровською ТПП видано сертифікати: № 1200-22-0470 від 25.07.2022 (виданий ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод») і № 1200-220538 від 08.08.2022 (виданий позивачу).

В свою чергу зі змісту сертифікатів Дніпропетровської ТПП про настання таких обставин: № 1200-22-0470 від 25.07.2022 (виданий ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод») і № 1200-220538 від 08.08.2022 (виданий позивачу) вбачається, що вони видані з огляду на надані ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» документи, які підтверджують зупинення останнім виробних потужностей.

Отже, всі перелічені вище сертифікати видані з огляду на те, що ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» було зупинено виробництво продукції через військову агресію. При цьому вказане, в будь-якому випадку унеможливило виконання позивачем прийнятих за Договором зобов`язань щодо поставки та, відповідно, монтажу обладнання за Договором, так як єдиним виробником необхідних для виробництва обладнання складових є саме ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод».

Водночас, як встановлено вище, матеріалами справи підтверджено, що листом від 26.10.2022 № 350/315 ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» повідомив позивача про готовність товару до відвантаження.

Вказане, на думку колегії суддів, свідчить про те, що з 26.10.2022 дія форс-мажорних обставин припинилась.

При цьому, як наявність сертифікатів Дніпропетровської ТПП від 19.05.2023 №1200-23-2414 (дата настання - 24.02.2022 та дата закінчення: тривають на 19.05.2023) та від 31.01.2024 №1200-24-0217 (дата настання - 20.05.2023 та дата закінчення - 26.01.2024), так і зміст листа ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» № 350/11-599 від 17.01.2025 вказаних вище висновків не спростовує.

Слід окремо зауважити на тому, що у листі № 350/11-599 від 17.01.2025 ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» не зазначає про те, що станом на жовтень 2022 року ним не було виготовлено продукцію для позивача (тобто не спростовує зміст свого листа від 26.10.2022 № 350/315- примітка суду), а вказує про те, що постачання такої продукції ним було виконано у погоджені між ним та позивачем у контракті № 23/42-21 від 14.06.2021 строки, з урахування змін таких строків (додаткові угоди № 3 від 02.08.2023 та № 4 від 04.09.2023).

Отже, вказаний лист № 350/11-599 від 17.01.2025 ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» не підтверджує доводи апелянта щодо наявності у спірних правовідносинах між позивачем та відповідачем форс-мажорних обставин у період після 26.10.2022.

У апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що суд першої інстанції не врахував того, що:

- виготовлена продукція поставляється залізничним транспортом та не дослідив об`єктивну неможливість поставки товару саме в жовтні 2022 року;

- виготовлена продукція знаходилася на території Донецької області в той час, як неподалік від м. Краматорськ відбувалися активні бойові дії, що унеможливлювало відправку відповідного товару у погоджені строки, зокрема залізничним транспортом.

Колегія суддів зазначає про те, що позивачем не надано жодних доказів того, що у період з жовтня 2022 року до вересня 2023 року була відсутня можливість перевезення вантажів залізничним транспортом з м. Краматорськ.

З огляду на вказані обставини колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що:

- хоча й сертифікати ТПП підтверджують наявність форс-мажорних обставин у період з 01.03.2022 по 26.01.2024, ці обставини не мали визначального впливу на невиконання зобов`язань позивачем у період з 26.10.2022 по 26.01.2024 (дата поставки товару), оскільки, згідно з листом виробника від 26.10.2022, товар був виготовлений і готовий до передачі, однак позивач не здійснив оплату через фінансові труднощі, що не є обставиною непереборної сили;

- позивачем належним чином не підтверджено факт настання форс-мажорних обставин у період з 26.10.2022 по 26.01.2024, які б об`єктивно перешкоджали виконанню зобов`язання з поставки товару у визначений договором строк. Позивач не довів причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажором і невиконанням зобов`язання, а після повідомлення про готовність товару невиконання було зумовлено виключно фінансовими труднощами, що не є форс-мажорними обставинами за своєю природою;

- матеріалами справи підтверджується, що позивач, у порушення умов Договору, з урахуванням дії об`єктивних обставин непереборної сили, поставку товару здійснив несвоєчасно, чим прострочив виконання зобов`язання на 351 календарний день (з 09.02.2023 по 25.01.2024).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Пунктом 11.2. Договору визначено, що у разі не поставлення/несвоєчасної поставки товару та/або нездійснення/несвоєчасного здійснення монтажу товару у строки, передбачені цим договором, покупець має право на стягнення з постачальника пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару та/або вартості товару, монтаж якого було прострочено/нездійснено за кожен день такого прострочення, а не поставлення/несвоєчасної поставки товару та/або нездійснення/несвоєчасного здійснення монтажу товару більше ніж на 10 календарних днів, покупець має право стягнути додатково штраф у розмірі 10% від суми непоставленого/несвоєчасно поставленого товару та/або вартості товару, монтаж якого було прострочено/нездійснено.

