Рішення від 11.11.2025 по справі 910/8157/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2025Справа № 910/8157/25

за позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України"

до Державного підприємства "Біоімплант" Міністерства охорони здоров`я України"

про стягнення 935075,82 грн.

Суддя: Людмила ШКУРДОВА.

Представники сторін: без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Медичні закупівлі України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Біоімплант" Міністерства охорони здоров`я України" про стягнення 935075,82 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскільки договір про закупівлю № 09/445-10/2024 від 22.10.2024 р. розірвано у зв`язку з неможливістю його виконання відповідачем, то у позивача, в силу п. 8.3.4 договору, наявне право на стягнення з відповідача штрафу у розмірі 935075,82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 р. відкрито провадження у справі № 910/8157/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 р. призначено розгляд справи № 910/8157/25 з повідомленням (викликом) сторін.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що:

- з моменту проведення платіжної операції по поверненню передплати за договором № 09/445-10/2024 від 22.10.2024 р. усі зобов`язання сторін, що виникали з договору, виконані та припинені;

- на момент пред`явлення претензії щодо сплати штрафу в розмірі 20% вартості недопоставленої продукції договірні відносини між сторонами були припинені;

- у разі неясності умов договору тлумачення таких умов повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови.

У судовому засіданні 11.11.2025 р. проголошено скорочене рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

22.10.2024 р. між Державним підприємством "Медичні закупівлі України" (замовник) та Державним підприємством "Біоімплант" Міністерства охорони здоров`я України" (постачальник) укладено договір про закупівлю № 09/445-10/2024, відповідно до п. 1.1 якого постачальник взяв на себе зобов`язання поставити замовнику продукти медичного призначення, асортимент, ціна та обсяг яких вказується у специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник прийняти таку продукцію та оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 3.1 договору загальна ціна договору та ціна за одиницю продукції вказується у специфікації (додаток № 1).

Відповідно до п. 3.4 договору, якщо інше не передбачено цим договором, за загальним правилом, оплата за партію поставленої продукції за цим договором здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної та/або акту приймання продукції, за умови поставки продукції відповідно до п. 4.1 цього договору, за умов відсутності будь-яких зауважень до продукції з боку замовника.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що за умови отримання вмотивованого звернення постачальника та за згодою замовника, замовником може здійснюватися попередня оплата з урахуванням положень бюджетного законодавства та нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати.

Умовами п. 4.1 передбачено, що постачальник зобов`язаний здійснити поставку продукції за цим договором у строк, вказаний у специфікації (додаток № 1).

За змістом п. 10.1 договору останній вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами з моменту надання згоди уповноваженим органом управління на вчинення даного значного господарського зобов`язання (у разі, якщо надання такої згоди передбачено законодавством) та діє протягом строку, вказаного у специфікації (додаток № 1), а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, у тому числі в частині штрафних санкцій та поставки продукції - до повного виконання.

Сторони підписали додатки №№ 1-5 до договору.

Відповідно до підписаної сторонами специфікації (додаток № 1) від 22.10.2024 р. відповідач зобов`язався поставити позивачу алотрансплантати шкіри у кількості 11602,00 кв.см. вартістю 8443220,47 грн. Строк поставки - не пізніше 31.03.2025 р. Дія договору - до 30.04.2025 р., а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, у тому числі в частині штрафних санкцій та поставки продукції - до повного виконання.

25.12.2024 р. сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору про закупівлю № 09/445-10/2024 від 22.10.2024 р., за умовами якої позивач зобов`язався провести попередню оплату в розмірі 6958250,61 грн.

27.12.2024 р. позивач перерахував на рахунок відповідача попередню оплату за договором про закупівлю № 09/445-10/2024 від 22.10.2024 р. у розмірі 6958250,61 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією № 7 від 27.12.2024 р.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з долучених позивачем видаткових накладних за період з 09.12.2024 р. по 25.03.2025 р., відповідачем поставлено 51776,90 кв.см. товару.

26.03.2025 р. сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору про закупівлю № 09/445-10/2024 від 22.10.2024 р., відповідно до п. 1.1 якої, з урахуванням листа постачальника № 32 від 26.03.2025 р. щодо неможливості поставки 62248,10 кв.см. алотрансплантату шкіри, пунктів 8.3.4, 10.3, 15.1, 15.5 договору, сторони дійшли згоди про дострокове розірвання договору з 26.03.2025 р. у зв`язку з неможливістю здійснити поставку продукції.

Пунктом 8.3.4 договору встановлено, що у разі надходження письмового звернення від постачальника щодо розірвання договору у зв`язку з неможливістю його виконання, договір в установленому порядку розривається, а з постачальника крім пені та/або штрафу, зазначених у пункті 8.2 цього договору, стягується штраф у розмірі 20% від вартості непоставленої продукції.

За змістом п. 8.4 договору у разі застосування пені/штрафу постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30 календарних днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику.

Загальна вартість непоставленої продукції складає 4675379,12 грн., відтак 20% штрафу за непоставлену продукцію становить 935075,82 грн.

05.05.2025 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 05/1856-05/2025, в якій просив сплатити передбачений п. 8.3.4 договору штраф у розмірі 20% від вартості непоставленої продукції, а саме - 935075,82 грн.

Листом № 69 від 04.06.2025 р. відповідач заперечив проти сплати штрафу на підставі п. 8.3.4 договору, посилаючись на п. 1.2 додаткової угоди № 2 до договору.

У свою чергу, позивач листом № 05/2436-06/2025 від 17.06.2025 р. повідомив відповідача про те, що позивачем правомірно застосовано п. 8.3.4 договору.

Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не сплатив штраф у розмірі 935075,82 грн., позивач і звернувся з даним позовом до суду.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом положень ст.ст. 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 615 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання з поставки товару за договором про закупівлю № 09/445-10/2024 від 22.10.2024 р., у зв`язку з чим сторонами 26.03.2025 р. було укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до якої, керуючись пунктами 8.3.4, 10.3, 15.1, 15.5 договору, сторони дійшли згоди про дострокове розірвання договору з 26.03.2025 р. у зв`язку з неможливістю здійснити поставку продукції.

Керуючись п.п. 8.3.4, 8.4 договору, позивач 05.05.2025 р. звернувся до відповідача з претензією № 05/1856-05/2025 про сплату штрафу, однак відповідач заперечив проти такого стягнення, посилаючись на п. 1.2 додаткової угоди № 2 до договору.

Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. При цьому, виходячи з норми ч. 3 ст. 653 ЦК України зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Так, умовами п. 1.2 додаткової угоди № 2 встановлено, що з моменту набрання чинності цією додатковою угодою зобов`язання сторін, що виникли з договору, припиняються, і сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками, що виникли за договором, але при цьому постачальник не звільняється від зобов`язань щодо повернення на рахунок замовника суми попередньої оплати за недопоставлену продукцію, перерахованої протягом 10 календарних днів від дати набрання чинності цією додатковою угодою.

Пунктом 1.4 додаткової угоди № 2 визначено, що остання набуває чинності з моменту підписання її сторонами, тобто 26.03.2025 р.

01.04.2025 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 05/1289-04/2025, в якому просив повернути попередню оплату за договором № 09/445-10/2024 від 22.10.2024 р. у розмірі 4675379,12 грн.

Із пояснень відповідача слідує, що 02.04.2025 р. на підставі платіжної інструкції № 392 постачальник повернув замовнику передплату за договором № 09/445-10/2024 від 22.10.2024 р. Вказана обставина сторонами у судовому засіданні не заперечувалась.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зобов`язання сторін за спірним договором є виконаними та припиненими (п. 1.2 додаткової угоди № 2).

Суд зазначає, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст. Тому, оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їхніх дій, так і певних правових наслідків.

В контексті різного тлумачення одних і тих самих положень договору його сторонами Верховний Суд неодноразово виснував, що якщо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3 та 4 ст. 213 ЦК України, неможливо встановити порядок проведення розрахунків між сторонами, необхідно застосовувати тлумачення contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав).

Його суть: сторона, яка включила умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з її неясністю, але при цьому не має значення, вона сама розробила таку умову або скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.

Сontra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище, оскільки саме вона допустила таку двозначність. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови.

Згідно з висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 16.02.2022 р. у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація сторонами їхніх спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні нормативні приписи.

Проаналізувавши умови договору про закупівлю № 09/445-10/2024 від 22.10.2024 р. та додаткової № 2 від 26.03.2025 р., суд дійшов висновку, що направлення позивачем 05.05.2025 р. відповідачу претензії № 05/1856-05/2025 про сплату передбаченого п. 8.3.4 договору штрафу у розмірі 20% суперечить п. 1.2 додаткової угоди № 2, оскільки усі зобов`язання сторін за договором припинились з моменту набрання чинності додатковою угодою № 2 та повернення відповідачем попередньої оплати.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Медичні закупівлі України".

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до суду апеляційної інстанції.

Суддя Людмила ШКУРДОВА

Повне рішення складено та підписано 17.11.2025 р.