З розрахунку відповідача слідує, що він визначає період прострочення поставки товару з 09.02.2023 по 09.08.2023, що становить 6 місяців та 1 день.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції цілком вірно, здійснивши власний розрахунок пені визнав, що сума пені право на стягнення відповідач має право становить 6 609 283,82 грн. та розраховується наступним чином:

Період нарахування - з 09.02.2023 по 08.08.2023.

09.02.2023 - 27.07.2023: 25,00 (облікова ставка НБУ) 26 870 000,00 (Сума боргу) x (2 x 25,00 : 365) x 169 днів (прострочення) : 100 = 6 220 589,03 грн.

28.07.2023 - 08.08.2023: 22,00 (облікова ставка НБУ) 26 870 000,00 (Сума боргу) x (2 x 22,00 : 365) x 12 днів (прострочення) : 100 = 388 694,78 грн.

Загальна сума пені 6 609 283,82 грн.

В свою чергу виконаний відповідачем розрахунок штрафу в сумі 2 687 000,00 грн. є арифметично вірним.

Отже, з огляду на прострочення позивачем зобов`язання з поставки товару за Договором, відповідач має право на стягнення пені в сумі 6 609 283,82 грн. та штрафу в сумі 2 687 000,00 грн.

Щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи зі змісту положень чинного законодавства вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №924/243/19).

Таким чином, наведені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру до заподіяних збитків, з метою забезпечення дотримання розумного балансу інтересів кредитора та боржника.

Слід зазначити, що поняття «значно» та «надмірно», при застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила встановлені цими нормами направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора в порушенні зобов`язання боржником.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від установлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

За правовою позицією Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі № 924/456/19, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, що оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає її зменшення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Законодавством не встановлений перелік виключних обставин, виходячи з яких має бути прийняте рішення щодо зменшення штрафних санкцій, так само як і не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Дане питання вирішується господарським судом, відповідно до статті 86 ГПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд першої інстанції визнав справедливим, розумним та необхідним зменшити розмір штрафних санкцій до 5 000 000,00 грн.

У апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що стягнута сума у розмірі 5 000 000,00 грн. залишається несправедливою та непропорційною, враховуючи всі обставини справи, так як судом першої інстанції не враховано наступні обставини справи:

1) повне виконання зобов`язання та відсутність доведених збитків;

2) об`єктивні причини прострочення (форс-мажор);

3) причини неналежного виконання зобов`язання (прострочення) були пов`язані з існуванням форс-мажорних обставин, а не з недобросовісністю чи виною позивача;

4) добросовісна поведінка сторін (сторони були обізнані про дію форс-мажорних обставин, не скористалися правом відмовитися від договору, а узгодили інший термін поставки, що свідчить про їхню добросовісну поведінку та намір виконати договір. Це підкреслює взаємну готовність сторін до адаптації у складних умовах, а не до зловживання правами).

Щодо вказаного колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Доводам щодо наявності форс-мажорних обставин правову оцінку колегією суддів вже надано.

Сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення відповідачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку не може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Колегія суддів зазначає, що позивачем та відповідачем зміни до Договору в частині строків поставки товару на вносились. В свою чергу позивач не був позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом, проте таким правом не скористався.

При цьому те, що позивач у добровільному порядку уклав додаткові угоди яким збільшив строки постачання ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» продукції, яку позивач мав поставити відповідачу, не може бути безумною підставою для зменшення розміру штрафних санкції.

При цьому, відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Невиконання контрагентами зобов`язань становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, уклавшого з ним цей договір.

Колегія суддів зауважує на тому, що розмір штрафних санкцій, на отримання яких відповідач має право, знаходиться у прямій залежності від періоду прострочення позивачем виконання обов`язку по поставці товару, а відтак саме внаслідок дії позивача розмір штрафних санкцій є таким.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який, прийнявши до уваги повне виконання позивачем зобов`язання з постачання товару за Договором та відсутність завданих відповідачу збитків, визнав справедливим, розумним та необхідним зменшити розмір штрафних санкцій до 5 000 000,00 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо посилань апелянта на те, що суд першої інстанції зменшивши розмір штрафних санкцій лише на 48 % від первісної суми, безпідставно у повному обсязі стягнув з позивача судовий збір, слід зазначити наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів зазначає про те, що у випадку зменшення судом розміру неустойки (штрафу, пені) на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.

З огляду на викладене вище колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині покладення витрат по сплаті судового збору за зустрічного первісного позову в сумі 59 440,50 грн. (тобто виходячи з загальної суми заявлених відповідачем - примітка суду) судом на позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі № 910/6947/24 в оскаржуваній частині, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська торгово-промислова компанія» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська торгово-промислова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі № 910/6947/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі № 910/6947/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 13.11.2025.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді А.О. Мальченко

О.О. Хрипун